Спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури

Реферат: Спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури включає встановлення сегмента кінцівки у положення, зручне для дослідження контрактури, визначення величини зусилля, прикладеного до досліджуваного сегмента кінцівки мануально-м'язовим тестером, встановленим між сегментом кінцівки пацієнта та рукою оператора, виконання пацієнтом максимально активного руху суглоба, реєстрацію цього кута згинання за допомогою кутоміра, причому додатково реєструють максимально можливі пасивні рухи суглоба та супротив тканин, амплітуду руху за допомогою кутоміру, передають отримані показники на програмнокомп'ютерний комплекс і за ними оцінюють стан контрактури. UA 113137 U (12) UA 113137 U UA 113137 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медичної галузі, а саме ортопедії, травматології, фізичної та медичної реабілітації, неврології, фізіології. Однією з важливих характеристик контрактур є стійкість контрактури до зовнішнього силового впливу. Спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури дозволяє визначити функціональний стан суглоба, а також, перспективи та терміни комплексного відновного лікування хворих з після травматичними та після операційними контрактурами. Відомий спосіб діагностики контрактури колінного суглоба [1], який включає розміщення пацієнта у положенні розслаблення м'язів обох нижніх кінцівок під дією власної ваги, візуальне порівняння просторового положення анатомічних орієнтирів (вершини передньої поверхні колінного суглоба або п'яткової кістки) на хворій і здоровій кінцівці. При виявленні відмінностей діагностують наявність контрактури колінного суглоба. Недоліком цього способу є суб'єктивність, локальність та обмежена можливість діагностувати лише порушення функції не менше 10 % від нормального об'єму рухів. Відомий спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури за допомогою апарата BIODEX (США) [2]. Спосіб включає визначення амплітуди рухів кінцівки та сили м'язів досліджуваного сегмента. Пацієнта розміщують у кріслі із можливістю фіксації тулуба і проксимального сегмента досліджуваної кінцівки. Дистальний сегмент фіксують в окремій насадці на силовій установці, яка рухає кінцівку. Спосіб дозволяє із достатньою точністю реєструвати кути переміщення кінцівки, силу опору руху у пасивному режимі, м'язову силу. Недоліком відомого способу є застосування габаритного пристрою, для якого необхідне окреме приміщення, а також достатньо висока вартість пристрою, що унеможливлює застосування його у більшості реабілітаційних центрів та лабораторій, а також складність розташування в ньому пацієнтів із важкою патологією. Відомий спосіб оцінки стійкості контрактури до зовнішнього впливу за допомогою спеціального пристрою контрактурометра [3], взятий нами за прототип, що містить таровану пружину, вмонтовану у пластмасовий корпус пристрою, оснащений рукояткою і рухливим циліндричним стержнем, який закінчується наконечником овальної форми. Натискання наконечника пристрою на сегмент кінцівки пацієнта призводить до переміщення стержня і здавлювання пружини, ступінь деформації якої відображається на шкалі, розташованій на корпусі пристрою. На сегментах кінцівки за допомогою затискачів фіксують бранші кутоміра. Характер контрактури звичайно визначають суб'єктивно, виконуючи пасивний рух у контрагованому суглобі. Кінцівку встановлюють в зручне для вимірювання контрактури положення. Оператор намагається за допомогою пристрою, прикладеного до дистальної частини сегмента скорегувати контрактуру. При умовній силі стискання 5 кг відбувається деформація пружини. Ступінь зміщення стрілки відповідає величині протидії периартикулярних тканин. Недоліком відомого способу є обмежений спектр застосування, оскільки за його допомогою можна визначити лише амплітудні зміни у суглобі, неможливість вимірювання сили м'язів, оскільки конструкція пристрою не дозволяє чітко реєструвати та зберігати отримані дані в електронному вигляді. Одночасно відсутнє програмне забезпечення для формування бази даних з наступною обробкою результатів та їх моніторингу. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури шляхом застосування мануальном'язового тестера та кутоміру для вимірювання кутів руху в сегменті кінцівки і комп'ютерної обробки отриманих даних, що дозволяє оцінити характеристики контрактури, стан периартикулярних тканин, в тому числі і силу м'язів, стійкість контрактури до зовнішньої корегуючої дії, її резистентність. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури, який включає встановлення сегмента кінцівки у положення, зручне для дослідження контрактури, визначення величини зусилля, прикладеного до досліджуваного сегмента кінцівки мануально-м'язовим тестером, встановленим між сегментом кінцівки пацієнта та рукою оператора, виконання пацієнтом максимально активного руху суглоба, реєстрацію цього кута згинання за допомогою кутоміра, згідно з корисною моделлю, додатково реєструють максимально можливі пасивні рухи суглоба та супротив тканин, амплітуду руху за допомогою кутоміру, передають отримані показники на програмно-комп'ютерний комплекс і за ними оцінюють стан контрактури. Реєстрація максимально можливих пасивних рухів суглоба через супротив тканин дозволяє оцінити стан периартикулярних тканин, в тому числі і силу м'язів, стійкість контрактури до зовнішньої корегуючої дії, резистентності. 1 UA 113137 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Застосування програмно-комп'ютерного комплексу забезпечує можливість визначення показників стійкості (резистентність та піддатливість) контрактури суглоба; силу окремих м'язів чи м'язових груп; обертальний момент окремих м'язів чи м'язових груп відносно суглоба; ступінь та динаміку порушення функції біоланцюгів опорно-рухового апарату людини, а також дозволяє зберігати отримані дані та здійснювати моніторинг реабілітаційного процесу пацієнта. Спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури включає розташування пацієнта у вихідному положенні, індивідуальному для кожного суглоба, далі розміщують кутомір на досліджуваному сегменті пацієнта, реєструють фізіологічні кути рухів у суглобі пацієнта та силу супротиву тканин, локально тримаючи м'язовий тестер, отримані показники передають на програмно-комп'ютерний комплекс і за ними оцінюють стан контрактури. Спосіб виконують наступним чином. Наприклад, для дослідження м'язів згиначів гомілки, пацієнта розміщують у положенні на животі, гомілка досліджуваної кінцівки знаходиться під кутом 30°. Знаходячись з боку досліджуваної кінцівки, оператор однією рукою фіксує таз пацієнта. Мануально-м'язовий тестер механічного зусилля знаходиться у вільній руці оператора та гомілкою хворого. Пацієнт намагається виконати згинання в колінному суглобі. Оператор виконує протидію згинанню гомілки. Час статичного скорочення м'яза має складати не менше 3 сек. В цей час оператор чинить опір для вимірювання сили активного м'яза, не допускаючи руху гомілки. У другій фазі згинання лікар рукою із датчиком механічного зусилля завдає на гомілку тиск, який перевищує силу згиначів пацієнта та виконує розгинання в суглобі до вихідного положення. Сигнал, який з датчика подається до комп'ютерного комплексу, фіксують і аналізують в програмно-комп'ютерному комплексі. Одночасно, для оцінки стану контрактури, кінцівку встановлюють у положенні, яке зручне для дослідження (на прикладі згинальної контрактури в колінному суглобі). Пацієнт виконує максимальне активне згинання гомілки. Лікар, за допомогою кутоміру, реєструє кут максимального активного згинання. Наступним етапом є рух гомілки із кута максимального активного згинання до кута максимального пасивного згинання, через супротив тканин. Оператор через датчик механічного зусилля виконує пасивне згинання гомілки пацієнта. При цьому пацієнт не чинить активного опору. Реєструємо величину пасивного супротиву тканин, а також, за допомогою кутоміру, амплітуду руху між кутом активного та пасивного згинання. В разі коли контрактура м'яка, ми оцінюємо піддатливість контрактури шляхом реєстрації сигналів з датчика. Якщо контрактура жорстка, ми завдаємо фіксоване навантаження, силою 5 кг, 10 кг та реєструємо кут, на який змістився сегмент кінцівки. Зокрема вимірювання дозволяють оцінювати не тільки абсолютну силу у кілограмах (кг) чи в Ньютонах (Н), але й визначити момент прикладеної сили (Н•м) в робочому діапазоні рухів в умовах контрактури. Момент сили визначається за формулою: M=F•h, де: F- сила, прикладена до динамометра, h - плече сили м'язів. Отримані дані реєструють в програмно-комп'ютерному комплексі. Наводимо приклад практичного використання запропонованого способу. Хворий К., 1965 р. н. Діагноз: Закритий злам латерального виростка великогомілкової кістки ліворуч зі зміщенням уламків. Стан після оперативного лікування. Через 1 міс. після операції активне згинання в колінному суглобі 25°, пасивне згинання, після прикладання навантаження в 5кг - 30°, сила м'язів згиначів гомілки 4,6 кг. Через 2 міс. після операції активне згинання в колінному суглобі 65°, пасивне згинання, після прикладання навантаження в 5кг - 90°, сила м'язів згиначів гомілки 14 кг. Запропонований спосіб дозволяє швидко та об'єктивно оцінити вихідний стан периартикулярних м'язів, оцінити характеристики контрактури, резистентність контрактури до зовнішньої корегуючої дії. На відміну від інших апаратних способів, дослідження виконується легко, швидко, з можливістю дослідити навколосуглобові тканини та м'язові групи. Спосіб надає можливість проводити моніторинг змін амплітудних, силових характеристик досліджуваної кінцівки у процесі дослідження та в динаміці під час лікування хворих, прогнозувати швидкість відновлювальних процесів і строки реабілітаційного лікування на різних його етапах. Також існує можливість застосування способу вимірювання характеристик контрактур в мобільних умовах із використанням ноутбука. Джерела інформації:, взята до уваги при експертизі. 5 1. Пат. № 2321343 RU. МПК А61В 5/103, А61В 5/107. Способ диагностики контрактуры коленного сустава / А.Н. Каралин (RU), H.M. Ясонов (RU); № 2006141435/14, Заявл. 23.11.2006; Опубл. 10.04.2008, Бюл. № 10. -6 с. 2. Andrews А. (1991). Hand-held dynamometry for measuring muscle strengt / A. Andrews // J Human Muscle Performance. - 1991. - № 1. - P. 35-50. 2 UA 113137 U 3. Контрактурометр для оцінки стійкості контрактури до зовнішнього впливу // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mordovnik.ru/ kontraktura. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб оцінки функціонального стану кінцівки в умовах контрактури, який включає встановлення сегмента кінцівки у положення, зручне для дослідження контрактури, визначення величини зусилля, прикладеного до досліджуваного сегмента кінцівки мануально-м'язовим тестером, встановленим між сегментом кінцівки пацієнта та рукою оператора, виконання пацієнтом максимально активного руху суглоба, реєстрацію цього кута згинання за допомогою кутоміра, який відрізняється тим, що додатково реєструють максимально можливі пасивні рухи суглоба та супротив тканин, амплітуду руху за допомогою кутоміру, передають отримані показники на програмно-комп'ютерний комплекс і за ними оцінюють стан контрактури. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3