Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Реферат: Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби включає обстеження пацієнта, взяття проби слини, визначення за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540 нм оптичної щільності проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, та вимірювання у ній концентрації кальцію. Додатково визначають концентрацію пепсину, і при концентрації кальцію у слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л та вмісту пепсину в слині пацієнта вище 0,031 мг/мл діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. UA 110494 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ UA 110494 U UA 110494 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до гастроентерології та терапії, і може бути використана для діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. На сьогодні проблема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) в науковій і практичній гастроентерології залишається однією з найактуальніших. ГЕРХ є розповсюдженим захворюванням органів травлення, яке значно погіршує якість життя пацієнтів, має важкі ускладнення і призводить до великих економічних витрат охорони здоров'я [1]. Значна поширеність ГЕРХ обумовлює великі фінансові витрати на діагностику та лікування цього захворювання. Згідно з алгоритмом, який рекомендований Американською гастроентерологічною асоціацією, виконання ендоскопії верхніх відділів травного каналу є першим обов'язковим кроком, проте наявність ерозивних дефектів слизової оболонки дистального відділу стравоходу зустрічається лише в 40 % хворих на ГЕРХ, а в решти хворих ендоскопічно захворювання не підтверджується [2]. За умови відсутності уражень стравоходу ендоскопічно або рентгеноскопічно стверджується про ендоскопічно негативний варіант захворювання, що потребує верифікації діагнозу функціональними тестами. "Золотим стандартом" діагностики вважався добовий внутрішньостравохідний рН-моніторинг. Однак висока вартість методу, інвазивність, незручності при виконанні тесту, обґрунтовують доцільність створення та впровадження в клінічну практику неінвазивної доступної методики діагностики ГЕРХ. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ, який полягає в тому, що хворим проводять багатогодинний внутрішньостравохідний рН-моніторинг за допомогою радіотелеметричної системи "BRAVO" з подальшою комп'ютерною інтерпретацією даних відповідно до шкали Jonson-De-Meester [3]. Проте цей спосіб є дороговартісним, непридатним для широкого використання. Відомий спосіб діагностики форми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, поєднаної зі стенокардією, який полягає в тому, що пацієнтам проводять ультразвукове дослідження з визначенням товщини стінки стравоходу, діаметра стравохідного отвору діафрагми, ширини просвіту стравоходу в нижній третині, а також наявності або відсутності рефлюксу, і при ширині нижньої третини стравоходу 2,64±0,06 см, діаметрі стравохідного отвору діафрагми 1,87±0,05 см, тривалості рефлюксу 5,4±0,11 хв. діагностують неерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, при ширині нижньої третини стравоходу 2,98±0,07 см, діаметрі стравохідного отвору діафрагми 2,2±0,06 см, тривалості рефлюксу 7,4±0,09 хв. діагностують ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби [4]. Проте цей спосіб застосовується для пацієнтів зі стенокардією, потребує складного апаратного обладнання, спеціально навченого медичного персоналу, відведення окремого приміщення та обрахування багатьох показників. Найближчим аналогом є спосіб діагностики ГЕРХ серед пацієнтів ревматологічного профілю, який включає обстеження пацієнтів і взяття проби слини натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою з наступним вимірюванням в ній спектрофотометричним методом концентрації кальцію, і при концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,35 ммоль/л діагностують ГЕРХ [5]. Відомий спосіб-прототип неінвазивний, простий у виконанні, не потребує дороговартісного апаратного обладнання та спеціально навченого персоналу. Недоліками відомого способу-прототипу є застосування лише одного показника, що зумовлює його відносно невисоку точність, та використання лише для пацієнтів ревматологічного профілю. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб діагностики ГЕРХ шляхом використання нових діагностичних прийомів забезпечити підвищення чутливості досліджень та вірогідності отриманих діагностичних даних. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає обстеження пацієнта, взяття проби слини, визначення за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540 нм оптичної щільності проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, та вимірювання у ній концентрації кальцію, згідно з корисною моделлю, додатково визначають концентрацію пепсину, і при концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л та вмісту пепсину в слині пацієнта вище 0,031мг/мл діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Запропонований спосіб є простим у виконанні, високоточним, неінвазивним, доступним методом діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, і не лише в ревматології. Технічний результат, який отримують в результаті вирішення поставленої задачі, полягає у можливості призначення своєчасної адекватної терапії та підвищення ефективності лікування 1 UA 110494 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пацієнтів з наявністю ГЕРХ. При цьому точність діагностики ГЕРХ, порівняно з прототипом, підвищується з 70 % до 96 %. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби виконують таким чином. Перед проведенням діагностичних заходів уточнюють відсутність клінічних симптомів мальабсорбнії, біохімічних ознак ниркової чи печінкової недостатності. Для визначення концентрації кальцію і пепсину в слині пацієнта готують пробу його слини. Збір слини виконують натще, через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою. Пацієнт спльовує в стерильну склянку, з якої відбирають пробу слини об'ємом 0,2 мл. Концентрацію кальцію в слині визначають за допомогою кальцій-чутливого барвника арсеназоIII спектрофотометричним методом за формулою: концетрація кальцію (ммоль/л) = (Ед х 2,5 ммоль/л)/Ек, де Ед - оптична щільність проби слини пацієнта, нм; Ек - оптична щільність контрольної проби, нм; 2,5 ммоль/л - концентрація кальцію в контрольній пробі. У випадку, коли величина концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л, діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Концентрацію пепсину в слині визначають за методом, який ґрунтується на здатності поліпептидів білка давати біуретову реакцію у лужному середовищі. Вміст пепсину досліджують на спектрофотометрі (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною робочого шару 10 мм. З оптичної щільності дослідного розчину віднімають оптичну щільність контролю та за калібрувальною таблицею знаходять вміст пепсину. У випадку, коли величина концентрації пепсину в слині пацієнта вище 0,031мг/мл, діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Для визначення точності заявленого способу діагностики було обстежено 65 пацієнтів на базі кафедри терапії № 1 та медичної діагностики ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Діагноз у всіх хворих встановлювався за відомими способами: анкетування за допомогою модифікованої анкети Лікерта, ендоскопія верхніх відділів травного каналу та добовий рН-моніторинг слизової оболонки стравоходу. Згідно із проведеними обстеженнями, у всіх пацієнтів діагностовано ГЕРХ (ерозивна форма - 25 осіб, неерозивна - 40 осіб). Потім пацієнтів діагностували за способом, що заявляється, за вмістом кальцію і пепсину у слині. Статистична обробка отриманого матеріалу проводилась з використанням програмного забезпечення SPSS Statistics 17.0 на персональному комп'ютері. Вірогідними вважали відмінності при рівні значимості р