Спосіб лікування бронхітів і передастми

Винахід відноситься до області медицини і може бути використаний для лікування хронічних неспецифічних і алергічних захворювань органів дихання. Відомий спосіб лікування хворих хронічним бронхітом і передастмою з застосуванням антибактеріальних, протизапальних, загальнозміцнюючих засобів, специфічної імунотерапії (СІТ), ендобронхіальної санації, відновленням бронхіальної проходимості (Федосеев Г.Б., Дегтярева З.Я. Клинико-функциональная диагностика предастмы: Метод. рекомендации. - Л., 1977. - 13с.). Але, загальновідомо, що медикаменти володіють вираженим алергізуючим впливом на організм, що обмежує можливість їх застосування, особливо у хворих передастмою, для яких характерна підвищена загроза виникнення алергічних реакцій при призначенні любих медикаментів. У частини хворих лікарські засоби являються першопричиною захворювання. Відносно СІТ слід відмітити, що цей метод лікування має ряд протипоказань для його призначення. Крім того, описані виражені ускладнення і алергічні реакції при застосуванні неінфекційних алергенів у 8 - 20% хворих, а при ін'єкціях бактеріальних алергенів - у 41% хворих (B.C. Мошкевич и соавт., 1984). Найбільш близьким до запропонованого являється спосіб лікування бронхіальної астми (А.с. СРСР №1779390, від 08.08.92), який відрізняється тим, що протягом 5 годин проводиться дія на хворого аерозолем кухонної солі з вмістом частинок розміром 0,1 - 3мкм та 0,31 - 3мкм при їх співвідношенні 1 : 2. Але, необхідно відмітити, що цей спосіб рекомендується для хворих бронхіальною астмою, у яких, як правило, наявні зміни зі сторони серцево-судинної системи у вигляді симптомів розвитку легеневого серця різного ступеню, що понижує адаптаційні можливості організму. Більш тривале перебування в умовах шахти таких хворих негативно відображається на серцево-судинній та сечовидільній системах, що приводить до виникнення дизадаптаційних реакцій і зниженні ефективності лікування. Ремісія по вказаному методу складає 9 - 12міс. Тому бажано досягти більш тривалої ремісії і тим самим запобігти переходу передастми в бронхіальну астму. Завданням винаходу являється досягнення імуномодулюючого ефекту і продовження періоду ремісії у хворих хронічним бронхітом та передастмою. Поставлене завдання досягається таким чином, що на хворого здійснюється вплив мікроклімату соляної шахти і струменю повітря, що містить аерозоль кухонної солі з вмістом частинок розміром 0,1 - 3мкм протягом 5 - 10 годин в залежності від клініко-патогенетичного варіанту протікання захворювання. Імуномодулюючий ефект досягається за рахунок підвищення глюкокортикоїдної функції наднирників, бактерицидної дії аерозолю кухонної солі і пониження запальних процесів в бронхіальному дереві (відомо, що хронічні запальні процеси приводять до пригнічення імунної системи). Активація функції наднирників проходить за рахунок стабільності мікроклімату з однієї сторони і розвитку багаторазово повторюючої "стресової" реакції при проведенні спелеосеансів з другої сторони. Знаходження в шахті протягом 6 - 10 годин продовжує період відсутності контакту з звичайними алергенами, так як мікроклімат підземного відділення позбавлений будь-яких алергенів, що сприяє затиханню алергічних реакцій і досягненню стійкості імуномодулюючого ефекту. Продовження ремісії відбувається за рахунок активації функції наднирників і, як наслідок, досягнення стійкого імуномодулюючого ефекту. Винахід має істотні відмінності, так як у відомій літературі аналогічного вирішення лікування бронхітів і передастми не виявлено. Враховуючи, що у більшості хворих бронхітом або передастмою відсутні істотні вторинні зміни зі сторони серцево-судинної системи, лікування проводять слідуючим чином: після поступлення хворих на лікування вони протягом 2 - 3 днів адаптуються до нових умов, їх піддають пильному клініко-лабораторному обслідуванню до лікування, в процесі лікування і після закінчення лікування. На 3 - 4 день проводять пробний спуск в підземне відділення на 5 годин. Хворих опускають в підземне відділення, яке розташоване на глибині 300м в соляних виробках. Температура приміщень 21 - 24°C; швидкість руху повітря 0,1 - 0,2м/с; вологість повітря 43 - 48%; концентрація аерозолю кухонної солі 0,2 - 3,5мг/м3 і вміст частинок розміром 0,1 - 0,3мкм і 0,31 - 3мкм при їх співвідношенні 1 : 2. В залежності від клініко-патогенетичного варіанту і важкості захворювання, хворі знаходяться в підземному відділенні до 10 годин. Вплив спелеотерапії на функцію зовнішнього дихання (ФЗД) представлено в табл.1 і 2. Результати обстеження імунологічної реактивності у хворих перед астмою і хронічним бронхітом під впливом спелеотерапії представлені в табл.3 і 4. Як видно із наведених результатів, у хворих атонічною передастмою найбільш виражені зміни ФЗД спостерігаються при призначенні 5 - 6 годинних спелеосеансів. Одночасно у цієї групи хворих відмічено виразне пониження T-хелперів і підвищення теофілінчутливих Е-РОК (в склад яких входять і T-супресори), що ймовірно грає позитивну роль при атопічному варіанті захворювання. У хворих хронічним бронхітом і з інфекційно-алергічним варіантом передастми нормалізація імунологічних показників спостерігалася при призначенні 9 - 10-годинних спелеосеансів, що узгоджується з результатами клінічних спостережень і даними функціонального дослідження органів дихання. Отримані безпосередньо результати лікування підтверджені обстеженням хворих у віддаленому періоді (через 1 - 3 роки). Позитивний терапевтичний ефект проявлявся продовженням періоду стійкої ремісії, пониженням дозування або повною відміною бронхолітичних і десенсибілізуючих засобів, зменшенням частоти і зміною характеру протікання застудних захворювань, пониженням частоти амбулаторного і стаціонарного лікування. Тривалість ремісії захворювання у хворих передастмою і хронічним бронхітом в залежності від тривалості спелеосеансів представлена в табл.5 і 6. Як видно із наведених даних, у хворих атонічною передастмою найбільша тривалість ремісії спостерігається при призначенні 5 - 6 годинних спелеосеансів, а у хворих інфекційно-алергічним варіантом захворювання і хронічним бронхітом - при застосуванні 9 - 10 годинних спелеосеансів. Курс лікування становить 22 спелеосеанси, тобто 110 - 220 годин в залежності від клініко-патогенетичного варіанту протікання захворювання. Різну ефективність лікувальних комплексів при основних варіантах протікання ПА можна пояснити особливостями їх патогенезу і механізму впливу мікроклімата підземного відділення. При атопічній ПА вплив спелеотерапії обумовлений перш за все відсутністю звичайних алергенів в підземному відділенні, стабільністю мікроклімата і розвитком багаторазово повторюючої "стресової" реакції, активізуючої функцію кори наднирників. При інфекційно-алергічному варіанті захворювання і хронічному бронхіті в механізмі впливу спелеотерапії на перше місце виходить місцева дія високодисперсного аерозолю натрію, а це вимагає більш тривалого перебування хворого в умовах мікроклімату солекопалень. Інші фактори впливу спелеотерапії для даного контингенту хворих носять допоміжний (додатковий) характер. Приклад 1. Хвора A.M., 37 років, знаходилась на лікуванні в Республіканській алергологічній лікарні з 03.03 по 02.04, історія хвороби №217 з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт, ф.н. ремісії. Сенсибілізація до пилкових і побутових алергенів. Передастма, атопічний варіант. ЛН Iст. Хворіє протягом 4 років. При поступленні хвора пред'являла скарги на приступовидний сухий кашель, періодичні утруднення дихання, задишку при тривалій фізичній нагрузці, закладання носу. Перкуторно над легенями ясний легеневий звук. Аускультативно - дихання жорстке, одиничні сухі свистячі хрипи. P - 78уд. в 1хв, AT - 110/70мм рт.ст., Cor-тони ясні, ритмічні. Черево м'яке, б/б. Печінка не пальп. Сечостатева система без пат. змін. При поступленні хвора періодично приймала еуфілін в таб. (1 - 2таб.), солутан 20крап. ´ 2р. на добу. Хворій була призначена спелеотерапія по 6 годин, всього 22 сеанси. Інші види лікування, крім указаної вище бронхолітичної терапії і спелеотерапії, хворій не призначалися. До кінця курсу лікування у хворої повністю припинився сухий кашель, утруднене дихання. Задишку при фізичному навантаженні хвора також не відмічала, бронхолітики не приймала. Аускультативно над легенями визначалося везикулярне дихання, хрипи не прослуховувалися. Отримані клінічні спостереження підтверджувалися даними дослідження ФЗД (табл.7) і імунологічної реактивності (табл.8). Віддалені результати вивчались шляхом анкетування через 12 і 18 місяців після лікування. Протягом цього періоду хвора не лікувалася амбулаторно і стаціонарно. Протягом 1 року до спелеотерапії хвора двічі лікувалася стаціонарно і тричі амбулаторне. Кількість днів непрацездатності за рік до спелеотерапії - 48, після лікування - 0, бронхолітики хвора не приймає. Приклад 2. Хвора М.Н., 36 років, знаходилась на стаціонарному лікуванні в РАЛ з 05.05 по 04.06, історія хвороби №665 з діагнозом: Хронічний обструктивний бронхіт ф. нестійкої ремісії. Медикаментозна алергія. Сенсибілізація до антигенів стафілококу і стрептококу. Передастма інфекційно-алергічний варіант. ЛН I - IIст. Хворіє протягом 7 років. При поступленні хвора пред'являла скарги на приступовидний сухий кашель, помірний вологий кашель з виділенням слизисто-гнійної мокроти до 20 - 30мл за добу, періодичне утруднення дихання, задишку при помірному фізичному навантаженні, загальну слабість, пітливість. Перкуторно над легенями визначався звук з коробковим відтінком, аускультативно дихання жорстке, дещо ослаблене, одиничні свистячі і дзижчащі сухі хрипи. Пульс - 76уд. в 1хв, AT - 120/70мм рт.ст., Cor - тони ритмічні, дещо приглушені. Інші органи без патологічних змін. При поступленні хвора приймала солутан 20 крап. ´ 2 - 3 в день, сальбутамол при утрудненнях дихання, еуфилін 1таб. на ніч. Хворій була призначена спелеотерапія, що складалася з 3 адаптаційних спусків тривалістю 5 годин, потім 16 кожнодневних спелеосеансів тривалістю 10 годин і 2 реадаптаційні 5-годинні спуски в кінці лікування. Всього 21 спелеосеанс. Інші види лікування, крім указаної вище бронхолітичної терапії, не призначалися. До кінця курсу лікування хвора відмічала незначне покашлювання вранці з відділенням 5 - 10мл слизистої мокроти, задишку при значному фізичному навантаженні. Бронхолітиками хвора не користувалась. Аускультативно в легенях визначалось дихання з жорстким відтінком, хрипи не прослуховувалися. Одержані клінічні спостереження підтверджуються даними дослідження ФЗД (табл.9) та імунологічної реактивності (табл.10). Анкетування проводилось через 12 місяців після лікування. За цей період хвора стаціонарно не лікувалася (протягом року до спелеотерапії стаціонарне лікування проводилось двічі). Амбулаторне лікування проводилось двічі по 10 днів у зв'язку з ГРВІ, однак захворювання протікало без вираженого бронхообструктивного синдрому. Протягом року до спелеотерапії амбулаторне лікування проводилось 5 разів. Кількість днів непрацездатності протягом року до спелеотерапії 87, після спелеотерапії 20. Бронхолітиками хвора не користується. Таким чином, лікування по запропонованому способу підвищує ефективність лікування, що проявляється досягненням імуномодулюючого ефекту і приводить до продовження періоду стійкої ремісії захворювання. Винахід може бути використаний в спелеологічних лікувальних закладах в умовах виробок солекопалень.