Спосіб виявлення ушкодження клітин імунної системи у хворих на диференційований рак щитоподібної залози, які пройшли лікування радіоактивним йодом

Реферат: Спосіб виявлення ушкодження клітин імунної системи у хворих на диференційований рак щитоподібної залози, які пройшли лікування радіоактивним йодом, включає дослідження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові. Визначають відносну кількість СD19+-лімфоцитів та рівень експресії Fas-рецептора (CD95) напередодні радіойодотерапії та на 6 добу після прийому ізотопу. За зниженою, відносно вихідних показників, кількістю В-лімфоцитів (CD 19) та підвищеним вмістом СD95+-лімфоцитів визначають ушкодження клітин системи імунітету та можливість розвитку вторинного імунодефіциту в ранні строки після радіойодотерапії. UA 76752 U (12) UA 76752 U UA 76752 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до ендокринології та імунології, і може бути використана для виявлення ушкодження клітин імунної системи у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ), які пройшли лікування радіоактивним йодом. Стандартом лікування ДРЩЗ є тиреоїдектомія, радіойодтерапія (РЙТ) та супресивна гормонотерапія. Застосування радіойоду показане як для післяопераційної абляції залишкової тканини щитоподібної залози (ЩЗ), так і для девіталізації регіонарних та віддалених метастазів. За наявності останніх РЙТ найчастіше виявляється єдиним засобом їх лікування. Хворим, які мають віддалені метастази, призначається декілька (до 10 і більше) курсів радіойодтерапії, при цьому сумарні активності йоду-131 можуть сягати 20-40 ГБк. За таких рівнів радіаційного навантаження цілком імовірні структурні і функціональні пошкодження клітин системи імунітету, оскільки лімфоцити, попри невеликі темпи проліферації, мають дуже високу радіочутливість. 131 Застосування цитогенетичних методів виявило значний генотоксичний ефект І: в лімфоцитах крові хворих на РЩЗ після РИТ виявлені різноманітні хромосомні пошкодження, що 131 зберігаються протягом багатьох років [The radiotoxicity of I therapy of thyroid cancer: assessment by micronucleus assay of В lymphocytes / N. Matanabe, H. Kanegane, S. Kinuya [et al.] // J. Nucl. Med.-2004. - V. 45, № 4. - P. 608-611]. Відомий спосіб детекції генетичної нестабільності в лімфоцитах крові онкологічних хворих при променевій терапії (хромосомні аберації, утворення мікроядер та ін.) після зовнішнього опромінення [Пат. 6039 U UA, МПК G01N 33/49, опубл. 15.04.05, бюл. № 4] та після лікування радіоактивним йодом [Formation of micronuclei and of clastogenic factor(s) in patients receiving therapeutic doses of iodine-131 / M. Ballardin, F. Gemignani, L. Bodei [et al.] // Mutal. Res.-2002. - V. 514, № 1-2. - P. 77-85.; Cytogenetic damage after 131-iodine treatment for hyperthyroidism and thyroid cancer. A study using the micronucleus test / S. Gutierrez, E. Carbonell, P. Galofre [et al.] // Eur. J. Nucl. Med.-1999. - V. 26, № 12. - P. 1589-1596]. Слід зазначити, що цитогенетичні зміни лімфоцитів свідчать лише про ймовірність функціональної неповноцінності клітин імунної системи, проте, такі клітини можуть гинути шляхом апоптозу та елімінуватися з крові. Відомі також способи визначення порушень в системі імунітету у онкохворих після зовнішнього опромінення [Пат. 74321A UA, МПК G01N 33/533, опубл. 15.11.05, бюл. № 11]; після зовнішнього опромінення та комбінованого променевого лікування [Иммунный статус больных раком тела матки после комбинированного и сочетанного лучевого лечения / Е.Г. Кузьмина, М.И. Гусєва, Л.Н. Дорошенко [и др.] // Рос. онкологический журнал, 1998. - № 4. - С. 19-23; Вплив супровідної терапії на імунний статус та якість життя хворих на рак тіла матки при променевому лікуванні / ПП. Сорочан, О.М. Сухіна, Н.Е. Прохач [та ін.] // Український радіологічний журнал, 2009. - № 3. - С. 343-345]. Однак, у вказаних вище способах досліджуються зміни імунологічних показників під впливом зовнішнього та комбінованого опромінення, що суттєво відрізняється від внутрішнього опромінення, яке отримують хворі на рак ЩЗ в результаті проведення лікування радіоактивним йодом. Стосовно стану імунної системи хворих на рак щитоподібної залози за дії йоду-131, в літературі відомі способи визначення радіаційно індукованих змін лімфоцитів у хворих на диференційований рак щитоподібної залози [Radioiodine-induced changes in lymphocyte subsets in patients with differentiated thyroid carcinoma / A. Tofani, R. Sciuto, R. P.Cioffi [et al.] // Eur. J. Nucl. Med.-1999. - V.26, № 8, - P. 824-829; Воронцова Т.В. Состояние иммунной системы детей больных раком щитовидной железы, получающих гормональное лечение и радиойодтерапию / Т. В. Воронцова, О. О. Янович, Е. П. Демидчик // Иммунология, аллергология, инфектология.2001. - № 2. - С. 38-45]. Проте, наведені у вищезгаданих способах результати суперечливі та важко порівняні, насамперед, через використання малоінформативних методів оцінки імунологічного статусу, різноманітність та малочисельність груп хворих. За прототип взятий спосіб визначення імунної депресії за зміною імунологічних показників у хворих на рак щитоподібної залози в ранні строки після терапії радіойодом. В способі визначається стимульована in vitro мікробними антигенами проліферативна відповідь лімфоцитів периферичної крові в реакції бласттрансформації та рівень про- та протизапальних цитокінів (інтерферон-гамма та інтерлейкін-10) у сироватці крові 21 хворого на рак ЩЗ на 1 та 7 добу після радіойодотерапії [Barsegian V., Muller S.P., Horn P.A., Bockisch A., Lindemann M. Lymphocyte function following radioiodine therapy in patients with thyroid carcinoma // Nuklearmedizin.-2011. - V. 50, № 5. - P. 195-203]. За отриманими результатами, а саме: достовірним збільшенням через 1 добу після радіойодтерапії проліферативної відповіді лімфоцитів і продукції інтерферону-гамма відносно до вихідних значень та повернення їх до вихідного рівня на 7 добу, значним зниженням рівня інтерлейкіну-10, робиться висновок про відсутність суттєвих ознак імунодепресії у хворих на РЩЗ, які отримували йод-131. 1 UA 76752 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В даному прототипі досліджувалась в реакції бласттрансформації проліферативна відповідь лімфоцитів периферичної крові, яка відображає лише один аспект функціональних можливостей лімфоцитів периферичної крові, що є малоінформативним і не дозволяє виявити ушкодження клітин імунної системи у хворих на ДРЩЗ, які пройшли лікування радіоактивним йодом, оскільки, адекватна і ефективна імунна відповідь потребує взаємодії різних типів імунокомпетентних клітин. В основу даної корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб виявлення ушкодження клітин імунної системи у хворих на ДРЩЗ, які пройшли лікування радіоактивним йодом шляхом дослідження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові та рівня експресії на їх поверхні активаційних маркерів. Це дозволить значно підвищити інформативність способу та визначити радіочутливість лімфоцитів різного імунофенотипу, що відображають вплив радіойоду на клітини імунної системи та вказують на можливість розвитку вторинного імунодефіциту. Крім того, спосіб дозволить в ранні строки після радіойодотерапії визначити доцільність застосування імунотерапії в комплексному лікуванні хворих на рак щитоподібної залози з метою поліпшення якості їх життя. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає дослідження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові, згідно з корисною моделлю, визначають відносну кількість СD19+-лімфоцитів та рівень експресії Fas-рецептора (CD95) напередодні радіойодотерапії та на 6 добу після прийому ізотопу і за зниженою, відносно вихідних показників, кількістю Влімфоцитів (CD 19) та підвищеним вмістом CD95-лімфоцитів визначають ушкодження клітин системи імунітету та можливість розвитку вторинного імунодефіциту вже у ранні строки після радіойодотерапії. Це стало можливим завдяки виконаним авторами дослідженням вивчення субпопуляційного складу лімфоцитів периферичної крові у хворих на рак щитоподібної залози до та на 6 день після застосування радіойодотерапії. В результаті дослідження встановлено, що у хворих, прооперованих з приводу карциноми щитоподібної залози, після проведення радіойодотерапії спостерігаються зміни вмісту лімфоцитів у порівнянні з вихідними значеннями. Так, вміст CD3+ лімфоцитів становив ((64,22±1,30) % проти (68,54±1,50) %, Р