Спосіб відновлення іридо-кришталикової діафрагми при відсутності капсульного мішка

Реферат: UA 70802 U UA 70802 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до офтальмології, і може бути використана для підвищення якості реабілітації пацієнтів з відсутністю капсульного мішка. Імплантація задньокамерних інтраокулярних лінз (IOЛ) у капсульний мішок є методом вибору та "золотим стандартом" при інтраокулярній корекції афакії [1, 2, 3]. Даний шлях імплантації та фіксації IOЛ дозволяє істотно знизити частоту інтра- та післяопераційних ускладнень (дистрофія рогівки, кістозний макулярний набряк, глаукома, кератопатія, відшарування сітківки, гемофтальм) і представляється найбільш фізіологічним. Таким чином, обов'язковою умовою для адекватної імплантації IOЛ є наявність зв'язковокапсулярного апарату кришталика. Капсульний мішок є одним з основних компонентів іридо-кришталикової діафрагми ока. Іридо-кришталикова діафрагма необхідна людині для нормального функціонування зорової системи, оскільки вона зменшує сферичні та хроматичні аберації, збільшує глибину різкості, оберігає сітківку від зайвого засвіту. Збереження капсульного мішка та імплантація IOЛ внутрішньокапсульно є основними перевагами екстракапсулярної екстракції катаракти в порівнянні з інтракапсулярними методами. Відсутність капсульного мішка, а відповідно, і неповноцінність іридо-кришталикової діафрагми, тягне за собою порушення топографоанатомічних взаємовідносин передньої камери та склоподібного тіла ока, а отже, збільшується ймовірність дислокації лінзи і виникнення несприятливих наслідків у суміжних структурах ока. Таким чином, існують вагомі причини для збереження та відновлення капсульної підтримки кришталика з наступною внутрішньокапсульною імплантацією задньокамерної IOЛ. Заявлений спосіб лікування дає можливість відновити іридо-кришталикову діафрагму та топографо-анатомічні взаємовідносини. У той же час, внутрішньокапсульна фіксація IOЛ з використанням існуючих загальноприйнятих методик не завжди є можливою у зв'язку з наявністю нестандартних хірургічних ситуацій, при яких офтальмохірурги зустрічаються з вихідною відсутністю капсульного мішка кришталика. Причинами таких ситуацій є травми ока, попередня інтракапсулярна екстракція катаракти або ж пошкодження (аспірація) капсульного мішка під час хірургії катаракти. Проблема збереження капсульного мішка, що є важливою умовою правильного розташування IOЛ в оці, зберігає свою актуальність. Це пов'язано з тим, що саме розташування і фіксація IOЛ без капсульного мішка веде до порушення іридо-кришталикової діафрагми і, як наслідок цього, до функціональних порушень, недостатності гостроти зору і післяопераційних ускладнень. Чисельна вітчизняна та зарубіжна Джерела інформації: присвячена аналізу способів імплантації та фіксації IOЛ в умовах відсутності капсульного мішка кришталика. Це доводить необхідність продовження вивчення даної проблеми і пошуку оптимальних шляхів її вирішення. В іншому випадку, відсутність іридокришталикової діафрагми та неможливість внутрішньокапсульної імплантації штучного кришталика будуть головними причинами незадовільної зорової реабілітації пацієнтів. Так, за відсутності капсульного мішка, одним з відомих і доступних хірургу варіантів є імплантація IOЛ у задню камеру ока з фіксацією в циліарній борозні [4]. Даний спосіб характеризується такими головними недоліками, як децентрація ТОЛ, розвиток вторинної глаукоми, гіфеми. Висока рухливість IOЛ у післяопераційному періоді здатна призвести до повного вивиху штучного кришталика у порожнину склоподібного тіла. Це, в свою чергу, буде причиною неповноцінного відновлення якості зору і реабілітації пацієнтів з відсутністю капсульного мішка. Найближчим аналогом (прототипом) є сучасний спосіб імплантації IOЛ в умовах відсутності капсульного мішка кришталика, при якому виконується трансеклеральна шовна фіксація задньокамерної IOЛ [5, 6]. Об'єктивною перевагою даного методу перед вищевказаним вважається більш впевнена і надійна фіксація IOЛ з найменшою вірогідністю децентрації і дислокації IOЛ у післяопераційному періоді. В результаті положення інтраокулярної лінзи після втручання є центрованим і стабільним. Однак, недоліком цієї методики є імплантація задньокамерної IOЛ не в капсульний мішок і, відповідно, відсутність повноцінної іридокришталикової діафрагми. Задача, яку вирішує заявлена корисна модель, полягає у створенні безпечного та ефективного способу відновлення повноцінності іридо-кришталикової діафрагми ока. Технічний результат, який досягається корисною моделлю, буде полягати в отриманні можливості інтракапсулярної імплантації IOЛ. Поставлена задача вирішується тим, що в способі відновлення іридо-кришталикової діафрагми при відсутності капсульного мішка кришталика згідно з корисною моделлю, 1 UA 70802 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 виконують трансплантацію капсульного мішка донорського ока з подальшим проведенням внутрішньокапсульної імплантації IOЛ. Відмінною особливістю заявленого способу є виконання трансплантації донорського капсульного мішка з наступною його фіксацією в задній камері ока реципієнта, що дає можливість провести відновлення зв'язково-капсулярного апарату та іридо-кришталикової діафрагми ока. Це дозволяє під час операції імплантувати IOЛ в капсульний мішок. Тим самим досягається найбільш близьке до фізіологічного післяопераційне розташування IOЛ, значне поліпшення гостроти зору і максимальна якість реабілітації пацієнтів з вихідною відсутністю капсульного мішка. За відомими літературними даними такий спосіб відновлення іридокришталикової діафрагми при відсутності капсульного мішка невідомий. Запропонований спосіб відновлення іридо-кришталикової діафрагми при відсутності капсульного мішка виконують наступним чином. Методика є багатоетапною. Для трансплантації використовується донорський капсульний мішок. Донорське око. В умовах операційної на донорському оці за допомогою ножиць роблять висічення корнеосклерального комплексу. Цанговим пінцетом виконується передній капсулорексис діаметром близько 5,0 мм. Після цього проводять гідродиссекцію і виділяють ядро кришталика з порожнини капсульного мішка. Наступним кроком є ретельне видалення залишків кортикальних мас за допомогою шприца і канюлі. При видаленні кришталикової речовини особлива увага приділяється максимальному збереженню капсульної сумки. З метою забезпечення високої візуалізації в капсульний мішок вводиться розчин трипанового синього. Їхня взаємодія триває близько двох хвилин, після чого розчин трипанового синього вимивається з порожнини капсульного мішка. Для максимального натягу волокон ціннових зв'язок створюється гіпертензія донорського очного яблука шляхом посилення тиску на нього окотримача. Використовуючи пінцет з атравматичними муфточками для фіксації капсульного мішка і ножиці, розсікають натягнуті циннові зв'язки по всьому екватору кришталика, витягають донорський капсульний мішок і розташовують його у фізіологічному розчині. Підготовка до трансплантації. Операція виконується під ретробульбарною анестезією. Розтини кон'юнктиви виконуються протилежно в косому меридіані на 1 і на 7 годинах на відстані 1 мм від лімба довжиною 3 мм кожен. Додаткові парацентези рогівки виконуються алмазним ножем шириною 1,2 мм на 2, 4, 8 та 10 годинах. Рогівковий тунельний розтин шириною 2,5 мм з темпорального боку. Для захисту рогівкового ендотелію в передню камеру вводиться дисперсивний віскоеластичний препарат "Віскот". Введення капсульного мішка в передню камеру реципієнта. За допомогою вакуумної системи капсульний мішок донорського ока вводиться в передню камеру реципієнта, використовуючи техніку "push". Розправлення капсульного мішка в передній камері виконується шляхом наповнення його когезивним віскоеластиком "Провіск". Через додаткові парацентези в передню камеру вводиться 4 полімерних гачка-ретрактора для підтримки і фіксації донорського капсульного мішка за край капсулорексиса. Після чого для збереження капсульного мішка в розправленому стані та рівномірного його натягу і стабілізації виконується імплантація внутрішньокапсульного кільця (капсулотензорінга) діаметром 11-13 мм за допомогою пінцета і гачка. Закріплення капсульного мішка до склери полягає в імплантації двох пристроїв для фіксації капсульного мішка [European Journal of ophthalmology, Vol.19, № 1, 2009; патент України на винахід № 83401] під передню капсулу за допомогою пінцета і штовхача таким чином, що сегмент розташовується в екваторіальній зоні мішка. Гаптичний елемент пристрою, з прикріпленою до нього подвійною поліпропіленової ниткою 10-0 із голкою, огинає край капсулорексиса. Голка з ниткою виводиться назовні під райдужною оболонкою в проекції циліарної борозни на відстані 1,5-2,0 мм від лімбу на 1 годині в зоні попередньо сформованого кон'юнктивального розтину і підшивається до склери безперервним зигзагоподібним швом. Діаметрально протилежно на 7 годинах виконується ідентична імплантація і підшивання другого пристрою для фіксації капсульного мішка. Імплантація монолітної ГОЛ AcrySof (Alcon, США) через картридж Monarch проводиться стандартно інжекторним способом в капсульний мішок. Попередньо для підтримки обсягу капсульного мішка додатково вводиться віскоеластик "Провіск". Після імплантації за допомогою ірригаційно-аспіраційної системи видаляються залишки віскоеластика. Передня камера відновлюється розчином "BSS+". Виконується гідроадаптація рогівкових розтинів. Накладаються вузлові шви на кон'юнктиву. Парабульбарно вводиться 1,0 мл дипроспану. У кон'юнктивальний мішок інсталюють 0,02 % водний розчин декаметоксину, цилоксан і тобрекс. Накладають асептичну монокулярну пов'язку. 2 UA 70802 U 5 10 15 Використання заявленої корисної моделі дає можливість відновити анатомічну структуру іридо-кришталикової діафрагми ока, а відповідно, удосконалити технологію імплантації інтраокулярних лінз в умовах вихідної відсутності капсульного мішка кришталика і підвищити якість реабілітації пацієнтів. Джерела інформації: 1. Сергиенко Н. М. Интраокулярная коррекция. - К.: Здоровья, 1990. 2. Федоров С. Н. Имплантация искусственного хрусталика - М.: Медицина, 1977. 3. Федоров С. Н. Ошибки и осложнения при имплантации искусственного хрусталика-М.: Медицина, 1992. 4. Malbran E. S., Malbran E. Jr., Negri I. Lens guide suture for transport and fixation in secondary IOL implantation after intracapsular extraction-Int Ophthalmol., 1986. 5. Por Y. M., Lavin M. J. Techniques of intraocular lens suspension in the absence of capsular/zonular support-Surv Ophthalmol., 2005. 6. Wagoner M. D., Cox T. A., Ariyasu R. G., et al. Intraocular lens implantation in the absence of capsular support. A report by the American Academy of Ophthalmology-Ophthalmology., 2003. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 Спосіб відновлення іридо-кришталикової діафрагми при відсутності капсульного мішка, що включає імплантацію задньокамерної інтраокулярної лінзи, який відрізняється тим, що виконують трансплантацію та фіксацію донорського капсульного мішка, після чого проводять внутрішньокапсульну імплантацію інтраокулярної лінзи. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3