Спосіб імунокорекції при загостреннях хронічного бронхіту у хворих з інсулінорезистентністю

Реферат: Спосіб імунокорекції при загостреннях хронічного бронхіту у хворих з інсулінорезистентністю включає введення антибактеріальних, протизапальних та муколітичних препаратів. Додатково вводять імуноактивний препарат деринат. UA 79052 U (12) UA 79052 U UA 79052 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів імунокорекції при загостреннях хронічних захворювань внутрішніх органів, тобто до клінічної імунології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана із ростом захворюваності на хронічний бронхіт (ХБ), несвоєчасною діагностикою та лікуванням, розвитком ускладнень та високою інвалідизацією. У патогенезі загострень ХБ суттєва роль належить порушенням системного та місцевого імунітету, тобто формуванню вторинних імунодефіцитних станів, а також активації медіаторів запалення цитокінів, що сприяє хронізації запального процесу в бронхолегеневій системі (Кокосова А.Н. Патофизиологические аспекты хронизации инфекционновоспалительного процесса в бронхах / А.Н. Кокосова. - Бронхит (механизмы хронизации, лечения и профилактика). - С-Пб. - 2007. - С. 114-138). Однією з причин загострення ХБ серед осіб з різною частотою хворіючи на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) виявлено, що особи з частотою епізодів більше двох разів на рік ХБ реєструються вдвічі частіше. Існуючий спосіб лікування ХБ включає антимікробні, протизапальні, муколітичні препарати (Вольный И.Ф. К вопросу о современных методах лечения бронхолегочной патологии / И.Ф. Вольный, В.И. Померанцев, Т.А. Будакова // Журн. практич. лікаря. - 2001. - № 4. - С.32-35). До недоліків цього способу відноситься порушення імунного гомеостазу хворого, що викликає часті загострення ХБ при сполученому перебігу з інсулінорезистентністю. Як прототип вибраний спосіб лікування ХБ, який включає пероральне введення антибіотиків та протизапальних засобів, муколітичні препарати та полівітаміни. До недоліків прототипу відноситься те, що при використанні вказаного способу не знижується можливість розвитку загострення ХБ, оскільки існуючий спосіб не включає до свого складу імуноактивних препаратів. Тому цей спосіб недостатньо ефективний та при його використанні не зменшується можливість розвитку загострення хронічного запального процесу у бронхолегеневій системі у хворих із інсулінорезистентністю. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу лікування загострення ХБ у хворих з інсулінорезистентністю. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення існуючого способу лікування хворих із загостренням ХБ у сполученому перебігу з інсулінорезистентністю, а саме зниження можливості виникнення в подальшому загострень хронічного запалення у бронхолегеневій системі, що в патогенетичному плані у хворих прискорювалася нормалізація імунологічних показників. Для вирішення поставленої задачі пропонується додаткове призначення хворим на ХБ у сполученні з інсулінорезистентністю сучасного імуноактивного препарату деринату, який суттєво зменшує синдром післяінфекційної астенії та ризик виникнення повторних загострень ХБ. Дана пропозиція базується на вперше виявленій авторами корисної моделі закономірності, яка заключається в тому, що введення деринату позитивно впливає на клітинну та гуморальну ланки системного імунітету, оскільки він стимулює В-лімфоцити та активізує Т-хелпери. Особливе значення має активізація деринатом неспецифічної резистентності організму, а також оптимізація запальних реакції у відповідь на бактеріальні та вірусні антигени. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу лікування загострення ХБ у сполученому перебігу з інсулінорезистентністю було обстежено дві групи пацієнтів: основна група включала 32 хворих (19 чоловіків і 13 жінок); група зіставлення - 34 хворих (20 чоловіків і 14 жінок). Вік хворих в обох групах був від 25 до 52 років. В обох групах хворим призначали патогенетичну терапію із включенням антимікробних (амоксициклін, канаміцин) та протизапальних (діклоберл або наклофен) препаратів, а також муколітиків (лазолван, муколтін). Пацієнти основної групи отримували також деринат 1,5 % розчин по 5,0 мл внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 5 діб, а потім по 5,0 мл внутрішньом'язово 1 раз в три дні, всього 10 інфекцій. У хворих на ХБ у сполученні з інсулінорезистеністю в період загострення відмічається певний дисбаланс у системі ІФН (таблиця 1). Таблиця 1 Показники системи інтерферону у хворих на ХБ у сполученні з інсулінорезистентністю до лікування (М±m) Показник -ІФН, пг/мл -ІФН, пг/мл норма 17,9±0,7 46,4±1,8 Групи обстеження основна(n=32) зіставлення (n=34) 13,2±0,4* 13,0±0,4* 28,7±0,8** 27,9±0,7** 1 Р >0,05 >0,05 UA 79052 U Примітки: в табл. 1 і 2 вірогідність різниці відносно норми * - при Р