Комбінована фармацевтична композиція та методи лікування запаморочення, кінетозу та вегето-судинної дистонії

Реферат: Винахід стосується комбінованого лікарського препарату для лікування запаморочення, пов'язаного з розладами вестибулярної системи, кінетозу та вегето-судинної дистонії, що містить а) антитіла в активованій потенційованій формі до мозкоспецифічного протеїну S-100 у формі суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200, та б) антитіла в активованій потенційованій формі до ендотеліальної NO-синтази у формі суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. UA 112750 C2 (12) UA 112750 C2 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ Даний винахід стосується комбінованих лікарських препаратів, що містять активовану потенційовану форму антитіла до NO-синтази та активовану потенційовану форму антитіла до протеїну S-100, та їх використання для лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Вегето-судинна дистонія (ВСД) (синоніми: нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, психовегетативний синдром, вегетативний невроз, синдром вегетативної дисфункції (СВД) та поліетіологічний синдром, що характеризується дисфункцією вегетативної (автономної) нервової системи (ВНС) та функціональними (тобто неорганічними) розладами, що впливають на більшість систем організму (в основному серцево-судинну систему). Основною клінічною особливістю пацієнтів з ВСД є численні скарги та різноманітні симптоми та синдроми, спричинені специфікою патогенезу, задіяного у процесі роботи структур гіпоталамусу. Серед найчастіших симптомів ВСД: кардіалгія, астенія, невротичні розлади, головний біль, розлади сну, запаморочення, розлади органів дихання, тахікардія, похолодання кінцівок, вегето-судинні судоми, тремор рук, внутрішній тремор, кардіофобія, м'язовий біль, суглобовий біль, набрякання тканин, тимчасове припинення пульсу, відчуття жару в області обличчя, субфебрилітет та втрата свідомості. Вегетативні симптоми, що свідчать про розлади регуляції вегетативно-судинної, дихальної та інших систем організму, також можуть бути частиною ряду хворобливих станів, наприклад: гіпертонічної хвороби, розладів ендокринної системи, хронічна ішемічна хвороба серця тощо. Таким чином, у пацієнтів можна підтвердити вегето-судинну дистонію та нейроциркуляторну дистонію на основі комплексу симптомів, що є типовими для соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи. В якості частини комплексу симптомів вегето-судинної дистонії можна розрізнити відокремлені церебрально-судинні розлади, що характеризуються головним болем, запамороченнями, шумом в вухах та голові, слабкістю вестибулярного апарату, схильністю до втрати свідомості та кінетозом. В основі їх розвитку лежить церебральна ангіодистонія, патогенетичним базисом якої є дерегуляція судинного тонусу мозку гіпертонічного, гіпотонічного або змішаного характеру. Кінетоз (синоніми: захитування в транспорті, морська хвороба, висотна хвороба, автомобільна хвороба тощо) - це розлад, пов'язаний з рухом (від грецького: kynesis - рух), що виникає при впливі на організм більш-менш тривалого та змінного прискорення. Розлади координації руху, запаморочення, нудота, блювота, блідість, холодний піт, зниження кров'яного тиску, рідке серцебиття є типовими для кінетозу. У важких випадках можливі депресія, астенії, розлади ясності свідомості. Проте після припинення прискорень симптоми кінетозу зникають. Враховуючи, що під час руху подразнюються різні рецептори вестибулярного апарату, в свою чергу мозочок отримує імпульси, що викликають зміни тонусу різних груп м'язів шиї, спини та кінцівок, таким чином обумовлюючи асиметрію м'язового тонусу та координації руху м'язів. Прояви кінетозу є найбільш вираженими у осіб з підвищеною збудливістю симпатичних або парасимпатичних частин нервової системи або вестибулярного аналізатора. Напади запаморочення (вертиго) значною мірою спричинені змінами функціональної взаємодії між симпатичною або парасимпатичною нервовою системою в напрямку домінування функції парасимпатичної системи. Ці зміни супроводжуються вазомоторними розладами внутрішнього вуха зі збільшенням проникності судинних стінок та подальшим кількості ендолімфи в вестибулярному апараті. Запаморочення є типовою ознакою втрати вестибулярного апарату різної етіології, включаючи дисфункцію вестибулярного нерву та вестибулярної кохлеарної системи, розлади кровообігу вертебрально-базилярної системи, патологію центральної нервової системи (ЦНС) тощо. Запаморочення як прояв кінетозу супроводжується іншими вестибулярно-вегетативними розладами, включаючи три види реакцій: вестибулярно-моторні (ністагм та реакції відхилення), вестибулярно-сенсорні (окрім запаморочення це може бути ністагм (або реакція постобертання), захисні рухи) та вегетативні (нудота, блювота, підвищене потовиділення, тахікардія, відчуття жару, коливання пульсу та артеріального тиску). У медицині відомий гомеопатичний препарат "АВІАМОРЕ" (RU 2113230 C1, A61K 35/78, 1998), на основі рослинних компонентів і призначений для лікування та профілактики локомоційної хвороби (кінетозу) у формі захитування в транспорті, морської хвороби та висотної хвороби. Ефективність цього препарату у більшості випадків не дуже висока. Також відомі нейротропні препарати на основі антисироватки до мозкоспецифічного протеїну S-100 (RU 2156621 C1, A61K39/395, 27.09.2000). 1 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Тому існує постійна потреба у нових лікарських засобах, які б мали бажану терапевтичну ефективність при лікуванні запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії. Терапевтичний ефект максимально розведеної (або наднизької) форми антитіл, потенційованих за допомогою гомеопатичної технології (активована потенційована форма), був виявлений автором за даного винаходу, д-ром О.І. Епштейном. Патент США № 7,582,294 описує засіб для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози або простатиту шляхом введення гомеопатично активованої форми антитіл до простатоспецифічного антигену (ПСА). Патент США № 7,700,096 описує гомеопатично потенційовану форму антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Протеїн S-100 - це цитоплазматичний кислотний кальцій-зв'язуючий протеїн, що утворюється в основному у сірій речовині мозку, перш за все в гліальних та шваннівських клітинах. Протеїн існує у декількох гомо- або гетеродимерних ізоформах, що складається з двох імунологічно-відокремлених субодиниць - альфа та бета. Протеїн S-100 пропонується до застосування як допомога при діагностуванні та оцінці уражень головного мозку та неврологічних пошкоджень внаслідок травми головного мозку, як при інсульту. Див. Yardan et al., Usefulness of S-100B Protein in Neurological Disorders, J Pak Med Assoc Vol. 61, No. 3, March 2011, що включається до цього документу шляхом посилання. Було встановлено, що наднизькі дози антитіл до протеїну S-100 мають анксіолітичну, антиастенічну, антиагресивну, стрес-захисну, антигіпоксичну, антиішемічну, нейропротекторну та ноотропну активність. Див. Castagne V. et al., Antibodies to S-100 proteins have anxiolytic-like activity at ultra-low doses in the adult rat J Pharm Pharmacol. 2008, 60(3):309-16; Епштейн O. I., Антитіла до кальцій-зв'язуючого протеїну S-100B блокують утворення довгострокової сенсибілізації у земляного равлика, Pharmacol Biochem Behav., 2009, 94(1):37-42; Вороніна T.A. і співав., Розділ 8. Антитіла до протеїну S-100 при тривожно-депресивних розладах в експериментальних та клінічних умовах. У кн. "Тваринні моделі у біологічній психіатрії", під ред. Калуєва A. В. N-Y, "Nova Science Publishers, Inc.", 2006, стор. 137-152, що включаються до цього документу шляхом посилання. Окис азоту (NO) - це газоподібна молекула, яка діє при сигналізації різних біологічних процесів. Отримана з ендотелію NO є основною молекулою при регуляції судинного тонусу та його зв'язок з судинною хворобою була підтверджена. NO пригнічує багато процесів, що, як відомо, задіяні в утворенні атеросклеротичних бляшок, включаючи адгезію моноцитів, агрегацію тромбоцитів та ріст судинних гладком'язових кліток. Інша важлива роль ендотеліальної NO полягає у захисті судинних стінок від окислювального стресу, обумовленого її власними метаболічними продуктами та продуктами окислення ліпідів та ліпопротеїнів. Ендотеліальна дисфункція відбувається на дуже ранніх стадіях атеросклерозу. Відповідно, місцевий дефіцит NO може бути остаточним загальним фактором, що прискорює атерогенез у людей. Було встановлено, що на додаток до своєї функції у судинному ендотелії, NO модулює метаболізм ліпопротеїнів. Повідомлялось про негативну кореляцію між концентраціями метаболічних продуктів NO у плазмі та загальним рівнем в плазмі, а також рівнем холестерину ліпопротеїнів низької щільності [ЛНЩ], в той час як ліпопротеїни високої щільності [ЛВЩ] покращують судинну функцію у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Втрата NO здійснює значний вплив на розвиток захворювання. Цукровий діабет пов'язаний з підвищенням рівня захворюваності і смертності, що в основному викликано прискореним розвитком атеросклерозу. Більш того, звіти показують погіршення легеневої функції у діабетиків. Існує думка про те, що інсулінорезистентність призводить до запалення дихальних шляхів. Habib et al., Nitric Oxide Measurement From Blood To Lungs, Is There A Link? Pak J Physiol 2007; 3(1). Окис азоту синтезується ендотелієм з L-аргініну синтазою окису азоту (NO-синтазою). NO-синтаза існує в різних ізоформах, включаючи конститутивну форму (cNOS) та форму, що індукується (iNOS). Конститутивна форма присутня в нормальних ендотеліальних клітинах, нейронах та деяких інших тканинах. СТИСЛИЙ ОПИС ВИНАХОДУ В одному аспекті даний винахід представляє комбінований лікарський препарат, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази. В одному варіанті даний винахід представляє комбінований лікарський препарат, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази, де присутнє антитіло до цілого протеїну S-100 або його частин. В одному варіанті даний винахід представляє комбінований лікарський препарат, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану 2 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази, де присутнє антитіло до цілої NO-синтази або її частин. В одному варіанті комбінований лікарський препарат цього аспекту винаходу включає активовану потенційовану форму антитіла до протеїну S-100 у формі суміші гомеопатичних розведень (C12, C30, та C50) або (C12, C30 та C200), імпрегновану у твердий носій. Активована потенційована форма антитіла до NO-синтази, представлена у формі суміші (C12, C30, та C50) або (C12, C30 та C200) гомеопатичних розведень, може в подальшому бути імпрегновану у твердий носій. В одному варіанті комбінований лікарський препарат цього аспекту винаходу включає активовану потенційовану форму антитіла до NO-синтази у формі суміші (C12, C30, та C50) або (C12, C30 та C200) гомеопатичних розведень, імпрегновану у твердий носій. Активована потенційована форма антитіла до протеїну S-100 представлена у формі суміші гомеопатичних розведень (C12, C30, та C50) або (C12, C30 та C200), може в подальшому бути імпрегнована у твердий носій. За можливості, активована потенційована форма антитіла до протеїну S-100 є моноклональним, поліклональним або природним антитілом, переважно - поліклональним антитілом. В одному варіанті цього аспекту винаходу активована потенційована форма антитіла до протеїну S-100 готується шляхом послідовних сотенних розведень в поєднанні зі струшуванням кожного розведення. Спеціально передбачається вертикальне струшування. За можливості, активована потенційована форма антитіла до NO-синтази є моноклональним, поліклональним або природним антитілом, переважно - поліклональним антитілом. В одному варіанті цього аспекту винаходу активована потенційована форма антитіла до NO-синтази готується шляхом послідовних сотенних розведень в поєднанні зі струшуванням кожного розведення. Спеціально передбачається вертикальне струшування. В іншому аспекті винахід представляє метод лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії, включаючи введення відповідному пацієнту комбінованого лікарського препарату, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази. В одному варіанті представляється метод лікування шляхом введення відповідному пацієнту комбінованого лікарського препарату, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази, причому введення зазначеної комбінації призводить до істотного покращення локомоційної хвороби, що вимірювалось за допомогою випробування CCEAC. В одному варіанті представляється метод лікування шляхом введення відповідному пацієнту комбінованого лікарського препарату, що містить активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази, причому введення зазначеної комбінації призводить до істотного покращення стабілізуючого ефекту на баланс автономної нервової системи що вимірювалось за допомогою випробування CCEAC. В одному варіанті винаходу передбачається введення від 1 до 2 стандартних лікарських форм активованої потенційованої форми антитіла до протеїну S-100 та від 1 до 2 стандартних лікарських форм активованої потенційованої форми антитіла до NO-синтази, причому кожна лікарська форма вводиться від 1 до 4 разів на добу. За можливості, 1-2 стандартних лікарських форм кожної активованої потенційованої форми антитіла мають вводитися двічі на добу. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС Винахід визначається з посиланням на заяви, що додаються. Що стосується заяв, у наведеному нижче глосарії представлені відповідні визначення. Термін "антитіло" при використанні у цьому документі означає імуноглобулін, що специфічно зв'язується (та відповідно до визначається як додатковий) із конкретною просторовою та полярною організацією іншої молекули. Як вказано у заявах, антитіла можуть включати цілий імуноглобулін або його частину, можуть бути природними, поліклональними або моноклональними, та можуть включати різні класи та ізотипи, такі як IgA, IgD, IgE, IgG1, IgG2a, IgG2b та IgG3, IgM тощо. Його частини можуть включати Fab, Fv та F(ab')2, Fab' тощо. Термін "антитіло" в однині включає "антитіла" у множині. Термін "активована потенційована форма" або "потенційована форма", відповідно, по відношенню до антитіл, зазначених у цьому документі, застосовується для позначення продукту гомеопатичної потенціації будь-якого вихідного розчину антитіл. 3 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 "Гомеопатична потенціація" означає застосування методів гомеопатії для додавання гомеопатичної активності до вихідного розчину відповідної речовини. Хоча цей термін не настільки обмежений, "гомеопатична потенціація" може включати, наприклад, повторні послідовні розведення в поєднанні з зовнішньою обробкою, зокрема, вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, вихідний розчин антитіла піддається послідовним повторним розведенням та багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину згідно з гомеопатичною технологією. Концентрація, якій віддається перевага, вихідного розчину антитіла у розчиннику, за можливості, воді або суміші води з етиловим спиртом, варіюється приблизно від 0,5 до 5,0 мг/мл. Процедурою приготування кожного компоненту (тобто розчину антитіла), якій віддається перевага, є використання суміші з 3 водних або водно-спиртових розведень первинного 12 30 200 матричного розчину (материнська тинктура), антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30, та C200), або використання суміші з трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матричного 12 30 50 розчину антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30 та C50). Приклади гомеопатичної потенціації описані в Патентах США №№ 7,572,441 та 7,582,294, що повністю включаються до цього документу шляхом посилання та з заявленою метою. В той час як термін "активована потенційована форма" використовується у заявах, у прикладах використовується термін "наднизькі дози". Вираз "наднизькі дози" став спеціальним терміном, створеним у ході дослідження та використання гомеопатично розведеної та потенційованої форми речовини. Термін "наднизька доза" або "наднизькі дози" повністю підтримує та є перш за все синонімом терміну "активована потенційована" форма, що використовується у формулі винаходу. Іншими словами, антитіло знаходиться в "активовані потенційованій" або "потенційованій" формі за наявності трьох факторів. Перш за все, "активована потенційована" форма антитіла є продуктом процесу приготування, загальновідомого у гомеопатичній сфері. По-друге, "активована потенційована" форма антитіла повинна мати біологічну активність, визначену методами, прийнятими у сучасній фармакології. По-третє, біологічна активність, що проявляється "активованою-потенційованою" формою антитіла не може бути пояснена наявністю молекулярної форми антитіла в кінцевому продукті гомеопатичного процесу. Наприклад, активовану потенційовану форму антитіл можна готувати шляхом піддавання вихідного, ізольованого антитіла в молекулярній формі послідовним багаторазовим розведенням в поєднанні з зовнішньою дією, наприклад, механічним струшуванням. Зовнішня обробка в ході зменшення концентрації також може супроводжуватися, наприклад, впливом ультразвукових, електромагнітних або інших фізичних факторів. В. Швабе "Гомеопатичні лікарські засоби", M., 1967, Патенти США №№ 7,229,648 та 4,311,897, що повністю включаються до цього документу шляхом посилання та з заявленою метою, описують такі процеси, що є загальновідомими методами гомеопатичної потенціації у гомеопатичній практиці. Ця процедура обумовлює рівномірне зменшення молекулярної концентрації вихідної молекулярної форми антитіла. Цю процедуру повторюють до отримання необхідної гомеопатичної активності. Щодо окремого антитіла, необхідну гомеопатичну активність можна визначити, піддаючи проміжні розведення біологічним випробуванням за бажаною фармакологічною моделлю. Хоча цей термін не настільки обмежений, "гомеопатична потенціація" може включати, наприклад, повторні послідовні розведення в поєднанні з зовнішньою обробкою, зокрема, вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, вихідний розчин антитіла піддається послідовним повторним розведенням та багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину згідно з гомеопатичною технологією. Концентрація, якій віддається перевага, вихідного розчину антитіла у розчиннику, за можливості, воді або суміші води з етиловим спиртом, варіюється приблизно від 0.5 до 5.0 мг/мл. Процедурою приготування кожного компоненту (тобто розчину антитіла), якій віддається перевага, є використання суміші з 3 водних або водно-спиртових розведень первинного 12 30 200 матричного розчину (материнська тинктура) антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 та C200, або використання суміші з 3 водних або водно-спиртових розведень первинного матричного розчину 12 30 50 (материнська тинктура) антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 та C50. Приклади отримання бажаної активності також наводяться, наприклад, в Патентах США №№ 7,229,648 та 4,311,897, що включаються до цього документу шляхом посилання з 4 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 заявленою метою. Процедура, що застосовується до "активованої потенційованої" форми антитіла, яка описується в цьому документі, більш детально описана нижче. В наукових колах ведеться багато суперечок стосовно гомеопатичного лікування людей. В той час як даний винахід ґрунтується на загальноприйнятих гомеопатичних процесах отримання "активованої потенційованої" форми антитіл, для підтвердження ефективності він базується не лише на застосуванні гомеопатії у людей. Винахідник з подивом виявив у даній заявці та достатньою мірою продемонстрував на загальноприйнятих фармакологічних моделях, що розчинник, зрештою отриманий після послідовних багаторазових розведень вихідної молекулярної форми антитіл, мав визначну активність, не пов'язану з наявністю залишків молекулярної форми антитіла у цільовому розведенні. "Активована потенційована" форма антитіла, що визначається у цьому документі, проходить випробування на біологічну активність на загальноприйнятих фармакологічних моделях активності, або у ході відповідних експериментів in vitro, чи in vivo на придатних тваринних моделях. Описані нижче експерименти підтверджують біологічну активність на таких моделях. Клінічні дослідження за участю людей також підтверджують, що активність, яка спостерігається на тваринних моделях, добре корелюється з лікуванням людей. Дослідження за участю людей також підтвердили існування "активованих потенційованих" форм, описаних у цьому документі, для лікування визначених захворювань або розладів у людей, загальноприйнятих у медицині як патологічні стани. Крім того, заявлена "активована потенційована" форма антитіла охоплює лише розчини або тверді препарати, чию біологічну активність не можна пояснити наявністю молекулярної форми антитіла, що залишається з вихідного, початкового розчину. Іншими словами, хоча й передбачається, що "активована потенційована" форма антитіла може містити залишки вихідної молекулярної форми антитіла, досвідчений спеціаліст не може приписувати біологічну активність, що спостерігається у відомих фармакологічних моделях, решті молекулярної форми антитіла із принаймні якоюсь мірою вірогідності, зважаючи на дуже низькі концентрації молекулярної форми антитіла, що залишається після послідовних розведень. В той час як винахід не обмежується якоюсь конкретною теорією, біологічна активність "активованої потенційованої" форми антитіл у даному винаході не пов'язується із вихідною молекулярною формою антитіла. Перевага віддається "активовані потенційованій" формі антитіла у рідкому або твердому стані, в якому концентрація вихідної молекулярної форми антитіла є нижче порогу виявлення згідно з загальноприйнятими методами аналізу, такими як капілярний електрофорез та високоефективна рідинна хроматографія. Зокрема, перевага віддається "активовані потенційованій" формі у рідкому або твердому стані, в якому концентрація вихідної молекулярної форми антитіла є нижче числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин звичайною практикою є складання кривої залежності "доза-ефект", в якій рівень фармакологічної реакції будується по відношенню до концентрації активного препарату, що вводиться пацієнту або випробовується in vitro. Мінімальний рівень препарату, що забезпечує хоч якусь реакцію, яку можна виявити, називають пороговою дозою. Цим спеціально передбачається та віддається перевага тому, що "активована потенційована" форма антитіл містить молекулярне антитіло, за наявності, у концентрації нижче порогової дози для молекулярної форми антитіла у даній біологічній моделі. Випробування, що використовувались в даній заявці, описані нижче. (1) Випробування з постійним кумулятивним ефектом прискорень по Коріолісу (CCEAC) означає випробування, здатне виявляти стійкість пацієнта до ефекту прискорень по Коріолісу та таким чином вказувати на ступінь чутливості пацієнта до локомоційної хвороби. (Маркарян і співав., Вестибулярна селекція по методу постійного кумулятивного ефекту прискорень по Коріолісу, Журнал військової медицини, 1966, № 9. Сторінки 59-62; Воєніздат, Методики дослідження при медичному та авіаційному огляді, 1972). Порядок проведення випробування є наступним: пацієнта садять до крісла Барані або крісла з електричним обертанням у такому положенні, щоб вісь обертання розташовувалась вздовж тіла. Пацієнт закриває очі. При постійному обертанні крісла при швидкості 180 град./сек. (один оборот на 2 секунди), після п'ятого обороту пацієнтів просять нахиляти голову від правого плеча до лівого або під лівого до правого і назад при куті не менше 30 град. у кожному напрямку від вертикалі. Нахили здійснюються постійно, без надмірного напруження шийних м'язів та поворотів голови протягом всього часу обертання. Таким чином, кожен рух голови від плеча до плеча здійснюється плавно протягом 2 секунд без зупинки у центральному або піковому положенні. Швидкість контролюють за допомогою метроному або часу на вимовляння чисел 21 та 22, що має відповідати 2 секундам. Час на проведення випробування відліковується з першого jactatio capitis. 5 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Перед випробуванням пацієнта просять повідомляти про будь-які прояви коливання, відчуття жару, слиновиділення, нудоти, що можуть виникати під час тесту. Перед випробуванням пацієнта просять здійснити декілька рухів головою, для того щоб пацієнт комфортно почувався при контролю швидкості коливань та міг прийняти правильне положення голови під час руху. Поява виражених вестибулярно-вегетативних розладів (блідість, підвищене потовиділення, нудота, блювота) в ході тесту CCEAC є критерієм для обмеження переносимості ефектів прискорення по Коріолісу. Час прояву вестибулярно-автономних реакцій реєструється від початку тесту CCEAC та до його завершення. Випробування на переносимість прискорень по Коріолісу здійснювалися у першій половині дня не раніше ніж через 2 години після їжі та лише один раз на день. В день випробування пацієнта не піддавали іншим видам впливу (в висотній камері, центрифузі тощо). (2) Методика кількісної оцінки розладів вестибулярно-вегетативної чутливості (Шкала Галлє) базується на оцінці підтверджень (в балах) вестибулярно-вегетативних симптомів (запаморочення, нудота, підвищене потовиділення, блідість шкірних покривів, сонливість тощо), що виникають при проведенні випробування CCEAC. Ця методика дає можливість визначення ступеню переносимості прискорень по Коріолісу людьми (погана, задовільна, добра, відмінна). (Кількісна оцінка розладів вестибулярно-вегетативної чутливості, Космічна біологія та аероастромедицина, 1981, № 3, стор. 72-75). (3) Визначення варіабельності серцевого ритму (ВСР) використовується для збору даних про ВСР за допомогою системи Biocom Wellness Scan. Вона розроблена AWS, LLC., та вироблена у відповідності до Міжнародного стандарту Європейської асоціації кардіологів та Північноамериканської асоціації електрофізіології (Міжнародна робоча група, що складається з Європейської асоціації кардіології та Північноамериканської спільноти електрокардіостимуляції та електрофізіології 1996). (Task Force of European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology. Heart Rate Variability standards of measurement, physiological interpretation, and clinical use. Cir. 1996; 93:1043 1065). Використовується наступне обладнання: 1. Персональний комп'ютер (ПК) з операційною системою Windows. 2. Фотоплетізмограф HRM-02 (PPG). 3. Вушний датчик (кліпс PPG). 4. Програмне забезпечення Biocom Wellness Scan Software на CD. 5. Інструкція з застосування в електронному вигляді (PDF). Пацієнт проходить три випробування автономної оцінки балансу: 5-хвилинний запис ВСР у стані спокою; аналіз частоти дихання; ортостатична проба. Процедура аналізу ВСР 1. До початку аналізу дослідник коротко повідомляє пацієнта про процедуру кожного тесту. 2. Пацієнт сидить в комфортному та розслабленому положенні. 3. Вушний датчик протирають спиртовим розчином та поміщають на мочку вуха. 4. Якщо пацієнт носить сережки, їх треба зняти перед тестом. 5. Дослідник записує 5-хвилинну ВСР у стані спокою (аналіз короткострокової ВСР у стані спокою) для її визначення. 6. Дослідник проводить аналіз згідно з інструкціями. 7. Одразу після завершення аналізу та внесення результатів до бази даних, дослідник обирає наступний аналіз, тобто аналіз частоти дихання (вимірювання частоти дихання з метрономом) або ортостатичну пробу. 8. Дослідник виконує інструкції щодо проведення аналізу частоти дихання або ортостатичної проби. 9. Одразу після завершення аналізу та внесення результатів до бази даних дослідник переглядає результати проведених аналізів для визначення їх належного проведення. 10. Після цього аналіз завершується та вушний датчик виймається. Процедура 5-хвилинного запису ВСР у стані спокою Аналіз короткострокової ВСР проводиться для оцінки балансу між симпатичною та парасимпатичною гілками автономної нервової системи. Він представляє собою 5-хвилинний запис фотоплетізмографy, що проводиться в положенні сидячи без стимулюючих маневрів. Під час випробування учасника просять дихати у довільному порядку з частотою мінімум 9 видихів на хвилину для отримання дійсних параметрів ВСР. Розраховуються наступні параметри ВСР: 1. Параметри у часовій зоні є наступними: (a) HR, що представляє собою середнє значення частоти серцебиття, що вимірюється в ударах на хвилину (уд./хв.). 6 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (b) Середній NN що представляє собою середнє значення інтервалів між ударами, що вимірюється в мілісекундах. (c) SDNN, що є стандартним відхиленням інтервалів NN. Оскільки кількість під квадратним коренем є математично еквівалентною загальній потужності при спектральному аналізі SDNN відображає всі циклічні компоненти, що відповідають за варіабельність. Фактичне значення SDNN залежить від довжини запису: чим довший запис, там вищий показник SDNN. Таким чином, на практиці неможливо порівняти значення SDNN, розраховані при різних часових інтервалах. SDNN вимірюється в мілісекундах. (d) RMS-SD, що є квадратним коренем різниць між послідовними інтервалами NN. Цей показник оцінює високочастотну компоненту варіабельності частоти серцебиття, що пов'язана з парасимпатичним регулюванням серцевої функції. RMS-SD вимірюється в мілісекундах. Всі параметри ВСР у часовій зоні розраховуються при нормальних інтервалах між ударами (NN) внаслідок нормального синусного серцебиття під час випробування. 2. Параметри в зоні частоти є наступними: (a) Загальна потужність (TP) - це оцінка спектральної щільності потужності в діапазоні від 0 до 0.4 Гц. Цей показник відображає загальну активність автономної нервової системи, при якій симпатична активність є найбільшою. Загальна потужність розраховується в квадратних мілісекундах (мс2). (b) Дуже низька частота (VLF) - це щільність спектральної потужності в діапазоні між 0.0033 та 0.04 Гц. Фізіологічна природа цього показника полягає в тому, що він є показником сукупної активності різних сповільнених механізмів регуляції. VLF розраховується в квадратних мілісекундах (мс2). (c) Низька частота (LF) - це щільність спектральної потужності в діапазоні між 0.04 та 0.15 Гц. Ця величина відображає як симпатичну, так і парасимпатичну активність. Це добрий показник симпатичної активності у довгострокових записах ВСР. Парасимпатичний впив представлений в LF, коли частота дихання становить менш ніж 9 видихів на хвилину. LF розраховується в квадратних мілісекундах (мс2). (d) Висока частота (HF) - це щільність спектральної потужності в діапазоні між 0.15 та 0.4 Гц. Ця величина відображає парасимпатичну активність. HF також відома як "респіраторна" компонента, оскільки відповідає змінам інтервалів NN, спричиненим дихання (явище, відоме як респіраторна синусова аритмія (RSA)). Частота серцебиття збільшується на вдиху та зменшується на видиху. HF розраховується в квадратних мілісекундах (мс2). (e) Співвідношення LF/HF - це співвідношення між щільністю спектральної потужності в діапазоні LF та HF. Цей показник відображає загальний баланс між симпатичною та парасимпатичною активністю. Високі значення цього показника вказують на домінування симпатичної активності, в той час як найнижчі - парасимпатичної. Співвідношення LF / HF розраховується в нормалізованих одиницях. (f) Нормалізована низька частота (LF norm) - це співвідношення між абсолютним значенням LF та TP без VLF. Цей показник мінімізує вплив загальної спектральної потужності та підкреслює зміни у симпатичній регуляції. HLF norm розраховується в процентах. (g) Нормалізована висока частота (HF norm) - це співвідношення між абсолютним значенням HF та TP без VLF. Цей показник мінімізує вплив VLF у загальній спектральній потужності та підкреслює зміни у парасимпатичній регуляції. HFnorm розраховується в процентах. Параметри частоти ВСР розраховуються від??? щільності спектральної потужності (PSD), що розраховується за допомогою швидкого перетворення Фур'є (FFT). (5) Процедура аналізу частоти дихання. Метою цього випробування є оцінка парасимпатичної гілки автономної нервової системи. Випробування забезпечує позитивну стимуляцію парасимпатичної регуляції серцевого ритму. Під час випробування пацієнта просять дихати глибоко і рівномірно з частотою 6 видихів на хвилину. Під час випробування дуже важливо виключити будь-які обставини, що можуть впливати на довільне дихання, наприклад, розмови, кашляння, позіхання тощо. Таке втручання може викликати небажані коливання у частоті серцебиття та спотворити результати. Пацієнта попросили дихати протягом 1 хвилини згідно з рухом об'єкту, що показувався на екрані. Розраховуються наступні параметри випробування: 1. Мінімальна HR (уд./хв.); 2. Максимальна HR (уд./хв.); 3. Стандартне відхилення HR (уд./хв.); 4. Середнє співвідношення HR max / HR min (співвідношення E/I); та 5. Максимальне відхилення HR під час випробування (уд./хв.). 7 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (6) Процедура ортостатичної проби. Метою цього випробування є оцінка впливу парасимпатичної регуляції серцевого ритму. Випробування базується на змінах положення тіла пацієнта. Пацієнт має сидіти розслаблено. Після запису серцевого ритму протягом хвилини пацієнта просять встати без жодних раптових рухів. Пацієнт залишається стояти протягом ще однієї хвилини. Контроль серцевого ритму здійснюється протягом всього випробування. Метою запису базисної лінії та вставання є оцінка процесу нестабільного переходу серцевого ритму, викликаного зміною положення тіла. Частота серцебиття контролюється до стабілізації. Розраховуються наступні параметри випробування: 1. Співвідношення 30:15 (що є співвідношенням між максимальним показником частоти серцебиття протягом перших 15 секунд після вставання до мінімального значення частоти серцебиття протягом перших 30 секунд після вставання або реакції на фізичне навантаження, од.). 2. Час отримання максимального значення HR після відновлення (або час реакції, сек.). 3. Час отримання HR 75 % від вихідного рівня (або час стабілізації, сек.). 4. Мінімальне значення HR (уд./сек.). 5. Максимальне значення HR (уд./сек.). (7) Самооцінка функціонального стану (WBAM). Це випробування дає можливість чисельного охарактеризування трьох типів суб'єктивного стану: самопочуття, активність та настрій (WBAM), що визначаються за допомогою спеціального бланку. У бланку міститься 30 пар слів протилежного значення, а між ними - оціночна шкала. В залежності від суб'єктивної самооцінки стану, пацієнт відзначає ступінь певного елементу по 7-бальній шкалі. Позначки чисел розшифровуються: 1-2, 7-8, 13-14, 19-20, 25-26 самопочуття, 3-4, 9-10, 15-16, 21-22, 27-28 - активність, 5-6, 11-12, 17-18, 23-24, 29-30 - настрій. При обробці результатів самопочуття та настрою оцінки перешифровуються від 7 до 9 зліва направо, а активності - справа наліво. (Доскін та співавт., Випробування диференційованої самооцінки функціонального стану, Психологічні питання, 1973, No.6, стор. 141-145). Щодо кожного елементу (самопочуття, активність, настрій) розраховується середнє арифметичне, його помилка та стандартне відхилення. Це дає можливість повноцінної оцінки суб'єктивного стану. Середнє арифметичне - це пряма суб'єктивна характеристика функціонального стану та працездатності, та по обсягу розсіювання оцінок в межах однієї групи елементів (стандартне відхилення) можна визначити дійсність отриманих результатів. (8) Психометричні тести. Це випробування виконується за допомогою комп'ютерної програми "OKO" (операційний контроль оператора), розробленою в рамках програми "Придатність для життя та охорони здоров'я персоналу військово-морських сил" для Центрального дослідницького інституту суднобудування при Міністерстві оборони РФ від керівництвом проф. В.Ю. Рибнікова. Визначаються наступні психофізіологічні параметри: - Реакція на рухомий об'єкт (RMO); - Час простої моторної реакції (SMRT);- Об'єм уваги (RA); та - Стійкість уваги (AS). Зважаючи на високу варіабельність психофізіологічних показників, вимірювання проводяться декілька разів, після чого визначається середнє арифметичне для всієї серії. Зокрема, оцінку SMRT повторювали 50 разів, RMO - 20 разів, RA та AS-5 разів. В ході аналізу RMO також розрахували для 20 значень кількість попадання у мішень, а потім - процент влучних попадань. В ході аналізу AS вивчався середній час виконання тесту, кількість правильних відповідей як процент до загальної кількості, виконаної суб'єктами. З метою об'єднання показників вимірювали фактор стабільності уваги (ASF), який розраховувався шляхом ділення проценту правильних відповідей на середній час виконання тесту. (9) Реакція на рухомий об'єкт (RMO). Реакція на рухомий об'єкт дає можливість визначити точність реакції пацієнта на стимуляцію та оцінити баланс між процесами збудження та пригнічення в корі головного мозку. Наявність реакції необхідна для зупинки швидкого руху об'єкту у попередньо встановленій точці. Для цього можна скористатися електронним секундоміром, який дослідник вмикатиме дистанційно, другу стрілку котрого пацієнт повинен зупинити точно на відмітці "0", натискаючи кнопку на пульті управління. Цей тест також можна виконувати за допомогою спеціальної комп'ютерної програми на ПК. Реакція пацієнта може бути достроковою - стрілка електронного секундоміра не досягла відмітки "0", спізненою - стрілка 8 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 перейшла за відмітку "0", точною - стрілка зупинилась на відмітці "0". Кожна дострокова або спізнена реакція має кількісні характеристики у абсолютних одиницях. Для оцінки результатів виконаних тестів розраховується відносна точність відповідей (в % від загальної кількості), а також середнє арифметичне та середнє алгебраїчне значення відхилень всіх продемонстрованих реакцій. (Жеглов та співавт., Затримка працездатності персоналу військово- морських сил. Посібник для лікарів, 1990, стор. 192). (10) Час простої сенсомоторної реакції на світловий сигнал або простої моторної реакції (SMRT). Час простої моторної реакції - це метод охарактеризування сили нервових процесів. При простій сенсомоторній реакції розрізняються два розумові акти: здатність сприйняття (сенсорний момент реакції) та реактивний рух(моторний компонент). Оцінку SMRT можна проводити у традиційний спосіб (за допомогою хронорефлексомірів), а також з застосуванням спеціальних комп'ютерних програм. Перед випробуванням дослідник пояснює правила тесту пацієнту. Потім пацієнта просять сісти на стілець, покласти руки на стіл перед хронорефлексоміром та покласти палець на відповідну кнопку. Коли пацієнт готовий, лікар-дослідник дає команду, та через 3-10 секунд вмикає пристрій. Задачею пацієнта є як можна скоріше після початку сигналу натиснути кнопку і вимкнути лампочк у. Час простої моторної реакції вимірюється (в мілісекундах) з моменту появи спеціального об'єкту на екрані монітору, перед тим як пацієнт натискатиме кнопку на маніпуляторі (клавіатурі або миші). SMRT вимірюється, як правило, 50 разів, після чого визначається середнє арифметичне показника. (Жеглов та співавт., Затримка працездатності персоналу військовоморських сил. Посібник для лікарів, 1990, стор. 192). (11) Гарвардський ступінчастий тест. Це функціональний тест, що дає можливість виявити реакцію серцево-судинної системи на небажані явища, зокрема, на вплив прискорень по Коріолісу. Використовувався 2-хвилинний Гарвардський ступінчастий тест (В. Л. Карпман та співавт., 1988; Новіков та співавт., Методи дослідження у фізіології військового персоналу. Посібник, 1993, стор. 240). Метод ґрунтується на оцінці автономних змін при виконанні присідань та здатності організму до нормалізації частоти серцебиття. Значення степ-тесту характеризує швидкість процесів відновлення після інтенсивної роботи м'язів. Чим швидше відновлюється пульс, тим нижче значення (P2+P3+P4) та, відповідно, тим вищий показник степ-тесту. У атлетів цей показник, як правило, вищий, чим в інших. Показник може змінюватися у пацієнтів, що мають наркотичну залежність. Водночас, збільшення показника вказують на те, що препарат збільшує функціональні резерви організму та здатність переносити негативний вплив довкілля, включаючи кінетичну дію. Випробування проводиться наступним чином: пацієнт присідає 2 хвилини при швидкості 30 разів на хвилину. На 2-гу, 3-тю та 4-ту хвилини після присідань вимірюється пульс протягом перших 30 секунд кожної хвилини. Значення степ-тесту розраховується за допомогою формули: показник по Гарвардському ступінчастому тесті = Т * 100 / (Р2+Р3+Р4)*2, де Т - час присідання в сек.; Р2, Р3, Р4 - частота пульсу на 2-гу, 3-тю та 4-ту хвилини періоду відновлення, *- знак множення. Враховуючи той факт, що препарати призначають особам, схильним до локомоційної хвороби, включаючи водіїв, їх безпека оцінювалась при здійсненні особами функцій відповідального оператора. З метою визначення ключових прогностичних факторів щодо якості активності операційних видів, проводилось детальне дослідження функціонального стану центральної нервової системи (наприклад, стану систем координації та реакції, системи, що забезпечують високу ефективність тонких моторних компонентів активності, а також систем уваги). (12) Тест Штанге. Тест Штанге полягає в тому, що пацієнт затримує дихання після трьох видихів на 3/4 повної глибини вдиху. До початку випробування пацієнту надягли кліпсу на ніс, або ж пацієнт закривав ніс пальцями. Період часу, протягом якого пацієнт міг затримувати дихання, заміряли за допомогою секундоміру. (Жеглов та співавт., Затримка працездатності персоналу військово-морських сил. Посібник для лікарів, 1990, стор. 192. Тест можна виконувати двічі з інтервалами 3-5 хвилин між замірами. Оцінку проводять на підставі тривалості затримки дихання наступним чином: - менш ніж 39 сек. - незадовільно; - 40-9 сек. - задовільно; - більш ніж 50 сек. - добре. 9 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (13) Тест Генча. Тест Генча полягає в тому, що пацієнт затримує дихання на видиху після трьох видихів. (Жеглов та співавт., Затримка працездатності персоналу військово-морських сил. Посібник для лікарів, 1990, стор. 192). При проведенні тесту Генча в положенні лежачи тривалість затримки дихання у здорових суб'єктів становить 25-30 секунд. Коли тест повторюють після ходьби (44 м за 30 сек.) тривалість затримки дихання зменшується до 17-22 секунд, а при функціональних дефектах організму - до 5-15 секунд. Оцінку проводять наступним чином: - менш ніж 34 сек. - незадовільно; - 35-39 сек. - задовільно; - більш ніж 40 сек. - добре. В одному аспекті даний винахід представляє комбінований лікарський препарат, що містить a) активовану потенційовану форму антитіла до NO-синтази та b) активовану потенційовану форму антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100. Як викладено вище у цьому документі, кожен з окремих компонентів комбінації є загальновідомим та широко застосовується в лікарській практиці. Проте, винахідники по даній заявці з подивом виявили, що введення комбінації є корисним, зокрема, при лікуванні запаморочення різної етіології, кінетозу та вегетосудинної дистонії. В іншому аспекті винахід представляє метод лікування вегето-судинної дистонії та її симптомів шляхом введення активованої потенційованої форми антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 одночасно з активованою-потенційованою формою антитіл до ендотеліальної NO-синтази у наднизьких дозах афінно-очищених антитіл. За можливості, з метою лікування, комбінований лікарський препарат має вводитися від 1 до 4 разів на добу, при кожному введенні застосовується одна або дві комбінації стандартних лікарських форм. Лікарський препарат по даній заявці, призначений для лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії, містить активні компоненти у великій кількості, в основному в співвідношенні 1:1. З метою лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії компоненти лікарського препарату можна вводити окремо. Проте, перевага віддається одночасному введенню поєднаних компонентів в одній формі - розчину та/або твердої лікарської форми (таблеток), що містить активовану потенційовану форму антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 та, відповідно, активовану потенційовану форму антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Крім того, під час лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії можливе окреме та одночасне застосування (введення) заявленого лікарського препарату у формі двох окремо приготованих засобів, як у вигляді розчину, так і в твердій лікарській формі (таблетках), кожен з яких містить активовану потенційовану форму антитіл до ендотеліальної NO-синтази або протеїну S-100. Лікарський препарат в основному готують наступним чином. Комбінований лікарський препарат згідно з даним винаходом може бути у твердій або рідкій формі. Кожну з активованихпотенційованих форм антитіл, що міститься в лікарському препараті, готують з вихідної молекулярної форми антитіла за допомогою процесу, прийнятого у гомеопатичній практиці. Вихідні антитіла можуть бути моноклональними або поліклональними антитілами, підготовленими згідно з відомими процесами, наприклад, як описано в літературі: Імунологічні методи, Г. Фрімель, M., "Медицина", 1987, с. 9-33; "Hum. Antibodies. Monoclonal and recombinant antibodies, 30 years after", Laffly E., Sodoyer R. - 2005-Vol. 14. - N 1-2. P.33-55, що включаються до цього документу шляхом посилання. Моноклональні антитіла можна отримати, наприклад, за допомогою гибрідомної технології. Вихідний етап процесу включає імунізацію на основі принципів, раніше розроблених в ході приготування поліклональної антисироватки. Наступні етапи роботи включають виробництво гібридних клітин, що генерують клони антитіл з ідентичною специфічністю. Їхня відокремлена ізоляція здійснюється за допомогою тих же методів, що й при приготуванні поліклональних антисироваток. Поліклональні антитіла можна отримати шляхом активної імунізації тварин. Для цього придатним тваринам (наприклад, кроликам) вводять серію ін'єкцій відповідного антигену: мозкоспецифічного протеїну S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Імунна система тварин виробляє відповідні антитіла, що збираються у тварин у відомий спосіб. Ця процедура дає можливість приготувати моноспецифічної сироватки, насиченої антитілами. При бажанні, сироватку, що містіть антитіла, можна очистити, наприклад, за допомогою аффінної хроматографії, фракціонування шляхом випадання солей, або іонообмінної 10 UA 112750 C2 5 10 15 20 хроматографії. Отримана очищена, насичена антитілами сироватка може використовуватися в якості вихідного матеріалу для приготування активованої потенційованої форми антитіл. Концентрація, якій віддається перевага, отриманого вихідного розчину антитіла у розчиннику, за можливості, воді або суміші води з етиловим спиртом, варіюється приблизно від 0.5 до 5.0 мг/мл. Процедурою приготування кожного компоненту, якій віддається перевага, є використання суміші з 3 водно-спиртових розведень первинного матричного розчину антитіл, розведених у 12 30 200 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 та C200. Для приготування твердої лікарської форми твердий носій обробляють необхідним розведенням, отриманим за допомогою гомеопатичного процесу. Для отримання стандартної лікарської форми комбінації винаходу, масу-носій збагачують кожним з розведень. Обидва порядки насичення є придатними для приготування бажаної комбінованої лікарської форми. У варіанті, якому віддається перевага, вихідним матеріалом для приготування активованої потенційованої форми, що містить комбінацію винаходу, є поліклональні антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та ендотеліальної NO-синтази як вихідний (матричний) розчин, що має концентрацію від 0.5 до 5.0 мг/мл та використовується для подальшого приготування активованих потенційованих форм. Для приготування лікарського препарату, за можливості, використовуються поліклональні антитіла до мозкоспецифічного протеїну S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Поліклональні антитіла до ендотеліальної NO-синтази отримують за допомогою допоміжної речовини як імуногену (антигену) для імунізації кроликів та цілої молекули бичачої ендотеліальної NO-синтази з наступної послідовності: ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 1 Met Gly Asn Leu Lys Ser Val Gly Gin Glu Pro Gly Pro Pro Cys 1 5 10 15 Gly Leu Gly Leu Gly Leu Gly Leu Gly Leu Cys Gly Lys Gin Gly 16 20 25 30 Pro 31 Thr 46 Leu 61 Trp 76 Gin 91 Val 106 Pro 121 Tyr 136 Arg 151 His 166 Arg 181 Gin 196 Thr 211 Leu 226 Ala Ser Pro Ala 35 Ala Pro 50 Pro Pro 65 GLys er 80 Gly Pro 95 Arg Lys 110 Gin Leu 125 Ser He 140 Glu Val 155 Glu Ser 170 Pro His Thr Arg Glu Leu Gin Asp Leu Pro Ala Glu Tyr Ser Leu Gin Leu Arg Asn Ala Val Phe Asp Tyr He Cys Arg Ser Ala Pro Pro Glu Pro Asp His Ser Glu Gly Pro He Thr Tyr Cys Thr Pro Leu Gin Thr Leu Ser Gin Lys Arg Ser Glu Ala Glu Glu Leu Val Arg Cys Val Gly 185 Ala Arg Asp Cys 200 Asn His He Lys 215 He Thr Val Phe 230 11 Ser Arg Ala Pro 40 Pro Ala Pro Asn 55 Lys Phe Pro Arg 70 Asp Thr Leu Cys 85 Arg Cys Cys Leu 100 Arg Pro Ser Pro 115 Ala Arg Asp Phe 130 GLys er Gin Ala 145 Val Ala Ser Thr 160 Phe Gly Ala Lys 175 Arg Ser Tyr Pro He 190 Ser 205 Ala 220 Gin 235 Ala Pro Ser Pro Val Lys Ala Gin GLys er Gly Pro He Asn His Glu Gly Thr Gin Ala Lys Gin Trp Gly Ala Gin Glu Thr Asn Arg Arg Ala Pro Ala 45 Thr 60 Asn 75 Ser 90 Leu 105 Pro 120 Gin 135 Glu 150 Tyr 165 Trp 180 Leu 195 Met Phe 210 Gly Asn 225 Gly Arg 240 UA 112750 C2 Gly 241 Tyr 256 Glu 271 Gly 286 Ala 301 Pro 316 Arg 331 Gly 346 Ser 361 Asn 376 Thr 391 Leu 406 Asp 421 Glu 436 Val 451 Met 466 Pro 481 Lys 496 Leu 511 Tyr 526 Gly 541 Asp 556 Val 571 Glu 586 Ser 601 Asn 616 Lys Asp Phe Arg Arg Gin Gin He Thr Glu Arg Phe Asp Pro Glu Leu Leu Glu His Trp Tyr Ala Gly Leu Glu Thr Glu He He Leu Glu Thr Ser Ser Ala Val Leu His His Ala Gin Lys Ala Pro Pro He Val Asn Tyr Trp Lys GLy Thr Phe Lys Met Gly Thr Ala Ser Glu Arg Leu Phe Glu Tyr Asp Val Thr Ser Ser Phe Ala Ser Pro Arg Ser Val Ser Arg Lys Glu He Trp Asn Ser Gin 245 Asp GLys er Val Arg 260 Leu Cys He Gin His 275 Val Leu Pro Leu Leu 290 Phe Val Leu Pro Pro 305 Pro Thr Leu Glu Trp 320 Leu Pro Ala Val Ser 335 Phe Ser Ala Ala Pro 350 Gly Thr Arg Asn Leu 365 Asp Val Ala Val Cys 380 Leu Trp Lys Asp Lys 395 His Ser Phe Gin Leu 410 Ala Thr Val Ser Phe 425 Arg Gly Gly Cys Pro 440 Ser GLys er Leu Thr 455 He Leu Ser Pro Ala 470 Ser Ala Thr Lys Gly 485 Glu Val Ala Asn Ala 500 Leu Met Ala Lys Arg 515 Thr Gly Arg Ala Gin 530 Arg Lys Ala Phe Asp 545 Val Val Ser Leu Glu 560 Thr Phe Gly Asn Gly 575 Ala Ala Leu Met Glu 590 Pro Glu Gin His Lys 605 Cys Ser Asp Pro Leu 620 Ser Ser Asn Thr Asp 12 Leu 250 Gly 265 Gly 280 Leu 295 Glu 310 Phe 325 Asn 340 Phe 355 Cys 370 Met 385 Ala 400 Ala 415 Met 430 Ala 445 Pro 460 Phe 475 Ala 490 Val 505 Val 510 Ser 535 Pro 550 His 565 Asp 580 Met 595 Ser 610 Val 625 Ser Val Arg Tyr Ala Asp Pro Ala Asn Trp Thr Pro Gly Gin Ala Pro Asp Leu Val Leu Glu Ala Ala Leu Gly Met Leu Leu Glu Ser Gly Trp Tyr Asp Pro His Arg Asp Leu Asp Thr Ala Val Glu He Lys Val Thr He Lys His Leu Asp Asp Trp Ala Trp Val Phe His Gin Arg Tyr Gin Pro Gly He Thr Arg Lys He Ser Ala Lys Ala Thr He Tyr Ala Gin Gin Arg Val Leu Cys Glu Ala Leu Val Pro Pro Glu Asn Ser Gly Pro Tyr Tyr Lys He Arg Ser Ser Trp Arg Ala Gly Ala Leu Gly 255 Val 270 Asn 285 Glu 300 Val 315 Leu 330 He 345 Met 360 Tyr 375 Arg 390 Asn 405 Val 420 Asn 435 He 450 Glu 465 Asp 480 Lys 495 Ser 510 Leu 525 Leu 540 Met 555 Leu 570 Gly 585 Asn 600 Phe 615 Arg 630 Gly UA 112750 C2 631 Thr 646 His 661 Leu 676 Cys 691 Gin 706 Ala 721 Arg 736 Gly 751 Leu 766 He 781 Gin 796 Leu 811 Thr 826 Gly 841 Thr 856 Pro 871 Leu Arg Phe Cys Gly Gly Gly Gin Ala Ser Ala Gin Tyr Arg Leu He Ser Val Leu Val Pro Gly Val Glu Glu Ser Pro Pro Leu Arg Ser Pro Pro Ser Glu 886 Arg Tyr Glu 901 Val Leu Glu 916 Leu Thr Gin 931 Ser Ala Pro 946 Val Leu Ala 961 Gly Val Cys 976 Val Pro Cys 991 Asp Pro Tyr 1006 Ala Pro Phe 1021 635 Cys 650 Ala Phe 665 Glu Arg 680 Glu Glu 695 Cys Glu 710 Asp He 725 Leu Ser 740 His Val 755 Glu Asn 770 Arg Leu 785 Asp His 800 Ala Leu 815 Val Ala 830 Pro Ser 845 Gin Ala 860 Arg Leu 875 Gin Gin 890 Glu Trp 905 Gin Phe 920 Leu Pro 935 Asn Ala 950 Tyr Arg 965 Ser Thr 980 Phe Ile 995 Val Pro 1010 Arg Gly 1025 Phe Val Phe Gly Ala Arg Ala Leu Leu Gin Ala Phe Arg Thr Phe Cys Phe Ser Pro Thr Gin Ala His Arg Arg Leu Gin Ser Asp Thr Ala He Gly He Leu Ser Arg Val Glu Gin Trp Val Arg Leu Thr Phe Leu Arg Leu Glu Leu Glu Lys Trp Phe Pro Ser Val Leu Leu Gin His Pro Gly Thr Gin Asp Trp Leu Ser Arg Gly Ala Cys He Leu Phe Trp Gin 13 640 Leu GLy 655 Val Asp 670 Leu Gly 685 Gly Trp 700 Val Gly 715 Lys Arg 730 Glu Gly 745 Lys Met 760 Ser Lys 775 Gly Gin 790 Cys Pro 805 Val Glu 820 Leu Glu 835 Asp Pro 850 Phe Leu 865 Leu Ser 880 Thr Leu 895 Arg Cys 910 Ala Leu 925 Pro Arg 940 Glu Val 955 Gly Leu 970 Gin Leu 985 Pro Ser 1000 Val Gly 1015 Glu Arg 1030 Ser Arg Ala Thr Arg Leu Gin Gly Asp Ala Lys Ala Glu Glu Ala Ser Trp Lys Leu Gin Leu Phe Gin Ala Ser Thr Arg Glu Gly Leu Pro Asn Arg Asp Pro Pro Lys GLys er Arg Leu Pro Asp He Thr Thr Leu Ala Ser Gin Asp Pro Thr Leu Pro Ala Pro Tyr Tyr Ser His Leu Thr Gly Pro Leu Lys Thr Gly Phe Arg Leu Pro Gly Thr Leu His Asp 645 Pro 660 Glu Glu 675 Glu Leu 690 Ala Phe 705 Lys Ala 720 Arg Gin 735 Leu Pro 750 Thr Val 765 Ala Thr 780 Gin Tyr 795 Pro Gly 810 Pro Pro 825 Pro Gly 840 Pro Cys 855 Ser Pro 870 Glu Glu 885 Pro Arg 900 Leu Glu 915 Leu Leu 930 Val Ser 945 Val Ala 960 His Tyr 975 Asp Pro 990 Pro Pro 1005 Gly He 1020 He Glu 1035 Tyr UA 112750 C2 Ser Lys 1036 Arg Cys 1051 Ala Gin 1066 Arg Glu 1081 Thr Glu 1096 Gly His 1111 Leu Gin 1126 Leu Asp 1141 Arg Tyr 1156 Val Thr 1171 His Leu 1186 Asp Thr 1201 Gly Ser Glu Pro Leu Met Thr Glu His Ser Arg Pro Leu Gin 1140 Gin Leu 1155 Arg Gly 1170 Asp Ser 1185 Ala Ala 1100 Phe Val 1115 Val Gin 1130 Ala Gly 1145 Glu Asp 1160 Arg lie 1175 Gly Ala 1190 Gly Pro 1205 Pro Ala Pro Asp His Leu Val Phe Gly Pro Lys Thr Glu Val His Cys Gly Asp Arg He Leu Asp Val He He Phe Gly Arg Thr Gin Val Pro Trp Met Thr 1145 Tyr Arg 1160 Arg Val 1175 Tyr Val 1190 Arg Val 1105 Val Thr 1120 Ala Thr 1135 Gly Val 1150 Leu Thr 1165 Ser Phe 1180 Ala Phe 1195 Leu Val Phe Asp Glu Val Leu Thr Ala Gin Asp He Leu Cys Leu Met Ala Thr Glu Gly Asp Leu Arg Asp Leu Arg Thr Ser Leu Gin Asp Pro Pro Gly Cys 1050 Gin Asp 1065 Phe Ser 1080 Leu Arg 1095 Glu Arg 1110 Ser Val 1125 Met Glu 1140 Gin Gin 1155 Gin Glu 1170 Glu Arg 1185 Gly Pro 1200 Поліклональні антитіла до NO-синтази можна отримати за допомогою цілої молекули ендотеліальної NO-синтази людини з наступної послідовності: ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 2 14 UA 112750 C2 15 UA 112750 C2 16 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 Для отримання поліклональних антитіл до NO-синтази також можна використовувати фрагмент ендотеліальної NO-синтази, обраний, наприклад, з наступних послідовностей: ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 3 Pro Trp Ala Phe 1192 1195 ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 4 Gly Ala Val Pro 1189 1192 ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 5 Arg 1185 His Leu Arg Gly Ala Val Pro Trp Ala Phe Asp Pro Pro Gly Pro 1186 1190 119 1200 Asp Thr Pro Gly Pro 1201 1205 ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 6 Ala Phe Asp Pro Pro Gly Pro 1194 1195 1200 Asp Thr Pro Gly Pro 1201 1205 ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 7 His Leu Arg Gly Ala Val Pro Trp Ala Phe Asp 1186 1190 1195 1196 ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 8 His Leu Arg Gly Ala Val Pro Trp Ala Phe Asp Pro Pro Gly Pro 1186 1190 119 1200 Asp Thr Pro Gly Pro 17 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 1201 1205 Типову процедуру приготування вихідних поліклональних антитіл до NO-синтази можна описати наступним чином: за 7-9 днів до забору крові кроликам роблять 1-3 внутрішньовенні ін'єкції для підвищення рівня поліклональних антитіл в кровотоку. Після імунізації беруть зразки крові для виявлення рівня антитіл. Як правило, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається через 40-60 днів після першої ін'єкції. Після завершення першого циклу імунізації кролики проходять 30-денний період реабілітації, після чого проводиться повторна імунізація за допомогою 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій. Для отримання антисироватки, що містить необхідні антитіла, забирають кров імунізованих кроликів та поміщають до 50-мл пробірки для центрифуги. Згустки продукту, що утворюються на стінках пробірки, видаляють дерев'яним шпателем, а до згустку в центрі пробірки поміщають паличку. Після цього кров ставлять до холодильника на 1 ніч при температурі приблизно 4 °C. Наступного дня згусток на шпателі видаляють та центрифугують залишкову рідину протягом 10 хвилин при 13000 об./хв. Надосадкова рідина і є необхідною антисироваткою. Отримана антисироватка, як правило, має жовтий колір. До антисироватки додають 20 % NaN3 (вагова концентрація) до отримання остаточної концентрації 0.02 % та перед використанням зберігають у замороженому стані при температурі -20 °C (або без додавання NaN3 - при температурі 70 °C). Для відокремлення потрібних антитіл до ендотеліальної NO-синтази від антисироватки придатною є наступна послідовність поглинання на твердій фазі: (a) 10 мл антисироватки кролика піддають двократному розведенню 0.15 M NaCl, після чого додають 6.26 г Na2SO4, перемішують та культивують приблизно протягом 12-16 годин при температурі 4 °C; (b) осад видаляють шляхом центрифугування, розчиняють у 10 мл фосфатного буферу та піддають діалізу проти того ж буферу протягом 1 ночі при кімнатній температурі; (c) після видалення осаду шляхом центрифугування розчин поміщають на колонку з ДЕАЕцелюлозою, врівноваженою фосфатним буфером; (d) фракцію антитіла визначають шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Ізольовані неочищені антитіла очищають за допомогою методу афінної хроматографії шляхом приєднання отриманих антитіл до ендотеліальної NO-синтази, розміщеної на нерозчинній матриці середовища для хроматографії, з подальшим елююванням концентрованими водно-сольовими розчинами. Отриманий буферний розчин використовується як вихідний розчин для процесу гомеопатичного розведення, що застосовується для приготування активованої потенційованої форми антитіл. Концентрація, якій віддається перевага, вихідного матричного розчину антигеночищених поліклональних антитіл кролика до ендотеліальної NO-синтази складає 0.5-5.0 мг/мл, за можливості, 2.0-3.0 мг/мл. Мозкоспецифічний протеїн S-100, що експресується нейронами та гліальними клітинами (астроцитами та олігодендрогліоцитами), безпосередньо або через взаємодію з іншими протеїнами, виконує у ЦНС ряд функцій, спрямованих на підтримку нормального функціонування мозку, включаючи вплив на процеси навчання та пам'яті, ріст та життєздатність нейронів, регулювання метаболічних процесів у нейронних тканинах тощо. Для отримання поліклональних антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 використовується мозкоспецифічний протеїн S-100, фізичні та хімічні властивості якого описані у статті М.В. Старостіна, С.М. Свірідова, Нейроспецифічний протеїн S-100, Прогрес сучасної біології, 1977, том 5, стор. 170-178; у кн. M. Б. Штарка, Антигени мозкоспецифічного протеїну та функції нейрона, "Медицина", 1985; стор. 12-14. Мозкоспецифічний протеїн S-100 виділяється з тканин головного мозку бика з використанням наступного методу: - тканину головного мозку бика, заморожену у рідкому азоті, перетворюють на порошок за допомогою спеціального подрібнювача; - протеїни екстрагують у співвідношенні 1:3 (маса/об'єм) за допомогою екстрагуючого буферу з гомогенізацією; - гомогенат нагрівають протягом 10 хв. при температурі 60 °C, потім охолоджують до 4 °C на льодяній бані; термолабільні протеїни видаляють шляхом центрифугування; - фракціонування сульфатом амонію здійснюють поетапно, з подальшим видаленням осаджених протеїнів; - фракцію, що містить протеїн S-100, преципітують за допомогою 100 % насиченого сульфату амонію, що здійснюється шляхом зниження рівня pH до 4.0; необхідну фракцію збирають шляхом центрифугування; 18 UA 112750 C2 5 10 15 - преципітат розчиняють у мінімальному об'ємі буферу, що містить ЕДТА та меркаптоетанол, преципітат піддають діалізу деіонізованою водою та ліофілізують; - після фракціонування кислотних протеїнів здійснюється хроматографія на іонообмінному середовищі - ДЕАЕ-целюлозі DE-52, а потім ДЕАЕ-сефадексі A-50; - зібрані та діалізовані фракції, що містять S-100 протеїн, розділяють відповідно до молекулярної маси шляхом гель-фільтрації на сефадексі G-100; - очищений протеїн S-100 піддають діалізу та ліофілізують. Молекулярна маса очищеного мозкоспецифічного протеїну S-100-21000 D. Завдяки високій концентрації аспарагінової та глютамінової кислоти мозкоспецифічний протеїн S-100 є висококислотним та займає крайню анодну позицію під час електроендосмосу у переривчастій буферній системі поліакріламідного гелю, що полегшує його ідентифікацію. Поліклональні антитіла до протеїну S-100 можна також отримати за допомогою методики, подібної тій, що описана для антитіл до ендотеліальної NO-синтази, з використанням допоміжної речовини. Цілу молекулу протеїну S-100 можна застосувати як імуноген (антиген) для імунізації кроликів: Бичача S-100B (ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No.9) Met Ser Glu Leu Glu Lys Ala Val Val Ala Leu He Asp Val Phe 1 5 10 15 His Gin Tyr Ser Gly Arg Glu Gly Asp Lys His Lys Leu Lys Lys 16 20 25 30 Ser Glu Leu Lys Glu Leu He Asn Asn Glu Leu Ser His Phe Leu 31 35 40 45 Glu Glu He Lys Glu Gin Glu Val Val Asp Lys Val Met Glu Thr 46 50 55 60 Leu Asp Ser Asp Gly Asp Gly Glu Cys Asp Phe Gin Glu Phe Met 61 65 70 75 Ala Phe Val Ala Met He Thr Thr Ala Cys His Glu Phe Phe Glu 76 80 85 90 His Glu 91 92 Людська S-100B (ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 10) Met Ser Leu Gin Tyr Ser Glu Leu Lys Glu 1 His 16 Ser 31 Glu 46 Leu 61 Ala 76 His 91 Glu He Lys Asp Asn Asp Phe Val Glu 92 Ala Glu5 Gly 20 Glu 35 Glu 50 Gly 65 Met 80 Lys Ala Met Arg Glu Gly Leu He Gin Glu Asp Gly Val Thr Val Ala 10 Asp Lys 25 Asn Asn Glu 40 Val Val Asp 55 Glu Cys Asp 70 Thr Ala Cys 85 Leu He Asp Val His Lys Leu Lys Leu Ser Lys Val Phe Gin His Glu Phe 15 Lys 30 His Phe Leu 45 Met Glu Thr 60 Glu Phe Met 75 Phe Phe Glu 90 Людська S-100А1 (ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 11) Met 1 Gly Ser Glu Leu Glu 5 Thr Ala Met Glu 10 Thr Leu He Asn Val 15 Phe 16 Lys His Ala His Gly Lys Glu Gly Tyr Lys Leu Glu Leu Glu Leu Leu Gin Asp 25 Thr Lys Lys Ser 20 Lys Glu Leu Ser Gly 19 Ser 30 Phe UA 112750 C2 31 Leu 46 Glu 61 Val 76 Trp 91 Asp Ala Gin Leu Asp Glu Val Glu Leu Asn Val Ser 94 35 Lys Asp Val Asp Ala 50 Asn Gly Asp Gly Glu 65 Ala Ala Leu Thr Val 80 40 Val 55 Val 70 Ala 85 45 Lys 60 Asp Phe Gin Glu Tyr 75 Cys Asn Asn Phe Phe 90 Asp Lys Val Met Glu Thr He Asn Val 10 Asp 25 Thr 40 Val 55 Val 70 Ala 85 15 Ser 30 Glu Leu Ser Gly Phe 45 Asp Lys Val Met Lys 60 Asp Phe Gin Glu Tyr 75 Cys Asn Asn Phe Phe 90 Бичача S-100А1 (ПОСЛІДОВНІСТЬ SEQ ID No. 12) Met 1 Phe 16 Lys 31 Leu 46 Glu 61 Val 76 Trp 91 5 10 15 20 25 30 Gly Ser Glu His Ala His Lys Glu Leu Asp Ala Gin Leu Asp Glu Val Leu Glu Leu Glu 5 Ser 20 Lys 35 Lys 50 Asn 65 Ala 80 Thr Ala Met Gly Lys Glu Gly Glu Leu Leu Gin Asp Ala Asp Ala Asp Gly Glu Ala Leu Val Tyr Lys Leu Asn Ser 94 Val Gly Lys Leu Thr Для отримання антисироватки готують мозкоспецифічний S-100 протеїн або суміш протеїну S-100 (антигенів) в поєднанні з етильованим бичачим сироватковим альбуміном в якості речовини-носія з повним ад'ювантом Фрейнда та додають до виділеного мозкоспецифічного протеїну S-100, що підшкірно вводиться піддослідній тварині (кролику) в область спини в об'ємі 1-2 мл. На 8-й та 15-й день проводиться повторна імунізація. Забір крові (наприклад, з вушної вени) здійснюється на 26-й та 28-й день. Отриманий титр антисироватки - 1:500-1:1000 - утворює єдину смугу преципітації з витяжкою нервової тканини, але не вступає в реакцію з витяжками з гетерологічних тіл, та утворює єдиний пік преципітації як з чистим протеїном S-100, так і з витяжкою нервової тканини, що вказує на те, що отримана антисироватка є моноспецифічною. Активовану потенційовану форму кожного компоненту комбінації можна готувати з вихідного розчину шляхом гомеопатичної потенціації, за можливості - за методом пропорційного зниження концентрації шляхом серії розведень 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи з вихідного розчину) у 9 частинах (для десяткових розведень) або у 99 частинах (для сотенних розведень), або у 999 частинах (для тисячних розведень - атенюація M) нейтрального розчинника, починаючи з концентрації вихідного розчину антитіла у розчиннику, за можливості, воді або суміші води з етиловим спиртом, в діапазоні приблизно від 0.5 до 5.0 мг/мл, в поєднанні з зовнішнім впливом. За можливості, зовнішній вплив має включати багаторазові вертикальні струшування (динамізацію) кожного розведення. За можливості, слід використовувати окремі контейнери для кожного подальшого розведення до необхідного рівня активності або фактору розведення. Цей метод є загальноприйнятим в гомеопатичній практиці. Див., наприклад, В. Швабе "Гомеопатичні лікарські засоби", M., 1967, с. 14-29, що включається до цього документу шляхом посилання з заявленою метою. Наприклад, для приготування 12 сотенних розведень (що позначаються як C12), одну частину вихідного матричного розчину антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 (або ендотеліальної NO-синтази) з концентрацією 2.5 мг/мл розводять у 99 частинах нейтрального водного або водно-спиртового розчинника (за можливості, 15 % етилового спирту), та потім вертикально струшують багато разів (10 та більше) для приготування 1-го сотенного розведення (позначається як C1). 2-ге сотенне розведення (C2) готують з 1-го сотенного розведення C1. Цю процедуру повторюють 11 разів для приготування 12-го сотенного 20 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розведення C12. Таким чином, 12-те сотенне розведення C12 представляє собою розчин, отриманий шляхом 12 послідовних розведень однієї частини вихідного матричного розчину антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 з концентрацією 2.5 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчинника у різних контейнерах, що еквівалентно сотенному гомеопатичному розведенню C12. Аналогічні процедури з відповідним фактором розведення проводять для отримання розведень C30, C50 та C200. Проміжні розведення для перевірки активності можна випробувати на необхідній біологічній моделі. Активованими-потенційованими формами, яким віддається перевага, для обох антитіл, що є комбінацією винаходу, є суміш розведень C12, C30, та C200 або розведень C12, C30 та C50. При використанні суміші різних гомеопатичних розведень (перш за все, сотенних) активної речовини в якості біологічно активного компоненту, кожен компонент препарату (наприклад, C12, C30, C50, C200) готують окремо відповідно до вищезазначеної процедури, доки не буде отримане передостаннє розведення (наприклад, до C11, C29, C49 та C199 відповідно), та потім одну частину кожного компоненту додають до одного контейнеру на основі суміші препарату та змішують з необхідною кількістю розчинника (наприклад з 97 частинами для сотенних розведень). Таким чином, активована потенційована форма антитіл до мозкоспецифічного протеїну S100 в наднизькій дозі отримується шляхом додаткової атенюації матричного розчина, тобто у 12 30 200 12 100 , 100 та 100 разів, що дорівнює сотенним розчинам С12, С30 та С200, або у 100 , 30 50 100 та 100 разів, що дорівнює сотенним розчинам С12, С30 та С50, приготованим згідно з гомеопатичною технологією. Можливе використання активної речовини у формі суміші інших різних розчинів згідно з гомеопатичною технологією, наприклад, десяткових та/або сотенних (С12, С30, С100; С12, С30, С50; D20, C30, C100 або D10, C30, М100 тощо). Ефективність визначається експериментальним методом. Зовнішня обробка у ході потенціації та зниження концентрації також може здійснюватися шляхом ультразвукового, електромагнітного або будь-якого іншого фізичного впливу, прийнятого у гомеопатичній практиці. За можливості, комбінований лікарський препарат за цим винаходом може бути у формі рідини або у твердій стандартній лікарській формі. Рідкою формою лікарського препарату, якій віддається перевага, є суміш, за можливості, у співвідношенні 1:1, активованої потенційованої форми антитіл до ендотеліальної NO-синтази та активованої потенційованої форми антитіл до протеїну S-100. Рідким носієм, якому віддається перевага, є вода або суміш води з етиловим спиртом. Тверду стандартну лікарську форму лікарського препарату за цим винаходом можна приготувати шляхом просочування твердого носія, прийнятного у фармацевтичній практиці, сумішшю активованої потенційованої форми водних або водно-спиртових розчинів активних компонентів, що були спершу змішані у співвідношенні 1:1 та використані рідкій лікарській формі. Як варіант, носій може збагачуватися послідовно з кожним відповідним розведенням. Обидві порядки насичення є прийнятними. За можливості, лікарський препарат у твердій стандартній лікарській формі готується з гранул прийнятного у фармацевтичній практиці носія, що був попередньо насичений водними або водно-спиртовими розведеннями активованої потенційованої форми антитіл. Тверда лікарська форма може бути в будь-якому вигляді, відомому у фармацевтичній практиці, включаючи таблетки, капсули, льодяники тощо. В якості неактивних фармацевтичних інгредієнтів можна використовувати глюкозу, цукрозу, мальтозу, крохмаль, ізомальтозу, ізомальт та інші моно-, оліго- та полісахаріди, що використовуються при виробництві лікарських засобів, а також технологічні суміші вищезазначених неактивних фармацевтичних інгредієнтів з іншими допоміжними речовинами, прийнятними у фармацевтичній практиці, наприклад, ізомальтом, кросповідоном, натрію цикламатом, натрію сахарином, безводною лимонною кислотою тощо), включаючи ковзаючи речовини, розпушувачі, зв'язуючі речовини та барвники. Носіями, яким віддається перевага, є лактоза та ізомальт. Фармацевтична лікарська форма може додатково включати стандартні фармацевтичні допоміжні речовини, наприклад, мікрокристалічну целюлозу, магнію стеарат та лимонну кислоту. Приклад приготування твердої стандартної лікарської форми наводиться нижче. Для приготування твердої форми для перорального застосування 100-300-мкм гранули лактози збагачують водними або водно-спиртовими розчинами активованої потенційованої форми антитіл до гістаміну, активованої потенційованої форми антитіл до ендотеліальної NO-синтази та активованої потенційованої форми антитіл до протеїну S-100 у співвідношенні 1 кг розчину антитіл на 5 або 10 кг лактози (1:5-1:10). Для здійснення насичення гранули лактози піддають насичувальній іррігації на псевдозрідженому шарі на відповідній установці (наприклад, "Hüttlin 21 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Pilotlab" виробництва Hüttlin GmbH) з подальшим висушуванням потоком нагрітого повітря при температурі нижче 40˚С. Передбачену кількість висушених гранул (10-34 масових частин), насичених активованою-потенційованою формою антитіл поміщають до мішалки та перемішують з 25-45 масових частин "ненасиченої" чистої лактози (яка використовується з метою зниження витрат, спрощення та прискорення технологічного процесу без зменшення терапевтичної ефективності), разом з 0.1-1 масових частин магнію стеарату та 3-10 масових частин мікрокристалічної целюлози. Отриману таблеточну масу однорідно перемішують та таблетують методом прямого сухого пресування (наприклад, на таблеточному пресі Korsch-XL 400) для утворення 150-500-мг круглих таблеток, за можливості, 300-мг. Після таблетування отримують таблетки по 300 мг, які насичують водно-спиртовим розчином (3.0-6.0 мг/табл.) комбінації активованої потенційованої форми антитіл. Кожен компонент комбінації, що використовують для просочування, є в формі суміші сотенних гомеопатичних розведень, за можливості, C12, C30 та C200. За можливості, 1-2 таблетки заявленого лікарського препарату вводять 2-4 рази на добу. Комбінацію активованої потенційованої форми антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 та активованої потенційованої форми антитіл до ендотеліальної NO-синтази у лікарському препараті готують відповідно до гомеопатичної технології потенціювання шляхом повторних подальших розведень у поєднанні з зовнішньою механічною дією - вертикальним струшуванням кожного розведення (див., наприклад, В. Швабе "Гомеопатичні препарати", M., 1967, с. 14-29), що мають активність, обумовлену технологією потенціювання у рамках фармакологічних моделей та/або клінічних методів лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегетосудинної дистонії), що забезпечує отримання несподіваного синергетичного терапевтичного ефекту, підтвердженого на належних (дійсних) експериментальних моделях та в ході клінічних досліджень, який полягає у збільшенні ефективності лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії. Вищезазначений технічний результат забезпечується посиленням нейропротекторної активності антитіл до протеїну S-100, що викликаний впливом на ефективність взаємодії лігандів із рецептором сигма-1, вегетативним стабілізуючим ефектом, нормалізацією стану вегетативної системи як прояв більш ранніх непроявлених властивостей активованої потенційованої форми антитіл до мозкоспецифічного протеїну S-100 та синегічний вплив обох компонентів на нейтральну пластичність та як наслідок цього - через підвищення опорності мозку до токсичних ефектів, що покращує інтеграційну активність та відновлює міжпівкульні зв'язки мозку, полегшує лікування когнітивних розладів, стимулює репаративні процеси та прискорює відновлення функції стабілізованих сомато-вегетативних проявів, збільшує церебральний кровотік та, відповідно, забезпечує розширення терапевтичного діапазону лікарського засобу і підвищення ефективності лікування запаморочення, кінетозу та вегето-судинної дистонії різної етіології, включаючи вегето-судинну дистонію, що супроводжується підвищенням та зниженням артеріального тиску. Більш того, заявлений препарат та його компоненти не здійснюють седативний та міорелаксуючий ефект, не викликають звикання та адаптацію. Заявлений препарат також може використовуватися як частина комплексної терапії. Більш того, заявлений препарат розширює асортимент засобів, призначених для лікування запаморочення різної етіології, кінетозу та вегето-судинної дистонії. Крім того, комбінований лікарський препарат за даним винаходом може використовуватися для лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю, психоорганічного синдрому, енцефалопатій різної етіології, органічних захворювань нервової системи, включаючи інсульт, хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона. З метою лікування вищезазначених розладів комбінований лікарський препарат може містити активні компоненти в об'ємному співвідношенні 1:1. Таким чином, кожен компонент використовується як суміш трьох матричних розчинів 12 30 200 (материнська тинктура) антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30, та C200), або суміш трьох 12 30 50 матричних розчинів антитіл, розведених у 100 , 100 та 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30 та C50). Заявлений лікарський препарат рекомендується приймати, за можливості по 1-2 таблетки 2-6 разів (за можливості - 24 рази) на добу. Заявлений лікарський препарат, а також його компоненти не здійснюють седативний та міорелаксуючий ефект, не викликають звикання та адаптацію. ПРИКЛАДИ Приклад 1. Дослідження впливу комплексного препарату, що містить наднизькі дози активованих потенційованих форм поліклональних афінно-очищених антитіл до мозкоспецифічного протеїну 22 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 S-100 (анти-S-100) та ендотеліальної NO-синтази (анти-eNOS) кролика, отримані шляхом 12 30 200 надрозведення вихідного матричного розчину (концентрація: 2.5 мг/мл) (у 100 , 100 , 100 разів), що еквівалентно суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 (співвідношення: 1:1) ("ННД анти-S-100+анти-eNOS"), а також його компонентів: активованої потенційованої форми поліклональних афінно-очищених антитіл кролика до наднизьких доз мозкоспецифічного протеїну S-100, очищених на антигені, отриманих шляхом надрозведення 12 30 200 вихідного матричного розчину (у 100 , 100 , 100 разів, що еквівалентно суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 ("ННД анти-S-100"), та активованої потенційованої форми поліклональних афінно-очищених антитіл кролика до наднизьких доз ендотеліальної 12 30 NO-синтази, отриманих шляхом надрозведення вихідного матричного розчину (у 100 , 100 , 200 100 разів), що еквівалентно суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 ("ННД 3 анти-eNOS"). In vitro зв'язування стандартного ліганду [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ1 людини оцінювалось з застосуванням радіолігандного методу. Потенційована дистильована вода (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С200) використовувалась в якості контролю по відношенню до випробуваних препаратів. Рецептор сигма-1 (σ1) є внутрішньоклітинним рецептором, що локалізується в клітинах центральної нервової системи, клітинах більшості периферійних тканин та клітинах імунного компоненту. Ці рецептори мають унікальну здатність до переміщення, яку пов'язують з багатьма психотропними препаратами. Динаміка рецепторів сигма-1 безпосередньо пов'язана з різноманітними видами впливу, що здійснюють препарати, які діють на рецептори сигма-1. Серед таких видів впливу – регулювання каналів активності, екоцитоз, передача сигналу, реструктурування плазменної мембрани (утворення рафтів) та транспортування ліпідів /метаболізм. Всі вони здатні сприяти пластичності нейронів у мозку. Є підтвердження того, що рецептори сигма-1 здійснюють модулюючий вплив на всі основні системи нейромедиаторів: норадренергічну, серотонінергічну, дофамінергічну, холінергічну систему та NMDAрегульований вплив глютаматів. Рецептори сигма-1 відіграють важливу роль у патофізіології нейродегенеративних захворювань (наприклад, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), психіатричні та афективні розлади та інсульт; вони також приймають участь у процесах навчання та пам'яті. У цьому відношенні здатність препаратів впливати на ефективність взаємодії лігандів з рецептором сигма-1 вказує на присутність нейропротекторних, антиішемічних, анксіолітичних, антидепресантних та анти-астенічних компонентів у спектрі їх фармакологічної активності, даючи можливість вважати ці препарати ефективними, зокрема, при лікуванні церебрально-судинних захворювань. Під час випробування (для вимірювання загального зв'язування) 20 мкл комплексного препарату ННД анти-S-100+анти-eNOS або 10 мкл ННД анти-S-100 або 10 мкл ННД анти-NOS додавали до інкубаційного середовища. Таким чином, кількість ННД анти-S-100+анти-eNOS, перенесена до тестової лунки під час випробування комплексного препарату, була ідентичною кількості ННД анти-S-100 та ННД анти-NOS, що тестувалися як монопрепарати, що дало можливість порівняти ефективність препарату і його окремих компонентів. 20 мкл та 10 мкл потенційованої води перенесли до інкубаційного середовища. Далі ввели 160 мкл (приблизно 200 мкг протеїну) гомогенату мембран клітинної лінії Jurkat (лінія лейкемічних Т-лімфоцитів людини), та насамкінець додали 20 мкл міченого тритієм радіоліганду [3H]пентазоцину (15 нм). З метою вимірювання неспецифічного зв'язування, 20 мкл немаркірованого ліганду галоперідолу (10 мкм) перенесли до інкубаційного середовища замість препаратів або потенційованої води. Радіоактивність вимірювали за допомогою сцінтилометру (Topcount, Packard) та суміші для сцинтіляції (Microscint 0, Packard) після культивування протягом 120 хвилин при температурі 22 °C у 50 мM Тріс-HCl буферу (pH=7.4) та фільтрації з використанням скловолоконних фільтрів (GF/B, Packard). Специфічне зв'язування (під час випробування або контролю) розраховували як різницю між загальним (під час випробування або контролю) та неспецифічним зв'язуванням. Результати представлені як процентне співвідношення пригнічення специфічного зв'язування у контролі (в якості контролю застосовувалась дистильована вода) (Таблиця 1). 55 23 UA 112750 C2 Таблиця 1 Досліджувана група ННД анти-S-100+ анти-eNOS ННД анти-S-100 ННД анти-eNOS Потенційована вода Потенційована вода 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Кількість на лунку 20 мкл % специфічного зв'язування радіолігандів у контролі 1-й тест 2-й тест Середній показник 48,4 35,5 42,0 % пригнічення зв'язування радіолігандів у контролі 58,0 10 мкл 10 мкл 20 мкл 67,3 147,5 98,1 63,1 161,1 75,8 65,2 154,3 86,9 34,8 -54,3 13,1 10 мкл 140,1 106,2 123,2 -23,2 Вплив препаратів та потенційованої води на зв'язування стандартного ліганду 3 [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ-1 людини Примітка: % специфічного зв'язування у контролі = (специфічне зв'язування під час випробування/ специфічне зв'язування у контролі)* 100 %; % пригнічення специфічного зв'язування у контролі = 100 % - (специфічне зв'язування під час випробування/специфічне зв'язування у контролі) * 100 %). Результати, що відображають пригнічення більш ніж 50 %, представляють собою істотний вплив досліджуваних сполук; пригнічення від 25 % до 50 % підтверджує вплив від незначного до середнього; пригнічення менш ніж 25 % вважається незначним впливом досліджуваної сполуки та є в межах фонового рівня. Відповідно, ця експериментальна модель показала, що комплексний препарат ННД анти-S100+анти-eNOS є більш ефективним, ніж його окремі компоненти (ННД анти-S-100 та ННД анти3 eNOS), при пригнічуванні зв'язування стандартного ліганду [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ-1 людини; ННД анти-S-100, перенесені до тестової лунки в об'ємі 10 мкл, пригнічують зв'язування стандартного ліганду [3H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ1 людини, але інтенсивність цього ефекту є меншою, ніж при застосуванні комплексного препарату ННД анти-S-100+анти-eNOS; ННД анти-eNOS, перенесені до тестової лунки в об'ємі 3 10 мкл, не впливали на зв'язування стандартного ліганду [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ-1 людини; потенційована вода, перенесена до тестової лунки в об'ємі 10 мкл або 3 20 мкл, не впливала на зв'язування стандартного ліганду [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором σ-1 людини. Приклад 2. Використовувався наступний препарат: 300-мг таблетки, просочені водно-спиртовим розчином (3 мг/табл.) активованої потенційованої форми поліклональних антитіл кролика до мозкоспецифічного протеїну S-100 (анти-S-100), очищеної на антигені, в наднизькій дозі (ННД анти-S-100), отриманій шляхом надрозведення вихідного розчину (з концентрацією 2.5 мг / мл) у 12 30 200 100 , 100 , 100 разів, еквівалентної суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200; 300-мг таблетки, просочені водно-спиртовим розчином (6 мг/табл.) активованихпотенційованих форм поліклональних афінно-очищених антитіл кролика до мозкоспецифічного протеїну S-100 (анти-S-100) та до eNOS (анти-eNOS) в наднизькій дозі (ННД анти-S-100 + ННД анти-eNOS), отриманій шляхом над-розведення вихідного розчину (з 12 30 200 концентрацією 2.5 мг/мл) у 100 , 100 , 100 разів, еквівалентної суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200; 300-мг таблетки, просочені водно-спиртовим розчином (3 мг/табл.) активованої потенційованої форми поліклональних анти-eNOS кролика, очищених на антигені, в наднизькій дозі (ННД анти-eNOS), отриманій шляхом надрозведення 12 30 200 вихідного розчину (з концентрацією 2.5 мг/мл) у 100 , 100 , 100 разів, еквівалентної суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200; та (в якості плацебо) 300-мг таблетки, що містять допоміжні речовини: лактозу (лактози моногідрат) - 267 мг, мікрокристалічну целюлозу 30 мг, магнію стеарат - 3 мг. Ефективність досліджуваних препаратів при лікуванні запаморочення (вертиго) та інших симптомів локомоційної хвороби оцінювалась на моделі кінетозу або захитування /локомоційної хвороби, що відбувається через різноманітні вестибулярно-вегетативні розлади. Запаморочення є типовою ознакою ушкодження вестибулярного аналізатора різної етіології, включаючи дисфункцію вестибулярного нерву та кохлеарної системи, порушення кровообігу у 24 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вертебрально-базилярній системі, патологію центральної нервової системи (ЦНС), тощо. Запаморочення як прояв кінетозу супроводжується іншими вестибулярно-вегетативними розладами, що включають три види реакцій: вестибулярно-моторну (ністагм та реакція відхилення), вестибулярно-сенсорну (на додаток до запаморочення, ністагм (або реакція після обертання), захисні рухи) та вегетативну (нудота, блювота, підвищене потовиділення, часте серцебиття, відчуття жару, зміни пульсу та артеріального тиску). Подвійне сліпе плацебо-контрольоване порівняльне дослідження проводилось у паралельних групах, що включали 15 соматично здорових суб'єктів - чоловіків та жінок віком від 15 до 60 років (середній вік 33.3±0.75 років) з низьким (n=5; 33 %) або середнім (n=10; 67 %) ступенем стійкості до локомоційної хвороби, з метою аналізу властивостей різних препаратів проти локомоційної хвороби. Група I отримувала ННД анти-S-100+анти-eNOS, Група 2 - ННД анти-S-100 та Група 3 - анти-eNOS. Для симуляції локомоційної хвороби та оцінки ефективності досліджуваних препаратів використовувались найбільш відповідні та визнані моделі кінетозу - випробування з постійним кумулятивним ефектом прискорень по Коріолісу (CCEAC). Вихідна переносимість випробування CCEAC у всіх учасників дослідження була не більше 5 хвилин. Вестибулярно-вегетативні розлади, обумовлені кінетичним впливом (CCEAC), реєструвались за допомогою комплексу методів діагностування, включаючи огляд пацієнтів, кількісну оцінку розладів вестибулярновегетативної чутливості (шкала Галлє), аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР), та самооцінка функціонального стану (WBAM - самопочуття, активність та настрій). В якості критеріїв ефективності проведеної терапії оцінювалась динаміка переносимості та тривалість періоду відновлення при кінетичному впливі, а також зміна показників, що свідчать про сенсорно-моторні реакції (ністагм), показників ВСР (за допомогою системи Biocom Wellness Scan, що розроблена AWS, LLC у відповідності до Міжнародного стандарту Європейської асоціації кардіологів та Північноамериканської асоціації електрофізіології) та даних WBAM. Критеріями безпеки були характер, підтвердження та умови виникнення можливих несприятливих явищ (НЯ) в період лікування, пов'язаних з прийомом препаратів; вплив досліджуваних препаратів на показники, що характеризують функцію центральної нервової системи (ЦНС) (реакція на рухомий об'єкт (RMO)), час простої моторної реакції (TSMR); динаміка фізичних та функціональних факторів (частота серцебиття (HR), систолічний та діастолічний артеріальний тиск (SBP, DBP), критерій Штанге; переносимість фізичного навантаження (показник Гарвардського ступінчастого тесту). Безпека оцінювалась після введення одноразової дози та після 7- денного курсу прийому комбінації ННД анти-S-100 та ННД анти-eNOS. Всі пацієнти за 1 місяць до початку участі у дослідженні не приймали жодні препарати. Після скринінгу пацієнти у випадковому порядку були розділені на 4 групи (Група1 - ННД анти-S100+анти-eNOS, Група 2 - ННД анти-S-100, Група 3 - ННД анти-eNOS, та Група 4 - плацебо). У перший день дослідження (Візит 1) був зареєстрований вихідний функціональний та психофізіологічний стан пацієнтів, потім пацієнтами видали 5 таблеток відповідних ННД антитіла, після чого був проведений тест CCEAC. Була зафіксована тривалість тесту; вегетативно-вестибулярні розлади та НЯ, пов'язані з локомоційною хворобою, виявлялись за допомогою комплексного діагностичного обстеження. В наступні 2-6 днів пацієнти отримували по 1 таблетці призначеного препарату 3 рази на добу. На 7-й день (Візит 2) пацієнти отримували ті ж дози, що й на перший день (Візит 1). Комплексне діагностичне обстеження проводилось до та після тесту CCEAC. Дослідження було організоване таким чином, що дослідницька команда могла працювати лише з одним пацієнтом. Дослідження було паралельним та проводилось в першій половині дня за участю, як правило, 4 осіб на день, по одній на препарат або плацебо. Наступні три тижні були періодом вимивання, по завершенні якого пацієнтам кожної групи призначали новий препарат або плацебо; цикл дослідження повторили (Візит 1, курс прийому препарату; Візит 2). Таким чином, під час дослідження кожен пацієнт прийняв участь у 4 циклах дослідження, тобто кожен пацієнт приймав участь у групі з 3-тижневим періодом вимивання між кожним циклом. Це дало досліднику можливість збалансувати вплив окремих особливостей із впливом лікування. Аналіз ефективності препарату проводився на підставі даних щодо всіх учасників, які завершили повний курс прийому досліджуваного препарату відповідно до протоколу дослідження (n=15). Фактори, що підтверджували симптоми локомоційної хвороби (запаморочення, нудота, інертність, блідість шкірних покривів, пітливість тощо) після кінетичного впливу (CCEAC) на фоні одноденного прийому досліджуваних препаратів, показали, що всі учасники дослідження мали приблизно однаковий стан локомоційної хвороби, оскільки підтвердження оцінюваних симптомів вегетативної дисфункції по шкалі Галлє, що здійснювалось лікарем-дослідником, суттєво не 25 UA 112750 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 відрізнялось у всіх групах (Таблиця 2, Візит 1). Проте кінетичний вплив, що викликав подібні симптоми локомоційної хвороби був різним у 4 групах та залежав від препарату, що приймався пацієнтами дослідженнями (Таблиця 3, Візит 1). Одноденний прийом ННД анти-S-100 + анти-eNOS обумовив чіткий ефект проти локомоційної хвороби, що проявляє себе не лише у значно більшому часі переносимості тесту CCEAC (104.10±13.14 сек. проти 68.50±6.57 сек. - у групі ННД анти-S-100; 75.00±6.79 сек. - у групі ННД анти-eNOS та 61.30±3.15 5 сек. - у групі плацебо), але й також на зменшений час ністагму (9.90±1.20 сек. проти 13.50±1.51; 16.10±1.68 та 13.30±1.12 сек. відповідно) та максимально швидке відновлення (96.90±13.54 сек. проти 194.20±18.45; 202.50±21.72 та 241.70±38.41 сек. відповідно). Приблизно схожі показники були зареєстровані під час Візиту 2 після прийому курсу препаратів. Для досягнення подібних симптомів локомоційної хвороби (Таблиця 2, Візит 2), найдовшому кінетичному впливу піддавались пацієнти, які отримували препарат ННД анти-S100 + анти-eNOS (Таблиця 3, Візит 2) протягом 7 днів. Найбільш виражений ефект проти локомоційної хвороби при застосуванні препарату ННД анти-S-100 + анти-eNOS проявлявся у значному зменшенні часу ністагму (9,50±1,38 сек., p