Спосіб диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Реферат: Спосіб диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби включає обстеження пацієнта та взяття проби слини. Крім цього, визначають за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540 нм оптичну щільність проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, вимірюють у ній концентрації кальцію, і при концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л діагностують неерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, а при концентрації нижче 0,36 ммоль/л - ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. UA 91297 U (54) СПОСІБ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ UA 91297 U UA 91297 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до гастроентерології та терапії, і може бути використана для діагностики неерозивної або ерозивної форми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є важливою та актуальною проблемою сучасної гастроентерології, що обумовлено наступними причинами: ГЕРХ є одним з найпоширеніших захворювань органів травлення (до 40 % населення страждає на цю патологію); відмічається тенденція до зростання захворюваності та поширеності ГЕРХ [1]. ГЕРХ значно погіршує якість життя пацієнтів, що, в свою чергу, спричиняє зниження працездатності, підвищення рівня тривожності, розвиток супутніх захворювань, зниження продуктивності праці, збільшення числа днів тимчасової непрацездатності, що призводить до економічних втрат. Широка розповсюдженість ГЕРХ обумовлює значні фінансові витрати на діагностику та лікування цього захворювання. Згідно з алгоритмом, який рекомендований Американською гастроентерологічною асоціацією, виконання ендоскопії верхніх відділів травного каналу є першим обов'язковим кроком, проте наявність ерозивних дефектів слизової оболонки дистального відділу стравоходу зустрічається лише в 40 % хворих на ГЕРХ, а в решти хворих ендоскопічно захворювання не підтверджується [2]. За умови відсутності уражень стравоходу ендоскопічно або рентгеноскопічно стверджується про ендоскопічно негативний варіант захворювання, що потребує верифікації діагнозу функціональними тестами. "Золотим стандартом" діагностики вважався добовий внутрішньостравохідний рН-моніторинг [3]. Однак висока вартість методу, інвазивність, незручності при виконанні тесту, яких повністю не вдається позбутися навіть у разі застосування радіокапсули "Bravo", обґрунтовують доцільність створення та впровадження в клінічну практику неінвазивної доступної методики діагностики ГЕРХ. Відомий спосіб диференційної діагностики патологічного гастроезофагеального рефлюксу та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, який полягає в тому, що вивчають анамнестичні дані, проводять клінічне обстеження, фіброезофагогастродуоденоскопію, гістологічне дослідження біоптатів слизової стравоходу та внутрішньостравохідний рН-моніторинг, додатково визначають інтервали сумарного бала клінічних ознак патологічного гастроезофагеального рефлюксу за анкетою-опитувачем та інтервали значень коефіцієнта К титрів аутоантитіл і при знаходженні значення коефіцієнту К в інтервалі від 0 до 2,3 та сумарного анкетного бала в інтервалі 30-60 у поєднанні хоча б із одним представленим критерієм ураження стравоходу діагностують патологічний гастроезофагеальний рефлюкс; при знаходженні значення коефіцієнта К в інтервалі 2,3-5,3 та більше і сумарного анкетного бала в інтервалі 40-60 у поєднанні хоча б із одним будь-яким представленим критерієм ураження стравоходу діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу [4]. Проте цей спосіб є складним у виконанні, інвазивним, потребує високовартісної медичної апаратури, непридатний для широкого використання. Відомий спосіб діагностики форми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, поєднаної зі стенокардією, який полягає в тому, що пацієнтам проводять ультразвукове дослідження з визначенням товщини стінки стравоходу, діаметра стравохідного отвору діафрагми, ширини просвіту стравоходу в нижній третині, а також наявності або відсутності рефлюксу, і при ширині нижньої третини стравоходу 2,64±0,06 см, діаметрі стравохідного отвору діафрагми 1,87±0,05 см, тривалості рефлюксу 5,4±0,11 хв. діагностують неерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, при ширині нижньої третини стравоходу 2,98±0,07 см, діаметрі стравохідного отвору діафрагми 2,2±0,06 см, тривалості рефлюксу 7,4±0,09 хв. діагностують ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби [5]. Проте цей спосіб застосовується для пацієнтів зі стенокардією, потребує складного апаратного обладнання, спеціально навченого медичного персоналу, відведення окремого приміщення та обрахування багатьох показників. Прототипом вибраний спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, який включає обстеження пацієнтів і взяття проби слини об'ємом 4 мл та методом потенціометричного титрування визначення величини буферної ємності розчину слини пацієнта, розрахунок відношення інтеграла залежності буферної ємності розчину слини від його рН в інтервалі 7-10 до інтеграла залежності буферної ємності від рН в інтервалі 4-7 і в разі, коли відношення інтегралів відповідає значенню в проміжку 0,92-1,26, діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу без рефлюкс-езофагіту, а коли 1,35-1,65 гастроезофагеальну рефлюксну хворобу з рефлюкс-езофагітом [6]. Відомий спосіб-прототип неінвазивний, не потребує вартісного апаратного обладнання. Проте найближчий аналог потребує складних математичних розрахунків та, відповідно, 1 UA 91297 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 підготовленого персоналу. Все вищeнаведене свідчить про необхідність створення неінвазивної диференційної діагностики ГЕРХ, доступної для широкого використання. В основу корисної моделі поставлена задача створення ефективної неінвазивної диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає обстеження пацієнта і взяття проби слини, згідно з корисною моделлю, визначають за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540 нм оптичну щільність проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, вимірюють у ній концентрації кальцію, і при концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л діагностують неерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, а при концентрації нижче 0,36 ммоль/л - ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Запропонований спосіб є простим у виконанні, неінвазивним, доступним методом диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Технічний результат, який отримують в результаті вирішення поставленої задачі, полягає у можливості призначення своєчасної адекватної терапії та підвищення ефективності лікування пацієнтів з наявністю ГЕРХ. Спосіб диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби виконують таким чином. Перед проведенням діагностичних заходів уточнюють відсутність клінічних симптомів мальабсорбції, біохімічних ознак ниркової чи печінкової недостатності. Для визначення концентрації кальцію в слині пацієнта готують пробу його слини. Збір слини виконують до прийому їжі, через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою. Пацієнт спльовує в стерильну склянку, з якої відбирають пробу слини об'ємом 0,2 мл. Концентрацію кальцію в слині визначають за допомогою кальцієчутливого барвника арсеназо-ІІІ спектрофотометричним методом за формулою: Концетрація кальцію (ммоль/л) = (ЕД × 2,5 ммоль/л)/Ек, де Ед - оптична щільність проби слини пацієнта, нм; Ек - оптична щільність контрольної проби, нм; 2,5 ммоль/л - концентрація кальцію в контрольній пробі. У випадку, коли величина концентрації кальцію в слині пацієнта нижче 0,73 ммоль/л діагностують неерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, а при концентрації нижче 0,36 ммоль/л - ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Для визначення точності заявленого способу діагностики було обстежено 65 пацієнтів на базі кафедри терапії № 1 та медичної діагностики ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Діагноз у всіх хворих встановлювався за відомими способами: анкетування за допомогою модифікованої анкети Лікерта, ендоскопія верхніх відділів травного каналу та добовий рН-моніторинг слизової оболонки стравоходу. Згідно із проведеними обстеженнями, у всіх пацієнтів діагностовано ГЕРХ (ерозивна форма - 25 осіб, неерозивна - 40). Потім пацієнтів діагностували за способом, що заявляється, за вмістом кальцію у слині. Статистична обробка отриманого матеріалу проводилась з використанням програмного забезпечення SPSS Statistics 17.0 на персональному комп'ютері. Вірогідними вважали відмінності при рівні значимості р