Спосіб прогнозування виживання хворих на хронічну серцеву недостатність

Реферат: Спосіб прогнозування виживання хворих на хронічну серцеву недостатність включає клінічнолабораторного дослідження хворих. При досягненні граничних значень показника роблять висновок про задовільний прогноз виживання пацієнта впродовж найближчих двох років. При цьому біохімічне дослідження крові проводять до та протягом лікування. Як біохімічні критерії використовують рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду у плазмі крові. UA 68575 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ ВИЖИВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ UA 68575 U UA 68575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для оцінки тяжкості перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН) та прогнозування ймовірності сприятливого перебігу та летального кінця, а також для контролю за терапією ХСН. Від того, наскільки вірно лікар в кожному конкретному випадку може прогнозувати перебіг захворювання, залежить інтенсивність спостереження, тактика та, в певній мірі, характер лікування. Відсутність надійних та прийнятних в роботі критеріїв оцінки тяжкості прогнозу життя у хворих з ХСН та обґрунтованої тактики диспансерного спостереження зумовлює актуальність проведення даної роботи. З метою покращення диспансеризації хворих з ХСН а, також, визначення доцільності застосування певних методів лікування, актуальними є розробка значущих та прийнятних в практичній роботі показників виживання пацієнтів даної групи для оцінки індивідуального прогнозування виживання. Відомий спосіб дослідження якості життя та виживання хворих на хронічну серцеву недостатність (див. UA49455, МПК: А61В 5/16, дата публікації 26.04.2010, бюл. № 8/2010), який передбачає дослідження хворих за показниками: набряків гомілок, стоп; труднощів при ході; побічної дії ліків; необхідності відпочивати сидячи вдома або лежачи протягом дня; обмежень при роботі в домі або на присадибній ділянці; неможливості далеких поїздок; порушення повноцінного сну в нічний час; труднощів у взаємовідношеннях із членами сім'ї або друзями; обмеження можливості заробляти на життя; неможливості повноцінного статевого життя; неможливості повноцінного активного відпочинку, занять спортом; дотримання дієти, що обмежує кількість та різноманітність продуктів, які вживає хворий; відчуття недостатності повітря; відчуття змученості, відчуття втоми, відсутності енергії; необхідності періодично знаходитися в лікарні; витрати грошей на ліки; обтяжливості хворого для сім'ї; відчуття безпорадності; відчуття неспокою; неможливості сконцентруватися та зниження пам'яті; наявності депресії, далі проводять присвоєння рівня кожному дослідженому показнику за п'ятибальною шкалою, а після проведення підрахунку загальної кількості балів та при отриманій кількості балів 59 та менше прогнозують задовільний прогноз виживання пацієнта (відсутність летального кінця) впродовж найближчих трьох років. Недоліком зазначеного способу є його складність, багатостадійність та застосування у ньому суб'єктивних показників, що знижує достовірність висновку та суттєво ускладнює отримання та наступне застосування визначеного таким дослідженням висновку. Відомий спосіб прогнозування виживання хворих з хронічною серцевою недостатністю (див. UA65765 А, МПК: А61В 8/00, дата публікації 15.04.2004, бюл. № 4/2004), що включає проведення ехокардіографічного обстеження, вимір розміру лівого передсердя, кінцевосистолічного та кінцево-діастолічного об'ємів лівого шлуночка та розрахунок імовірності сприятливого перебігу та фатального кінця у хворих з хронічною серцевою недостатністю, при цьому, за допомогою ехокардіографії додатково вимірюють фракцію викиду лівого шлуночка, ударний індекс, індекс маси міокарду, індекси кінцево-систолічного та кінцево-діастолічного об'ємів лівого шлуночка, співвідношення маси міокарда до кінцево-діастолічного об'єму лівого шлуночка, ступінь мітральної недостатності, відносну товщину стінки лівого шлуночка та кінцево-систолічне напруження, враховують наявність або відсутність дилятаційної кардіоміопатії, ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, стадію гіпертонічної хвороби та хронічної серцевої недостатності, варіант серцевої недостатності, величину функціонального класу серцевої недостатності при прийомі та при виписці зі стаціонару, наявність або відсутність асциту та гідротораксу, значення систолічного артеріального тиску, за допомогою ЕКГ визначають наявність або відсутністьзубця Q, розраховують на підставі зазначених параметрів імовірність сприятливого перебігу та летального кінця у хворих з хронічною серцевою недостатністю з використанням формули Байєса. Недоліком зазначеного способу є його складність та багатостадійність застосування складних математичних розрахунків, що суттєво ускладнює отримання та наступне застосування визначеного таким дослідженням висновку. Відомий спосіб прогнозування хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця (див. UA11456, МПК: А61В 10/00, дата публікації 15.12.2005, бюл. № 12/2005), який включає реєстрацію та якісно дихотомічний аналіз показників фракції викиду лівого шлуночка серця (ФВЛШ), кількості перенесених інфарктів, рівня фактору некрозу пухлини (ФНП), дисперсії інтервалу "Q-T" або блокади проведення імпульсу на електрокардіограмі (ЕКГ), значення кінцевого систолічного розміру правого передсердя (КСР пп), при цьому, додатково вимірюють КСРпп, а прогнозування хронічної серцевої недостатності виконують по узагальненому кількісному показнику CHFр, який визначають по формулі CHFp = (ПK1 + ПК2 + ПК3 + ПК4 + ПК6)/Qа-, де ПК1 - ПК5 - прогностичні коефіцієнти (ПК1 - показника частоти інфарктів міокарду, ПК2 - показника ФВЛШ, ПК3 - показника ФНП, ПК4 - показника КСРпп, ПК5 - показника 1 UA 68575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дисперсії інтервалу "Q-T"), Qа-, = 17 - показник рівня безпомилковості прогнозу, коли при послідовному додаванні прогностичних коефіцієнтів CHF р = -1,0, роблять висновок про несприятливий прогноз, при CHFр = +1,0 - про сприятливий прогноз, в інтервалі значень -1 < CHFp 10% від його рівня на початку призначеного лікування роблять висновок про задовільний прогноз виживання пацієнта (відсутність летального кінця) впродовж найближчих двох років. Застосування нових дій, та нового клініко-інструментального показника і нового способу визначення ймовірності летального кінця та сприятливого перебігу ХСН спрощує здійснення способу та підвищує його прогностичну значимість за рахунок виключення з дослідження суб'єктивних показників. Розроблений спосіб ілюструється прикладами його застосування. Приклад 1. Пацієнт К. 42 роки, рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) в перший день госпіталізації - 2839 pg/ml; після лікування декомпенсованої ХСН - 977 pg/ml; динаміка NT-proBNP ( NT-proBNP) - 1862; тобто протягом лікування рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі знизився  10 % від його рівня на початку призначеного лікування. Приклад 2. Пацієнт Ч. 56 років, рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) в перший день госпіталізації - 1479 pg/ml; після лікування декомпенсованої ХСН - 926 pg/ml; динаміка NT-proBNP ( NT-proBNP) - 553; тобто 2 UA 68575 U 5 10 15 протягом лікування рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі знизився  10 % від його рівня на початку призначеного лікування. Приклад 3. Пацієнт В. 61 рік, рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) в перший день госпіталізації - 1581 pg/ml; після лікування декомпенсованої ХСН - 2992 pg/ml; динаміка NT-proBNP ( NT-proBNP) =  1411; тобто протягом лікування рівень амінотермінального фрагменту про мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі підвищився більш 10 % від його рівня до початку лікування. Хворий помер впродовж першого року спостереження. Приклад 4. Пацієнт С. 60 років, рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) в перший день госпіталізації - 3000 pg/ml; після лікування декомпенсованої ХСН - 3000 pg/ml; динаміка NT-proBNP ( NT-proBNP) = 0; тобто протягом лікування рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі не змінився. Хворий помер впродовж перших двох років спостереження. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб прогнозування виживання хворих на хронічну серцеву недостатність, що передбачає проведення клінічно-лабораторного дослідження хворих та при досягненні граничних значень показника здійснення висновку, який відрізняється тим, що біохімічне дослідження крові проводять до та протягом лікування, а як біохімічні критерії використовують рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові, і у випадку якщо протягом лікування рівень амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі знижується  10 % від його рівня на початку призначеного лікування роблять висновок про задовільний прогноз виживання пацієнта (відсутність летального кінця) впродовж найближчих двох років. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3