Спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз

Номер патенту: 123094

Опубліковано: 12.02.2018

Автори: Раца Вероніка Володимирівна, Федів Олександр Іванович

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз шляхом призначення стандартної терапії хронічного панкреатиту та препарату цефасель, який відрізняється тим, що додатково призначають стандартну терапію гіпотиреозу, препарат цефасель за схемою: по 100 мкг 3 рази на добу перші 7 днів, потім по 100 мкг 2 рази на добу впродовж 30 днів, з переходом на дозування по 100 мкг 1 раз на добу впродовж ще 2 місяців; та одночасно препарат гепавал по 600 мг внутрішньом'язово 1 раз на добу впродовж 2 тижнів.

Текст

Реферат: Спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз шляхом призначення стандартної терапії хронічного панкреатиту та препарату цефасель. Препарат цефасель призначають за окремою схемою та одночасно додають препарат гепавал. UA 123094 U (54) СПОСІБ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ У ХВОРИХ НА ГІПОТИРЕОЗ UA 123094 U UA 123094 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до гастроентерології та ендокринології та інших галузей внутрішньої медицини, і може бути використана для лікування та попередження прогресування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз. Патологія підшлункової залози займає особливе місце серед хвороб органів травлення. За повідомленнями центру медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України в останні роки хворобам підшлункової залози притаманний найбільший приріст. Захворюваність на хронічний панкреатит має тенденцію до зростання і виросла за десять років на 74 %. Хворі на хронічний панкреатит складають 25 % всіх звернень в гастроентерологічні кабінети поліклінік України, захворювання діагностується у 6-8 % гастроентерологічних хворих, а в спеціалізованих стаціонарах нашої країни ці пацієнти займають 9-12 % ліжок, що робить проблему хронічного панкреатиту однією з найважливіших проблем внутрішніх хвороб і, зокрема, гастроентерології (Л.Б. Лазебнік, Л.В. Вінокурова, 2011). Поширеність гіпотиреозу серед населення постійно збільшується. У дорослих частота його серед жінок становить від 1,4 % до 2 %, а серед чоловіків - 0,2 %. Найбільша поширеність гіпотиреозу спостерігається у віковій групі понад 60 років. Поширеність гіпотиреозу в популяції становить приблизно 2 %, а в деяких вікових групах (жінки зрілого віку) може досягати приблизно 6-8 %. На даний час є численні дані про роль і значення оксидативного стресу в розвитку і прогресуванні ряду патологічних процесів, у тому числі гострого та хронічного панкреатиту. Антиоксидантна система - це потужний механізм, що запобігає розвитку лавиноподібних вільнорадикальних та перекисних реакцій в організмі. Ця система клітин організму діє завдяки наявності сполук - антиоксидантів, у складі яких міститься рухливий атом водню, що не дуже міцно з'єднаний з вуглецем або сіркою. У результаті реакцій молекул антиоксидантів та вільних радикалів утворюються радикали антиоксидантів, які не є потужними окисниками й не можуть продовжувати перебіг вільнорадикальних реакцій окиснення, тобто вони обривають ці ланцюги. Оксидативний стрес - це дисбаланс прооксидантів і антиоксидантів. Відповідно, його розвиток ініціюється або недоліком антиоксидантів, або надмірним надходженням та/або утворенням прооксидантних субстратів. Вивчення додаткових показників антиоксидантного і прооксидантного статусу у хворих виявило ряд незаперечних фактів, що підтверджують наявність оксидативного стресу у даної категорії хворих, незалежно від керованих зовнішніх факторів. Ряд авторів вказують на провідну роль перекисного окиснення ліпідів у виникненні та розвитку хронічного панкреатиту. Розглядаючи роль перекисного окиснення ліпідів у патогенезі хронічного панкреатиту, важливо підкреслити надлишкову продукцію цитокінов, серед яких найбільше значення мають ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-12 і ФНП-α (De las Heras Castano G. 2000. McCloy R. 1998). Таким чином, роль оксидативного стресу в патогенезі хронічного панкреатиту очевидна, при цьому важливо знати, дисбаланс якої ланки (надлишок прооксидантів, нестача антиоксидантів) призводить до подібних змін (Фадєєнко Г.Д., 2010). Враховуючи вищеописані патогенетичні механізми, комплексне лікування пацієнтів з хронічним панкреатитом на тлі гіпотиреозу має бути направлене на зменшення больового синдрому, пригнічення активності запального процесу та реабілітаційні заходи, які допоможуть пацієнтам повернутись до активного соціального життя. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту (Фадєєнко Г.Д., Просоленко К.А., Лапшина Е.А. Возможности селенотерапии при хроническом панкреатите. Сучасна гастроентерологія, № 2 (64), 2012, С. 35-41), в якому призначають стандартну терапію хронічного панкреатиту та селеніт натрія цефасель за схемою: 100 мкг 3 рази на добу в перші п'ять днів, потім по 100 мкг 2 рази на добу до 30 днів. Недоліком найближчого аналога-способу є відсутність врахування впливу оксидативного стресу, який є провокуючим фактором прогресування і взаємообтяження даних коморбідно перебігаючих захворювань, а також відсутність врахування такої супутньої нозології як гіпотиреоз. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз шляхом додаткового до стандартної терапії хронічного панкреатиту призначення стандартної терапії гіпотиреозу, препарата цефасель за окремою схемою та препарату гепавал. Спільними ознаками корисної моделі та найближчого аналога є призначення стандартної терапії хронічного панкреатиту та препарату цефасель. Відмінною ознакою корисної моделі від найближчого аналога є те, що додатково до стандартної терапії хронічного панкреатиту призначають стандартну терапію гіпотиреозу, препарат цефасель за схемою: по 100 мкг 3 рази на добу перші 7 днів, потім по 100 мкг 2 рази на добу впродовж 30 днів, з переходом на дозування по 100 мкг 1 раз на добу впродовж ще 2 1 UA 123094 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 місяців та одночасно препарат гепавал по 600 мг внутрішньом'язово 1 раз на добу впродовж 2 тижнів. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: хронічний панкреатит, гіпотиреоз, стандартна терапія, цефасель, гепавал. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Дослідження важливої ролі селену для здоров'я людини істотно зросли в останні десятиліття. Брак в організмі мікроелементів є дуже поширеним серед населення і зустрічається у зв'язку з генетичними або екологічними причинами. Селен використовується для попередження та лікування різних захворювань, включаючи гіпотиреоз та панкреатит. Селен бере участь у життєво важливих механізмах, а саме: системі антиоксидантного захисту, синтезі та стабільності метаболітів, модуляції імунної системи, діє як кофактор ферментів та регулює роботу кінази тощо. Ряд клінічних досліджень переконливо свідчать про центральну роль цього елемента, або самостійно, або в поєднанні з іншими мікроелементами та антиоксидантами, у профілактиці та лікуванні багатьох нозологій. На основі цих досліджень доцільним є застосування сполук селену, які є досить ефективні при лікуванні хронічних захворювань (Санмартін К., Плано Д., Шрифт М., Палоп Ж., 2011 р.). При вивченні цитокінового статусу при хронічному панкреатиті на тлі дефіциту антиоксидантів, зокрема селену, було виявлено, що на ранніх стадіях і піку загострення хронічного панкреатиту переважало підвищення концентрації ІЛ-1Р, ІЛ-6, ІЛ-8, інтерферону-у, ФНП-α (Лазебнік Л.Б., 2011). Помічено, що вміст ІЛ-18 і глутатіон-пероксидази в сироватці крові при хронічному панкреатиті безпосередньо корелює з тяжкістю панкреатиту. Деякими авторами вони розглядаються разом з ІЛ-18 як прогностичні фактори перебігу панкреатиту. Виявлена тісна кореляція між рівнем ІЛ-18 і вмістом глутатіонпероксидази, глутатіонпероксидази і селену, селену та ІЛ-18. Призначення препаратів селену знижує концентрацію прозапальних цитокінів ІЛ-1Р, ФНП-α, інтерферону та оксиду азоту, відзначається редукція активності iNOS (Івашкіна В.Т., Лапіна Т.Л., 2008). Селен - потужний імуномодулюючий і протираковий засіб, що має широкий позитивний вплив на весь організм. Жоден з мікроелементів не має такого значення в системі антиоксидантноого захисту, як селен. При відсутності селену неможливий синтез глутатіонпероксидази - ферменту, що проявляє сильну антиоксидантну дію. Тому для лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз актуальним є додаткове до стандартної терапії призначення лікарського препарату цефасель, 100 мкг якого містить 0,333 мг натрію селеніту пентагідрату, що відповідає 100 мкг селену. Глутатіонпероксидаза - фермент, що містить селен і для своєї роботи потребує наявності трипептиду глутатіону. Фермент використовує глутатіон для відновлення перекису водню та ліпідних гідроперекисів до нейтральних малотоксичних сполук. Робота глутатіонпероксидази може бути пригнічена в разі элементарного дефіциту селену. Тому для лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз актуальним є додаткове призначення лікарського препарату гепавал, який містить глутатіону натрію 643 мг, що еквівалентно 600 мг глутатіону. Селен необхідний для нормальної роботи щитоподібної залози, тому що він необхідний для синтезу ферменту, що активізує гормон Т4 - основний гормон щитоподібної залози. При нестачі селену ефект від прийому гормонів щитоподібної залози може бути неповним, тобто при дефіциті селену у хворого може сповільнитися обмін речовин і навіть розпочатись ожиріння. Дуже важливим є співвідношення селену і йоду. Захворювання щитоподібної залози може виникнути при низькому вмісті селену щодо йоду, а також при значному перевищенні вмісту селену над вмістом йоду. Тому для ефективного лікування щитоподібної залози потрібно знати наявність в організмі цих елементів. Оцінюючи забезпеченість організму людини селеном, слід враховувати, що його кількість в організмі може бути різко знижена при деяких патологічних станах: при виразці шлунка, гепатиті, цирозі печінки, муковісцидозі, кістозному фіброзі, целіакії, синдромі короткої кишки (В.Т. Івашкіна, Т.Л. Лапіна, 2008). Навіть на тлі нормального надходження селену з дієтою може розвинутися порушення його статусу через неефективність функціонування механізмів утилізації або абсорбції селену. Особливо це стосується хворих на хронічний панкреатит через дефіцит травних ферментів і незасвоєння ряду нутрієнтів, з переважаючою алкогольної етіологією захворювання, що супроводжується різким дефіцитом антиоксидантів. Дослідження біохімічних параметрів антиоксидантного захисту при хронічному панкреатиті (вміст цинку, селену, глутатіонпероксидази в плазмі та еритроцитах, вітамінів А і Е) виявило більш значне зниження рівнів селену, вітамінів А, Е, і глутатіонпероксидази, ніж у здорової 2 UA 123094 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 популяції, на відміну від С-реактивного протеїну і міді, рівні яких значно перевищували аналогічні показники здорових добровольців (Передерій В.Т., 2011). Дослідження вмісту селену в сироватці крові, соку підшлункової залози при хронічному панкреатиті проводили в кінці минулого століття і в 2000-2005 роках. Незалежно від етіології хронічного панкреатиту у 41 % хворих відзначається зниження рівня селену в сироватці крові, а при розвитку цукрового діабету цей показник збільшується ще на 12 %. Дослідження вмісту селену в соку підшлункової залози з метою підтвердження ролі селену як специфічного "протективного" чинника для підшлункової залози не підтвердило це припущення через відсутність достовірної відмінності в концентрації селену в соку підшлункової залози між здоровими людьми та хворими на хронічний панкреатит. Це доводить його роль скоріше як "системного" антиоксиданту, ніж як локального протективного фактора (Фадєєнко Г.Д., 2010). Терапія хронічного панкреатиту є досить важким завданням. Основна причина незадовільного лікування - триваючий больовий синдром. Як відомо, біль є одним з провідних симптомів хронічного панкреатиту, ця клінічна ознака переважає над іншими за рівнем негативного впливу на якість життя, функціональною і соціальною активністю, при цьому механізм болю залишається до кінця не вивченим (Фадєєнко Г.Д., 2010). Безперечним твердженням є її багатофакторна природа. Це пояснює в ряді випадків неефективність парацетамолу та нестероїдних протизапальних засобів, що зрештою вимагає введення опіоїдів. З появою симптомів гострого панкреатиту (раптовий біль у животі, нудота, блювання), селен може врятувати хворому життя. Лікарі виявили, що застосування селену дозволяє в 24годинний термін зменшити запалення підшлункової залози. Робіт, присвячених застосуванню селенвмісних препаратів та антиоксидантів при лікуванні хронічного панкреатиту та гіпотиреозу недостатньо. На нашу думку, застосування селеновмісних засобів (цефасель) та антиоксидантів (гепавал) при хронічному панкреатиті на фоні гіпотиреозу є перспективним, адже це дозволить зменшити прояви оксидантного стресу та сприяєтиме покращенню тиреоїдного гомеостазу. З цього погляду, вивчення застосування селеновмісних засобів і антиоксидантів при хронічному панкреатиті є актуальним. В даній корисній моделі призначають лікування препаратами цефасель та гепавал за окремою схемою, а саме з використанням інтенсивної дози препарату цефасель протягом 1 тижня від початку лікування з поетапним переходом на менше дозування протягом 3 місяців та препарату гепавал протягом 2 тижнів, поєднуючи із стандартною терапією хронічного панкреатиту із гіпотиреозом. Спосіб здійснюється наступним чином: Хворим на хронічний панкреатит та гіпотиреоз призначають стандартну терапію хронічного панкреатиту згідно протоколу, яка включає в себе дієту № 5; використання препаратів групи інгібіторів протонної помпи (іПП): пантопразол 40 мг 1 раз на добу, або лансопразол 40 мг 1 раз на добу, або езомепразол 40 мг 1 раз на добу; ферментна терапія: препарат панкреатина (в формі мінімікросфер) креон 25 тис. ОД протягом основного прийому їжі та 10 тис. ОД протягом неосновного прийому їжі; спазмолітичні засоби: мебеверин 200 мг по 1 капсулі 2 рази на добу перші 5 днів; та стандартну терапію гіпотиреозу згідно протоколу, яка включає в себе дієтичні рекомендації та використання препаратів групи тиреоїдні гормони: L-тироксин 150 мкг 1 раз на добу, або еутирокс 150 мкг 1 раз на добу. Додатково до стандартної терапії призначають лікарський препарат цефасель по 100 мкг 3 рази на добу перші 7 днів, потім по 100 мкг 2 рази на добу впродовж 30 днів, з переходом на дозування по 100 мкг 1 раз на добу впродовж ще 2 місяців, а також призначають препарат гепавал по 600 мг внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Приклади використання корисної моделі Комплексне лікування проводилося 40 хворим на хронічний панкреатит та гіпотиреоз. Для проведення дослідження хворих було поділено на дві групи: першу групу (20 хворих) лікували за допомогою запропонованого способу, другу групу (20 хворих) лікували за допомогою способу-найближчого аналога. Порівняльний аналіз основних клініко-лабораторних показників та змін цитокінового профілю крові в динаміці лікування хворих на хронічний панкреатит та з використанням запропонованого способу виявив зменшення продукції прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ6, що є прогностично позитивною ознакою, яка клінічно проявляється у зменшенні больового синдрому, показників загальної інтенсивності болю, показників вмісту в крові С-реактивного білка та швидкості осідання еритроцитів, що не спостерігалося при лікуванні пацієнтів за допомогою способу-найближчого аналога. Конкретний приклад використання корисної моделі у клінічній практиці. 3 UA 123094 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Приклад. Хвора О., 67 років. Клінічний діагноз: Хронічний рецидивуючий панкреатит, больова форма, з помірним порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, стадія загострення. Супутній: Первинний набутий гіпотиреоз. При поступленні скаржилася на виражений біль в епігастральній ділянці та лівому підребер'ї, що посилюється в положенні лежачи на спині і трішки слабшає в положенні сидячи, особливо при невеликому нахилі вперед. Виникнення болю пов'язує з прийомом гострої та жирної їжі. Хвора також скаржиться на розлади шлунку, нудоту та блювання, без полегшення, загальну слабкість, швидку втомлюваність, сонливість, надмірну нервозність та плаксивість. Пролікувалась амбулаторно з використанням омез (омепразолу 40 мг 1 раз на день), мезим (20000 ОД під час їжі 3 рази на день, спазмалгон (метамізолу натрію - 500,0 мг, фенпіверину броміду - 0,1 мг, пітофенону гідрохлориду - 5,0 мг по 1 табл. 2 рази на день). Після проведеного лікування стан дещо покращився, але після 2 тижнів стан знову погіршився (посилились вищеописані скарги). При об'єктивному обстеженні при пальпації живіт м'який, визначалася болючість в епігастральній ділянці та лівому підребер'ї, позитивні симптоми Дежардена, Шоффара, Мейо-Робсона. При обстеженні інших органів і систем - без особливостей. Зріст 165 см, маса тіла - 76 кг. ІМТ - 28. Щитовидна залоза візуально не збільшена, при пальпації виявлено збільшення. Залоза щільноеластичної консистенції, рухлива. AT-125/85 мм рт. ст. ЧСС 63 за 1 хв. Тони серця ритмічні, приглушені. Пульс 63 за хв. ритмічний, слабкого наповнення. ЧД 18 за хв. Над легенями дихання везикулярне, хрипи не вислуховуються. Симптом Пастернацького негативний. Результати лабораторного обстеження: ЗАК (загальний 12 аналіз крові) гемоглобін - 122 г/л, еритроцити - 4,310 /л, колірний показник - 0,9, тромбоцити 9 9 28010 /л, лейкоцити - 7.9 × 10 /л, паличкоядерні лейкоцити - 1 %, сегментоядерні лейкоцити 76 %, еозинофіли - 2 %, базофіли - 0 %, лімфоцити - 17 %, моноцити - 5 %, ШОЕ - 24 мм/год. БАК (біохімічний аналіз крові) загальний білірубін - 19 мкмоль/л, прямий білірубін - 4,2 мкмоль/л, непрямий білірубін - 14,8 мкмоль/л, ACT-29, АЛТ - 32, ГГАТ - 48, ЛФ - 2,3, холестерин - 5,4 ммоль/л, ЛПНЩ -3,3 ммоль/л, тригліцериди - 1,6 ммоль/л, загальний білок - 88 г/л, креатинін 78 мкмоль/л, сечова кислота - 226 мкмоль/л, сечовина - 4,3 мкмоль/л, С-реактивний білок - 7 мг/л. Визначення активності ферментів підшлункової залози: активність амілаза сироватки - 217 г/год./л, активність амілаза сечі - 248 г/л/год., ліпаза сироватки крові - 370 ОД/л, трипсин - 115 мкл/л, фекальна еластаза-1-135 мкг/г. Загальний аналіз сечі: жовта, прозора, питома вага 1018, білок не виявлений, цукор не виявлений, лейкоцити 3-4 екземплярів у полі зору, епітелій перехідний 1-2 екземплярів у полі зору, циліндри не виявлені, кристали оксалатів небагато. ШКФ 94 мл/хв. Гормони щитовидної залози залози: ТТГ- 4,89 мМО/л, Т3-1,76 пмоль/л, Т4-7,82 пмоль/л; ФНП- - 63,7 пкг/мл, ІЛ-6-29,8 пкг/мл, ІЛ-1β - 54,7 пкг/мл. При ультразвуковому дослідженні органів черевної порожнини - печінка: середніх розмірів - нормальної ехоструктури, контури рівні, краї гострі, паренхіма однорідна, ворітна вена і холедох не розширені, жовчний міхур -б/о, підшлункова залоза - 18×17×28, підвищеної ехогенності, дифузно неоднорідної ехоструктури, контури рівні, нечіткі. Вірсунгова протока не візуалізується, селезінка б/о, нирки: розташовані звичайно, середніх розмірів, співвідношення паренхіми до синусу правильне. Висновок: УЗД - ознаки дифузних змін підшлункової залози. При ультразвуковому дослідженні щитовидної залози контури рівні, ехогенність підвищена, ехоструктура неоднорідна, форма 3 збережена, перешийок - 3,7. Права частка - 16,9×18×38 мм V-5,7 см , ліва частка - 15,3×17,2×42 3 3 мм V-5,3 см . Загальний V-10,7 см . Висновок: помірні зміни в паренхімі щитовидної залози. З приводу цього було призначено запропонований спосіб лікування. Від початку лікування відмічалося покращення самопочуття, зменшення больового синдрому та ознак активності запалення, покращення функціональної активності підшлункової та щитовидної залози. Лабораторні показники активності запалення змінилися на 5-7 добу (лейкоцитоз, ШОЕ, активність ферментів підшлункової залози). Зниження СРБ спостерігалося вже на першому тижні лікування. Також спостерігалося зниження вмісту ключових прозапальних цитокінів (ФНП, ІЛ-1, ІЛ-6). Дослідження показали, що лікування хронічного панкреатиту із гіпотиреозом за способом, що заявляється, ефективніше ніж за відомим способом внаслідок зменшення показників оксидативного стресу, відновлення системи антиоксидантного захисту; Среактивного білка (як маркера синдрому генералізованої малоінтенсивної хронічної реакції запалення) та покращення показників якості життя. Технічний результат. Запропонований спосіб дозволяє ефективно лікувати хронічний панкреатит у хворих на гіпотиреоз, поліпшити перебіг захворювань, зменшити прояви синдрому хронічної малоінтенсивної генералізованої запальної реакції шляхом підвищення функції антиоксидантної системи захисту, нормалізації балансу прозапальних (ФНП-, ІЛ-1, ІЛ-6) цитокінів та зменшення рівня болю, призводить до нормалізації факторів імунної системи, наслідком чого є гальмування запального процесу. 4 UA 123094 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз шляхом призначення стандартної терапії хронічного панкреатиту та препарату цефасель, який відрізняється тим, що додатково призначають стандартну терапію гіпотиреозу, препарат цефасель за схемою: по 100 мкг 3 рази на добу перші 7 днів, потім по 100 мкг 2 рази на добу впродовж 30 днів, з переходом на дозування по 100 мкг 1 раз на добу впродовж ще 2 місяців; та одночасно препарат гепавал по 600 мг внутрішньом'язово 1 раз на добу впродовж 2 тижнів. 10 Комп’ютерна верстка О. Гергіль Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5

Дивитися

Додаткова інформація

МПК / Мітки

МПК: A61K 33/04

Мітки: панкреатиту, лікування, хворих, гіпотиреоз, спосіб, комплексного, хронічного

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/7-123094-sposib-kompleksnogo-likuvannya-khronichnogo-pankreatitu-u-khvorikh-na-gipotireoz.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб комплексного лікування хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз</a>

Подібні патенти