Спосіб прогнозування виникнення цукрового діабету 2 типу у хворих на артеріальну гіпертензію з ознаками метаболічного синдрому

1. Спосіб прогнозування виникнення цукрового діабету 2 типу у хворих на артеріальну гіпертензію з ознаками метаболічного синдрому, який включає визначення основних критеріїв метаболічного синдрому, а саме абдомінального ожиріння, показників ліпідного обміну, стану інсулінорезистентності за значенням індексу НОМА, стану вуглеводного обміну за рівнем глюкози плазми крові натще та через 2 години після проведення стандартного перорального глюкозотолерантного тесту, який відрізняється тим, що вибирають модель скринінгу на порушення вуглеводного обміну (діагностичні критерії та методику проведення) і у тих пацієнтів, у яких, за вибраними діагностичними U 2 (19) 1 3 мації для прогнозування. Недоліком відомого способу є те, що бальна система оцінки ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу може бути рекомендована у якості скринінгу на етапі первинного обстеження для відбору пацієнтів з метою більш детального інструментально-лабораторного дообстеження. Спосіб малоефективний для раннього виявлення ЦД 2-го типу у осіб з високим ризиком його виникнення. Відомий більш ефективний „Спосіб прогнозування розвитку цукрового діабету 2 типу у хворих на метаболічний синдром” (патент Рос. Федерації № 2 264 170, опубл. 20.11.2005. Бюл. № 32), у якому прогноз здійснюють за аналізом метаболічних та антропометричних показників, при цьому розраховують коефіцієнт метаболічної дисліпідемії у вигляді співвідношення (ТГ+ХС ЛПНЩ)/ХС ЛПВЩ та антропометричний коефіцієнт у вигляді співвідношення: ІМТ/ОТ/ОС. При значенні антропометричного коефіцієнту менш, ніж 37,9кг/м2, та коефіцієнту метаболічної дисліпідемії більш, ніж 9,2у.о., прогнозують максимальний ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу. Спосіб дозволяє підвищити точність прогнозу за рахунок визначення співвідношення вираженості атерогенності дисліпідемії та абдомінального ожиріння. Але недоліком є те, що у способі відсутня оцінка стану вуглеводного обміну, що знижує інформативність прогнозу. Відомі дослідження, у яких визначають значимість клінічних критеріїв, запропонованих експертами Національного інституту США (Adult Treatment Panel III, далі АТР-ІII) для діагностики метаболічного синдрому (МС) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) (Сиренко Ю.Н., Рековец О.Л., Павлюк Е.А., Савицкий С.Ю. Значимость клинических критериев для диагностики метаболического синдрома у больных артериальной гипертензией// „Новости медицины и фармации”. Артериальная гипертензия. (Тематический номер). - (№216). - 2007. - с.18-22. - обраний за найближчий аналог. У якості клінічних критеріїв МС визначають абдомінальне ожиріння (АО) (при значенні співвідношення талія/стегна > 0,95 у чоловіків та 0,85 у жінок), показники ліпідного обміну (загальний холестерин (ХС), тригліцериди (ТГ) та холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), розраховують холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ)). Інсулінорезистентність (IP) визначають з використанням гомеостатичної моделі оцінки IP (індекс НОМА). Наявність IP визначають при значенні індексу НОМА >2,77. Для виявлення порушень вуглеводного обміну визначають рівень глюкози плазми крові натще (ПГН) та проводять 2-х годинний стандартний пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ) з використанням 75г глюкози. Нормальну глюкозну толерантність (НГТ) вважають при рівні глюкози натще