Спосіб лікування лейоміоми у жінок репродуктивного віку

1. Спосіб лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку, що включає введення агоні 3 жінок репродуктивного віку, прискорення терміну досягнення повноцінної клініко-лабораторної ремісії та зменшення ймовірності розвитку в подальшому рецидивів захворювання. Ця задача досягається шляхом введення жінкам, хворим на ЛМ, поряд з агоністами гонадотропін-рилізінг гормонів з подальшим призначенням комбінованих оральних контрацептивів або внутрішньоматкової системи з левоноргестрелом препарату протизапальної та імунотропної дії інфламафертину, який сприяє прискоренню ліквідації запальних проявів хвороби, нормалізації імунологічного гомеостазу, а в клінічному плані - зупиняє ріст лейоміоми матки. Інфламафертин - сучасний препарат, який містить комплекс плацентарних регуляторних пептидів. Даний препарат володіє вираженою імунотропною активністю, стимулює функціональну здатність фагоцитів, підвищує синтез протизапальних цитокінів, впливає на активність регуляторних субпопуляцій лімфоцитів. Поряд із цим володіючи протизапальною і розсмоктуючою дією інфламафертин понижує активність запального процесу, понижує інтенсивність деструктивних, проліферативних і інфільтративних процесів у вогнищі запалення. Цей лікарський засіб прискорює процеси епітелізації, регенерації, попереджує розвиток спайкового процесу, зменшує вираження набряку (Инфламафертин // НВП «НИР». - К., 2002. - 16 с.). Наша пропозиція щодо включення інфламафертину в якості імуноактивного та протизапального засобу поряд з агоністами Гн-Рг до комплексу лікування ЛМ у жінок репродуктивного віку базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах та в подальшому підтвердженій у клініці закономірності, яка полягає у прояві позитивних рис фармакологічної дії інфламафертину в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу та ліквідації проявів запалення, а в клінічному плані сприяє досягненню тривалої повноцінній ремісії захворювання. Клініко-патогенетичний ефект введення інфламафертину потенціює зменшення продукції лейкотрієнів та розмірів інтрамуральних вузлів. 57850 4 Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу лейоміоми матки з розмірами 8-14 тижнів всім жінкам призначали ін'єкції агоністів Гн-Рг з подальшим призначенням комбінованих оральних контрацептивів або внутрішньоматкової системи з левоноргестрелом у середньотерапевтичних дозах та додатково вводили інфламафертин по 2 мл внутрішньом'язово через день протягом 10 днів (усього на курс 10 ін'єкцій інфламафертину). Для підтвердження ефективності заявленого способу лікування ЛМ було обстежено дві групи жінок репродуктивного віку (від 25 до 40 років) із встановленим діагнозом лейоміома матки з розміром матки 8-14 тижнів. Основна група (35 жінок), яка отримували лікування за допомогою заявленого способу та група зіставлення (34 жінки), які лікувались згідно з відомим способом(найближчий аналог). Усі жінки були рандомізовані за віком та тяжкістю клінічного перебігу захворювання. Діагноз ЛМ виставлявся згідно з даними анамнезу, результатами клінічного обстеження та був обов'язково підтверджений даними ультрасонографії (з обчисленням об'єму матки і домінантного фіброматозного вузла) та гістологічного дослідження. До початку лікування жінки з діагнозом ЛМ, які були під наглядом, скаржилися на порушення менструального циклу у вигляді мено- та метрорагії, дисменореї. При бімануальному обстеженні жінок з ЛМ відмічалися збільшення розмірів матки до 814 тижня вагітності. Для об'єктивізації контролю за розміром матки використовували ультразвукові параметри матки та її об'єму (V) в кубічних сантиметрах. Обчислення проводилося за формулою: довжину матки множили на ширину та на передньо-задній розмір. Важливим моментом для нас при проведенні ультразвукового дослідження було М-ехо, з огляду найбільш прогностично цінного критерію при патологічних станах ендометрію. Обстеження жінок, хворих на ЛМ, які були під наглядом, у динаміці дозволило встановити позитивний вплив заявленого способу лікування на динаміку клінічних та низки лабораторних показників. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування ЛМ у жінок репродуктивного віку на клінічні показники (М±m) Заявлений спосіб (n=35) тривалість збереження (діб) - дискомфортні відчуття в області органів малого тазу 5,1±0,2 - дискомфорт під час статевого акту 6,2±0,3 - загальна слабкість 2,8±0,2 - нездужання 2,3±0,2 кількість жінок з досягнутою ремісією, яка зберігалася 35/ 100 % протягом 6 міс. спостереження (абс. і %) кількість жінок з ремісією, яка зберігалася протягом 1 33/ 94,3 % року диспансеризації (абс. і %) Клінічні показники Відомий спосіб (n=34) Р 8,9±0,3 9,5±0,4 5,9±0,25 4,8±0,25