Спосіб попередження ремоделювання міокарда

Спосіб попередження ремоделювання міокарда, що базується на використанні препаратів рослинного походження, який відрізняється тим, що використовують препарат Кверцетин, який вводять з 1-ої по 5-ту добу одноразово внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг на добу, а з 6-ої по 26-ту добу його вводять перорально в дозі 15 мг/кг на добу. (19) (21) u201103946 (22) 01.04.2011 (24) 25.06.2011 (46) 25.06.2011, Бюл.№ 12, 2011 р. (72) МОЙБЕНКО ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ, КУЗЬМЕНКО МАРІЯ ОЛЕКСІЇВНА, ПАВЛЮЧЕНКО ВІКТОРІЯ БОРИСІВНА, ДОСЕНКО ВІКТОР ЄВГЕНОВИЧ, ТУМАНОВСЬКА ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА 3 карда, сприяння збереженню оксиду азоту (NO, eNOS) в ділянці ішемії, гальмування активності протеасоми, зменшення перевантаження мітохондрій кальцієм та їх набухання, зменшення кількості некротичних та апоптотичних клітин в культурі неонатальних кардіоміоцитів тощо [6]. Таким чином, Кверцетин має більш широкий спектр дії, ніж вищезгаданий препарат, та може виявитися більш ефективним для комплексного запобігання процесам ремоделювання міокарда. Задачею корисної моделі, що заявляється, є розробка найбільш економічно вигідного і ефективного способу попередження ремоделювання міокарда внаслідок його ушкодження за допомогою вітчизняного препарату Кверцетину. Технічним результатом корисної моделі, що заявляється є суттєве зменшення розміру фібротично зміненого міокарда, а також достовірне підвищення хвилинного об'єму крові при застосуванні препарату Кверцетину у терапевтичних дозах, що є відмінним від результатів застосування препарату Ліпотаб. Отже, нами вперше встановлено, що комплексна терапія із застосуванням препаратів Кверцетину дає змогу обмежити зону фіброзу міокарда, що зменшує жорсткість стінки лівого шлуночка та дозволяє розвантажити пошкоджене серце, що підтверджено ґрунтовними морфологічними та функціональними дослідженнями. Відмінними ознаками способу попередження змін міокарда після його пошкодження є комплексний протекторний вплив препаратів Кверцетину: як на рівні структури, а саме - зменшення зони фібротично зміненого міокарда, так і на функціональному рівні - покращення роботи серцево-судинної системи. Суть способу полягає в наступному. Після дії стресорного чинника лікування Кверцетином починають за наступною схемою: з 1-ої по 5-ту добу Кверцетин одноразово вводять внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг на добу. Далі, з 6-ої по 26-ту добу Кверцетин вводять перорально в дозі 15 мг/кг на добу. Результати використання Кверцетину призводять до гальмування прооксидантних процесів в зоні ішемії міокарда, зменшення кількості некротичних та апоптотичних клітин, збереження більшої кількості скоротливих елементів серця, зменшення зони фібротично зміненого міокарда, відновлення функціонального стану серця. Приклад конкретного виконання. Досліди проведено на 30 статевозрілих щурахсамцях лінії Вістар масою 280-320г, яких було рівномірно розподілено на три групи: контрольну і дві дослідні. Ушкодження серця моделювали за допомогою неспецифічного агоніста бетаадренорецепторів ізопротеренолу (Sigma, USA), який вводили тваринам двох дослідних груп у концентрації 5 мг/кг (в об'ємі приблизно 0,5 мл) підшкірно щоденно протягом 7 днів. Тварини контрольної групи отримували ін'єкції фізіологічного розчину. Одна з дослідних груп тварин по закінченню зазначеного терміну отримувала внутрішньовенні Ін'єкції (через хвостову вену) розчинної форми Кверцетину (у дозі 5 мг/кг) протягом 5 діб, а 60950 4 після цього протягом трьох тижнів отримували таблетовану форму Кверцетину (15 мг/кг) перорально у складі корму. Тварин інших двох груп утримували за звичайних умов протягом 26 діб. Після закінчення терміну лікування або еквівалентного періоду утримання за звичайних умов усіх тварин було використано для функціональних та гістологічних досліджень для оцінки ступеня ураження міокарда. Щурів анестезували за допомогою уретану (125 мг/кг, внутрішньоочеревинно), фіксували і препарували праву сонну артерію. Ультрамініатюрний катетер 2F («Millar Instruments», США) вводили через праву сонну артерію ретроградно у лівий шлуночок серця, що давало змогу визначити основні показники кардіогемодинаміки. Для визначення розвитку фіброзу в міокарді застосовувався метод виявлення сполучної тканини по Ван-Гізону. Для объективного оцінювання рівня розвитку фібротичних процесів заморожені серця розрізали на чотири частини товщиною 3-4 мм (поперечні зрізи), після чого за допомогою мікротому з кожної частини серця отримували тонкі заморожені зрізи (10-12 мкм), які фіксувалися в 96% етанолі протягом 20 хв. та інкубувались в насиченому розчині пікринової кислоти протягом однієї години. Надалі послідовно здійснювались наступні операції: інкубація в 0,5% розчині льодяної оцтової кислоти 10-30 сек., інкубація в суміші кислого фуксину та насиченого розчину пікринової кислоти 1:10, промивка у дистильованій воді, фіксація в 96% етанолі. Пофарбовані зрізи було проскановано, загальну площу фіброзу було визначено планіметрично за допомогою спеціалізованої морфометричної програми Image J (National Institutes of Health, США). Першочергово ми виявили, які зміни відбуваються в серці експериментальних тварин після його пошкодження під впливом ізопротеренолу. Показано, що через 2 тижні після останньої ін'єкції Ізопротеренолу розвивається помірна гіпертрофія міокарда, на що вказує достовірне підвищення індексу маси серця до 3,53±0,05 мг/г порівняно з контрольним рівнем у 3,22±0,12 мг/г (Р