Спосіб вибору методу лікування кіст кісток у дітей

Реферат: UA 71050 U UA 71050 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до ортопедії та травматології. Згідно з даними літератури кісткові кісти належать до пухлиноподібних захворювань кісток 10-15 % серед усіх новоутворень скелету [1]. На сучасному етапі розвитку ортопедії існують два основних напрямки лікування цього захворювання - хірургічний (резекційний) та медикаментозно-пункційний [1, 4, 5, 8, 11]. При хірургічному лікуванні виникають ранні та пізні ускладнення: остеомієліт, асептичний некроз, деформація осі сегменту кінцівки, деформуючий артроз суміжних суглобів, вкорочення та гіпотрофія кінцівки, розвиток артрогених контрактур, косметичні дефекти, перелом та лізис трансплантатів, рецидив кісти [3, 6, 7]. За даним літератури рецидиви кісти прирізних методах лікування становлять від 10 до 40 % [1, 4]. Чинником ускладнень, що виникають при лікуванні кіст кісток у дітей є відсутність систематизованого підходу вибору методу лікування (медикаментозно-пункцій ний чи хірургічний), а також вибору типу резекції та матеріалу для заміщення пострезекційного дефекту без урахування стадії перебігу кісткової кісти, локалізації та обсягу ураження. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип є спосіб лікування аневризмальної і солітарної кісти [10], що полягає у визначенні результатів пункції (під час якої визначався внутрішньокістковий тиск та проводилась контрастна кістографія) та рентгенограми (визначається прилягання кісти до зони росту та розмір кісти). Недоліками існуючого способу є: застосування окрім пункційного тільки двох методів хірургічного лікування та одного виду імплантаційного матеріалу непередбачена тактика лікування кісти кістки в стадії остеолізу, резистентній до пункційного лікування. Задача, яка вирішується способом, що заявляється, полягає в створені безпечного, технічно простого способу вибору медикаментозно-пункційного або хірургічного лікування, а також типу резекції та імплантаційного матеріалу для заміщення пострезекцїйного дефекту при хірургічному лікуванні кіст кісток у дітей. Суть способу заснована на оцінці даних клінічного обстеження, рентгенологічного дослідження, лікувально-діагностичної пункції, реакції на медикаментозно-пункційне лікування. На підставі аналізу результатів перелічених вище досліджень визначають стадію перебігу кісткової кісти (остеолізу, відмежування, відновлення), локалізація (верхня або нижня кінцівка, наявність осьових навантажень на кістку) та обсяг ураження (більше ніж ¾ діаметра кістки; 3 3 менше ніж ¾ діаметра кістки, але більше 10 см ; менше ніж ¾ діаметра кістки та менше 10 см ) виділено дванадцять клініко-рентгенологічних варіантів та вибирається оптимальний спосіб лікування кіст кісток у дітей. Технічний результат від впровадження способу буде полягати в оптимізації вибору способу лікування кіст кісток у дітей з урахуванням певного клініко-рентгенологічного варіанту. Відмінними особливостями способу, що заявляється, є визначення на підставі результатів клінічного та рентгенологічного досліджень, а також результатів лікувально-діагностичної пункції дванадцяти клініко-рентгенологічних варіантів перебігу кісти кісток та оптимального для кожного варіанту способу лікування (пункція, внутрішньокісткова або сегментарна резекція, пластика алотрансплантатом або керамічним імплантатом). З відомих джерел такий спосіб вибору лікування кіст кісток у дітей не відомий. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає визначення результатів пункції та рентгенограми, згідно з корисною моделлю, оцінюють дані клінічного обстеження, рентгенологічного дослідження, лікувально-діагностичної пункції, реакції на медикаментозно-пункційне лікування і на підставі аналізу цих результатів визначають фазу перебігу кісткової кісти, локалізацію та обсяг ураження, виділяють дванадцять клінікорентгенологічних варіантів та вибирають оптимальний метод лікування кіст кісток у дітей. Спосіб здійснюється наступним чином. Стадії перебігу кісти кістки визначають на підставі рентгенологічної картини та результатів пункції. Рентгенологічними ознаками стадії остеолізу є згідно з даних літератури [2] наступні: витончення та "вздуття" кортикального шару, кіста безпосередньо прилягає до зони росту, відсутня замикальна пластинка, що відмежує порожнину кісти від кістково-мозкового каналу. При пункції отримується кров алого або темного кольору, що виділяєтьсяпід тиском і має значно знижений коагуляційний потенціал. В стадії остеолізу пацієнтам показано пункційне лікування з метою переводу процесу в стадію відмежування, оскільки оперативне втручання в стадії остеолізу в значній кількості випадків ускладнюється рецидивом. Показанням для оперативного лікування в стадії остеолізу є неефективність пункційного лікування протягом 3-6 місяців. Стадію відмежування визначають за наступними рентгенологічними симптомами: порожнина кісти відділена від зони рости ділянкою кістки, а від порожнини кістково-мозкового 1 UA 71050 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 каналу замикальною пластинкою. При пункції кісти в стадії відмежування отримується кров темного кольору або серозна рідина бурого кольору в помірній кількості, виділяється без тиску. Стадія відмежування кісткової кісти є показанням для оперативного лікування. В залежності від обсягу, згідно з даними літератури (9) ураження визначають тип резекції: - ураження більше ніж ¾ діаметра кістки - сегментарна резекція, - ураження менше ніж ¾ діаметра кістки - внутрішньо кісткова резекція. Проводять вибір імплантату для заміщення пострезекційного дефекту з урахуванням типу резекції, стадії перебігу кісти і локалізації та обсягу ураження. При виконанні сегментарної резекції в стадії остеолізу пострезекційний дефект заповнюється аллоімплантатами за Волковим (у випадках з ураженням кісток нижньої кінцівки проводиться додаткова фіксація фрагментів кістки металевою пластиною). В стадії відмежування при сегментарній резекції заповнення пострезекційного дефекту проводиться аллоімплантатами за Волковим, а при ураженні кісток нижньої кінцівки, коли використовується фіксація металевою пластиною можливе використання губчастого аллоімплантата. 3 При обсязі ураження менше ніж ¾ діаметра кістки але більше 10 см виконується внутрішньокісткова резекція з пластикою остеоапатитом як в стадії остеолізу, так і в стадії відмежування. 3 При обсязі ураження менше ¾ діаметра кістки і менше 10 см проводиться внутрішньокісткова резекція з пластикою в стадії остеолізу остеоапатитом, а в стадії відмежування керамічним імплантатом на основі трикальційфосфату або аллоімплантатом (кортикально-губчасті чіпси). Приклад конкретного використання способу Пацієнтка P., 5 років. Діагноз - аневризмальна кісткова кіста верхньої третини правої плечової кістки. За даними рентгенографії визначається кісткова кіста, що має обсяг менше ніж 3 ¾ діаметра кістки, приблизно 15 см . Стадія відмежування (верхня межа кісти знаходиться на відстані 1,5 см від зони росту. Визначається замикальна пластинка, що відділяє порожнину кісти від кістково-мозкового каналу). Під загальним знеболенням хворій було проведено пункцію кісти - отримано серозну рідину з невеликою кількістю крові. Рідина виділялась без тиску. Визначено стадію відмежування. Після проведення декомпресії порожнина кісти промита 5 % розчином амінокапронової кислоти, в порожнину кісти введено 20000 ОД контрикалу. Після гістологічного підтвердження діагнозу кісткової кісти хворій згідно з запропонованим алгоритмом вибрано методику операції внутрішньокісткова резекція з пластикою остеоапатитом. Пацієнтка була прооперована за вказаною методикою. Через 1 рік після оперативного втручання результат лікування визначається як добрий. Із застосуванням способу, що заявляється, у відділенні ортопедії НДСЛ "ОХМАТДИТ" прооперовано 17 дітей. Результати лікування оцінюються як добрі, що дозволяє рекомендувати його для широкого впровадження в практичній медицині. Література: 1. Бережный А.П. Кисты костей у детей и подростков / Автореф. дис. … докт. мед. наук. - М., 1985. - 28 с. 2. Бережный А.П., Нечволодова О.Л., Виленский Е.В., Скипенко Т.Т. Исходы консервативного лечения солитарных и аневризмальных кист костей у детей. // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1988. - №2. - С. 5-8. 3. Богосьян А.Б. Состояние конечности в отдаленные сроки после костнопластических операций у детей по поводу костных кист // Реабилитация больных с травмами и заболеваниями опорно-двигательной системы, перспективы развития: сб. научн. тр. - Иваново 2000 - Кн. 4. - С. 189-191. 4. Буркова Л.М. Амбулаторное лечение костных кист у детей.// Автореф. дис. … канд. мед. наук. - М., 1990. - 183 с. 3. Дегтярь В.А., Мохов А.И., Каминская М.О., Зацепин Л.Я. Реконструктивновосстановительные операции в лечении детей сдоброкачественными опухолями костей верхней конечности. // Травма. - т. 9. - 2008. - №2, - С. 202-205. 6. Демичев Н.П. Хирургическая коррекция патологических переломов при солитарной костнойкисте // Реабилитация больных с травмами и заболеваниями опорно-двигательной системы, перспективы развития: сб. научн. тр. - Иваново, 2000 - Кн. 4. - С. 185-189. 7. Корж А.А., Моисеева К.Н. Анализ результатов аллопластики при лечении опухолей костей конечностей // Комплексное лечение опухолей костей. - Киев, 1979. - С. 115-130. 2 UA 71050 U 5 8. Крысюк А.П. Некоторые особенности клиники, диагностики и лечения аневризмальных кист костей // Ортопедия, травматология. - 1982 - №6 - С. 41-43. 9. Сягайло П.Т., Дегтяръ В.А. Костнопластические операции в растущем организме. - К.: Здоровье, 1991. - 88 с. 10. Шолохова Н.А. Оперативное лечение доброкачественных опухолей и опухолеподобных заболеваний костей внутри и околосуставной локализации у детей и подростков // Автореф. … дис. канд. мед. наук. - М. - 2010. - 133 с. 11. J. Cottalorda, S. Bourelle. Current treatments of primary aneurismal bone cysts // J Pediatr Orthop В 2006, 15: 155-167. 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 Спосіб вибору методу лікування кіст кісток у дітей, що передбачає визначення результатів пункції та рентгенограми, який відрізняється тим, що оцінюють дані клінічного обстеження, рентгенологічного дослідження, лікувально-діагностичної пункції, реакції на медикаментознопункційне лікування і на підставі аналізу цих результатів визначають фазу перебігу кісткової кісти, локалізацію та обсяг ураження, виділяють дванадцять клініко-рентгенологічних варіантів та вибирають оптимальний метод лікування кіст кісток у дітей. Комп’ютерна верстка А. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3