Спосіб визначення пропускної здатності дистального русла при проведенні інфраінгвінальних судинних реконструктивних втручань

Реферат: Спосіб визначення пропускної здатності дистального русла при проведенні інфраінгвінальних судинних реконструктивних втручань включає вимірювання об'ємної швидкості кровотоку в досліджуваному судинному руслі. Вимірювання об'ємної швидкості кровотоку виконують інтраопераційно при введенні в судину фізіологічного розчину хлориду натрію з додаванням гепарину в розрахунку 2500 ОД на 400 мл суміші з температурою тіла і під постійно підтримуваним тиском. Визначають опір потоку рідини за формулою: R=ΔР/Q, де R - опір (мм рт. ст./мл/хв.), Q - потік (мл/хв.), ΔР - різниця тиску (мм рт. ст.). При значеннях периферичного опору R вище 0,3 мм рт. ст./мл/хв. вважають реконструктивні операції недоречними. UA 121769 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ ДИСТАЛЬНОГО РУСЛА ПРИ ПРОВЕДЕННІ ІНФРАІНГВІНАЛЬНИХ СУДИННИХ РЕКОНСТРУКТИВНИХ ВТРУЧАНЬ UA 121769 U UA 121769 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до судинної хірургії і може бути використана для оцінки стану дистального судинного русла в зоні реконструкції при проведенні інфраінгвінальних судинних реконструктивних втручаннях і виборі подальшої тактики хірургічної операції. Відомий спосіб визначення пропускної здатності дистального русла за патентом № 2308227 [RU, заявл. 10.02.2006, опубл. 20.10.2007, Способ профилактики тромботических осложнений после реконструктивных сосудистых хирургических вмешательств]. Він включає проведення в передопераційному періоді визначення об'ємної швидкості кровотоку у всіх доступних оцінці артеріях кінцівки, а також ультразвукову функціональну дебитометрію, а саме: вимірювання лінійної швидкості кровотоку в артеріях кінцівки, стандартне фізичне навантаження, наступне повторне вимірювання лінійної швидкості кровотоку і порівняння з вихідною (в процентному відношенні). При цьому різницю між вихідною та кінцевою швидкостями кровотоку в підколінній артерії вважають за ступінь посилення притоку крові після фізичного навантаження, а різницю між вихідною та кінцевою швидкостями кровотоку в підколінній вені вважають за ступінь посилення відтоку крові після фізичного навантаження, тобто за "пропускну здатність" мікроциркуляторного русла. Далі пацієнту призначають Вазопростан і повторюють функціональну дебитометрію. В разі достовірного посилення пропускної здатності мікроциркуляторного русла, констатують готовність до реконструктивного хірургічного втручання. Недоліком способу є можливість помилково-позитивного результату внаслідок введення Вазопростану, оскільки цей препарат призводить до максимальної вазодилятації периферичного русла. Після відміни препарату пропускна здатність периферичного русла різко знижується, що може викликати тромбоз шунта в ранньому післяопераційному періоді. При оклюзії стегнової артерії УЗД не може дати достовірних даних про ємність периферичного русла у зв'язку з низьким тиском в досліджуваній артерії. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб за патентом № 2207801 [RU, заявл. 21.02.2001, опубл. 10.07.2003, Способ интегральной оценки регионарного кровообращения конечностей]. Він включає визначення об'ємної швидкості кровотоку в досліджуваному судинному руслі за допомогою УЗ дослідження, розрахунок індексів реґіонарної перфузії на всіх рівнях шляхом розподілу величини об'ємної швидкості кровотоку на величину хвилинного об'єму, а також порівняння змін цих індексів до та після проведеного лікування. Спосіб дозволяє оцінити колатеральний кровотік кінцівок та виявити наявність синдрому обкрадання. Недоліком способу є те, що він не дає змоги оцінити функціональні можливості периферичного русла у зв'язку з низьким тиском в артеріях, що обумовлено оклюзією артерій проксимальніше досліджуваного сегменту. В основу корисної моделі поставлена задача створення удосконаленого способу визначення пропускної здатності дистального русла при проведенні інфраінгвінальних судинних реконструктивних втручань, який дозволяє безпосередньо оцінити функціональну ємність периферичного кровотоку шляхом введення фізіологічної рідини в досліджувану артерію і визначення її функціональних можливостей. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення пропускної здатності дистального русла при проведенні інфраінгвінальних судинних реконструктивних втручань, який включає вимірювання об'ємної швидкості кровотоку в досліджуваному судинному руслі, згідно з корисною моделлю, вимірювання об'ємної швидкості кровотоку виконують інтраопераційно при введенні в судину фізіологічного розчину хлориду натрію з додаванням гепарину в розрахунку 2500 ОД на 400 мл суміші з температурою тіла і під постійно підтримуваним тиском, визначають опір потоку рідини за формулою: R=ΔР/Q, де R - опір (мм.рт.ст./мл/хв.), Q - потік (мл/хв.), ΔР - різниця тиску (мм.рт.ст.), причому при значеннях периферичного опору R вище 0,3 мм рт.ст./мл/хв. вважають реконструктивні операції недоречними. Вибір гепаринізованого фізіологічного розчину для проведення даного дослідження обумовлений тим, що він є найближчим по фізіологічним властивостям аналогом крові, причому гепарин додається для уникнення тромбоутворення в дистальних відділах досліджуваного периферичного русла. Температура розчину вибрана з тих самих міркувань. Значення периферичного опору R вище 0,25-0,40 мм рт.ст./мл є характерною межею, за якою настає тромбоз шунта в післяопераційному періоді у зв'язку з високим опором. Дані отримані у власних дослідженнях автора. 1 UA 121769 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб реалізується за допомогою спеціального пристрою наступним чином. Приклад конкретного виконання корисної моделі пояснюється кресленням, на якому зображено загальний вигляд пристрою. Пристрій містить артеріальну канюлю 1, градуйовану ємність 2, мембранний датчик 3 тиску, роликовий насос 4, контрольну панель 5. Важливо, щоб насос 4 мав зворотну залежність від тиску в фізіологічному контурі при його безпосередній роботі та в випадку, коли тиск в системі перевищує встановлені безпечні верхні межі, роликовий насос 4 блокувався (зупинявся). Цей необхідний захист перешкоджає пошкодженню досліджуваного судинного русла і є гарантією безпеки проведеного дослідження для пацієнта. Ємність 2 заповнюють фізіологічним розчином хлориду натрію з додаванням гепарину в розрахунку 2500 ОД на 400 мл суміші при температурі приблизно рівній температурі тіла пацієнта. Датчик 3 тиску приєднують до контрольної панелі 5 за допомогою подовжувальної лінії. До ємності 2 приєднують магістраль, що поміщається в ложі для обертання головки насоса 4 і далі з'єднується з артеріальною канюлею 1. Роликовий насос 4 являє собою механічний пристрій, в якому обертання ротора електродвигуна через систему редукторів передається на головку насоса, на кінцях якої розташовані два рухомих по радіусу ролика. У цій же голівці насоса 4 є механізм фіксації роликів. При обертанні ротора насоса ролик притискає сегмент трубки та штовхає поперед себе рідину, видавлюючи її. Кількість видавлюваної рідини (продуктивність насоса) безпосередньо залежить від швидкості обертання головки. Конструкція роликового насоса 4 дозволяє також створити такі умови, при яких регургітація рідини стає неможливою. Завдяки цьому ударний об'єм роликового насоса 4 стає постійним, незалежним від опору, що йому зустрічається. Після здійснення доступу до артерії та розкриття її дистальніше рівня оклюзії, в просвіт судини в дистальному напрямку вводять артеріальну канюлю 1. Роликовим насосом 4 починають нагнітати теплий гепаринізований фізіологічний розчин хлориду натрію до досягнення тиску в системі, відповідного фізіологічному середньому артеріальному тиску (100 мм рт. ст.). Після досягнення цього тиску, реєструють показники об'ємного потоку в мл/хв. Периферичний опір розраховують за рівнянням гідродинаміки R=ΔР/Q, де R- опір (мм.рт.ст./мл/хв.), Q - потік (в даному випадку об'ємний кровотік, вимірюваний в мл/хв.), ΔР - різниця тиску (в даному випадку різниця тисків в артеріальній та венозній мережах, яка вимірюється в мм.рт.ст.) У власних дослідженнях автора визначені критичні значення дебіту. У групі, де мав місце тромбоз трансплантата в ранньому післяопераційному періоді, пропускна здатність дистального судинного русла була менше 400 мл/хв., де реконструкція функціонувала - 400 мл/хв. та більше (р