Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на стабільну стенокардію

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування аторвастатином хворих на стабільну стенокардію шляхом визначення параметрів крові. До лікування, на 14 добу та на 9-ий місяць лікування в сироватці крові визначають вміст загального холестерину та рівень неоптерину. При зниженні вмісту загального холестерину до 4,32±0,13 ммоль/л на 14 добу та до 3,82±0,15 ммоль/л через 9 місяців лікування та при зниженні рівня неоптерину на 14-у добу до 5,94±0,57 нмоль/л з його повною нормалізацією та при збереженні нормативного значення через 9 місяців ефективність лікування аторвастатином хворих на стабільну стенокардію оцінюють як позитивне. UA 123093 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ UA 123093 U UA 123093 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для лікування стабільної стенокардії (СС). Атеросклероз є хронічним уповільненим запальним процесом, і це уявлення остаточно сформувалося ще в минулому столітті. Динаміка запального процесу незалежно від причин, що його викликають, завжди досить стандартна, тобто запалення є "монопатогенетичним" процесом. Патоморфологічно в основі СС та її ускладнень лежить атеросклеротичне ураження коронарних артерій, що спостерігається у 95 % хворих. На всіх етапах патогенезу атеросклерозу провідну роль відіграє уповільнений запальний процес в інтимі коронарних артерій, який приймає участь у формуванні атеросклеротичної бляшки, сприяє прогресуванню і розвитку ускладнень. Встановлено достовірний взаємозв'язок між несприятливим прогнозом і лабораторними ознаками активної запальної реакції. Велика кількість медіаторів запалення було вивчено в якості індикаторів атеросклерозу або предикторів його ускладнень. Одним із сучасних маркерів запальної активності є неоптерин (НП), підвищення концентрації якого виявляється у хворих з атеросклерозом, а його рівень корелює з поширеністю атеросклеротичного процесу, ступенем стенозування артерій, концентрацією гомоцистеїну, фібриногену і сечової кислоти. Так, в дослідженні Zourdidakis Ε. показано, що при рівні НП > 7,5 нмоль/л ризик прискореного розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) зростає в 5 разів. У пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС) до лікування рівень НП значно вище, ніж у хворих на хронічну ІХС, а також у здорових осіб. Це робить можливим розглядати неоптерин як маркер активності атеросклеротичної бляшки, що дозволяє ідентифікувати хворих із найвищим ризиком несприятливих серцево-судинних подій, що потребують істотнішої модифікації чинників ризику та інтенсифікації медикаментозного лікування незалежно від тяжкості ІХС. Зниження кардіоваскулярного ризику сьогодні є головною задачею при веденні багатьох кардіологічних пацієнтів, суть якої полягає у впливі на ризик виникнення кардіоваскулярних ускладнень і тривалості життя, тому пацієнти високої групи ризику потребують призначення медикаментозної терапії, спрямованої на корекцію факторів, що відіграють важливу роль у прогресуванні атеросклерозу. Обов'язковим компонентом такої терапії є статини, які впливають не лише на головні ліпідні ланцюги рівень загального холестеролу (ЗХС) і ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), але й на інші важливі фактори: стан судинної стінки, реологічні властивості крові, запалення. У ряді багатоцентрових досліджень було показано, що застосування аторвастатину в максимально дозволеній щоденній дозі 80 мг поліпшує прогноз пацієнтів, що перенесли ГКС (дослідження MIRACL, 2001; PROVE-ІТ, 2004), сповільнює прогресування і викликає регрес коронарного атеросклерозу (дослідження REVERSAL, 2004), зменшує частоту ішемічних ускладнень у хворих на ІХС (дослідження АВЕРТ, 1999). Разом з тим слід зазначити, що застосування статинів у великих дозах може підвищувати частоту побічних ефектів, створювати складності, пов'язані зі збільшенням вартості лікування, тому визначення дози статинів і тривалості прийому препарату є надзвичайно актуальним завданням сучасної кардіології. Найближчим аналогом запропонованої корисної моделі є спосіб оцінки ефективності лікування аторвастатином хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією (Спосіб оцінки ефективності лікування аторвастатином хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією. патент України № 72219, опубл. 10.08.2012, бюл. № 15), в якому порівнюють стан хворих до і після лікування, до лікування аторвастатином у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному 2 2 віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування аторвастатином проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне 2 дослідження, при цьому, якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 7,1 % в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. Недоліками цього способу є необхідність ротаційного віскозиметру, що економічно нераціонально. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб оцінки ефективності лікування аторвастатином хворих на стабільну стенокардію шляхом визначення вмісту загального холестерину та рівня неоптерину. Спільними ознаками найближчого аналога та запропонованої корисної моделі є те, що оцінюють ефективність лікування аторвастатином хворих на стабільну стенокардію за допомогою визначення параметрів крові. 1 UA 123093 U 5 Відмінними ознаками корисної моделі від найближчого аналога є те, що до лікування, на 14 добу та на 9-ий місяць лікування з використанням базової антиішемічної терапії у поєднанні із аторвастатином у дозі 20 мг на добу одноразово в сироватці крові визначають вміст ЗХС та рівень неоптерину, і при зниженні вмісту ЗХС до 4,32±0,13 ммоль/л на 14 добу та до 3,82±0,15 ммоль/л через 9 місяців лікування та при зниженні рівня неоптерину на 14-у добу до 5,94±0,57 нмоль/л з його повною нормалізацією та при збереженні нормативного значення через 9 місяців, ефективність лікування аторвастатином хворих на стабільну стенокардію оцінюють як позитивне. Відмінності корисної моделі від найближчого аналога за ознаками наведені у таблиці. 10 Таблиця Порівняння корисної моделі та найближчого аналога за ознаками Ознаки Оцінка ефективності лікування аторвастатином Визначення в'язкості крові Визначення вмісту ЗХС Визначення рівня неоптерину 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель проводять не проводять проводять проводять Найближчий аналог проводять проводять не проводять не проводять Теоретичні передумови здійснення способу. Провели дослідження 80 хворих на СС напруження ІІ-III ФК, які знаходилися на лікуванні та обстеженні у відділенні хронічної ІХС Чернівецького обласного кардіологічного диспансеру. Верифікація діагнозу стенокардії включала клінічну оцінку, лабораторні тести та інструментальні неінвазивні дослідження для визначення ішемії та структурно-функціонального стану міокарда ЛШ (електрокардіограма в спокої, ехокардіографія, велоергометрія) згідно з рекомендаціями Європейського Товариства Кардіологів. Повний обсяг обстежень проведений при надходженні, на фоні лікування через 14 діб (госпітальний етап) та 9 міс. (амбулаторний етап). Всі хворі були розподілені залежно від призначеного лікування на дві групи: 1-а - 40 пацієнтів, які отримували базову антиішемічну терапію, 2-а - 40 пацієнтів, які отримували комбінацію: базова антиішемічна терапія + аторвастатин. Усім хворим проведено клінічне, лабораторне та інструментальне дослідження при надходженні та на фоні лікування і спостереження впродовж 9 міс. Аналіз рівня ЗХС крові показав, що вихідний рівень ЗХС у пацієнтів 1-ої групи складав 5,16±0,17 ммоль/л, у пацієнтів 2-ої - 5,29±0,18 ммоль/л. Наприкінці госпітального етапу рівень ЗХС в 2-ій групі знизився до 4,32±0,13 ммоль/л (Р0,1). У пацієнтів, що додатково отримували аторвастатин, продовжували відмічати вірогідне зниження рівня ЗХС до 3,82±0,15 ммоль/л (Р