Спосіб фітотерапії хронічного вірусного гепатиту с

1 Спосіб фітотерапії хронічного вірусного гепатиту С, що включає введення відвару трави астрагалу шерстистоквіткового, коренів солодки голої, коренів та кореневищ аїру тростинового, плодів розторопші плямистої, який відрізняється тим, що додатково хворим вводять відвар коренів барбарису звичайного, кульбаби лікарської та трави буквиці лікарської 2 Спосіб за п 1, який відрізняється тим, що для приготування відвару лікарські рослини змішують в рівній за масою КІЛЬКОСТІ у вигляді фітозбору, з якого готується відвар у співвідношенні 5 г суміші рослин на 250 мл води 3 Спосіб за п 1 , 2, який відрізняється тим, що відвар лікарських рослин вводять хворим по 80100 мл тричі на день перед вживанням їжі у теплому вигляді протягом 30-40 діб поспіль додатково до базисної терапії гепатиту Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гепатологм Актуальність теми винаходу пов'язана зі значною розповсюдженістю захворювання на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) в сучасних умовах як в Україні, так і інших країнах світу та недосконалістю існуючих способів його лікування Використання генно-інженерних інтерферонів при лікуванні ХВГС часто не ефективно, та крім того ще дає ускладнення, що пов'язано з побічними ефектами інтерферонотерапм Крім того, лікування інтерферонами протипоказано при вихідних низьких показниках амінотрансфераз сироватки, а також загрозі розвитку аутоімунних процесів Тому суттєвий інтерес викликає можливість використання фітотерапії при лікуванні ХВГС, оскільки фітопрепарати, як правило, добре переносяться хворими та не викликають у них небажаних побічних ефектів відвара трави астрагала шерстистоквіткового (Astragalus dasyanthus Pall) 1 10 по 20 мл 3 рази на добу протягом ЗО днів поспіль (Сервецький К Л , Никитин Е В , Чабан Т В Использование астрагала шерсти сто цветкового в комплексной терапии хронического гепатита С// Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы - Киев, 2001 - С 309 - 313 ) При цьому способі фітотерапії відмічено суттєве зниження вмісту продуктів перекисного окислення ЛІПІДІВ (ПОЛ) в сироватці крові та тенденція до нормалізації функціональної активності глутатюнової перекисної системи Однак до недоліків способу відноситься недостатня гепатозахисна активність астрагалу та відсутність у нього чітко виражених адаптогенних властивостей Є дані про використання суміші китайських лікарських рослин для лікування 20 хворих на ХВГС з позитивним ефектом (Майер К - П Гепатит и последствия гепатита Пер с нем - М Медицина, 1999 -С 231) Однак ці дані тезисні, в них не наводяться назви рослин, які були використані та їх дози, таким чином, відсутні конкретні ознаки технічного рішення проблеми Тому цей спосіб не може бути використаний в якості прототипу Відомий також спосіб фітотерапії ХВГС шляхом введення хворим поряд з базисною терапією Тому для удосконалення способу фітотерапії ХВГС було запропоновано крім астрагалу шерстистоквіткового додатково вводити хворим відвар коренів та кореневищ солодки голої, аїру тростинового та плодів розторопши плямистої в рівних співвідношеннях (Фролов В М Наш досвід фітотерапії хронічного вірусного гепатиту С //Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунологи 36 наук праць - Київ, Луганськ, Харків, 2002 -Вип5(44) -С 212-218 Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих,! тому його обрано в якості прототипу Він дозволяє досягнути позитивних результатів у більшості хворих на ХВГС Однак у частини хворих на ХВГС все 1 ю 59727 таки залишається підвищений рівень амінотрансфераз сироватки, що свідчить про подальше прогресування патологічного процесу в печінці Задачею винаходу було удосконалення існуючого способу фітотерапії ХВГС, покращення результатів фітотерапії, тобто тривалості досягнутої ремісії та и повноти шляхом додаткового введення до складу фітозбору коренів барбарису звичайного (Berbens vulgans L ), кульбаби лікарської (Taraxacum officmale Web) та трави буковиці лікарської (Betomca officmahs L ) у рівних співвідношеннях Барбарис звичайний (Berbens vulgans L) містить в коренях алкалоїди берберин (1,3 - 1,5%), бербамин, оксиакантин, леонтин та ІНШІ, ЯКІ мають помірну жовчогонну дію, стимулюють процеси регенерації, нормалізують тонус мікросудин, володіють антибактеріальним ефектом Корені кульбаби лікарської (Taraxacum officinale Web) містять до 40% інуліну, 10% глікозиду тараксацину, 12-15% білку, 16-18% цукру Відвар з коренів кульбаби має жовчогінну, діуретичну та проносну дію, сприяє зменшенню КІЛЬКОСТІ холестерину в крові, поліпшує процеси травлення, зменшує процеси збудження в центральній нервовій системі, покращує сон Трава буковиці лікарської (Betomca officmahs L ) містить алкалоїди, в тому числі 0,1-0,2% стахидрину, а також бетаїн та бетаницин Відвар трави буковиці лікарської володіє спазмолітичною дією, а також суттєво стимулює процеси репаративної регенерації, і тому використовується при лікуванні виразок та ран, які тривало не загоюються, має протизапальний ефект Крім того, відомо, що буковиця тонізує нервову систему, сприяє ліквідації астенії та підвищеної стомлюваності, має помірну жовчогінну дію Наша пропозиція щодо додаткового введення в фітокомпозицію вказаних препаратів, базується на вперше виявленій нами закономірності щодо взаємного потенціювання позитивної дії вказаних лікарських рослин, а саме - процесів репаративної регенерації печінки, протизапального, гепатозахисного ефектів, нормалізації функціонального стану нервової системи у хворих на ХВГС В технічному плані запропонований спосіб фітотерапії ХВГС здійснюється таким чином Для приготування фітозбору беруть в рівних співвідношеннях лікарську сировину, а саме траву астрагалу шерстисто квіткового (Astragalus dasyanthus Pall), корінь солодки голої (Glycirrhiza glabra L), корінь і кореневище аїру тростинового (Acarus calamus L), плоди розторопши плямистої (Silybum manamum L ), корінь барбарису звичайного (Berbens vulgans L) і кульбаби лікарської (Taraxacum officmale Web), та траву буковиці лікарської (Betomca officmahs L) в роздрібному вигляді, змішують та готують збір, з якого потім за фармакопейними правилами готують відвар в співвідношені 5 250 Для проведення фітотерапії ХВГС вводять відвар у теплому вигляді хворим тричі на добу по 80-100 мл протягом 30-40 діб поспіль перед вживанням їжі додатково до базисної терапії Проведення фітотерапії ХВГС особливо показано при в'ялому перебігу хвороби з помірним підвищенням активності амінотрансфераз, а також у тих випадках, коли протипоказано проведення лікування інтерферонами Під нашим наглядом знаходилося 128 хворих на ХВГС віком від 20 до 60 років, в тому числі 46 ЧОЛОВІКІВ та 82 жінки, які були розподілені на дві групи по 64 особи в кожній, рандомізовані за віком, статтю та тривалістю захворювання У всіх обстежених хвороба характеризувалася в'ялим перебігом та була у фазі загострення або нестійкої ремісії патологічного процесу в печінці Хворі першої (основної) групи лікувалися з використанням базисної терапії та фітотерапії ВІДПОВІДНО до запропонованого способу, хворі другої групи (співставлення) - отримували поряд з базисною терапією фітотерапію ВІДПОВІДНО до існуючого способу-прототипу Для вивчення ефективності запропонованого способу фітотерапії ХВГС були співставленні КЛІНІЧНІ та лабораторні показники в обох групах до початку лікування, в подальшому після завершення курсу фітотерапії (тобто через 1 місяць) та в періоді диспансерного обстеження протягом 1 року після завершення фітотерапії в обох групах обстежених До початку лікування в обох групах була однотипова клінічна картина захворювання, що характерна для в'ялого перебігу ХВГС в фазі помірного загострення патологічного процесу в печінці або нестійкої ремісії Хворі скаржилися на загальну слабкість, нездужання, зниження працездатності та апетиту, підвищену стомлюваність, тяжкість у правому підребер'ї, ІНОДІ потемненні сечі При об'єктивному обстеженні у більшості хворих, що були під наглядом, відмічалася субіктеричність склер, ІНОДІ і обличчя, наявність на шкірі тулуба телеанпоектазій, пальмарної ерітеми, мармуровості кістей та передплечій Відмічалися також помірна гепатомегалія та спленомегалія, обкладеність язика білим або сірим нальотом З біохімічних показників встановлено помірне збільшення рівня загального білірубіну (29, ±0,9мкмоль/л), фракції прямого білірубіну (15,3 ± 0,6 мкмоль/л), активності АлАТ (1,39 ± 0,09 ммоль/г-л) та АсАТ (1,08 ± 0,06 ммоль/г-л), вмісту в сироватці ЛДГ5 (6,1 ± 0,08% при нормі 2,8 ± 0,05%, Р < 0,01) За даними УЗД органів черевної порожнини печінка була у хворих обох груп помірно збільшена, її ехощильність підвищена, ІНОДІ відмічалося нерівномірність ехощильності печінки та помірне збільшення розмірів селезінки Після завершення лікування (на ЗО добу з початку фітотерапії) були повторно вивчені КЛІНІЧНІ та лабораторні показники і дані УЗД При вивчені КЛІНІЧНИХ показників було встановлено, що в основній групі, яка отримувала фітотерапію згідно до запропонованого способу, в значній більшості випадків ліквідувалися скарги та об'єктивні симптоми, які свідчили про наявність загострення або неповної ремісії патологічного процесу в печінці, а саме у 42 хворих (91,3 ± 4,6%) В групі співставлення ліквідація скарг та об'єктивних симптомів захворювання встановлена у ЗО хворих (71,4 ± 4,2%), тобто вірогідно менше, ніж в основній групі (Р < 0,05) Отже, використання запропонованого способу фітотерапії позитивно впливає на динаміку КЛІНІЧНИХ показників у хворих на ХВГС (таб 59727 лиця 1) При вивченні динаміки біохімічних показників було встановлено, що серед хворих основної групи вже протягом перших 2-3 тижнів фітотерапії в більшості випадків нормалізувалися так звані функціональні проби печінки - ліквідувалася ппербілірубшемія, нормалізувалася ферментативна активність амінотрансфераз (АлАТ, АсАТ), вміст "печінкової" фракції ЛДГб Після завершення фітотерапії середні показники білірубіну, АлАТ, АсАТ, ЛДГб в основній групі були в межах норми (таблиця 2) В той же час в групі співставлення залишалися суттєво вищими за норму концентрація прямого білірубіну, активність АлАТ, АсАТ і показник ЛДГб Індивідуальний аналіз показав, що у хворих основної групи лише в 4 випадках (9,5%) після завершення лікування зберігалися зсуви вивчених лабораторних показників, тоді як в групі співставлення на момент завершення фітотерапії зсуви біохімічних показників зберігалися у 12 (28,6%) пацієнтів, тобто в 3 рази частіше Отримані дані свідчать, що при проведенні фітотерапії протягом ЗО діб поспіль з використанням запропонованого способу у 91,3±4,6% хворих на ХВГС досягається позитивний ефект, який характеризується досягненням клініко-бюхімічної ремісії захворювання з ліквідацією скарг, КЛІНІЧНИХ проявів хвороби та нормалізацією біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки В групі співставлення стійка клініко-бюхімічна ремісія ХВГС досягнута після завершення курсу фітотерапії в 71,4±4,2% випадків, що вірогідно менш, ніж в основній групі (Р 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,05 0,05 0,05