Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легенів

Спосіб лікування хронічних обструктивних захворювань легенів, що включає призначення бронхолітичних, холінолітичних, муколітичних та антибактеріальних засобів, який відрізняється тим, що додатково хворому призначають високоінтенсивну імпульсну магнітну стимуляцію грудних паравертебральних гангліїв по сканувальній методиці з амплітудою магнітної індукції 400-1000 мТл (інтенсивність 30-80 %), з інтервалом між імпульсами 40-80 мс, протягом 10 хв. щоденно, курсом лікування 8-10 процедур. (19) (21) u201100056 (22) 04.01.2011 (24) 11.07.2011 (46) 11.07.2011, Бюл.№ 13, 2011 р. (72) ІПАТОВ АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, САНІНА НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА, ПАНІНА СВІТЛАНА СТАНІСЛАВІВНА, МОРОЗ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА (73) УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВОДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ 3 ня, а також є ймовірність розвитку небажаних побічних явищ. Цей спосіб лікування ХОЗЛ вибраний за прототип, бо він є найближчим до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування ХОЗЛ шляхом забезпечення підвищення функціональної активності еферентної ланки нейромоторної системи дихання, що призведе до відновлення функціональних можливостей легень та всього організму без розвитку негативних побічних ефектів, а також підвищити толерантність хворих до фізичного навантаження. При цьому порівняно з прототипом ефективність лікування підвищується з 59 % до 86,6 %. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування ХОЗЛ поряд з призначенням бронхолітичних, холінолітичних, муколітичних та антибактеріальних засобів в загальноприйнятих терапевтичних дозах додатково хворому призначають високоінтенсивну імпульсну магнітну стимуляцію грудних паравертебральніх гангліїв по сканувальній методиці з амплітудою магнітної індукції 400-1000 мТл (інтенсивність 3080 %), з інтервалом між імпульсами 40-80 мс, протягом 10 хв. щоденно, курсом лікування 8-10 процедур. Між сукупністю ознак корисної моделі та технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. Загальними ознаками способу, що заявляється, та прототипу є лікування ХОЗЛ з застосуванням бронхолітичних, холінолітичних, муколітичних та антибактеріальних засобів. Відмінною ознакою є призначення високоінтенсивної імпульсної магнітної стимуляції грудних паравертебральних гангліїв по сканувальній методиці з амплітудою магнітної індукції 400-1000 мТл (інтенсивність 30-80 %), з інтервалом між імпульсами 40-80 мс, протягом 10 хв. щоденно, курсом лікування 8-10 процедур. Окрім запальних явищ у бронхолегеневій системі та безпосереднього пошкодження м'язових волокон у хворих на ХОЗЛ спостерігається порушення функціональної активності еферентної ланки нейромоторної системи дихання. За даними електронейроміографічних досліджень, у хворих на ХОЗЛ виявлене значне зниження проведення нервового імпульсу по моторних аксонах діафрагмального нерва та по низхідних трактах нейромоторної системи дихання (Г.А. Иваничев, А.Р. Гайнутдинов, А.Г. Чучалин, 1999). Для корекції функціональної активності нейромоторної системи дихання можливо застосувати метод магнітної стимуляції паравертебральних гангліїв. Даний метод заснований на здатності змінного магнітного поля індукувати електричне поле та за допомогою швидкого потоку іонів формувати в рідких середовищах периферичної нервової системи появу відповідних електричних по 61238 4 тенціалів. Важливою особливістю магнітної стимуляції є можливість неінвазивної прямої стимуляції нервових структур. Тому для ліквідації активного запального процесу в бронхолегеневій системі та нормалізації функціональної активності нейромоторної системи дихання згідно зі способом, що заявляється, проводять імпульсну магнітну стимуляцію грудних паравертебральніх гангліїв [Паніна С.С. Магнітна стимуляція паравертебральних гангліїв як засіб реабілітації хворих на ХОЗЛ професійної етіології / С.С. Паніна, Н.А. Саніна // Актуальні питання діагностики та лікування професійних захворювань в Україні: Посібник для лікарів / за ред. М.Г. Карнауха. - Кривий Ріг, 2010. – С. 141-144]. Тривалість процедури та технічні характеристики підбирали дослідним шляхом. Як показали клінічні дослідження, вже після двотижневого курсу магнітотерапії стан слизової оболонки бронхів та легень значно поліпшується. Експериментально встановлена оптимальна амплітуда магнітної індукції 400-1000 мТл (інтенсивність 30-80 %), з інтервалом між імпульсами 40-80 мс, протягом 10 хв. щоденно, курсом лікування 8-10 процедур. Лікування меншими дозами протягом коротшого, ніж заявлено, терміну є неефективним, а при лікуванні більшими дозами і довше, ніж заявлено, поліпшення стану вже не настає, зате можуть порушитись функції серцево-судинної системи. Невід'ємною частиною лікування ХОЗЛ за способом, що заявляється, є застосування базової терапії: призначення бронхолітичних, холінолітичних, муколітичних та антибактеріальних засобів в загальноприйнятих терапевтичних дозах. Порівняльну ефективність способу лікування ХОЗЛ, що заявляється, і відомого способупрототипу було вивчено на 60 хворих середнім віком 53,8±6,8 років із загостренням ХОЗЛ. Діагностували ХОЗЛ за допомогою спірографії на апаратному комплексі марки "Кардіо+». При випробуванні способу, що заявляється, всі хворі основної групи (І група, 30 осіб) приймали терапію за способом, що заявляється: бронхолітичні засоби (Сальбутамолу сульфат, Фенотеролу гідробромід, Сальметерол, Формотеролу фумарат, Беродуал), холінолітичні (Тіотропію бромід), муколітичні (Муколван, Амброксол, Амбробене, Лазолван, АЦЦ, Мукалтин) та антибактеріальні засоби (Амоксицилін, Гатифлоксацин, Аугментин, Цефтріаксон) в загальноприйнятих терапевтичних дозах [Довідник лікарських засобів / За ред. В.Т. Чумака. - К.: Моріон, 2007. - у 2-х томах.-2432 с.] та отримували курс лікування магнітною стимуляцією паравертебральних гангліїв. Друга група (група порівняння, 30 пацієнтів) отримувала тільки стандартну базисну терапію з препаратами та дозами першої групи, тобто за відомим способомпрототипом. Лікування пацієнтів обох груп тривало впродовж 14-21 днів в залежності від тяжкості захворювання. Результати клінічних досліджень занесені до таблиці. 5 61238 6 Таблиця Порівняльна ефективність способу лікування ХОЗЛ, що заявляється Симптоми Зниження стомлюваності Нормалізація температури Кашель: відсутність Зменшення Мокротиння: відсутнє слизове слизово-гнійне Задишка: відсутня легка середня тяжка Показники 6MWT: Приріст кількості пройдених метрів Ступінь задишки до фізичного навантаження Ступінь задишки після фізичного навантаження Клінічний ефект: добрий задовільний незадовільний Клінічну ефективність лікування досліджуваних пацієнтів оцінювали за вираженістю відчуттів дихального дискомфорту (кашель, ускладнене відходження мокротиння, ступінь тяжкості задишки), за динамікою показників тесту 6-хвилинної ходьби за відомою методикою дослідження, та за динамікою ступеня задишки до та після фізичного навантаження за шкалою Борга. Використано наступні критерії ефективності терапії: добрий ефект - зменшення або відсутність дихального дискомфорту, приріст показників 6-хвилинного прогулянкового тесту більш ніж на 50 метрів; задовільний регресія симптомів при збереженні деяких проявів дихального дискомфорту, приріст показників 6хвилинного прогулянкового тесту менш ніж на 50 метрів; незадовільний - відсутність клінічного ефекту й динаміки показників 6-хвилинного прогулянкового тесту. У результаті комплексної терапії у всіх хворих на ХОЗЛ І групи відзначали виражену позитивну динаміку, підтверджену клінічно й функціонально. До кінця курсу терапії у всіх хворих на ХОЗЛ І групи, яких лікували за способом, що заявляється, відзначалася позитивна клінічна динаміка, що вірогідно підтверджувалося регресією інфекційнозапального процесу в бронхолегеневій системі. Так, кашлю не було у 24 (80,0 %) хворих цієї групи (при лікуванні за відомим способом-прототипом (II група) - у 14 (46,7 %) пацієнтів). Слизовий характер мокротиння до кінця лікування відзначали в більшості хворих на ХОЗЛ І групи (21 (70,0 %)) і у 15 (50,0 %) хворих II групи (р=0,03). У той же час, у 14 (46,7 %) пацієнтів з ХОЗЛ II групи при лікуванні за відомим способом-прототипом зберігався слизово-гнійний характер мокротиння, зменшилася Способи лікування заявлений прототип Число пацієнтів (%) І група, n=30 II група, n=30 30 (100,0) 14 (46,7) 17 (56,7) 18 (60,0) 24 (80,0) 14 (46,7) 6 (20,0) 16 (53,3) 5 (16,7) 1 (3,3) 21 (70,0) 15 (50,0) 4 (13,3) 14 (46,7) 5 (16,7) 2 (6,7) 18 (60,0) 11 (36,7) 7 (23,3) 15 (50,0) 2 (6,7) Приріст показників 6MWT в групах, % 34,9±5,4 7,4±2,4 2,6±0,7 3,7±0,7 4,2±0,8 5,7±0,8 Число пацієнтів (%) 22 (73,3) 8 (26,7) 8 (26,7) 16 (53,3) 6 (35,7) тільки гнійність мокротиння, а серед пацієнтів з ХОЗЛ І групи тільки 4 (13,3 %) мали подібні симптоми. Ступінь тяжкості задишки зменшився більшою мірою у хворих на ХОЗЛ І групи, оскільки тяжку задишку не спостерігали в жодного хворого з настанням ремісії захворювання, а задишка легкого ступеня тяжкості була у 18 пацієнтів (60,0 %). У пацієнтів з ХОЗЛ II групи регресія симптомів легеневої недостатності була менш виразною: тільки 2 (6,7 %) пацієнти не відзначали задишку до кінця лікування, а задишка середньої тяжкості зберігалася у 15 пацієнтів (50,0 %). Контроль ефективності лікування хворих на ХОЗЛ здійснювали також за показниками 6хвилинного прогулянкового тесту на 0-й та 14-й день терапії. Найбільші позитивні зміни спостерігали у хворих на ХОЗЛ І групи, яких лікували за способом, що заявляється: приріст пройдених метрів склав 34,9±5,4, ступінь тяжкості задишки до фізичного навантаження - 2,6±0,7 балів, ступінь тяжкості задишки після фізичного навантаження 4,2±0,8 балів. У хворих на ХОЗЛ II групи при лікуванні за відомим способом-прототипом показники складали відповідно: приріст пройдених метрів 7,4±2,4, ступінь тяжкості задишки до фізичного навантаження - 3,7±0,7 балів, ступінь тяжкості задишки після фізичного навантаження - 5,7±0,8 балів. Динаміка показників толерантності до фізичного навантаження у хворих на ХОЗЛ І групи відображає зменшення ступеню тяжкості дихальної міопатії. Таким чином, відповідно до критеріїв клінікофункціональної ремісії до кінця лікування добрий ефект мали 22 (73,3 %), задовільний - 8 (26,7 %) пацієнтів І групи. Серед хворих II групи 8 (26,7 %) 7 мали добрий ефект, 16 (53,3 %) хворих - задовільний, а у 6 (35,7 %) пацієнтів параметрів клінікофункціональної ремісії не було досягнуто. Проведення комбінованої терапії у хворих на ХОЗЛ за способом, що заявляється, сприяло ефективнішому купіруванню симптомів та настанню ремісії у порівнянні із хворими, яких лікували за відомим способом-прототипом. У хворих на ХОЗЛ, яких лікували за відомим способом-прототипом, позитивна динаміка була менш вираженою, що підтверджує прогресування захворювання та недостатню ефективність медикаментозної терапії. Отже, ефективність заявленої комплексної терапії з включенням магнітної стимуляції паравертебральних гангліїв у хворих на ХОЗЛ була вищою, що сприяло настанню повної ремісії захворювання у 73,3 % хворих. В той час, як при лікуванні за відомим способом-прототипом цей відсоток склав 26,7. Спосіб лікування, що заявляється, здійснюють таким чином. Після діагностики у хворого ХОЗЛ за клінічними, інструментальними (спірографія, рентгенографія) методами йому призначають базову терапію: бронхолітичні (Сальбутамолу сульфат, Фенотеролу гідробромід, Сальметерол, Формотеролу фумарат, Беродуал), холінолітичні (Іпратропію бромід, Тіотропію бромід), муколітичні (Муколван, Амброксол, Амбробене, Лазолван, АЦЦ), та антибактеріальні засоби (Амоксицилін, Гатифлоксацин, Аугментин, Цефтріаксон) в загальноприйнятих терапевтичних дозах та режимах (Довідник лікарських засобів /За ред. В.Т. Чумака. - К.: Моріон, 2007. - у 2-х томах.-2432 с.). Звичайно препарати базової терапії хворий приймає 21 день, окрім антибіотиків, курс яких триває 7-10 днів. Паралельно хворому на ХОЗЛ призначають високоінтенсивну імпульсну магнітну стимуляцію грудних паравертебральних гангліїв по сканувальній методиці з амплітудою магнітної індукції 400-1000 мТл (інтенсивність 30-80 %), з інтервалом між імпульсами 40-80 мс, протягом 10 хв. щоденно, курсом лікування 8-10 процедур. Для оцінки ефективності терапії за загальноприйнятими методиками до та після курсу лікування проводять клінічні та функціональні обстеження хворих. Поліпшення клінічного стану констатують за ознаками: нормалізація температури тіла, зменшення або відсутність кашлю, задишки, зменшення гнійності мокротиння. Ефективність лікування хворих на ХОЗЛ за запропонованим способом підтверджується клінічними прикладами. Приклад 1. Хворий Б., 51 р., був прийнятий в терапевтичну клініку з діагнозом: ХОЗЛ II ступеня тяжкості, фаза загострення, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ступеня тяжкості. З анамнезу відомо, що хворий Б. протягом 7 років страждає на хронічний бронхіт, періодично (3-4 рази на рік) відзначає загострення хвороби. Неодноразово лікувався в стаціонарі з використанням антибіотикотерапії, аерозольних дозованих інгаляцій бронхолітиків і муколітиків. Стан поліпшувався незначно, міжрецидивні періоди були 61238 8 короткими (3-4 міс.). Останнє загострення почалось 2 тижні тому, коли після перенесеної гострої респіраторної інфекції посилився кашель зі слизово-гнійним мокротинням, з'явилися задишка при фізичному навантаженні, загальна слабкість, пітливість, підвищилась температура тіла до субфебрильних значень. При огляді в клініці виявлено: загальний стан середньої тяжкості, статура нормостенічна, шкірні покриви звичайного забарвлення, помірний акроціаноз. Перкуторно над легенями легеневий звук з коробковим відтінком, дихання жорстке, сухі розсіяні хрипи, частота дихання 22 за хв. Діяльність серця ритмічна, тони трохи приглушені, частота серцевих скорочень 75 за хв., артеріальний тиск 140/90 мм. рт. ст. Клінічний аналіз крові показав: гемоглобін - 161 г/л (N=140-160), рівень еритроцитів - 4,8  1012/л (N=3,9-5,7), рівень лейкоцитів 7,0  10 % (N=3,6-9,0), ШОЕ – 15 мм/год. (N=1-10), рівень еозинофілів – 8 % (N-0,5-5,0), базофілів – 8% (N=0,1-1,0), нейтрофілів – 47 % (N=47-72), лімфоцитів – 30 % (N=18-37), моноцитів - 6 % (N=3-11). Підвищені значення ШОЕ, еозинофілів, базофілів підтверджують наявність запального процесу в організмі пацієнта. Рентгенологічне обстеження: легені емфізематозні, дифузний пневмосклероз. Коріння розширене, ущільнене, тяжисте, аорта розгорнута. Синуси вільні. Діафрагма на рівні VI ребра. Спірографічне дослідження ФЗД: порушення вентиляційної здатності легень за змішаним типом, обструктивні зміни на рівні дрібних і середніх бронхів: ОФВ1-61,0 %, ФЖЄЛ - 76,7 % від належного, ОФВ1/ФЖЄЛ - 62,8 %, ЖЄЛ - 75,5 % від належного. Результати обстеження хворого Б. в клініці, зокрема, підтвердили діагноз ХОЗЛ II ступеня. Пацієнту провели терапію за способом, що заявляється: впродовж 2-х тижнів пероральний прийом Амброксолу по 30 мг тричі на добу, Муколвану по 4,0 мл один раз на добу внутрішньовенно, інгаляції Сальметеролу по 25 мкг двічі на добу. Антибіотик Амоксицилін хворий приймав перорально по 250мг двічі на добу впродовж 7 діб. З першого дня лікування пацієнт отримував курс магнітної стимуляції паравертебральних гангліїв щоденно з амплітудою магнітної індукції 570 мТл (інтенсивність 45 %), з інтервалом між імпульсами 60 мс, протягом 10 хв., всього 10 процедур. На тлі проведеної терапії намітилася позитивна тенденція, самопочуття хворого покращилося, скарг не надавав. Після проведеного лікування рівень задишки до фізичного навантаження зменшився з 4 балів (значно виражена задишка) до 3 балів (помірна задишка), а після фізичного навантаження - з 5 балів (тяжка задишка) до 3 балів (помірна). Приріст показнику 6-хвилинного прогулянкового тесту склав 72 метри. Приклад 2. Хворий М, 58 років, був прийнятий до стаціонару з діагнозом: ХОЗЛ II ступеня, фаза загострення, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, легенева недостатність II ступеня. З анамнезу відомо, що хворий М. протягом 6 років страждає на хронічний бронхіт, періодично (2-3 рази на рік) 9 61238 відзначає загострення хвороби. Останнє загострення почалось 1,5 тижні тому, коли з'явилися задишка при фізичному навантаженні, кашель зі слизово-гнійним мокротинням, субфебрилітет, слабкість, пітливість. При огляді виявлено: загальний стан середньої тяжкості, шкірні покриви звичайного забарвлення. Перкуторно над легенями легеневий звук з коробковим відтінком, дихання везикулярне із жорстким відтінком, сухі свистячі розсіяні хрипи, частота дихання 19 за хвилину. Діяльність серця ритмічна, тони трохи приглушені, частота серцевих скорочень 95 за хвилину, артеріальний тиск 145/80мм рт. ст. Клінічний аналіз крові хворого М. показав: гемоглобін - 136 г/л (N=140-160), рівень еритроцитів - 3,8  1012/л (N=3,9-5,7), рівень лейкоцитів 9,6  109/л (N=3,6-9,0), ШОЕ – 20 мм/год. (N=2-15), рівень еозинофілів – 2 % (N=0,5-5,0), базофілів – 9% (N=0,1-1,0), нейтрофілів – 54 % (N=47-72), лімфоцитів – 29 % (N=18-37), моноцитів – 6 % (N=3-11). Підвищені значення ШОЕ, лейкоцитів, базофілів підтверджують наявність запального процесу в організмі пацієнта. Рентгенологічне обстеження: легені емфізематозно змінені, у нижніх відділах дифузний пнев Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 10 москлероз. Коріння розширене, тяжисте. Синуси вільні. Спірографічне дослідження ФЗД: порушення вентиляційної здатності легень. ОФВ1-50,8 %, ФЖЄЛ - 54,5 % від належного, ОФВ1/ФЖЄЛ 65,9%, ЖЄЛ - 59,4 % від належного. Результати обстеження хворого М. в клініці, зокрема, підтвердили діагноз ХОЗЛ II ступеня тяжкості. Пацієнту провели терапію за відомим способом-прототипом: впродовж 3-х тижнів пероральний прийом Амброксолу по 30 мг тричі на добу, АЦЦ по 200 мг тричі на добу, інгаляції Серевенту двічі на добу, інгаляції Спіриви 18 мкг 1 раз на добу. Антибіотик Гатифлоксацин хворий приймав перорально по 400 мг один раз на добу впродовж 7 діб. Вищевказану терапію проводили впродовж 14 днів. Після проведеного лікування самопочуття хворого покращилося, але залишалися скарги на задишку при фізичному навантаженні, кашель із слизистим мокротинням. Після проведеного лікування рівень задишки до фізичного навантаження залишився на рівні 4 балів (значно виражена задишка), а після фізичного навантаження - на рівні 7 балів (дуже тяжка задишка). Приріст показнику 6-хвилинного прогулянкового тесту склав 22 метри. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601