Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень

Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень шляхом застосування лікарських препаратів, який відрізняється тим, що оцінюють комплекс імунологічних показників і в залежності від типу імунної відповіді призначають різні 3 25200 оболонок, що погіршує відкашлювання харкотиння тощо. У теперішній час актуальним є своєчасне призначення пацієнтам на ХОЗЛ таких медикаментозних засобів, які б забезпечували активацію механізмів саморегуляції, адекватність імунної відповіді, покращення дренажної функції та енергетичнопластичного потенціалу слизової оболонки бронхів. До таких лікарських засобів можна віднести груп у антигомотоксичних препаратів (АГТП), особливістю дії яких є одночасний вплив на всі патогенетичні ланки розвитку та прогресування захворювання [4]. Важливими перевагами АГТП є висока клінічна ефективність і відсутність побічних ефектів, що дає право на їх широке практичне застосування в лікуванні органів дихання [6]. Аналіз літературних даних засвідчив, що у більшості випадків АГТП застосовуються поряд із традиційними способами лікування запальних захворювань нижніх дихальних шляхів - антибіотиками, бронхолітиками, фізіотерапевтичними та реабілітаційними методами [8, 16, 17]. Проведення такої поєднаної терапії дозволяє досягти кращих клінічних результатів, а в деяких випадках - зменшити дозування токсичних медикаментів (наприклад, системних глюкокортикостероїдів у разі бронхіальної астми). Лише в деяких випадках така терапія є альтернативним методом лікування [2]. Тому досі залишаються актуальними питання вироблення оптимальних схем призначення АГТП. Останнім часом в медицині все більш широкого розповсюдження набуває метод підбору медикаментів в залежності від індивідуальних особливостей організму. Задача, яку вирішує спосіб що заявляється, полягає в визначенні диференціальнодіагностичного імунологічного критерію. Технічний результат, що досягається, буде полягати в підвищенні ефективності лікування ХОЗЛ. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування ХОЗЛ, шляхом застосування лікарських препаратів, згідно винаходу, оцінюють комплекс імунологічних показників і в залежності від типу імунної відповіді (гіперфункція/гіперреактивність імунної системи, тотальний клітинний імунодефіцит, переважно хелперна імунна недостатність, переважно супресорна імунна недостатність) призначають різну терапію антигомотоксичними препаратами (АГТП). При гіперреактивності імунної системи або при переважно супресорній імунній недостатності, що супроводжується високим імунорегуляторним індексом (співвідношення CD4+/CD8+), призначають Лімфоміозот 10 крапель під язик тричі на добу та Мукоза композитум по 2,2мл внутрішньом'язово тричі на тиждень, при тотальному клітинному імунодефіциті або переважно хелперній імунній недостатності з низьким імунорегуляторним індексом призначається інший комплекс АГТП: Траумель С та Ехінацея композитум С по 2,2мл внутрішньом'я зово почергово через день, Бронхаліс-Хеель по 1 таблетці тричі на добу сублінгвально та Лімфоміозот по 10 крапель тричі на добу сублінгвально в продовж 2-х тижнів. 4 Спосіб здійснюється наступним чином. У хворих на ХОЗЛ проводять комплексне імунологічне дослідження, яке включає: - загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули; - кількісну оцінку Т- та В-ланок імунітету за допомогою непрямого імунофлюоресцентного методу з використанням моноклональних антитіл виробництва ЗАТ «Сорбент» (Москва, Інститут імунології РАМН) проти антигенів лімфоцитів CD3, CD4, CD8, CD 16, CD22 та кінцевим підрахунком на люмінесцентному мікроскопі 200 клітин кожного фенотипу (на 1 хворого - 1000 клітин) [7]; - вивчення функціональної активності Тлімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації (РБТЛ) з ФГА (фірми Welcome Burroughs) морфологічним методом [5]; - вивчення функціональної активності Влімфоцитів за продукцією сироваткових IgG, Ig A, IgM [15]; - дослідження субпопуляції активованих Тлімфоцитів [14]; - визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) середнього розміру в сироватці крові з використанням ПЕГ-6000 на мікроспектрофотометрі «Specol-21» (Німеччина) при довжині хвилі 450нм [12]; - вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів за ступенем поглинання часток латексу із обчисленням фагоцитарного індексу (ФІ) Гамбурга та фагоцитарного числа (ФЧ) Райта [7]. Після отримання результатів дослідження визначають тип імунологічних порушень і призначають відповідне лікування АГТП протягом 2-х тижнів. Хворий Н., 59 років, перебував на лікуванні з діагнозом: ХОЗЛ у фазі загострення, II стадія, ЛН II ст. Поступав з вираженим продуктивним кашлем, задухою при помірному фізичному навантаженні, субфебрильною температурою тіла. Під час аускультації легень на фоні жорсткого везикулярного дихання вислуховувалися сухі свистячі хрипи у значній кількості з обох боків. Заключения після визначення функції зовнішнього дихання: помірні порушення вентиляційної функції легень за рестриктивним типом, значні порушення за обструктивним типом. Бронходилатаційна проба з комбівентом - негативна. Після проведення імунологічного дослідження хворого віднесено до групи пацієнтів, у яких спостерігався переважно супресорний імунодефіцит та високий імунорегуляторний індекс. По запропонованому способі лікування (Лімфоміозот 10 крапель під язик тричі на добу та Мукоза композитум по 2,2мл внутрішньом'язово тричі на тиждень) після 2 тижнів визначили в хворого позитивну динаміку з боку імунограми - нормалізація всіх основних імунологічних показників. Був досягнутий значний клінічний ефект. Поліпшилось самопочуття хворого, припинився кашель та значно зменшилася задишка. Під час аускультації везикулярне дихання, хрипи відсутні. ОФВ1 (об'єм форсованого видиху за першу секунду) зріс на 20% у порівнянні з висхідним показником. У процесі дослідження 33 хворих на ХОЗЛ, які поступили в пульмонологічне відділення з нетяж 5 25200 ким загостренням, використовувались традиційні клінічні, рентгенологічні, електрофізіологічні, функціональні і лабораторні методи обстеження та імунологічне дослідження. Усі пацієнти були чоловічої статі. Середній вік обстежених - 52,5±4,5 років. Діагноз ХОЗЛ встановлювався на підставі клініко-рентгенологічних, лабораторних та функціональних даних згідно до наказу МОЗ України №499 від 28.10.2003 року. Дослідження легеневої вентиляції з реєстрацією кривої «потікоб'єм» форсованого видиху і проведенням бронходилатаційного тесту здійснювалось на апараті MasterScop (Німеччина). У дослідження не включалися хворі з кровохарканням, гнійним ендобронхітом, лихоманкою з підвищенням температури тіла понад 38°С, тяжкою легеневою недостатністю з ОФВ1 меншим 30% від належної величини. Контрольну груп у склали 64 практично здорові особи чоловічої статі віком від 40 до 60 років. Усі пацієнти були поділені на 2 клінічні групи в залежності від типів виявлених імунних порушень та способу лікування. У І клінічну групу увійшли 19 пацієнтів, які отримували препарати Лімфоміозот та Мукоза композитум. У 6 пацієнтів цієї групи виявили гіперреактивність імунної системи і вони увійшли до І-А підгрупи. У інших 13 пацієнтів цієї групи виявили переважно супресорний імунодефіцит з високим імунорегуляторним індексом. Вони увійшли до І-Б підгрупи. У II клінічну гр упу увійшли 14 пацієнтів, які отримували 4 АГТП: Лімфоміозот, Траумель С, Ехінецея композитум С та Бронхаліс-Хеель. У 11 пацієнтів цієї групи виявили тотальний клітинний імунодефіцит, а у 3 пацієнтів - переважно хелперний імунодефіцит із низьким імунорегуляторним індексом. Окремі підгрупи у цій групі не виділялися у зв'язку з більшою однорідністю імунологічних показників, ніж у пацієнтів першої групи. Курс лікування АГТП в обох клінічних група х склав 14 діб. Антибактеріальні та глюкокортикостероїдні медикаментозні засоби, у т.ч. -інгаляційні, пацієнтам не призначалися. Статистична обробка отриманих результатів виконана на персональному комп'ютері за допомогою стандартного пакету функцій «MS Exel». Аналіз висхідних результатів імунологічного дослідження показав, що в усі х хворих спостерігалися значні порушення імунної функції у клітинній та гуморальній ланках. Спільними рисами імунологічних розладів для пацієнтів обох клінічних гр уп були порушення у гуморальній ланці імунітету - зниження рівня IgG та IgA поряд із збільшенням кількості В-лімфоцитів (CD22+-лімфоцитів), підвищення концентрації ЦІК середнього розміру у сироватці крові. Спостерігалася також тенденція до підвищення рівня IgM у сироватці крові, що, на нашу думку, свідчить про включення швидкої реакції гуморального імунітету на патогенний чинник загострення захворювання. Отримані результати співпадають з літературними даними [19]. Детальний аналіз висхідних показників клітинного імунітету у хворих на ХОЗЛ засвідчив про 6 неоднорідність і різновекторність виявлених порушень, які відображені на діаграмі (мал. 1). У 6 хворих (18,2%) спостерігалася гіперфункція/гіперреактивність імунної системи із збільшенням кількості лімфоцитів, субпопуляцій CD3+-, CD4+-, СD8+-лімфоцитів, активованих Тлімфоцитів, а також їх проліферативної активності. У всіх інши х пацієнтів (27 хворих, 81,8%) спостерігався імунний клітинний дефіцит різної тяжкості з переважним чи тотальним ураженням тих чи інших субпопуляцій лімфоцитів. Так, у 13 пацієнтів (39,4%) відмічалася недостатність переважно супресорної функції (кількості CD8+-лімфоцитів) із високим імунорегуляторним індексом. У 3 пацієнтів (9,1%) відмічалась недостатність переважно хелперної функції (кількості CD4+-лімфоцитів) із низьким імунорегуляторним індексом, а у 11 хворих (32,4%) - тотальна недостатність клітинного імунітету (зниження кількості лімфоцитів, субпопуляцій CD3+-, CD4 +-, CD8 +-, СО16+-лімфоцитів та їх проліферативної активності). Отримані результати можна пояснити різною направленістю імунної відповіді в залежності від конкретних адаптаційно-пристосувальних можливостей організму в умовах тривалої дії етіологічних чинників, прогресування бронхіальної обструкції та запального процесу у бронхіальному дереві. Висхідні результати імунологічного дослідження послужили основою для вибору способу лікування ХОЗЛ. Після проведеного 2-х тижневого лікування у хворих обох клінічних груп відмічалася позитивна динаміка клінічної симптоматики із зменшенням задишки та кашлю, покращенням загального самопочуття, відновленням працездатності. Значно покращилися показники легеневої вентиляції, що дозволило деяким хворим відмовитися від інгаляційної базисної терапії. Динаміка показників клітинного імунітету у процесі лікування відображена на діаграмах (мал. 2 і мал. 3). Покращення імунних показників з нормалізацією імунорегуляторного індексу спостерігалася в обох клінічних група х. У підгрупі 1-А відмічалося значне зменшення проявів гіперреактивності імунної системи - статистично вірогідне зменшення кількості лімфоцитів, субпопуляцій CD3+-, CD4+-, СD16+-лімфоцитів, активованих Т-лімфоцитів, зменшення проліферативної активності лімфоцитів. У підгрупі І-Б спостерігалося покращення функції найбільш ураженої ланки імунітету - відмічалося статистично вірогідне збільшення кількості субпопуляцій CD8+-лімфоцитів та активованих Т-лімфоцитів. У хворих II клінічної групи зменшилися прояви клітинного імунодефіциту - спостерігалося статистично вірогідне збільшення кількості субпопуляцій CD3+-, CD4+-, CD 16+-лімфоцитів у сироватці крові. Таким чином, у хворих на ХОЗЛ спостерігаються значні порушення клітинного імунітету, серед яких можна виділити гіперфункцію/гіперреактивність імунної системи, тотальний клітинний імунодефіцит, переважно хелперну недостатність та переважно супресорну недостатність. 7 25200 Виявлені імунологічні порушення є підставою для проведення диференційованої імунологічної корекції в залежності від висхідного стану імунної системи. У хворих з гіперреактивністю імунної системи або проявами переважно супрес орного імунодефіциту рекомендується проводити імунокоригувальну терапію двома АГТП - Лімфоміозотом та Мукозою композитум. У хворих з тотальним клітинним імунодефіцитом та переважно хелперним імунодефіцитом рекомендується проводити лікування чотирма АГТП - Лімфоміозот, Траумель С, Ехінацея композитум С, Бронхаліс-Хеель. Спосіб лікування був апробований на базі КМКЛ №3, отриманні позитивні результати дозволяють рекомендувати його для широкого впровадження в медичну практику. Література 1. Дворецкий Л.И. Инфекция и хроническая обструктивная болезнь легких // Consilium Medicum. - 2001. - №3 (12). - С. 587-595. 2. Дудка П.Ф., Ільнщькш Р.І., Добрянськш Д.В. Вплив антигомотоксичних препаратів на процеси відновлення слизової оболонки бронхів при загостренні хронічного обструктивного захворювання легень // Биол. терапия. - 2006. - №2. - С. 13-16. 3. Дудка П.Ф., Ільнщький Р.І., Соколова Л.І. Жирнокислотний метаболізм та імунна відповідь при хронічному обструктивному захворюванні легень // Актуальні проблеми в клінічній медицині: матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 6 квітня 2006 p.). - Київ: Видавництво ДіалогМедіа, 2006. - С 48-49. 4. Дудченко Л.Ш. Гомотоксикология и антигомотоксическая терапия в современной медицине // Таврический медико-биологический вестник. 2005. - Т. 8, №2. - С. 100-104. 5. Копелян И.И., Григорьева М.П. Разработка микромодификации культивирования клеток крови // Бюлл. эксп. биол. и мед. - 1972. - №9. -С. 119122. 6. Костромича В.П., Ярощук Л.Б. Заболевания органов дыхания: взгляд на проблему с точки зрения гомотоксикологии и возможности антигомотоксической терапии в лечении заболеваний дыхательной системы // Укр. пульмонол. журн. - 2006. №2 (52). - С. 21-23. 7. Передерий В.Г., Земское A.M., Бычкова Н.Г. Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунологических нарушений. К.: Здоров'я, 1995.-211 с. 8 8. Перцева Т.А., Гуржий Е.В., Киреева Т.В. Опыт использования антигомотоксических препаратов в лечении пациентов, страдающи х хроническим бронхитом // Биол. терапия. - 2005. - №3. - С. 13-16. 9. Соодаева С. К. Оксидантные и антиоксидантные системы при хронических обструктивных заболеваниях легких // Хронические обструктивные болезни легких. - М.: БИНОМ; СПб.: Невский диалект, 1998.-С. 92-111. 10. Яшина Л.А., Фе щенко Ю.И. , Полянская М.А. и др. Эффективность фенспирида (эреспала) в базисной терапии хронического обструктивного бронхита // Укр. пульмонол. журн. - 2003. - №3. - С. 30-37. 11. Global strategy for the diagnosis, management, and prevention of chronic obstructive pulmonary disease: NHLBI/WHO global initiative for chronic obstructive lung disease (GOLD) workshop summary // Am. J. Respir. Crit. Care Med.-2001.-V. 163.-P. 1256-1276. 12. Haskova V., Kastik J., Riha L. Simple method of circulating immune complex detection in human sera by polyethylene glycol precipitation // Z. Immunol. Forsch. - 1977. - Bd. 154, N. 4. - S. 399-486. 13. Herper-Owen R. Vims and chlamidia isolation in COPD exacerbation // Eur. Resp. J. - Vol. 14, Suppl. 30, Oct. 1999. Abstracts. ERS. Annal. Congress. Madrid, Spain. October, 9-13,1999. - P. 392. 14. Horowitz S., Groshong Т., Albrecht R. The active rosette test in immunodeficiency diseases // Clin. Immunol. Immunopathol. - 1975. - Vol. 4, N3.-P. 405-414. 15. Mancini G., Carbonare A.O., Heremans J.H. Immunochemical quantitation of antigens by single radial diffusions // Immunochemistry. - 1965. - Vol. 2, №3.-P. 235-254. 16. Matusiewicz R. Traumeel S in the treatment of corticosteroid-dependent asthma // Biol. Med. 1996. - №3. - P. 107-112. 17. Matusiewicz R. Wirksamkeit von Engystol N bei Bronchialasthma unter kortikoidabhangiger Therapie // Biol. Med. - 1995. - Bd. 19, H. 4. - S. 232235. 18. Sherrill D.L., Lebowitz M.D., Burrows B. Epidemiology of chronic obstructive pulmonary disease // Clin. Chest. Med. - 1990. - Vol. 11. - P. 375-388. 19. Webb Dr., Condemt J.J. Selective immunoglobulin A deficiency and chronic obstructive lung disease // Ann. Intern. Med. - 1974. - Vol. 80. - P. 618-621. 9 Комп’ютерна в ерстка М. Мацело 25200 Підписне 10 Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601