Спосіб прогнозування ефективності лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної залози

Спосіб прогнозування ефективності лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної 3 J.K., Lee Y.J., Jeong J.M, Lee D.S., Jang J.J., Lee M.C.,Cho B.Y., et al. Relationship between expression of the sodium/iodide symporter and 1311 uptake in recurrent lesions of differentiated thyroid carcinoma. // European journal of nuclear medicine. 2001. - V.28, №5. - P.639-45]. Цей метод має певні недоліки: 1. Імуноцитохімічне виявлення натрій-йод симпортеру проводять на парафінових зрізах папілярного раку щитоподібної залози. Це потребує затрат часу та є дорогим за вартістю. Заливка матеріалу в парафін та виготовлення зрізів здійснюється протягом кількох днів і вірогідність такого прогнозування становить 46%. 2. Прогнозування лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної залози цим методом здійснюється на постопераційному гістологічному матеріалі. В той же час клініцисти (ендокринологи та хірурги) повинні мати інформацію відносно можливої подальшої поведінки пухлини при лікуванні радіойодотерапією ще до втручання, що може вплинути на план операції (термін її виконання та обсяг). В основу корисної моделі поставлено задачу розробити інформативний, простий у виконанні, оперативний та точний спосіб прогнозування ефективності лікування радіойодом папілярного раку щитоподібної залози шляхом виявлення в пунктатах цитокератину. Поставлена задача досягається тим, що в способі прогнозування ефективності лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної залози, який включає дослідження матеріалу щитоподібної залози імуноцитохімічним методом з подальшим визначенням ефективності лікування, згідно з даною корисною моделлю, в якості тканини щитоподібної залози використовують її пунктат, в клітинах якого визначають антиген - цитокератин 17, і якщо вміст клітин з цим антигеном не перевищує 5%, прогнозують ефективне лікування радіойодотерапією. До даного рішення автори прийшли на підставі аналізу двох груп пацієнтів з високою та низькою ефективністю лікування папілярного раку щитоподібної залози радіойодотерапією, виявлено, що в пунктатах щитоподібної залози пацієнтів першої групи процентний вміст клітин з цитокератином 17 не перевищував 5%, а у 70% пацієнтів другої групи - перевищував 5%. Для того, щоб вилікувати пацієнтів першої групи було достатньо одного лікувального курсу радіойодотерапії, у цих пацієнтів не з'являлося рецидивів і метастазів папілярного раку щитоподібної залози. Пацієнти другої групи отримали від 2-х до 7-ми курсів радіойодотерапії. У цих хворих були знайдені поодинокі або множинні метастази в лімфовузли шиї, легені та середостіння. Основною відмінністю вказаного способу від найближчого аналогу є те, що автори вперше пропонують з метою прогнозування ефективності лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної залози на дооперапійному етапі, використовувати імуноцитохімічне виявлення в епітелії пунктату цитокератину 17, який, як доведено авторами, є прогностичним фактором. 14863 4 Даний спосіб імуноцитохімічного визначення цитокератину 17 в епітелії пунктату щитоподібної залози є більш інформативним, оперативним (займає 3 години) та простим за виконанням, ніж виявлення натрій-йод симпортеру на парафінових зрізах, що займає кілька днів. Та головне, спосіб дозволяє здійснити прогноз відносно ефективності лікування радіойодотерапією на етапі пункційної біопсії, тобто ще до операції. Вірогідність прогнозування складає 70%. Спосіб здійснюється таким чином. Матеріал, отриманий з новоутворень щитоподібної залози за допомогою тонкогольчатої аспіраційної пункційної біопсії, фіксують метанолом та фарбують за методом Май-Грюнвальд-Гімзе. Препарати досліджують під мікроскопом та встановлюють цитологічний діагноз. На одному з пунктатів папілярного раку щитоподібної залози проводять реакцію обезбарвлення за методом, описаним у патенті №23098А UA, 1996р. Після цього проводять імуноцитохімічну реакцію подвійним імунопероксидазним методом за допомогою моноклональних мишиних антитіл до цитокератину 17 (Clone CK-E3, Sigma). Продукт реакції візуалізують за допомогою діамінбензидину. Після промивання буфером PBS, препарат висушують та досліджують під мікроскопом. Цитоплазма клітин, що містить детермінанти цитокератину 17 фарбується у коричневий колір. Ядра клітин фарбують за допомогою гематоксиліну. Визначають процентний вміст позитивних клітин від загальної популяції епітеліальних клітин пунктату. Підраховують не менше 1000 епітеліальних клітин. Якщо процент клітин, що містять цитокератин 17 не перевищує 5%, прогнозують ефективне лікування радіойодотерапією папілярного раку щитовидної залози. Ця інформація доводиться до відома ендокринологів, хірургів та радіологів. Наведемо кілька прикладів використання даного способа в діагностичній практиці. Приклад 1 У пацієнтки Іванової Е.В., 1984 року народження, в 1994 році при ультрасонографії було виявлено новоутворення правої долі щитоподібної залози розміром 25мм. Проведена тонкогольчата пункційна аспіраційна біопсія (ТАПБ) цього новоутворення та встановлений цитологічний діагноз папілярна карцинома щитоподібної залози. На одному з пунктатів проведено імуноцитохімічне виявлення цитокератину 17. Вміст клітин з цитокератином 17 складав 2,7% від загальної популяції епітеліальних клітин пунктату. Після проведення тотальної тиреоїдектомії, пацієнтці проведено діагностичне сканування у відділенні радіойодотерапії. Протягом 10 років не було виявлено рецидивів або метастазів папілярного раку щитоподібної залози. Хвора вважається здоровою. Таким чином, ми маємо приклад ефективної радіойодотерапії у пацієнтки, в пунктаті якої процентний вміст клітин з цитокератином 17 складав 2,7% ( тобто менше 5%). Приклад 2 Пацієнт Нагуло А.С., 1980 року народження. В 1995 році була проведена ТАПБ вузла правої долі розміром 18мм. Цитологічне була встановлена 5 14863 папілярна карцинома щитоподібної залози. Вміст клітин з цитокератином 17 в пунктаті складав 8%. Після проведення тотальної тиреоїдектомії пацієнт проходив лікування та діагностичне сканування у відділенні радіойодотерапії. В 1996 році при діагностичному скануванні не було знайдено рецидивів папілярного раку щитоподібної залози. Але ж в 1999 році були виявлені метастази в лімфовузли шиї, метастази в легені та середостіння. За 19992005 роки було проведено 7 лікувальних курсів радіойодотерапії. Ми маємо приклад неефективної радіойодотерапії у пацієнтки, в пунктатах якої процентний вміст клітин з цитокератином 17 складав 8% (тобто більш 5%). У пацієнтки з'являлися метастази у лімфовузли шиї, легені та середостіння. Приклад 3 Пацієнт Головін А.Л., 1979 року народження. 23.01.96 року була проведена тонкогольчата аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) збільшеної правої долі щитоподібної залози. Цитологічне заключения - підозра на поєднання аутоімунного тиреоїдиту та карциноми щитоподібної залози. На пункційному матеріалі проведена імуноцитохімічна реакція з антитілами до цитокератину 17. Виявилось, що 100% епітеліальних клітин пунктату містили детермінанти цитокератину 17. Після проведення тотальної тиреодектомії, пацієнт пройшов обстеження та лікування у відділенні радіойодоте Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 рапії. В 1997 році при діагностичному скануванні було знайдено слабке накопичення радіойоду в лімфовузлі шиї зліва. Пацієнт отримав лікувальну дозу радіойоду 50мСі. 11.13.03р., при діагностичному скануванні зон накопичення радіойоду не виявлено. При ультрасонографії був виявлений лимфовузел в підщелепній зоні зліва розміром 23мм. Після проведення ТАПБ, був встановлений цитологічний діагноз - метастаз карциноми щитоподібної залози. Пацієнт отримав лікувальну дозу радіойоду 100мСі. В лімфовузлі не було знайдено слідів накопичення радіойоду. Прийнято рішення про проведення операції по видаленню лімфовузла, який не піддається лікуванню радіойодотерапією. Гістологічно подтверждений діагноз метастазу папілярного раку щитоподібної залози. Як видно, ми маємо приклад розвитку метастазу папілярного раку щитоподібної залози, що не лікувався радіойодом у хворого. В пунктаті первинної пухлини процент клітин, що містили цитокератин 17 складав 100%, тобто значно більше 5%. Таким чином, спосіб є інформативним, простим за виконанням і оперативним, та дозволяє прогнозувати ефективність лікування радіойодотерапією папілярного раку щитоподібної залози на доопераційному етапі з вірогідністю 70% і пропонується для впровадження в спеціалізованих відділеннях лікарень. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601