Спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до способів лікування інфекційних захворювань. Актуальність предмету винаходу пов'язана зі значним поширенням у сучасних умовах захворюваності на бешиху, та нерідким виникненням у таких хворих бульозних уражень шкіри в місцевому вогнищі, тобто розвитку еритематозно-бульозної форми бешихи. Клінічний досвід лікування хворих на бешиху свідчить про необхідність подальшого удосконалення існуючих способів її лікування, особливо найбільш поширеної у сучасних умовах еритематозно-бульозної форми, що і стало підставою для розробки винаходу. Існує спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху шляхом введення хворим антибактеріальних, антигістамінних та протизапальних препаратів, зокрема хлотазолу, та призначення на місцеве вогнище на шкірі аплікацій із розчинами антисептиків, зокрема риванолом або фурациліном (Гальперин Э.А., Рыскинд P.P. Рожа. - 2-е изд. - Μ.: Медицина, 1976. - С.108-110). Однак лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху згідно із таким способом не забезпечує зниження кількості гнійно-запальних ускладнень шкіри в місцевому вогнищі бешихи, переважно стафілококової етіології, оскільки в сучасних умовах у більшості випадків патогенний стафілокок, який є збудником еритематознобульозної бешихи в асоціації з піогеним стрептококом, у більшості випадків нечутливий до дії антисептиків риванолу або фурациліну. Тому пропонується при лікуванні хворих на еритематозно-бульозну бешиху використовувати місцево аплікації ектерициду. При цьому місцеве вогнище бешихи змочують ектерицидом, а потім на вогнище накладають марлеві серветки, які просочують ектерицидом; пов'язки міняють двічі на добу до епітелізації ерозій, які звичайно виникають на місці бул (Черкасов В.Л. Рожа. - Л.: Медицина, 1986. - С.143-146). Однак у сучасних умовах цей спосіб також недостатньо ефективний, оскільки патогенний стафілокок, який викликає еритематозно-бульозну бешиху, вже втратив чутливість до ектеріциду. Тому цей спосіб також потребує подальшого удосконалення. Існує також спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху шляхом місцевого призначення препаратів рослинного походження, зокрема соку коланхоє у вигляді аплікацій та пов'язок на бульозні елементи із додаванням димексиду у співвідношенні 1:4 (1 частина димексиду на 4 частини соку коланхоє), при наявності відчуття печіння - також 1% розчину новакаїну в кількості 1 частини (Фролов В.М., Черкасов В.Л. Рожа. - М: ММА им. И.М. Сеченова, 1994. - 3-е изд. - С.102-104). Але цей спосіб також має недоліки, що пов'язано з недостатньою антибактеріальною, насамперед антистафілококовою активністю соку коланхоє. Тому у деякої частини хворих цей спосіб не попереджує розвиток гнійно-запальних ускладнень у місцевому вогнищі беши хи, особливо при наявності у хворих на еритематозно-бульозну бешиху великих був із їхнім подальшим нагноєнням. Відомий також спосіб лікування хворих на еритематозно-бульозну бешиху шля хом введення антибактеріальних, антигістамінних і протизапальних препаратів та місцевого застосування аплікацій препаратів рослинного походження в суміші з димексидом та новокаїном на уражену ділянку шкіру, причому в якості протизапального препарату вводять мефенамову кислоту (МФК) усередину по 0,5г 3 рази на день після їжі протягом 5-7 днів поспіль, а місцеве призначають аплікації суміші 1% спиртового розчину хлорофіліпту з димексидом та 0,5% розчином новокаїну у співвідношенні 1:2:3 за об'ємом протягом 6-7 днів, а наприкінці лікування для прискорення загоєння ерозій на місці був здійснюють аплікації 2% масляного розчину хлорофіліпту що сприяє скороченню терміну лікування та попереджує розвиток гнійно-запальних процесів у місцевому вогнищі бешихи (Деклараційний патент №52293 А МПК7 А61К31/78, А61К31/245, А6135/78 - Україна. - Спосіб лікування еритематозно-бульозної форми бешихи. - Опубл. 16.12.2002. Бюл. №12). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих після проведеного лікування еритематозно-бульозної бешихи виникають рецидиви захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу лікування хворих на еритематознобульозну бешиху, прискорення одужання хворих, зменшення частоти подальших рецидивів бешихи та залишкових явищ захворювання. Ця задача досягається шляхом додаткового введення хворим на еритематозно-бульозну бешиху нового вітчизняного препарату глутаргіну, який сприяє прискоренню ліквідації проявів як інфекційної так і так званої "метаболічної" інтоксикації, а в клінічному плані - прискорює одужання хворих на беши ху. Глутаргін - новий вітчизняний препарат, що містить у собі сіль двох амінокислот: аргініну та глутамінової кислоти, який володіє антиоксидантною, гепатозахисною та детоксикуючою дією, нормалізує білковий, вуглеводний та ліпідний обміни. Важливий механізм дії глутаргіну заключається в тому, що він суттєво знижує рівень аміаку, який він зв'язує та перетворює на нетоксичні речовини - сечовину та глутамат. Наша пропозиція щодо додаткового включення глутаргіну в комплекс лікування хворих на еритематознобульозну бешиху базується на вперше встановленої нами в експериментальних умовах, в тому числі на моделі уражень шкіри стрептококової та стафілококової етіології, та потім підтвердженої в клінічних умовах закономірності, що глутаргін суттєво прискорює зниження, а потім ліквідацію явищ мікробної (інфекційної) інтоксикації, обумовленою безпосередньо токсинами збудників бешихи - золотистого плазмокоагулюючого патогенного стафілококу (Staph. aureus) та гемолітичного стрептококу (Str. pyogenes), а також "метаболічну" інтоксикацію, яка обумовлена порушеннями обміну речовин, в тому числі білкового обміну у хворих на бешиху, та біохімічним маркером якої є суттєве підвищення рівня так званих "середніх" молекул. Раніше глутаргін при лікуванні хворих на беши ху не використовувався. Заявлений спосіб виконується таким чином. Хворому на еритематозно-бульозну бешиху призначають введення антибактеріальних, зокрема антибіотиків пеніцилінового ряду, антигістамінних (піпольфен, супрастин та інш.) у середньотерапевтичних дозах, протизапальних препаратів (мефенамову кислоту у середину по 0,5г 3-4 рази на день після їжі протягом 7-10 днів поспіль), місцево на вогнище бешихового запалення - 1% спиртовий розчин хлорофиліпту (який змішують із димексидом та 0,5% розчином новокаїну у співвідношенні 1:2:3) та додатково глутаргін у вигляді 4% розчину по 30-40мл 2 рази на день внутрішньовенно протягом 3-5 діб до зниження явищ токсикозу та покращення загального стану, потім переходять на пероральний прийом препарату по 0,5г (2 таблетці) 3 рази на день протягом 7-10 днів поспіль. При розробці заявленого способу лікування були обстежено дві групи хворих на еритематозно-бульозну бешиху: основна (85 осіб), які отримували лікування згідно із заявленим способом, та група зіставлення (82 особи), яка лікувалася за допомогою відомого способу-прототипу. Обстежені хворі обох груп були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю клінічного перебігу захворювання та характером місцевого запального вогнища на шкірі. До початку лікування вираженість клінічної симптоматики бешихи в обох група х була практично однаковою. При проведенні лікування було встановлено, що використання заявленого способу обумовлює прискорення ліквідації як симптомів загальної інтоксикації, так і патологічних проявів з боку місцевого вогнища бешихи (таблиця 1). Дійсно, в основній групі хворих, яка отримувала лікування згідно із заявленим способом, відмічено скорочення терміну збереження пропасниці у середньому на 1,5±0,1 дні, загальної слабкості - на 2,2±0,1 дні, нездужання -на 2,9±0,12 дні, зниження апетиту - на 1,4±0,1 дні, головного болю - на 1,9±0,1 дні, тахікардії - на 1,5±0,1 дні (Р