Спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху

1. Спосіб лікування хворих на еритематознобульозну бешиху, який включає введення антиба 3 нень (ГЗУ) у місцевому вогнищі бешихи, особливо при наявності у хворих на ЕББ великих бул із подальшим нагноєнням їхнього вмісту. Відомий також спосіб лікування хворих на ЕББ шляхом введення антибактеріальних, антігістамінних і протизапальних препаратів та місцевого застосування на уражену ділянку шкіри аплікацій препаратів рослинного походження в суміші з димексидом та новокаїном, причому в якості протизапального препарату вводять мефенамову кислоту усередину по 0,5 г 3 рази на день після вживання їжі протягом 5-7 днів поспіль, а місцево на вигнище бешихового запалення призначають аплікації суміші 1 % спиртового розчину хлорофіліпту з димексидом та 0,5 % розчином новокаїну у співвідношенні 1:2:3 за об'ємом, протягом 6-7 днів поспіль, а наприкінці лікування для прискорення загоєння ерозій на місці колишніх бул здійснюють аплікації 2% масляного розчину хлорофіліпту що сприяє скороченню терміну лікування та попереджує розвиток гнійно-запальних процесів у місцевому вогнищі бешихи (Деклараційний патент № 7 52293 А МПК А61К31/78, А61К31/245, А6135/78 Україна. - Спосіб лікування еритематознобульозної форми бешихи. - Опубл. 16.12.2002. Бюл. № 12). Однак цей спосіб також має недоліки, що пов'язано з недостатньою анти-стафілококовою активністю спиртового розчину хлорофіліпту. Тому у деякої частини хворих цей спосіб не попереджує розвиток запальних ускладнень у місцевому вогнищі бешихи, особливо при наявності у хворих на ЕББ великих бул із подальшим нагноєнням їхнього вмісту. Відомий також спосіб лікування хворих на ЕББ шляхом введення антибактеріальних, антигістамінних і протизапальних препаратів та місцевого використання на уражену ділянку шкіри аплікацій хлорофіліпту в суміші із димексидом та новокаїном, та додаткового введення глутаргіну (Патент України на корисну модель №17768 МПК (2009) А61К31/195, А61К31/245, А61К35/78 - Спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху. Опубл. 16.10.2006. - Бюл. №10). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, та тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих після проведеного лікування ЕББ все ж таки виникають рецидиви захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу лікування хворих на ЕББ, прискорення одужання хворих, зменшення частоти залишкових явищ захворювання, та подальших рецидивів бешихи. Ця задача досягається шляхом додаткового введення хворим на ЕББ нового вітчизняного препарату нуклексу, який сприяє прискоренню ліквідації проявів як інфекційної так і ендогенної так званої "метаболічної" інтоксикації, а в клінічному плані - прискоренню одужання хворих на бешиху. Нуклекс володіє вираженою протиінфекційною активністю, стимулює міграцію стовбурових клітин у кістковому мозку, відновлює диференціювання, кількісний і якісний склад клітин кісткового мозку і периферичної крові, нормалізує показники клітин 61955 4 ного імунітету, підвищуючи міграцію і кооперацію Т-і В-лімфоцитів і фагоцитарну активність макрофагів, підсилюючи активність чинників неспецифічної резистентності. Крім того, нуклекс володіє протизапальною активністю і пригнічує підвищену агрегацію тромбоцитів, що важливо при лікуванні хворих на бешиху. В основі фармакотерапевтичних ефектів даного препарату лежать наступні механізми: стимуляція процесів клітинного метаболізму, посилення біосинтезу ендогенних нуклеїнових кислот, специфічних ферментів і протеїнів, посилення мітотичної активності клітин кісткового мозку, пришвидшення процесів регенерації, підвищення енергозабезпечення клітин шляхом стимуляції синтезу макроергічних сполук, таких як АТФ. Протизапальна активність нуклекса забезпечується регуляцією аденозинового Adel рецептора, нормалізацією NO-синтетазної активності, інгібуванням окислювальних процесів в клітинних мембранах, стабілізацією мембран клітин і оптимізацією окислювально-відновних процесів в тканинах. Наша пропозиція щодо додаткового включення нуклексу в комплекс лікування хворих на ЕББ базується на вперше встановленої нами в експериментальних умовах, в тому числі на моделі уражень шкіри стрептококової та стафілококової етіології, та потім підтвердженої в клінічних умовах закономірності, що нуклекс суттєво прискорює зниження, а потім ліквідацію явищ мікробної (інфекційної) інтоксикації, обумовленою безпосередньо токсинами збудників бешихи - золотистого плазмокоагулюючого патогенного стафілококу (Staph. aureus) та гемолітичного стрептококу (Str. pyogenes), а також ендогенну "метаболічну" інтоксикацію, яка обумовлена порушеннями обміну речовин, в тому числі білкового обміну у хворих на бешиху, та біохімічним маркером якої є суттєве підвищення рівня у крові хворих так званих "середніх" молекул (CM). Раніше нуклекс при лікуванні хворих на бешиху не використовувався. Заявлений спосіб виконується таким чином. Хворому на ЕББ призначають введення антибактеріальних, препаратів зокрема антибіотиків пеніцилінового ряду, антигістамінних засобів (піпольфен, супрастин, фенкарол та інш.) у середньотерапевтичних дозах, протизапальних препаратів (мефенамову кислоту усередину по 0,5 г 3-4 рази на день після їжі протягом 7-10 днів поспіль), місцево на вогнище бешихового запалення – 1 % спиртовий розчин хлорофиліпту (який змішують із димексидом та 0,5 % розчином новокаїну у співвідношенні 1:2:3), глутаргін у вигляді 4 % розчину по 30-40 мл 2 рази на день внутрішньовенно протягом 3-5 діб до зниження явищ токсикозу та покращення загального стану, потім переходять на пероральний прийом препарату по 0,5 г (2 таблетці) 3 рази на день протягом 7-10 днів поспіль, та додатково вводять нуклекс усередину по 500 мг 23 рази на добу, після вживання їжі протягом 5-7 днів, а потім по 250 мг 2 рази на день протягом 714 днів поспіль. При розробці заявленого способу лікування були обстежено дві групи хворих на ЕББ: основна 5 61955 (53 особи), які отримували лікування згідно із заявленим способом, та група зіставлення (46 осіб), яка лікувалася за допомогою відомого способупрототипу. Обстежені хворі обох груп були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю клінічного перебігу захворювання та характером місцевого запального вогнища на шкірі. До початку лікування 6 вираженість клінічної симптоматики бешихи в обох групах була практично однаковою. При проведенні лікування було встановлено, що використання заявленого способу обумовлює прискорення ліквідації як симптомів загальної інтоксикації, так і патологічних проявів з боку місцевого вогнища бешихи (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування хворих з ЕББ на клінічні показники (М±m) Клінічні симптоми пропасниці загальної слабкості нездужання зниження апетиту головного болю тахікардії гіперемії шкіри набряку шкіри болісності у місцевому вогнищі ерозій на місці бул Частота розвитку ГЗУ Групи хворих на ЕББ зіставлення (n=46) основна (n=53) Тривалість збереження (діб): 2,4±0,1 4,2±0,11 3,2±0,1 5,6±0,2 3,5±0,12 6,4±0,2 3,8±0,14 4,9±0,12 1,8±0,1 3,5±0,1 2,3±0,1 3,8±0,13 4,3±0,2 8,6±0,3 6,2±0,23 10,2±0,3 4,6±0,1 8,2±0,21 6,4±0,2 12,4±0,28 1 19  0,3 , 4 8,7  1,1 Середній ліжко-день (днів) Наявність залишкових явищ бешихи 9,1±0,2 14,9±0,22 3 5,7  1,1 7 15,2  1,8 Розвиток рецидивів протягом 1 року 1 1,9  0,3 4 8,7  1,1 Р