Лікарська форма лікопену

Реферат: Лікарська форма лікопену містить органічний полімер, лікопен як активний компонент, диметилсульфоксид. UA 72107 U (54) ЛІКАРСЬКА ФОРМА ЛІКОПЕНУ UA 72107 U UA 72107 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Корисна модель належить до галузі ветеринарної медицини і може бути використана для підвищення біодоступності лікарських форм, що містять як діючу речовину лікопен. Лікопен є одним з найбільш біологічно-активних каротиноїдів. Широко відомі його лікарські форми у вигляді твердих суспензій діючої речовини, які застосовуються у формі капсул, порошків і таблеток для прийому всередину як антиоксиданту та цитостатика. Головним недоліком цих лікарських форм лікопену є ефективність лише за умов застосування всередину, що обмежує біологічну доступність та спектр використання лікопену (не використовується зовнішньо). Як лікарська форма відомий індійський Nutra Glow-6-20 % розчин лікопену на соняшниковій олії [1]. Цей препарат використовується для стимулювання метаболічних, гематопоетичних процесів, з метою гепатопротекції, а також підвищення приростів живої маси у курчат бройлерів завдяки підвищенню функціонального статусу абсорбційних ентероцитів порожньої кишки. Недоліками жиророзчинної форми також є недостатньо ефективне проникнення лікопену у тканини при зовнішньому застосуванні і тому досить низька його біологічна доступність. Відома лікарська форма лікопену, яка містить органічний полімер (PEG400, PVP, НРМС, Carbopol), лікопен як активний компонент і водорозчинний солюбілізатор (пропіленгліколь, ізопропіловий спирт і т.п.) [2]. Ця форма, нанесена у вигляді плівки на слизові оболонки, виявляє підвищену доступність лікопену, можливо, за рахунок гідрофілізації лікопену. Однак суттєвого підвищення десорбції лікопіну з полімерної плівки досягти все ж не вдається через жорстку структуру плівки. До того ж використання препаратів у вигляді плівок має значні обмеження. Задача корисної моделі - отримати склад вододисперсної лікарської форми лікопену, який має високу біологічну доступність внаслідок значного проникнення в тканини під час зовнішнього застосування. Задача корисної моделі вирішується тим, що як солюбілізатор лікопену композиція містить диметилсульфоксид (ДМСО) у кількості 60…80 % від маси суміші. ДМСО - апротонний розчинник, що в такій концентрації створює лікарську форму лікопену, яка диспергується у водному середовищі; причому в даному випадку ДМСО виявляє амфіфільні властивості і як дисперсійного середовища, і сприяє підвищенню проникнення (пенетрації) діючої речовини у біологічні тканини. Таким чином, вказане рішення дає гідрофільну лікарську форму з лікопеном у якості діючої речовини, яка у водному середовищі утворює стабільну колоїдну дисперсію лікопену. ДМСО і поліетиленгліколь (ПЕГ) у цих сумішах виявилися не тільки стабілізаторами і переносниками діючої речовини крізь біологічні мембрани - крім того вони викликають помірну гіперемію тканини і покращують кровообіг на місці аплікації, що також сприяє посиленню проникнення лікопену у організм. Дослідження виконувалися наступним чином. Для проведення проникнення лікопену у складі різних дисперсійних середовищ через моношар тест-культури клітин Сасо-2/ТС7. Попередньо готувалися лікарські форми лікопену зі складами, які наведені в таблиці 1. Як джерело лікопену використовувався його 10 % масляний концентрат. Таблиця 1 Склад лікарських форм лікопену для дослідження як апікальних дослідних середовищ (без буферного розчину) Компонент (г) Склад 1 Склад 2 Склад 3 Склад 4 Склад 5 (прототип) Лікопен* 0,1 од 0,1 0,1 0,1 ПЕГ-400 0,2 0,2 0,2 0,2 0,2 ДМСО 0,1 0,5 2,0 5,0 Пропіленгліколь: ізопропіловий спирт 1:5 1,0 * в розрахунку на чистий препарат 45 Для дослідження інтенсивності проникнення лікопену у живі тканини, суспензію клітин Сасо2/ТС7 (після 12-30 пасажів) наносили на полікарбонатний фільтр (діаметр 12 мм) у кількості 5 × 5 10 шт. Фільтр поміщали у короб з багатьма лунками (Transwell, Costar). Клітини інкубували при 37 С впродовж 21-28 діб у середовищі Ігла, яке містить пеніцилін (100 МЕ/мл) та стрептоміцин (100 мкг/мл). 1 UA 72107 U 5 10 15 Апікальні середовища (АС) були одержані додаванням до дослідних сумішей (табл.1) 2 мл буферного розчину NaCl-HEPES, pH 7,4. Суміші готувалися ex tempore шляхом інтенсивного перемішування компонентів за допомогою ножового гомогенізатору MPW-310 впродовж 5 хв. і швидкості обертання ножа 8 тис. об/хв. Всі середовища мали температуру 37 °C. Після нанесення на фільтри апікальних дослідних середовищ, проводили відбір базального розчину та моношару клітин через кожні 30 хв. впродовж 3 годин для дослідження вмісту в них лікопену, а також відсотку загиблих клітин. Для отримання клітинної маси, фільтри з моношаром клітин оброблялися розчином такого складу (мМ): NaCl-80; КН2РО4-3; тріс-НСІ -20; маніт - 37; ЕГТО - 0,1; натрію цитрат - 27; сироватковий альбумін - 1 мг/мл при 37 °C, рН 7,4. Вміст лікопену у середовищах та отриманій клітинній масі визначали спектрофотометрично. Результати дослідження представлені у табл. 2. Отримані дані вказують на більш інтенсивне проникнення лікопену у складі гідрофільного дисперсійного середовища через моношар тест-культури епітеліоцитів у порівнянні з прототипом. Так, на 30 хв. інкубації моношару Сасо-2/ТС7 клітин у апікальному середовищі 5 (склад за прототипом), лікопену у БС не було виявлено. Його вміст у клітинній масі був досить незначним. В той же час, інкубація Сасо-2/ТС7 клітин у апікальних середовищах 1-4 призвела до появи лікопену як у БС, та і у KM вже на 30 хв. Його вміст у вказаних об'єктах був у 2…5 разів (Р