Спосіб лікування хворих з індуративним набряком в міжрецидивному періоді бешихи з використанням продуктів бджільництва

1. Спосіб лікування хворих з індуративним набряком шкіри в міжрецидивному періоді бешихи 3 готувати суміш для змащування шкіри, оскільки маточне молочко бджіл досить швидко втрачає у розчинах при кімнатній температурі біологічну активність. Тому використання вказаного способу утруднено в амбулаторних умовах та в практиці сімейного лікаря, де саме і проводиться в більшості випадків лікування хворих з ІНШ в міжрецидивному періоді бешихи. Крім того, у частини хворих вказаний спосіб все ж таки виявився недостатньо ефективним. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу та його спрощення, як в амбулаторних умовах, так і поперед усього у практиці сімейного лікаря. Вказана задача реалізується шляхом місцевого застосування на ділянку шкіри, уражену ІНШ, в міжрецидивному періоді бешихи як продукту бджільництва розпару підмору бджіл (РПБ) методом вологих аплікацій. РПБ готують таким чином: 100 г сухого підмору бджіл всипають у каструлю, заливають гарячою водою (але не окропом), після цього закривають каструлю кришкою та витримують 15-20 хвилин, щоб бджоли розпарилися. Потім розпарених бджіл загортають у чисту марлю та зайву вологу злегка витискають через марлю. Кладуть розпарених бджіл в марлі на уражену ділянку шкіри, обгортають поліетиленовою плівкою або целофаном та закріплюють на ділянці шкіри бинтом. Тривалість аплікації РПБ складає від 1 до 1,5 годин (доки розпарені бджоли зберігають приємне тепло). Після цього аплікацію знімають, ділянку ІНШ злегка підсушують махровим рушником та густо змащують добрим травневим медом, який залишають доки він усмокчеться у шкіру. Кількість аплікацій РПБ в залежності від досягнутого ефекту повинна складати від 10 до 20 щоденно або через день. Технічно заявлений спосіб виконують таким чином: на ділянку шкіри, що уражена індуративним набряком, в міжрецидивному періоді бешихи здійснюють аплікацію теплого РПБ, який готують за вказаною вище технологією. РПБ в період проведення аплікації обгортають поліетиленовою або целофановою плівкою та фіксують на ураженій індуративним набряком ділянці шкіри протягом 1-1,5 годин, доки РПБ зберігає приємне для хворого тепло. Потім аплікацію знімають, ділянку шкіри, де вона знаходилася, охайно, але обережно підсушують махровим рушником, після чого рясно змазують добрим травневим медом та залишають його на ділянці індуративного набряку, доки мед повністю усмокчеться у шкіру. Кількість аплікацій РПБ повинна складати від 10 до 20, в залежності від досягнутого ефекту стосовно ліквідації ІНШ. Критерій ефективності запропонованого способу - зменшення вираженості індурації шкіри на ураженій ділянці, що характеризується появою можливості зсунути її в бік при надавлюванні, зібрати у складку. При проведенні лікування у випадку його ефективності на шкірі нормалізується її характерний малюнок, колір; при вимірювання температури ураженої ділянки шкіри за допомогою електротермометра, вона поступово нормалізується та відповідає температурі на здорових діля 60142 4 нках (наприклад, на неураженій патологічним процесом гомілці). При розробці корисної моделі було обстежено 2 групи хворих віком від 36 до 60 років: основна, у якої лікування проводили у відповідності до заявленого способу, та зіставлення, у якої лікування проводили у відповідності з відомим способомпрототипом. В обох групах встановлений експертним шляхом діагноз ІНШ гомілки на тлі рецидивної бешихи, в міжрецидивному періоді хвороби. Кількість хворих в основній групі складала 38 осіб, у групі зіставлення - 36. Обидві групи обстежених хворих на ІНШ в міжрецидивному періоді бешихи були рандомізовані за віком, статтю, частотою рецидивів бешихи за останній календарний рік (тобто до початку проведення лікування авторами корисної моделі) та площиною ураження шкіри індуративним набряком. При цьому у всіх обстежених локалізація ІНШ була на шкірі гомілки, середній показник площини ураження на ділянці шкі2 ри складав для основної групи 146±5,6 см , для 2 групи зіставлення - 139,5±6,2 см ,тобто не було вірогідних розбіжностей між площиною уражених ділянок шкіри в цих обох досліджених групах хворих (Р>0,05). До початку лікування клінічна картина ІНШ в обох групах була однотиповою та характеризувалася наявністю щільної ділянки шкіри на гомілці на боці виникнення рецидивів бешихи. Колір ураженої ділянки був блідний, поверхня гладка, з відсутністю типового для неураженої шкіри малюнка, нерідко блискуча (симптом слонової кістки, не зсувалася при натисненні, не збиралася у складку). Чутливість ураженої ділянки шкіри була знижена, при вимірюванні її температури за допомогою електротермометра медичного ТПЕМ-1 встановлені вірогідні розбіжності стосовно симетричних ділянок шкіри неураженої патологічним процесом гомілки (частіше у вигляді зниження температури ураженої індуративним набряком ділянки шкіри на 0,6-1,9 °С; в окремих випадках, напроти, підвищення температури ділянки ІНШ на 0,5°-1,8 °С). При зіставленні отриманих даних з клінічними показниками було встановлено, що підвищення локальної температури ураженої індуративним набряком на ділянці шкіри відмічалася переважно у тих осіб, у яких відносно недавно завершився черговий епізод рецидиву бешихи. Виходячи з цього, можна було вважати про наявність в них залишкових явищ бешихового запалення шкіри, що і сприяло підвищенню місцевої температури ураженої ділянки шкіри. Після клінічного обстеження хворих на встановлення експертним шляхом наявності в них ІНШ гомілки на тлі рецидивної бешихи в міжрецидивному періоді бешихового запалення, пацієнтам, що знаходилися під наглядом, було призначено проведення лікування ІНШ, переважно в амбулаторних умовах або на дому, що відповідає сучасній концепції про лікування більшості хронічних хвороб лікарями загальної практики - сімейної медицини. При цьому пацієнти основної групи (38 осіб) отримували лікування у відповідності до заявленого способу та хворі групи зіставлення (36 5 60142 осіб) - у відповідності до відомого способупрототипу. При повторному обстеженні хворих експертним шляхом після завершення лікування були проаналізовані клінічні симптоми ІНШ за бальною системою: 0 - відсутність симптому; 1 - помірно виражена ознака; 3 - значно виражений симптом. Оцінці підлягали такі симптоми: а) щільність шкіри на ураженій ділянці; б) блідий колір шкіри; в) відсутність дермального малюнка; г) можливість збирання шкіри у складку на ураженій ділянці; д) ступінь зсування шкіри ураженої ділянки; е) розбіжності температури шкіри у порівнянні з температурою симетричної ділянки здорової гомілки 6 при вимірюванні за допомогою електротермометра медичного, наприклад, типа ТПЕМ-1. Отримані дані порівнювалися з результатами дослідження клінічного характеру до початку проведення лікувальних заходів та узагальнені в таблиці. З таблиці видно, що до початку лікування за результатами бальної оцінки не було виявлено вірогідних розбіжностей між обома групами - основної та зіставлення по кожному із проаналізованих показників (Р>0,05-0,1). Це свідчить про однотиповість основної групи та групи зіставлення до початку лікування стосовно головного показника - вираження ІНШ. Таблиця Вплив заявленого та відомого (прототип) способів лікування хворих з ІНШ в міжрецидивному періоді бешихи (оцінка в балах), М±m Групи хворих з ІНШ зіставлення основна (n=38) (n=36) 3,0  0,05 2,9  0,05 2,0  0,02 1,2  0,02 Клінічні та інструментальні ознаки ІНШ Щільність шкіри на ураженій ділянці Р >0,1 0,05 0,1 0,1 0,1 0,1