Спосіб лікування хворих на первинну бешиху

1. Спосіб лікування хворих на первинну бешиху, що включає введення антибактеріальних пре 3 Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на ПБ, а саме скорочення терміну лікування, зниження імовірності розвитку ГЗУ та зменшення вірогідності виникнення у подальшому рецидивів бешихи. Вказана задача вирішується тим, що крім введення антибактеріальних препаратів широкого спектру дії, антигістамінних засобів, аскорутину, амізону, циклоферону, глутаргіну хворим на ПБ вводять додатково поліоксидоній (ПО). ПО - новий імуномодулюючий препарат, який є сополімером N-окси 1,4-етиленпіперазину і (Nкарбоксиетил) -1,4-зтиленпіперазину броміду з молекулярною масою 100 КД. Він відноситься до класу водорозчинних похідних гетероланцюгових аліфатичних поліамінів. Основна фармакологічна дія ПО полягає в активації процесів фагоцитозу і стимуляції природних кілерів (NK - клітин), оптимізації імунних показників. Тому після введення ПО досить швидко відбувається значне посилення антиінфекційної резистентності організму. Крім того, встановлені детоксикуючі та антиоксидантні властивості ПО. Наша пропозиція щодо включення ПО до комплексу лікування хворих на ПБ базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах, а потім підтвердженій у клініці закономірності, що при сумісному введенні амізону, циклоферону, глутаргіну та ПО має місце взаємне потенціювання метаболічно активного, імуномодулюючого та протизапального ефектів цих засобів, що значно перевищує просту сумацію фармакологічної дії вказаних препаратів. 61956 4 Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому на ПБ додатково до антибактеріальних, антигістамінних препаратів, аскорутину, амізону, циклоферону, та глутаргіну вводять ПО внутришньом'язово по 6 мг 1 раз на добу 5 діб поспіль, потім через день здійснюють ще 2-3 ін'єкції ПО у тій же дозі. При розробці заявленого способу лікування хворих на ПБ було обстежено дві групи пацієнтів по 46 осіб у кожній. Хворі основної групи отримували лікування згідно до заявленого способу, пацієнти групи зіставлення - відповідно до відомого способу - прототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих та тяжкістю перебігу ПБ. Клінічна картина ПБ до початку лікування в обох групах була типовою та характеризувалась ознаками загальнотоксичного синдрому (пропасниця, головний біль, загальна слабкість, нездужання, зниження або навіть повна відсутність апетиту; при тяжкому перебізі ПБ - також наявністю нудоти та іноді однократного блювання), та місцевого запального синдрому, що характеризувався наявністю місцевого ураження у вигляді ділянки гіперемії та набряку на шкірі (найчастіше на нижніх кінцівках) з чіткими межами та нерівними контурами, болісної при пальпації. У низці випадків у межах ділянки ураженої шкіри відмічалось також наявність дрібних геморагій або бул різного розміру з серозним або серозногеморагічним вмістом. Клінічне обстеження в динаміці лікування дозволило встановити, що заявлений спосіб лікування хворих на ПБ обумовлює позитивний вплив на перебіг захворювання в порівнянні з відомим способом-прототипом (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування хворих на ПБ на клінічні показники (М±m) Способи лікування хворих на ПБ заявлений (n=46) відомий (n=46) Тривалість збереження (діб): пропасниці 2,8±0,09 4,3±0,14 загальної слабкості 3,9±0,12 5,3±0,18 нездужання 4,3±0,13 6,5±0,21 головного болю 4,1±0,1 5,4±0,2 зниження апетиту 3,7±0,14 5,8±0,2 тахікардії 2,1±0,11 5,2±14 гіперемії шкіри 5,8±0,17 8,4±0,27 болісності у місцевому запальному во7,1±0,14 9,7±0,18 гнищі набряку шкіри 8,5±0,12 10,4±0,14 Частота розвитку гнійно-запальних 1 4 ускладнень 8,7  1,1 2,2  0,6 Клінічні показники Р