Спосіб фіксації сітчастого трансплантата

Реферат: Спосіб фіксації сітчастого трансплантата включає його передочеревинну диспозицію та прикріплення до апоневрозу П-подібними швами. Додатково під вузлами П-подібних швів розміщують опорні пластинки, по периметру грижових воріт, латеральніше від їхніх крайок, узгоджуючи довжину пластинок з габаритом грижового дефекту. UA 71002 U (12) UA 71002 U UA 71002 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до хірургії, зокрема, до хірургічних способів, у т.ч. до техніки накладення швів і трансплантатів, які утримують високомолекулярні сполучення, й розрахована на використання у хірургічній практиці при алопластиці вентральних гриж, переважно, великого або гігантського розмірів. У відомому способі пластики післяопераційних вентральних гриж сітчастий трансплантат, виготовлений із синтетичного матеріалу (поліпропілену), встановлюють інтраабдомінальним чином і фіксують через очеревинно-мя'зово-апоневротичний шар П-подібними швами по периметру [1]. Недоліки: П-подібні шви стримують рівномірність розподілу навантажень на тканини, з-поза недостатніх біомеханічних властивостей, від чого збільшується чисельність випадків відриву трансплантата від черевної стінки, а від того й вірогідність онтогенії кишкової непрохідності. Також відомий спосіб фіксації сітчастого трансплантата, що включає виділення, висічення грижового мішка, викроювання, внутрішньочеревну установку сітчастого трансплантата, його фіксацію П-подібними швами по периметру, вкол, здійснюваний на 20-25 мм відстані від верхнього краю грижових воріт, пропускання крізь нього шарів черевної стінки, із захопленням трансплантата, викол на 20 мм відстані від вколу, другий вкол, здійснюваний паралельно попередньому виколу, з 5 мм відступом, проведення нитки із зачепленням трансплантата, викол, на 20 мм і 10 мм відстанях від крайки грижових воріт і першого вколу, відповідно. За цим рішенням досягається збільшення біомеханічної надійності фіксуючих швів, завдяки зміні техніки накладення П-подібних швів, і зниження ймовірності відриву сітчастого трансплантата від черевної стінки [2]. Однак велика ймовірність прорізання тканин П-подібними швами та інфікування підшкірної клітковини порушують кровопостачання жирової клітковини й функцію лімфатичних протоків, що ініціює рецидивування вентральних гриж. Більш наближеним до дійсної корисної моделі серед об'єктів аналогічного призначення за найбільшою кількістю істотних ознак є спосіб фіксації сітчастого трансплантата, що включає його передочеревинну диспозицію та прикріплення до апоневрозу П-подібними швами, у відповідності з якими, перед фіксацією трансплантата, підшкірну клітковину перфорують за косою та латеральною направленостями, від краю грижових воріт до апоневрозу, формуючи канали довкола периметра "рани" на 40 мм відстані між ними, для пропускання П-подібних швів. За цих умов припускалося, що перфорація підшкірно-жирової клітковини виключить відділення апоневрозу від клітковини, удосконалить кровопостачання й виключить некротичний процес, задля збереження пошкоджень лімфатичних проток, блокування лімфореї, сером тощо [3]. Але є очевидним, що перфорація підшкірно-жирової клітковини та формування "рани" порушують цілісність і життєздатність тканин, є травматичними та інвазійними маніпуляціями, що стримує уповільнення рецидивів вентральних гриж, а взагалі - надання ефективної медичної допомоги, як і у попередніх випадках, особливо під час пластики вентральних гриж великого та гігантського розмірів. До основи дійсної корисної моделі поставлена задача винайти такий спосіб фіксації сітчастого трансплантата, застосування якого сприяло б підвищенню ефективності шляхом обмеження ріжучих зусиль шовної лігатури на життєздатні тканини і локалізації причин рецидивування вентральних гриж великого і гігантського розмірів. Поставлена задача вирішується тим, що при використанні у відомому способі фіксації сітчастого трансплантата, що включає його передочеревинну диспозицію та прикріплення до апоневрозу П-подібними швами, згідно з корисною моделлю, додатково під вузлами П-подібних швів розміщують опорні пластинки 15-20 мм ширини по периметру грижових воріт, на 40-50 мм латеральніше від їхніх крайок, узгоджуючи довжину пластинок з габаритом грижового дефекту. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає в наступному. Встановлення опорних пластинок під П-подібні шви, якими прошивають сітчастий алотрансплантат разом із апоневрозом, сприяє обмеженню ріжучих зусиль шовної лігатури, що локалізує причини рецидивування вентральних гриж, а відтак підвищує ефективність надання медичної допомоги. Використання пластинок 15-20 мм ширини, узгодження їхньої довжини з габаритом грижового дефекту, їх розміщення по периметру грижових воріт, на 40-50 мм латеральніше від їхніх крайок, усувають можливість контактування шовної лігатури з життєздатними тканинами на ділянці апоневрозу. У порівнянні з найближчим аналогом, використання вищенаведених ознак сприяє підвищенню ефективності на - 20-30 % завдяки обмеженню ріжучих зусиль шовної лігатури на життєздатні тканини і усуненню онтогенії рецидивів вентральних гриж у післяопераційному терміні. 1 UA 71002 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Тому сукупність вищезазначених відмітних ознак заявленої корисної моделі при вирішенні поставленої задачі та реалізації вищезазначеного технічного результату є суттєвою характеристикою і поширюється на усі випадки її багаторазової реалізації. Відомості, які підтверджують можливість відтворення способу алопластики вентральних та гігантських гриж з перевершенням вищезазначеного технічного результату полягають в наступному. На кресленні зображений загальний вигляд зони алопластики вентральної грижі, з позначенням сітчастого трансплантата 1, апоневрозу 2, П-подібних швів 3, опорних пластинок 4 і грижових воріт 5. Для здійснення способу залучають шовну лігатуру марки "Prolene" виробництва "Ethicon" (Великобританія), сітку поліпропіленову сортаменту "Ultrapro" виробництва "Ethicon" (Великобританія) і пластини, виготовлювані із залишків цієї ж поліпропіленової сітки. Показаннями до застосування способу є наявність великої або гігантської вентральної грижі. У способі фіксації сітчастого трансплантата 1 після його передочеревинної диспозиції, перед прикріпленням до апоневрозу 2 П-подібними швами 3, під П-подібними швами 3 розміщують опорні пластинки 4, 15-20 мм ширини, по периметру грижових воріт 5, на 40-50 мм латеральніше від їхніх крайок, узгоджуючи довжину пластинок 4 з габаритом грижового дефекту. Вузли П-подібних швів 3 фіксують на поверхнях пластинок 4. За цих умов підвищують ефективність на - 20-30 % шляхом обмеження ріжучих зусиль шовної лігатури на життєздатні тканини, оскільки локалізують причини рецидивування вентральних гриж великого і гігантського розмірів. Приклад. 68 річний хворий Г., перебував у Дніпропетровській ОКЛ ім. І.І. Мечникова з приводу невправної післяопераційної вентральної грижі великих розмірів (і/хв. № 19382 від 10.08.11) Під загальним знеболенням висікали шкіру, разом із старим післяопераційним рубцем, здійснювали герніолапаротомію, етапний вісцероліз, зі звільненням підпаяних пасм великого сальника та петлі тонкої кишки. Повертали вміст грижового мішка до черевної порожнини. Клапті грижового мішка частково висікали, з можливістю закриття грижового дефекту без натягу при зшиванні країв. Після інтраперитонеальної передочеревинної диспозиції клаптя поліпропіленової сітки, який на 50 мм перевищував габарити грижового дефекту (170×200 мм), та відокремлення останнього від черевної порожнини за допомогою великого сальника, його фіксували як алопротез П-подібними швами через м'язово-апоневротичний шар передньої черевної стінки, з 30 мм відступом від країв грижового дефекту. Під П-подібними швами розміщували опорні пластинки 15-20 мм ширини, по периметру грижових воріт, на 40-50 мм латеральніше від їхніх крайок. За узгодженням з габаритом грижового дефекту довжина пластинок сягала 150 мм. Вузли П-подібних швів фіксували на поверхнях пластин. Інтервали між П-подібними швами становили - 20 мм. Сумарна площа опорних пластинок, яка стикалася з підшкірно-жировою основою була на 90 % меншою за площу самого експлантата. При контролі гемостазу спостерігали сухість. Через контрапертуру забезпечували дренаж експланта в умовах активної аспірації. Вшивали рану. Накладали асептичну пов'язку. Тож запропоноване вирішення задачі відповідає умові "промислова придатність", оскільки може бути використаним в хірургії вентральних гриж з можливістю перевершення вищезазначеного технічного результату за допомогою продуктів, що стали відомі за подією пріоритету і наведені у клінічному прикладі. Джерела інформації: 1. Способ пластики послеоперационных вентральных грыж: Заяв. № 2002124644 России, МПК А61В 17/00 / Демин С.А., Веронский Г.И., Ершов К.Г., Тетерин Г.В. (Россия). - № 2002124644/14; заявл. 12.09.02; опубл. 20.03.04. (Аналог). 2. Спосіб фіксації сітчастого поліпропіленового ендопротеза в хірургії післяопераційних вентральних гриж: Пат. 36008 України, МПК А61В 17/00 / Леонов А.В., Леонов В.В., Яковцов Є.П., Михайлусов P.M. (Україна); Харківська медична академія післядипломної освіти (Україна). - № u200806129; заявл. 12.05.08; опубл. 10.10.08. (Аналог). 3. Спосіб фіксації сітчастого трансплантата, з передочеревинним його розташуванням при пластиці великих вентральних і післяопераційних гриж. Пат. 15756 України, МПК А61В 17/00 / Бондарев Р.В., Бондарев B.I. (Україна); Національний мед. ун-т ім. О.О.Богомольця (Україна). № u200600480; заявл. 18.01.06; опубл. 17.07.06. (Аналог). 2 UA 71002 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб фіксації сітчастого трансплантата, що включає його передочеревинну диспозицію та прикріплення до апоневрозу П-подібними швами, який відрізняється тим, що додатково під вузлами П-подібних швів розміщують опорні пластинки 15-20 мм ширини, по периметру грижових воріт, на 40-50 мм латеральніше від їхніх крайок, узгоджуючи довжину пластинок з габаритом грижового дефекту. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3