Препарат для лікування пародонтиту

Застосування амізону(І\І-метил-4бензилкарбамідопіридинію йодиду) як препарату для лікування пародонтиту цілому, а після придушення інфекції утруднюється репарація тканин пародонту шляхом аутопластичного синтезу Також відомо, що загальнодоступні антибіотики, які звичайно використовують по окремості або у визначених лікарями на основі індивідуального досвіду наборах для лікування зазначених захворювань, не завжди придатні для ефективного придушення не тільки грибкової інвазії (див, наприклад Волянский АЮ Комплексная оценка свойств потенциальных антимикробных средств с использованием таблиц решений//Провизор, 1998, №16, с 35-36), але й "звичайних" стафілококів і стрептококів внаслідок постійного виникнення їх нових штамів, резистентних до дії поширених медикаментів (див Самойленко А В Резистентність мікроорганізмів пародонтальних кишень до антибактеріальної терапії // Новини науки Придніпров'я Дніпропетровськ, 1999, №1, с 30-32) Зазначена вище недостатність класичного медикаментозного "арсеналу" підтверджується даними з інших джерел, де детально розглянуті методи і (не завжди бажані) наслідки застосування для лікування пародонтиту таких ЛІКІВ, ЯК класичні антисептики (Палій Т К , Кочет Т О , Палій В Г й ін Антисептики у профілактиці і лікуванні інфекцій - К Здоров'я, 1997 -201с), класичні протикандидозні препарати типа ністатину, леворину і декамшу (Ивериели М В , Абашидзе И О Оральный кандидоз этиология, патогенез, организация лечебной помощи // Клиническая стоматология-1999 - №2, с 52-56) і навіть сучасні імуномодулятори (Савичук И О Иммуномодулятор бактериального происхождения Имудон в лечении ассоциированной формы ГО Ю ^00 ю 58453 хронической канд идо-герпетической инфекции слизистой оболочки полости рта и губ у детей // Современная стоматология - 2000 - №1, с 51 -53) Тому для хоча б тимчасового, розрахованого на кілька років якомога ефективнішого придушення поширених комплексних інфекцій (зокрема, характерних для пародонтиту) фармакологи і лікарі змушені вишукувати й уводити в обіг нові антимікробні препарати В зв'язку з цим в основу винаходу положено задачу вибором медикаменту, що не мав досі антимікробного застосування, отримати такий препарат, який був би придатний для лікування пародонтиту навіть у запущених хронічних генералізованих формах Ця задача, згідно з винахідницьким задумом, вирішена застосуванням амізону (ІЧ-метил-4бензилкарбамидопиридинію йодиду) як препарату для лікування пародонтиту Цей препарат офіційно належить до групи ненаркотичних анальгетиків Також було встановлено і зафіксовано в інструкції №Р/97/70/16 по медичному застосуванню препарату амізон, яка затверджена МОЗ України 26 10 96, що він має протизапальні, жарознижуючі та штерфероногенні властивості При цьому протизапальна дія вважається обумовленою антиоксидантною активністю амізону, яка сприяє нормалізації енергетичного обміну у вогнищах запалення і стабілізації цитоплазматичних та лізосомальних мембран Але в цій інструкції і в доступній літературі ВІДОМОСТІ про його комплексну антимікробну активність і придатність для лікування пародонтиту відсутні Тому виявлення зазначених властивостей амізону, що обумовили його застосування за новим призначенням, було несподіваним наслідком наших експериментальних робіт Далі суть винаходу пояснюється описом перебігу і наслідків експериментальних робіт, які дали можливість винайти й обґрунтувати нове призначення амізону, діаграмою антимікробної активності амізону, описом методики вживання амізону для лікування пародонтиту і кількома прикладами практичного застосування цієї методики для лікування запущеного хронічного генерал ізованого пародонтиту в стоматологічній практиці Згадані вище експериментальні роботи проводилися з метою по-перше, для виявлення складу консорціумів мікроорганізмів, що характерні для випадків захворювання на генерапізований пародонтит, і, по-друге, для оцінки чутливості патогенетичних чинників в таких консорціумах до дії амізону, який був спочатку включений в склад рекомендованих МОЗ України комбінацій відомих антимікробних препаратів лише як анальгетичний і протизапальний засіб На першому етапі в стоматологічній ПОЛІКЛІНІЦІ, що є, зокрема, базою кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету їм О О Богомольця, було обстежено більше 100 хворих з підозрою на пародонтит Після виключення осіб, у яких діагноз "пародонтит" не був підтверджений за комплексом КЛІНІЧНИХ, рентгенологічних і цитологічних ознак, і пацієнтів з цим діагнозом молодше 18 років та старше 55 років, була сформована дослідна група з 35 хворих на генералізований пародонтит Контрольна група складалася також з 35 осіб, які проходили профілактичний огляд в тій же ПОЛІКЛІНІЦІ Вони не хворіли на генералізований пародонтит, але відповідали за віком і статтю хворим з дослідної групі (р>0,05) Вихідним матеріалом для досліджень служили рідина із пародонтальних кишень, узята у пацієнтів дослідної групи, та зубний наліт, знятий у пацієнтів контрольної групи Ці матеріали були належним чином препаровані і досліджені під мікроскопом для виявлення і ідентифікації збудників пнійнозапальних процесів в ротовій порожнини Для цього бактеріальні препарати фарбували диференційно-діагностичним методом за Грамом й висівали на диференційно-діагностичні середовища, а саме жовточно-сольовий агар (ЖСА) - для стафілококів, кров'яний м'ясо-пептонний агар (МПА) - для патогенних стрептококів та інших гемолітичних бактерій, середовище Ендо - для ешерихій, середовище ЦПХ-МПА з цетилпіридиній хлоридом - для псевдомонад, середовище Сабуро - для мікроскопічних і дріжджеподібних грибів роду кандида та кров'яний МПА - для анаеробів Для визначення КІЛЬКОСТІ мікробів в 1 мл вихідного матеріалу його, за необхідністю, розводили від 1 101 до 1 105 в стерильному фізіологічному розчині Інкубацію ПОСІВІВ проводили при 37°С протягом 24-72 годин в термостаті або анаеростаті Виділені чисті культури ідентифікували за добре відомими фахівцям видовими морфологічними, тинкторіальними і культуральними ознаками Для підтвердження участі в розвитку генералізованого лародонтиту виділених мікробів проби зубного нальоту в контрольній групі і рідини з пародонтальних кишень в ДОСЛІДНІЙ групі повторно брали через 3 дні Патогенетичними чинниками пародонтиту вважали мікроорганізми, концентрація яких щонайменше не змінювалась або зростала ВІДПОВІДНІ дані, отримані шляхом лабораторних досліджень зазначених проб і наступних розрахунків, наведені в таблиці 58453 Таблиця ЧАСТОТА ВИДІЛЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ З ПРОБ ЗУБНОГО НАЛЬОТУ І РІДИНИ ПАРОДОНТАЛЬНИХ КИШЕНЬ Абсолютна КІЛЬКІСТЬ хворих Контрольна Дослідна група група 1-й день 3-й день Staphylococcus aureus 1 27 27 Staphylococcus epidermidis 13 24 24 Staphylococcus saprophyticus 9 19 19 р-гемолітичні стрептококи 0 12 12 а-гемолітичні стрептококи 26 ЗО ЗО Eschenchia coh 4 5 4 Bacteroides species 3 28 28 Peptostreptococcus anaerobius 4 13 13 Treponema species 17 18 18 Fusobactenum species 2 10 10 Actmomyces species 3 16 16 Candida species 8 33 33 Veilonella species 1 15 15 Pseudomonas aerugmosa 0 3 2 Corynebactenum species 0 7 7 Мікроорганізми Примітки 1 *- різниця показників в контрольній та ДОСЛІДНІЙ групі (1-й день дослідження) достовірна, Р1