Спосіб лікування хронічного рецидивуючого панкреатиту у хворих на ожиріння

Спосіб лікування хронічного рецидивуючого панкреатиту у хворих на ожиріння шляхом медикаментозної корекції гіпертригліцеридемії, 3 Поставлена задача вирішується тим, що запропоновано спосіб лікування ХРП у хворих на ожиріння шляхом медикаментозної корекції ГТГ. Новим в запропонованому рішенні є те, що в якості засобу для корекції ГТГ призначають препарат „Берлітіон 300 ОД” внутрішньовенне крапельне по 300 мг щоденно один раз на день впродовж 10 днів, після чого призначають препарат „Берлітіон 300 ораль” по 300 мг двічі на день перорально впродовж 10 днів, паралельно з прийомом цих засобів призначають препарат „Гепар композитум” внутрішньом'язово по 2,2мл один раз в 3 дні, виконуючи 10 ін'єкцій на курс. Між сукупністю ознак корисної моделі і технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причино-наслідковий зв'язок. При ГТГ по кровоносних судинах, в тому числі інтрапанкреатичних, тече кров з підвищеним рівнем тригліцеридів. ГТГ сприяє утворенню мікротромбів в дрібних інтрапанкреатичних судинах, які порушують живлення ПЗ. ПЗ страждає ще й тому, що вона продукує ліпазу фермент, який розщеплює тригліцериди на вільні жирні кислоти. При ГТГ велика кількість звільнених жирних кислот ушкоджує дрібні кровоносні судини ПЗ, результатом чого є ішемічне перетворення ПЗ. Розвивається гострий, а потім ХРП [The Pancreas / by Hans G. Beger et al. - Blackwell Science, 1998. Vol. l. - P. 311-6]. Медикаментозна дія всіх застосовуваних згідно з відомим способом засобів спрямована виключно на пригнічення ГТГ при ХРП у пацієнтів з ожирінням. Але при довготривалому застосуванні рекомендованих препаратів, що є необхідним при хронічному рецидивуючому перебігу запального процесу в ПЗ, виникає небезпека формування конкрементів в жовчному міхурі та жовчних протоках під дією рекомендованих фібратів [М.Д. Машковский. Лекарственные средства / Пособие для врачей. -М.: Новая волна, 2000.-Т. 1.-С. 447]. Жовчнокам'яна хвороба є однією з причин розвику гострого панкреатиту та загострення хронічного процесу. Тому застосування фібратів для гальмування ГТГ є небезпечним і неефективним в плані лікування ХРП. Негативною побічною дією нікотинової кислоти, препарат якої в великих дозах застосовують за відомим способом, є різке стимулювання шлункової секреції, що небезпечно при гастриті та виразковій хворобі, які часто супроводжують ХРП. Фібрати, нікотинова кислота та со-3 жирні кислоти за відомим способомнайближчим аналогом застосовуються для гальмування ГТГ у хворих на ХРП з ожирінням. Відомий спосіб лікування є неефективним, бо не передбачає специфічної для ожиріння протизапальної терапії ХРП, корекції функції ПЗ та печінки. За способом, що заявляється, для лікування ХРП у хворих на ожиріння з метою гальмування ГТГ застосовують препарати „Берлітіон 300 ОД” внутрішньовенне та „Берлітіон 300 ораль” перорально. Виробник препаратів „Берлітіон” Берлін-Хемі АГ - рекомендує їх для профілактики та лікування діабетичної поліневропатії та захворювань печінки. Для лікування панкреатитів 16739 4 ці препарати не застосовувались. Хімічний склад препаратів „Берлітіон” - етилендіамінова сіль ліпоєвої кислоти. -Ліпоєва кислота проявляє антиоксидантну активність, бере участь в регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, проявляє ліпотропний ефект, впливає на обмін холестерину, поліпшує функцію печінки [М.Д. Машковский. Лекарственные средства / Пособие для врачей. - M.: Новая волна, 2000. - Т.2. - С. 100]. Автори рішення, що заявляється, застосовували препарати „Берлітіон” за прямим призначенням - для лікування ускладнень цукрового діабету. Наряду з прогнозованим зниженням в крові пацієнтів рівня тригліцеридів та глюкози було також відзначено неочікуваний ефект: у тих хворих, які, окрім цукрового діабету, мали ще і ХРП на тлі ожиріння, об'єктивно поліпшилась зовнішньосекреторна функція ПЗ. Окрім того, не виявили протипоказань щодо довготривалого застосування препаратів „Берлітіон”, оскільки -ліпоєва кислота не проявляє негативних побічних реакцій [див. там же]. Згідно з дослідженнями авторів на патогенез ХРП, що розвивається на тлі ожиріння, активно впливає жировий гепатоз, лікування якого не передбачено терапією за відомим способомнайближчим аналогом. Для проведення протизапальної терапії ХРП, корекції функції ПЗ та печінки за способом, що заявляється, в комплексну терапію включили препарат „Гепар композитум” виробництва Biologische Heilmittel Heel GmbH, ФРН. Комплексний антигомотоксичний препарат „Гепар композитум” містить в гомеопатичних дозах суїс-органні компоненти (екстракти органів ембріональних поросят), вітамін Віз, витяжки з лікарських рослин (кора хінного дерева, спори плавуна булавовидного, кореневище чистотіла, насіння чортополоху, вівсу посівного, кульбаби, артишоків), мінерали та органічні кислоти ((-ліпоєва, оротова, 2оксиглютарна, DL-яблучна, фумарова), всього 25 активно діючих на печінку та ПЗ компонентів [Терапия заболеваний желудочно-кишечного тракта с применением антигомотоксических препаратов /Методические рекомендации. - Киев, 2004. - 120 с.]. Завдяки такому розмаїттю компонентів, які потенціюють дію один одного, „Гепар композитум” проявляє широкий спектр терапевтичних ефектів: гепатопротекторний (мембраностабілізуючий), жовчогінний, дезинтоксикаційний, регенеруючий, метаболічний, венотонізуючий, антидепресивний, седативний, антиоксидантний. Підібрана за способом, що заявляється, схема комплексного лікування ХРП у хворих на ожиріння включає багатосторонній вплив на патогенетичні процеси: гальмування ГТГ, ліквідація жирового гепатозу, нормалізація внутрішньої та зовнішньої функцій ПЗ, функції печінки, не проявляючи негативного впливу на організм. Тому заявлений спосіб не має протипоказань щодо його довготривалого застосування. Суттєво впливають на ефективність заявленого способу лікувння режими застосування 5 16739 та дозування препаратів. Дослідним шляхом встановлено, що оптимальними є такі дози препаратів та режими їх прийому: препарат „Берлітіон 300 ОД” призначають внутрішньовенне крапельне по 300 мг щоденно один раз на день впродовж 10 днів, після чого призначають препарат „Берлітіон 300 ораль” по 300 мг двічі на день перорально впродовж 10 днів. Паралельно з прийомом цих засобів призначають препарат „Гепар композитум” внутрішньом'язово по 2,2 мл один раз в 3 дні, виконуючи 10 ін'єкцій на курс. При зменшенні доз та терміну прийому засобів ефективність терапії не перевищує ефективності відомого способу. Більші дози та терміни, ніж заявлено, не підвищують ефективність лікування. Ефективність та безпечність лікування ХРП у хворих на ожиріння за способом, що заявляється, доведені шляхом клінічних досліджень. В гастороен-терологічній клініці були обстежені 60 хворих на ХРП на тлі ожиріння. Серед обстежених були 12 жінок та 48 чоловіків у віці від 28 до 62 років. Хворих розділили на 2 групи: основну та порівняння. Групу основну лікували за способом, що заявляється, а групу порівняння - за відомим способом-найближчим аналогом. Всі хворі мали порівнювану тривалість захворювання. Обстеження проводили за відомими прийнятими в 6 гастроентерології методиками [Барановский А.Ю. Реабилитация гастроэнтерологических больных в работе терапевта и семейного врача. - С-Пб.: Фолиант, 2001. - С. 259-308]. В клініці хворим виконали аналіз стану ПЗ за допомогою ультазвукового дослідження (УЗД), дослідження стану шлунка та 12-палої кишки за методом фіброгаст-родуоденоскопії (ФГДС), імуноферментних та біохімічних тестів. Для вивчення біохімічного складу крові використовували набір реактивів та аналізатор марки "Kone-Progress-Plus", Фінляндія. Вміст еластази І в калі пацієнтів (характеристика зовнішньосекреторної функції ПЗ) досліджували за імуноферментним методом з використанням набору реактивів та аналізатора фірми Shebo, ФРН. УЗД органів черевної порожнини проводили з використанням ультразвукового апарата "ALOKA-SSD-630". Щоб довести ефективність та безпечність запропонованої терапії обстеження були проведені двічі: в перший та в останній день лікування. Результати досліджень після лікування занесені до таблиці. Результати дослідження ефективності способу, що заявляється, та відомого способу лікування ХРП у хворих на ожиріння. Термін лікування 30 днів Таблиця Відомий спосіб, група порівняння (n=30) Супутні хвороби Виразкова хвороба 12-палої кишки Ерозивний гастро-дуоденіт Жовчнокам'яна хвороба Цукровий діабет Інші Результат лікування ХРП та ГТГ n протипоказання 18 нормалізація вмісту еластази І нормалізація активності амілази крові поліпшення стану ПЗ за УЗД біль відсутній або мінімальний нормалізація рівня тригліцеридів Заявлений спосіб, основна група (n=30) Супутні хвороби n Результат лікування ХРП та ГТГ Виразкова хвороба 12-палої кишки 6 протипоказання Ерозивний гастро-дуоденіт 7 нормалізація вмісту еластази І Жовчнокам'яна хвороба 5 нормалізація активності амілази крові Цукровий діабет 8 поліпшення стану ПЗ за УЗД Інші 4 біль відсутній або мінімальний нормалізація рівня тригліцеридів n 6 8 4 6 6 Дослідження показали, що лікування ХРП у хворих на ожиріння за способом, що заявляється, ефективніше та безпечніше, ніж за відомим способом. З 30 хворих групи порівняння 18 мали протипоказання лікуватись за відомим способом через супутні хвороби. Такі ж супутні хвороби у 18 пацієнтів основної групи не стали перешкодою для лікування за заявленим способом. З 12 пролікованих за відомим способом пацієнтів групи порівняння ускладнення мали четверо (33,3%): у 2 - поява жовчного сладжу (небезпека формування жовчних конкрементів), у 2 - поява ерозій в шлунку. У всіх 6 хворих на цукровий діабет рівень глюкози в крові залишився без змін. В той час, як в основній групі рівень глюкози в крові нормалізувався у 5 з 8 хворих на цукровий діабет і Наявність ускладнень n 4 7 6 6 11 рівень глюкози в крові без змін поява біліарного сладжу поява ерозій в шлунку 6 2 2 n 0 21 28 30 28 30 Наявність ускладнень рівень глюкози в крові в нормі зниження рівня глюкози в крові n 5 3 знизився у 3. Отже, терапія за відомим способомнайближчим аналогом виявилася небезпечною для 22 з 30 (73,3%) пацієнтів групи порівняння. Протипоказання до лікування та ускладнення від нього в основній групі відсутні. Про більшу ефективність способу, що заявляється, порівняно з відомим свідчать і такі дані з таблиці: в кінці курсу лікування біль був відсутнім або мінімальним у 28 з 30 (93,3%) хворих основної групи і у 6 з 12 (50,0%) групи порівняння. Функціональний стан ПЗ нормалізувався або поліпшився у пацієнтів основної групи і групи порівняння, про що свідчать нормалізація вмісту еластази І у 21 (70,0%) і у 4 (33,3%) пацієнтів відповідно, нормалізація активності амілази крові у 28 (93,3%) і у 7 (58,3%), поліпшення за даними 7 УЗД у 30 (100%) і у 6 (50,0%). Лікування ГТГ також успішніше відбувалось при терапії за заявленим способом: нормалізація рівня тригліцеридів у 30(100%) проти 11 (91,6%). Отже, за результатами досліджень ефективність та безпечність способу лікування ХРП у хворих на ожиріння, що заявляється, складає відповідно 70-100% та 100%, а відомого способу - 33,3-58,3% та 26,7%. Спосіб лікування ХРП у хворих на ожиріння, що заявляється, реалізують наступним чином. Після встановлення діагнозу хворому призначають препарат „Берлітіон 300 ОД”. Ампулу препарату „Берлітіон 300 ОД” в 300 мг розводять в 250 мл 0,9%-ного водного розчину хлориду натрію і вводять пацієнту впродовж 30 хвилин внутрішньовенне крапельне по одній ампулі щоденно один раз на день впродовж 10 днів. Потім призначають препарат „Берлітіон 300 ораль” по 300 мг двічі на день перорально впродовж 10 днів. Паралельно з прийомом цих засобів призначають препарат „Гепар композитум” внутрішньом'язово по 2,2мл один раз в 3 дні, виконуючи 10 ін'єкцій на курс. Наводимо конкретні приклади реалізації способу лікування ХРП у хворих на ожиріння, що заявляється, та відомого. Приклад 1. Хвора А., 48 років, з ожирінням II ступеня, поступила до гастроентерологічної клініки зі скаргами на відсутність апетиту, біль в епігастії та лівому підребер'ї з іррадіацією в поперек, що посилюється після їжі, нудоту, слабкість. Хворіє близько 5 років, коли вперше виник біль та був виставлений діагноз ХРП. Супутній діагноз - діабет II типу, декомпенсація. В гастроентерологічній клініці хворій А. провели дослідження за методами ФГДС, УЗД органів черевної порожнини, біохімічне тестування крові, визначення вмісту еластази І в калі. За результатами ФГДС слизова оболонка шлунка та 12-палої кишки без особливостей. За даними УЗД виявили збільшення розмірів ПЗ, структура її неоднорідна, контури нечіткі, що є ознакою запалення. Жовчний міхур без особливостей. За результатами біохімічного тестування крові: рівень глюкози відповідав 8ммоль/л (в нормі до 6ммоль/л), активність амілази 56ммоль/лтод. (в нормі 1232ммоль/лтод.), концентрація триглі-церидів - 2,7 г/л (в нормі 0,5-1,5 г/л). Вміст еластази І в калі пацієнтки А. становив 182мкг/г (в нормі більше 200мкг/г). Діагноз хворої А., встановлений в клініці: ХРП; ожиріння II ступеня, ГТГ; цукровий діабет II типу, декомпенсація. Хворій А. призначили лікування за відомим способом-найближчим аналогом [The Pancreas / by Hans G. Beger et al. - Blackwell Science, 1998. Vol. l. - P. 311-6], оскільки протипоказання щодо його застосування у неї відсутні. Курс лікування тривав 30 днів. Після його закінчення хворій провели контрольні дослідження. За результатами ФГДС виявлені ускладнення - ерозії слизової оболонки шлунка. За даними УЗД виявили зменшення розмірів ПЗ до нормальних, але структура її неоднорідна, контури нечіткі. В жовчному міхурі виявили біліарний сладж, що 16739 8 свідчить про початок формування жовчних конкрементів. За результатами біохімічного тестування крові: рівень глюкози відповідав 8,2ммоль/л (в нормі до 6ммоль/л), активність амілази 32ммоль/лтод. (в нормі 1232ммоль/лтод.), концентрація тригліцеридів 1,4г/л (в нормі 0,5-1,5г/л). Вміст еластази І в калі пацієнтки А. становив 195мкг/г (в нормі більше 200мкг/г). Біль в області проекції ПЗ зменшився. Отже, стан ПЗ дещо поліпшився, але зовнішньосекреторна функція відновилась не повністю (вміст еластази І нижчий за норму); рівень цукру в крові не змінився; виникли серйозні ускладнення стану жовчного міхура та шлунка. Приклад 2. Хвора В., 53 років, з ожирінням І ступеня, поступила до гастроентерологічної клініки зі скаргами на біль в епігастії, лівому та правому підребер'ях з іррадіацією в поперек, який посилюється після їжі, нудоту, слабкість. Хворіє близько 8 років, коли вперше виник біль та був виставлений діагноз ХРП. Супутні діагнози - діабет II типу, декомпенсація, жовчно-кам'яна хвороба. В гастроентерологічній клініці хворій В. провели дослідження за методами ФГДС, УЗД органів черевної порожнини, біохімічне тестування крові, визначення вмісту еластази І в калі. За результатами ФГДС слизова оболонка шлунка та 12-палої кишки не має особливостей. За даними УЗД виявили збільшення розмірів ПЗ, структура її неоднорідна, контури нечіткі, що є ознакою запального процесу. В жовчному міхурі УЗД показало, що акустичну тінь утворює група конкрементів, загальний розмір яких до 2см. За результатами біохімічного тестування крові: рівень глюкози відповідав 10,5ммоль/л (в нормі до 6ммоль/л), активність амілази - 62ммоль/лтод. (в нормі 12-32ммоль/лтод.), концентрація тригліцеридів - 2,5г/л (в нормі 0,5-1,5г/л). Вміст еластази І в калі пацієнтки В. становив 140мкг/г (в нормі більше 200мкг/г). Діагноз хворої В., встановлений в клініці: ХРП; ожиріння І ступеня, ГТГ; цукровий діабет II типу, декомпенсація; жовчно-кам'яна хвороба. Хворій В. не призначили лікування за відомим способом-найближчим аналогом, оскільки існують протипоказання щодо його застосування - жовчнокам'яна хвороба. Хворій В. запропонували лікування за способом, що заявляється. Призначили препарат „Берлітіон 300 ОД” внутрішньовенне крапельно по 300 мг щоденно один раз на день впродовж 10 днів. Потім препарат „Берлітіон 300 ораль” по 300 мг двічі на день перорально впродовж 10 днів. Паралельно з прийомом цих засобів хвора В. приймала ін'єкції „Гепар композитум” внутрішньом'язово по 2,2 мл один раз в 3 дні, виконуючи 10 ін'єкцій на курс. Курс лікування тривав 30 днів. Після його закінчення хворій В. провели контрольні дослідження. За результатами контрольної ФГДС слизова оболонка шлунка та 12-палої кишки без особливостей. За даними УЗД виявили зменшення розмірів ПЗ до нормальних, структура її однорідна, контури чіткі. В жовчному міхурі змін не виявили. За результатами біохімічного тестування крові: рівень глюкози відповідав 5,8ммоль/л (в нормі до 9 16739 6ммоль/л), активність амілази - 28ммоль/л год. (в нормі 12-32ммоль/л(год.), концентрація тригліцеридів – 1,2 г/л (в нормі 0,5-1,5 г/л). Вміст еластази І в калі пацієнтки В. становив 210мкг/г (в нормі більше 200мкг/г). Висновок: стан ПЗ значно поліпшився, зовнішньосекреторна функція нормалізувалась (вміст еластази І та активність Комп’ютерна верстка О. Чепелев 10 амілази в нормі); рівень цукру в крові нормалізувався. У хворої В. скарги на біль в області проекції ПЗ відсутні. Впродовж наступних 6 місяців пацієнтка дотримувалася рекомендацій лікаря щодо режиму харчування та дієти. Скарг не пред'являла. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601