Спосіб зняття потягу до алкоголю гомеопатичним засобом “неовітал плюс”

Спосіб зняття потягу до алкоголю гомеопатичним засобом "Неовітал плюс", що містить утворення негативного на алкоголь та позитивного на тверезе життя умовних рефлексів, подразнювання багаторазовим впливом на точки стовбура мозку, голови й ока, як біологічно активних, під час здійснення обертань голови пацієнта за годинниковою стрілкою, та зрошення слизових поверхонь рота 36468 щенню психоемоційного стану, підняло певність, почуття безнадії проти фізичної залежності від алкоголю. Використання акупунктурних точок стовбур у мозку, голови та ока поліпшило сприйнятливість та фіксацію установлень лікаря, до певної міри сприяло піднесенню ремісії та вилученню іспиту болючого синдрому, здебільшого нейтралізувало психічні розлади, стабілізувало протисклеротичні та седативні функції, зняло больові синдроми голови, м'язів лиця, запаморочення тощо. Обертання голови сприяло виключенню вестибулярного апарату та втраті координації рухів за рахунок розвитку запаморочення, розслаблення воротнікової зони, втрати роботи головного мозку, дисфункцій тощо, що настають після вживання алкоголю. Інтенсивне відкидання голови назад дозволило зафіксувати установлення лікаря в пам'яті та свідомості пацієнта під час зрошення слизових поверхні роту хімічним засобом зі смаком гіркості та акустичним випромінюванням сигналу, як хімічно-фізичних засобів генерації установчого коду. Проте тривале використання відомого винаходу дозволило встановити не досить тривалу ремісію, яка складала у хворих на алкоголізм з III стадією близько 9-12 місяців. Причиною, що стримує досягнення означеного нижче технічного результату, є занадто висока алкогольна інтоксикація важливих життєдіяльних тканин, органів і систем організму на початку лікування та відсутність у комплексному розв'язанні задачі відповідних ефективних засобів, котрі впливають на патологію, про яку йдеться. Це пояснюється тим, що психологічні втручання лікаря спрямовуються на терапевтично не підготовленого пацієнта, а запропоновані мануальні приймання у сукупності з хімічно-фізичними засобами на алкогольну патологію не здатні до вилучення з організму алкогольно-токсичних елементів. Хімічний розчин засобу, що має смак гіркості, є лише складовою частиною генеруючого комплексу, який легко виводиться з організму та не є лікарським. Зокрема, цей розчин не в змозі впливати на різноманітні ланцюжки складної патологічної області алкогольної хвороби, порушення функцій печінки, нирок, шлунку, серцево-судинної, центральної та вегетативної систем тощо, котрі інтоксиковані алкоголем. В основу удосконалення відомого способу зняття потягу до алкоголю поставлена задача подальшого підвищення ефективності лікування шляхом піднесення ремісії за рахунок алкогольної деінтоксикації організму при використанні. Означений технічний результат досягається тим, що у відомому способі зняття потягу до алкоголю, що містить утворення негативного на алкоголь та позитивного на тверезе життя умовних рефлексів, подразнювання багаторазовим натиском точок стовбура мозку, голови й ока, як біологічно активних під час здійснення обертань голови пацієнта за годинниковою стрілкою та зрошення слизових поверхонь роту хімічним засобом, що має смак гіркості, під час відкидання голови назад та випромінювання акустичного сигналу, особливість полягає в тому, що перед утвореннями негативного та позитивного умовних рефлексів на патологію впливають антиалкогольним гомеопатич ним засобом "Неовітал плюс", що містить активні речовини складу: Ac. phosphorium 50 СН 20 мг Ac. sulfuricum 200 СН 20мг Aurum metallicum 30 СН 20 мг Nux vonica 50 СН 20 мг Selenium 30 СН 20 мг Staphisagria 200 СН 20 мг, в кількості по 20 мг кожного компоненту, послідовно розведеного по сотенній шкалі Ганемана, якими насичують 10г цукрової крупки, й призначають його вживання протягом 1-3 місяців після сеансу мануальної терапії в субтерапевтичній дозі, відповідній конституціональному типу хворого. "Неовітал плюс". Виробник: Спеціальне аптечне виробництво ЗАТ "Національна гомеопатична спілка", сертифікат якості № 251 від 15.02.1999р, виданий Лабораторією контролю якості підприємства. Заявлений у "Способі знаття потягу до алкоголю" від 21.12.99 р. Автор-заявник А.Б. Строкін. Спосіб приготування Малі дози ліків володіють рядом найцінніших властивостей. Вони повністю позбавлені токсичної дії, не нагромаджуються в організмі, не мають побічних дій, не викликають алергії. Це дозволяє застосовувати гомеопатичні ліки необмежено довго, при необхідності роками, без яких-небудь негативних впливів на організм. Бувають випадки, коли гомеопатичні ліки використовуються все життя. З іншого боку, малі дози дають можливість безпечно використати для приготування гомеопатичних ліків отруйні рослини і мінерали, отрути тваринного походження: зменшення дози позбавляє ці речовини токсичності, але не знищує їх цінної лікувальної дії. Для виготовлення малих доз необхідна спеціальна технологія. У цей час у всьому світі використовується класична технологія приготування гомеопатичних ліків, розроблена Ганеманом. Це метод послідовного розведення і стряхування, який отримав назву потенціровання. Початкова речовина послідовно багато разів розводиться в 10 або 100 разів, на кожному етапі пробірку з розчином обов'язково струшують Отриманим розчином просочують цукрові крупинки, які призначають хворим. При послідовному розведенні в 100 разів процедура приготування ліків називається розведенням по сотенній шкалі, в 10 разів - по десятеричній. Ліки, виготовлені по сотенній шкалі, позначаються римською цифрою сто- З або абревіатурою СН, що розшифровується як сотенне розведення Ганемана. Ліки, виготовлені по десятеричній шкалі, позначаються буквою Д (''деци'') або римською цифрою десять X. Ці букви або цифри ставляться поруч з числом, яке показує, скільки разів була пророблена операція послідовного розведення речовини. Залежно від кількості повторного розведення і шкали розведення розрізняють низьке, середнє і високе розведення ліків. До низького розведення відносяться всі розведення по десятеричній шкалі і сотенні розведення до 30 З, до середніх - від 30 до 200-сотенного, до високих - від 200 до 1000 3 і вище. Використовується для приготування складу препарату "Неовітал плюс" композиція активних 2 36468 речовин і сотенне розведення кожного компонента композиції по шкалі Ганемана, а саме: Ac. phosphorium 50 СН Ac. sulfuricum 200 СН Aurum metallicum 30 СН Nux vonica 50 СН Selenium 30 СН Staphisagria 200 СН, розглядається автором, як запропоноване ним ноу-ха у, захищене авторським правом. Ме ханізм дії гомеопатичних добавок в складі "Неовітал плюс" розшифрований завдяки розвитку фізики води і випробуваний на пацієнтах експериментально. Відомо, що вода - це унікальна речовина, рідкий кристал, що володіє пам'яттю: при розчиненні речовини і струшуванні розчину молекули води шикуються в суворому (кластерному) порядку, фіксуючи при цьому інформацію про молекулярну структур у речовини, що розчиняється. Кластери зберігають свою структур у досить довго (термін придатності рідких гомеопатичних ліків, встановлений емпірично, 10 років). Саме вони вступають у взаємодію з організмом. Таким чином, взаємодія між організмом і гомеопатичними ліками відбувається не на хімічному рівні, а на інформаційному. Ця взаємодія здійснюється тільки при умові високої чутливості організму до даних ліків. Практично ця чутливість визначається при виборі ліків за принципом подібності. Гомеопати розглядають організм як цілісну інформаційно-енергетичну систему, а гомеопатичні ліки як регулювальники цієї системи. Гомеопатичні ліки лікують не окремі симптоми, а даного пацієнта, страждаючого певним захворюванням. Організм - це не набір окремих органів, а цілісна система. Захворювання організму вражає не окрему його частину, а певні тканини, представлені в різних органах і частинах організму. У гомеопатичних патогенезах враховується тканинний принцип патології організму. Наприклад, симптоми ураження дихальної системи і органів шлунково-кишкового тракту завжди присутні в патогенезі гомеопатичних ліків рядом. Це свідчення, розроблене емпірично, знайшло блискуче підтвердження в наш час: ембріологія довела, що ці системи відбуваються з одного ембріонального листка, наукові клінічні роботи переконливо довели, що захворювання однієї системи неминуче спричиняє за собою ураження другої, але це ураження часто протікає безсимптомно (наприклад, "німі" виразки шлунка при бронхіальній астмі у підлітків). У цей час загальновизнана концепція взаємозв'язку психіки і соми. У гомеопатії цей принцип реалізовується на практиці через використання поняття конституціональному типу. Вплив на соматичні симптоми неминуче спричинює зміну психічної симптоматики. Це надзвичайно важливе при лікуванні психосоматичних захворювань. Дози терапевтичні і субтерапевтичні вивчаються для складання лікарського патогенезу додатково, в експерименті на здорових людях. Це положення гомеопатії довгі роки було мотивом для різкої критики з боку алопатів, для яких поняття "велика доза" асоціюється з дозою токсичною. Дослідження субтерапевтичних доз дає для складання лікарського патогенезу найціннішу ін формацію: воно дозволяє визначити тип людини, чутливої до даної речовини, тобто описати конституціональний тип пацієнта. Конституціональний тип називається по назві тих ліків, яка підходить даній людині. У поняття конституціонального типу входять характеристики психічні і соматичні в їх тісному взаємозв'язку: особистісні якості, особливості вищої нервової діяльності, темпераменту, характеру, поведінки, реакцій на штатні, екстремальні і стресові ситуації, особливості тіла - зовнішній вигляд, структура тканин, колір волосся і ока та інші характеристики. Конституціональний тип - це специфічні особливості обміну речовин, схильність до певних патологічних процесів і захворювань, тип реагування, що прогнозується на різну шкідливість, як фізичні, так і психічні, поведінка людини, що прогнозується в різних ситуаціях, в тому числі при корекції поведінки, що відхиляється. Встановивши конституціональний тип людини, можна точно скласти прогноз корекції деліквентної поведінки (зокрема, алкоголізму) у дво х напрямах - можливість корекції як такий і стійкість досягнутої корекції. Наприклад, типи ліків Nux vomica і Staphisagria, які використовуються при лікуванні алкоголізму і входять до складу комплексного препарату "Неовітал плюс". "Неовітал плюс" є специфічною протиалкогольною речовиною, що не впливає кодуючою або іншою подібною дією. Його дія спрямовується на різноманітні ланцюжки складної патогенетичної гилки алкогольної хвороби, наприклад, на порушення діяльності внутрішніх органів, центральної та вегетативної нервових систем, відновлення загального самовідчуття при похмільному синдромі чи тимчасовій відсутності алкоголю в крові після інтоксикації алкоголем. "Неовітал плюс" на першому етапі лікування виступає чинником розриву патогенетичного ланцюжка, інтоксикованого алкоголем, що сприяє відбудові нових благоприємних реакцій та позбавленню від алкогольної залежності. Вплив антиалкогольним гомеопатичним засобом "Неовітал плюс" є першим етапом лікування, що передбачає вилучення з організму алкогольнотоксичних елементів і підготовку стану пацієнта до подальшого сприймання мануально генеруючого коду. Вживання саме гомеопатичного засобу "Неовітал плюс" інформує про можливість підвищення ефективності лікування за рахунок його тривалого накопичення в клітинах життєдіяльних тканин, органів і систем організму. Поміж тим, використання "Неовіталу плюс" у відомому вигляді не передбачає підвищення результатів ремісії, які досягаються його вживанням у сукупності з відомими мануальними діями лікаря та курсом відновлювальної терапії, що проводять на закінчення. Вживання "Неовіталу плюс" протягом 28-35 діб є найбільш оптимальним. Це пояснюється тим, що вживання препарату протягом 27 діб супроводжується остачею алкогольно-токсичнх елементів в організмі, що насамперед призведе до низької підготовки стану пацієнта для подальшого сприймання мануально генеруючого коду. 3 36468 Використання гомеопатичного препарату протягом більш як 35 діб є також недоцільним, бо не вбачається прирощення показника ремісії. Призначення "Неовіталу плюс" до вживання протягом 1-3 місяців після проведення курсу мануальної терапії є третім, завершувальновідновлюючим етапом усунення алкогольної залежності. Відновлювальна терапія є чинником утворення нових, відновлювальних, благоприємних для організму ланцюжкових реакцій, щодо позбавлення алкогольної залежності та зміцнення протиалкогольного імунітету, активізує дії протиалкогольного гомеопатичного препарату, що інгибує пригнічення протиалкогольних ферментативних і фізіологічних процесів у вигляді проявлення потягу до алкоголю, та є фіксуючим етапом лікування. Тривалість відновлювальної терапії "Неовіталом плюс" складає за оптимальними даними 1-3 місяці. Проведення цієї терапії менше 1 місяця вважається недоцільним тому, що погіршується означена інгибіція пригнічення ферментативних і фізіологічних процесів, щодо вживання алкоголю. Тривалість відновлювальної терапії понад 3 місяці є також недоцільною, або не відстежується збільшення ремісії. Отже, важливими аспектами посилення дії протиалкогольного гомеопатичного препарату є проведення другого й третього етапів лікування мануальної та відновлюючої терапії. Результатом використання сукупності ознак за даним патентом є зниження інтоксикації, котра досягається за рахунок покрашення обмінних процесів у тканинах і виділяючих органах. З одного боку, лікарська дія гомеопатичного препарату сприяє визволенню мембранних клітин від алкогольних й інших токсинів, підвищує їхню резистентність, а з другого робить тканини сприйнятливими та доступними для подальшого впливу мануально-кодуючими засобами лікаря, а також до ліків чи фізіотерапевтичного обладнання на етапі відновлюючої терапії, що в цілому при зіставленні відомих те хнічних результатів дозволяє визначити корисність ланого винаходу. Очевидно, що вилучення однієї з відокремлюючих ознак з формули не дозволяє отримати технічного результату. Тобто кожна з суттєви х відокремлюючих ознак є суттєвою, бо має причиннонаслідковий зв'язок з технічним результатом, а саме - з подальшим підвищенням ефективності лікування шляхом піднесення ремісії за рахунок алкогольної деінтоксикації організму. До інших позитивних переваг даного винаходу над прототипом належать можливість відновлення життєдіяльності органів і систем, в першу чергу печінки, шлунку, серцево-судинної та центральної нервової систем, підвищення пам'яті, здатності до інтелектуальної й будь-якої праці, нормалізації сну. Таким чином, сукупність істотних відокремлюючих ознак відповідає умові винаходу "новизна", бо є невідомою з рівня техніки, що визначений автором. При аналізі іншої патентної, кон'юнктурної та науково-технічної інформації в даній області техніки ознаки, що відрізняють технічне рішення задачі від прототипу, не були виявлені й тому забезпечу ють відповідність критерію "винахідницький рівень". Відомості, що підтверджують можливість здійснення винаходу з отримуванням означеного вище технічного результату, полягають в наступному. Перший етап лікування містить призначення протиалкогольного гомеопатичного препарату "Неовітал плюс", що містить такі складові інгредієнти: Ac. phosphorium 50 СН Ac. sulfuricum 200 СН Aurum metallicum 30 СН Nux vonica 50 СН Selenium 30 СН Staphisagria 200 СН, Вживання препарату доцільно здійснювати по схемі: 5-7 гранул за 15-30 хвилин до їжі або через 1 годину після, 1-3 рази на день, протягом 28-35 діб. Якщо потрібно купирувати запій, слід дотримуватись схеми: 3-5 гранул кожні 15-30 хвилин; або розчин 20 гранул у склянці кип'ятку - по ковтку через кожні 15-20 хвилин, до покрашення стану. Разом із тим, вживання "Неовіталу плюс" може траплятись на фоні триваючого вживання алкоголю. Якщо хворий відмовляється від лікування, препарат допускається до вживання у суміші з питтям чи їжею. На закінчення лікуванням "Неовіталом плюс" починають другий етап - вплив мануальнокодуючими засобами [2]. На третьому етапі протягом 1-3 місяців здійснюють відновлюючу терапію. Здійснення способу дозволяє підвищити ефективність лікування, що висловлюється підвищеним терміном ремісії, котрий складає понад 24-30 місяців. Повне зняття потягу до алкоголю сталося майже у 95-96% пацієнтів. Це пояснюється тим, що психологічні втручання лікаря спрямовуються на терапевтично підготовленого пацієнта, а здійснення мануальних приймань у сукупності з хімічно-фізичними засобами на алкогольну патологію набувають можливості до вилучення з організму алкогольно-токсичних елементів з більш високою ефективністю. Вживання протиалкогольного гомеопатичного препарату в комплексі означених приймань дозволяє затриматись в організмі на більший термін і виконати лікарську функцію до важливих органів і систем, котрі інтоксиковані алкоголем. Приклад. Хворий П., 48 років, страждав на хронічний алкоголізм III стадії у формі запійного пияцтва протягом 7 років. Звернувся з бажанням кинути пиячити та встати до нормального життя й працездатності. Призначено "Неовітал плюс" у комплексі з наступними мануально-кодуючим і віновлювальним терапевтичним лікуванням у 3 етапи. На першому етапі хворий вживав розчин 20 гранул "Неовіталу" у склянці кип'ятку - по ковтку через кожні 15-20 хвилин, протягом тижня, а в останній термін поступово зменшив дозу препарату й перейшов до вживання гранул у кількості 5-7 одиниць, за 15-30 хвилин до їжі. Протягом лікування "Неовіталом" він інколи вживав алкоголь, відчував себе не досить впевнено перед "гальмуванням" до алкоголю. На цей час лікарська дія гомеопатичного препарату почала визволяти мембранні клітини хворого від алкого 4 36468 льних й інших токсинів, підвищувати їхню резистентність, надавати тканинам сприйнятливість й доступність для подальшого лікарського впливу. На другому етапі протягом 40-50 хвилин була здійснена психотерапія. Після проведеної бесіди щодо стану здоров'я і наслідків дії алкоголю при заплющених очах і вільній поставі пацієнта утворювався негативний умовний рефлекс на алкоголь за допомогою відомих установчи х фабул [2]. Вплив відбувався на фоні медитативних мелодій, що дозволяло максимально послабити психоемоційний стан хворого, з утворенням ефекту самотності за рахунок постійного розміщення лікаря позаду. Надалі формувався позитивний умовний рефлекс на тверезе життя за допомогою відомих установчих фабул [2]. Увесь час лікар здійснював із зусиллям до 10 кГ пальпацію точок акупунктури V(II)8, що стимулювало зняття напруженості голови та воротникової зони, компенсувало психоемоційний розлад. Потім відбувався вплив подразненням акупунктурної точки AP(V)25, що показана при захворюваннях центральної нервової системи, психічних порушеннях, для нейтралізації протисклеротичної й седативної активності. Вплив на точку акупунктури V(VII)2 передбачав компенсацію головного та м'язо-лицевого болю, головокружіння. На закінчення сеансу лікар за допомогою долоней знімав напруження з голови пацієнта й поступово починав крутити її за годинниковою стрілкою, що призводило до розладу вестибулярного апарату та наближало його до стану, асоційованого з наслідками вживання алкоголю, підвищувало міру впливу позитивного на тверезе життя та негативного до пияцтва умовних рефлексів. Оберти голови під час сеансу послабляли воротникову зону, роботу головного мозку, що в поєднанні зі зрошенням слизових поверхонь роту хімічним засобом, що має смак гіркості, під час відкидання голови назад та випромінювання акустичного сигналу, дозволило здійснити фіксацію психологічних установлень та підвищити трива лість їхньої стійкості, переважно за рахунок активації пам'яті та свідомості. Комплекс задіяних мануальних заходів на цей час позбавив хворого від алкогольної залежності, зміцнив його протиалкогольний імунітет, активізував дію накопиченого в клітинах органів і тканин "Неовіталу", як інгибитора пригнічення протиалкогольних ферментативних і фізіологічних процесів. Відновлювальна терапія, що супроводжувалась вживанням "Неовіталу плюс", на заключному, третьому, етапі створила благоприємну для організму ланцюжкову реакцію щодо позбавлення алкогольної залежності, зміцнення протиалкогольного імунітету. Пацієнт щоденно вживав означений вище препарат у кількості 5-7 гранул за 15-30 хвилин до їжі. Під час проведення відновлювальної терапії пацієнт вже позбавився алкогольної залежності. Отже, наведені твердження свідчать про те, що даний спосіб зняття потягу до алкоголю при здійсненні може бути використаний у нетрадиційній медицині, його характеристика, котра висловлена у незалежному пункті формули винаходу, підтверджується можливістю здійснення за допомогою зазначених або відомих до дати пріоритету засобів, забезпечує досягнення споглядаємого заявником технічного результату та інших переваг над прототипом. Витягом з висловлених тверджень заявника є те, що розроблене технічне рішення задачі відповідає критерію винаходу "промислова придатність", а отже, може бути кваліфіковано винаходом України. Джерела інформації 1. А.с. СРСР № 1165394, М. кл. А61Н39/04, 1985. 2. Заявка України № 98105586, М. кл. А61Н30/00; 39/08, 1999 (з приводу якої отримано позитивне рішення НДЦПЕ, за № 13866 від 17.06.99). __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5