Спосіб лікування дітей, хворих на дитячий церебральний параліч

Реферат: UA 117966 U UA 117966 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до галузі медицини, а саме до дитячої психоневрології, фізіотерапії та медичної і фізичної реабілітації, і може бути використана для відновлювального лікування пацієнтів з різноманітними формами ДЦП. Захворювання дітей на ДЦП пов'язують із шкідливим впливом на мозок різноманітних факторів як у період їх розвитку у материнській утробі, так і у перші два роки життя. Лікування дітей, хворих на ДЦП, є одною з найскладніших проблем дитячої неврології та медичної реабілітації, тому що органічне ураження нервової системи при наявності ДЦП супроводжується вторинними змінами з боку опорно-рухового апарату та інших систем організму. Патологічні зміни (підвищений м'язовий тонус, асиметричне положення тіла) поступово викликають трофічні зміни у суглобах, порушення циркуляції крові, негативно впливають на метаболічні процеси. Відомий ряд засобів лікування ДЦП за допомогою мануальної терапії, лікувальної гімнастики, масажу, фармакологічних препаратів, фізіотерапії. Відомий спосіб лікування хворих на ДЦП, що ґрунтується на застосуванні мануальної терапії для впливу на функціональні блоки міжхребцевих суглобів та міофасціальних тригерних точок в паравертебральних м'язах у поперековому відділі хребта шляхом ротації плечового поясу та області тазу один відносно одного, при цьому ротацію проводять у зворотному напрямку, тобто ті хребці, що лежать вище від заблокованого сегменту, ротують до переду, а ті, що нижче - до заду [Див. патент України №7172, МКЛ А61Н 23/00, 1996 p.]. Недоліком такого способу є його моносегментарність, що виявляється у впливі лише на один сегмент хребта та таким чином не призводить до оптимізації м'язового тонусу та повного усунення функціональних блокад. Відомий також пристрій для лікувальної гімнастики дітей з ДЦП, який реалізує спосіб лікування, у відповідності до якого встановлюють засоби для підтримки дитини та примусового направленого переміщення її кінцівок, при цьому засіб для примусової направленої дії виконують у вигляді телескопічних важелів, які кінематично пов'язують з віссю пари коліс рушія, а до кінцівок дитини під'єднують кінематично зв'язані з рушієм елементи фіксації кистей і стоп [Див. А.С. СРСР № 1227218, МКЛ А63В 69/12, 1986 p.]. Недолік такого способу лікування полягає у тому, що він дозволяє дитині лише рефлекторно виконувати циклічні рухи аналогічні тим, що виконують тварини, а усвідомлення необхідних дій дитині непосильно, тому що діти з ДЦП позбавлені саме таких необхідних аналітичних можливостей. Найбільш близьким до способу лікування хворих на ДЦП є "Програма біодинамічної корекції рухів", яка реалізує спосіб лікування дітей, хворих на спастичні форми ДЦП, шляхом застосування костюму корекції рухів "спіраль", який забезпечує прикладання додаткових зовнішніх зусиль, котрі коригують рухи кінцівок, положення тіла і активують потік "правильної" пропріоцептивної інформації. Він являє собою систему еластичних пружних тяг, котрі спіралевидно накладаються на тулуб і кінцівки і прикріплюються до спеціальних опорних елементів - жилету, шортам, наколінникам, налокітникам, напіврукавичкам і чобіткам. Вся зовнішня поверхня опорних елементів виготовлена із спеціального матеріалу, який є придатним для прикріплення еластичних тяг. Тяги костюму, завдяки своїм пружним властивостям, забезпечують необхідні коригуючі зусилля, а спеціальна липуча поверхня тяг дає можливість прикріплювати їх до опорних елементів, котрі є важливими для формування тих рухових функцій, в яких задіяний не тільки один сегмент тіла, а й потрібна злагоджена сумісна робота тулуба і кінцівок. "Програма медичної реабілітації дітей, хворих на ДЦП", з використанням костюму біодинамічної корекції рухів "Спіраль" має ряд недоліків: ця програма застосовується тільки для дітей з ДЦП, котрі в змозі самостійно стояти і ходити; програма з використанням костюму для корекції рухів передбачає тільки механічний вплив (тяги) на м'язові спіралі тулуба і кінцівок пацієнтів. Задачею корисної моделі є покращення результатів реабілітації та поліпшення якості життя дітей хворих на ДЦП із спастичними його формами включно. Поставлена задача вирішується тим, що включає біодинамічну корекцію рухів завдяки впливу навантажень на м'язи тулуба і кінцівок та динамічної корекції хребта шляхом надягання на дитину фіксованих деталей одягу та взуття, кінематично з'єднаних із стаціонарно розташованою рамою, згідно з корисною моделлю, що заявляється, для здійснення дитиною вправ за методикою підвісної кінезотерапії як деталі одягу та взуття використовують пов'язані еластичними тягами між собою та споряджені манжетами рукавички-мітенки, жилет, наколінники та фрагменти черевичок, при цьому кожну з цих деталей на тілі дитини закріплюють застібками та всі деталі під'єднують гнучкими тросами до міцної стаціонарної рами 1 UA 117966 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 через каретку, яку змонтовують з можливістю зворотно-поступального руху на верхній частині горизонтальної ділянки рами. В кожній людині вже при народженні закладений природний комплекс її фізичного розвитку з умовними та безумовними рефлексами та рухомими навичками включно: спочатку вона тримає голову, сидить, повзає спираючись на кінцівки, стоїть і ходить, але внаслідок ураження центральної нервової системи діти втрачають левову частку таких властивостей розвитку, тому й виникає потреба медичної допомоги, що дозволяє дітям опановувати потрібні рухи для покращення якості життя. Деталі одягу, що розроблені для реалізації способу, що заявляється, надають змогу фіксувати тіло дитини у будь-якому положенні, потрібному для виконання вправ, згідно з методикою кінезотерапії. Деталі одягу (жилет, шорти, рукавички-мітенки) та взуття і наколінники розроблені та поєднані між собою так, щоб призвичаїти дитину самостійно тримати вертикальне положення тіла для навчання позі "стояти" та руху "ходити". З такою метою у жилеті передбачені кишені, у які закладені кріпильні елементи "ребра жорсткості". Завдяки ним дитина може правильно орієнтувати власну поставу. Кожна деталь одягу споряджена петлями у визначених місцях для під'єднання одягу за допомогою карабінів до еластичних строп для примусової підтримки тіла дитини у правильному положенні. Для універсальності шорти виконані з вирізом в зоні паху, а для створення підтримки тіла дитини у вертикальному положенні шорти і жилет з'єднані між собою еластичними тягами. Невід'ємною частиною одягу є наколінники та взуття, яке виконане для універсальності у формі фрагментів черевичок з розсувними бічними стінками, прорізом для пальців ніг та міцною п'яткою із регульованими застібками. Завдяки тому, що усі з'єднувальні елементи дитячого одягу та взуття зв'язані еластичними тягами, навантаження на тіло дитини здійснюється рівномірно, чим позбавляє її від відчуття дискомфорту в процесі тренувань (виконання вправ лікувальної гімнастики). Що стосується рами, до якої прикріпляють гнучкі стропи, то її виконують переважно з металопрокату та міцно прикріплюють до стін і стелі приміщення, у якому здійснюють процедури кінезотерапії. Верхню ділянку рами споряджують кареткою з петлями для кріплення строп, а саму каретку змонтовують з можливістю зворотно-поступального руху по напрямних рами. Для досягнення максимального реабілітаційного ефекту процедури кінезотерапії здійснюють у добре освітленому приміщенні з комфортною температурою 21…24 °C. При виконанні лікувальних вправ використовують додаткові пристосування: мати, П-подібні перешкоди, сходинки, м'ячі, тощо. Заняття з дітьми складаються з трьох двотижневих етапів, у кожному по 10 занять, проміжок між етапами складає 60 днів. Для запобігання втрати навичок, які діти отримують протягом кожного з етапів, батькам надають методичні рекомендації та вимагають використовувати вдома індивідуальні заняття згідно з наданими рекомендаціями у період 60-денного міжетапного проміжку. Так, перший етап занять включає навчання збільшенню амплітуди рухів у суглобах, завдяки пасивним розтягненням спастичних м'язів кінцівок, з розвантаженням тіла, при якому дитина виконує завдані вправи, як самостійно, так і за допомогою реабілітолога, для покращення роботи м'язів і збільшення їх сили. Метою другого етапу занять є формування навичок змін положення тіла дитини: лежачи, сидячи, стоячи на колінах з опорою на руки, повзанню з опорою на чотири кінцівки, стоячи на колінах без опори, ходячи на колінах, із зміною положення тіла з колін в положення стоячи та із заключною частиною етапу - навчання ходьбі вперед, назад та ходьби з перешкодами. На третьому етапі навчань здійснюють призвичаєння дитини до відчуття свого тіла в просторі, тобто формування м'язової координації. Вирішенню цієї задачі допомагають заняття з м'ячами та виконання вправ, які потребують точності їх виконання. При ходьбі дитини, екіпірованої лікувальним одягом, прикріпленим гнучкими тросами до рами, на прохання реабілітолога їй пропонують виконувати рухи, зокрема ходіння вперед-назад із заплющеними очима для покращення відчуття її власного тіла. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 60 Спосіб лікування дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, що включає біодинамічну корекцію рухів завдяки впливу навантажень на м'язи тулуба і кінцівок та динамічної корекції хребта шляхом надягання на дитину фіксованих деталей одягу та взуття, кінематично з'єднаних із стаціонарно розташованою рамою, який відрізняється тим, що для здійснення дитиною вправ за методикою підвісної кінезотерапії як деталі одягу та взуття використовують пов'язані 2 UA 117966 U 5 еластичними тягами між собою та споряджені манжетами рукавички-мітенки, жилет, наколінники та фрагменти черевичок, при цьому кожну з цих деталей на тілі дитини закріплюють застібками та всі деталі під'єднують гнучкими тросами до міцної стаціонарної рами через каретку, яку змонтовують з можливістю зворотно-поступального руху на верхній частині горизонтальної ділянки рами. Комп’ютерна верстка М. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3