Спосіб місцевого лікування гнійно-некротичних процесів при синдромі діабетичної стопи

Спосіб місцевого лікування гнійнонекротичних процесів при синдромі діабетичної стопи, який включає хірургічну обробку та санацію осередка ураження із наступним проведенням сорбційно-аплікаційної терапії, який відрізняється тим, що додатково проводять поетапну механічну некректомію та регульований біоокислювальний некроліз за допомогою протеолітичних ферментів, а для сорбційно-аплікаційної терапії використовують атравматичну вуглецеву серветку. (19) (21) u200607261 (22) 30.06.2006 (24) 15.11.2006 (46) 15.11.2006, Бюл. № 11, 2006 р. (72) Шаповал Сергій Дмитрович, Курдаченко Олег Леонідович, Якунич Андрій Миколайович, Максимова Ольга Олегівна (73) ЗАПОРІЗЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 3 лецевий волок, що розташований у марлевих пакетах. Пов'язка має достатню сорбційну активність, за рахунок застосування вуглецевої основи забезпечується елімінація ексудату із міроорганізмами, їх токсинами та продуктами розпаду тканин. Сорбція продовжується до насичення ексудатом усього шару сорбційного матеріалу. До недоліків означеного способу місцевого лікування, відноситься недостатня ефективність, яка обумовлена необхідністю частої заміни сорбенту по мірі насичення відокремлюваним, складність щільного заповнення раньової порожнини пакетами із сорбентом при складній топографоанатомічній структурі раньової порожнини, відсутність некролітичної дії, порівняльне високу вартість лікування. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу місцевого лікування гнійно-некротичних уражень при синдромі діабетичної стопи, в якому шляхом комбінованого застосування різних методів елімінації некротизованих тканин та сорбційно-аплікаційної терапії забезпечується прискорення перебігу І фази раньового процесу, із урахуванням специфічних патогенетичних особливостей перебігу інфекційно-запального процесу у хворих на цукровий діабет, за рахунок чого досягається оптимізація результатів лікування контингенту пацієнтів із синдромом діабетичної стопи. Поставлена задача вирішується тим, що у способі місцевого лікування гнійно-некротичних уражень при синдромі діабетичної стопи, який включає хірургічну обробку та санацію осередка ураження із наступним проведенням сорбційноаплікаційної терапії, згідно корисній моделі використовують комбіноване застосування поетапної механічної некректомії, яка доповнюється регульованим біоокислювальним некролізом та сорбційно-аплікаційною терапією за допомогою атравматичної серветки з вуглецевої тканини у складі багатошарової пов'язки. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі та результатом, що досягається завдяки її використанню, полягає у такому: застосування механічної некректомії, ферментативного некролізу та сорбційно-аплікаційної терапії атравматичною серветкою з вуглецевої тканини забезпечує оптимальні терміни очищення осередків ураження від некротизованих тканин у поєднанні із адекватним видаленням раньового ексудату. Такий спосіб сприяє прискоренню загоєння ран, запобігає пролонгації інфекційнозапального процесу, вторинному інфекуванню та утворенню вторинних некрозів тканин, наслідком чого є зменшення термінів лікування, зниження кількості повторних оперативних втручань при синдромі діабетичної стопи, ускладненому гнійнонекротичними ураженнями та підвищенням питомої ваги збереження опороздатної функції нижньої кінцівки за результатами лікування. Спосіб місцевого лікування гнійно-некротичних уражень при синдромі діабетичної стопи виконують таким чином. У асептичних умовах після обробки операційного поля антисептичними розчинами під загальним знебоюванням проводять хірургічну обробку осередка гнійно-некротичного 18974 4 ураження за загальноприйнятими правилами . Під час перев'язок проводять санацію раньової порожнини антисептичними розчинами (3% розчином перекису водню та йоддіцеріном) та етапну механічну некректомію, видаляючи поверхневі шари некротизованих тканин (0,1 - 0,3см), запобігаючи пошкодженню демаркаційної зони. На зони поверхневих некрозів, фіксованих до підлягаючих тканин, наносять шар порошкоподібного протеолітичного ферменту, кількість якого визначається диференційовано, в залежності від обсягу девіталізованих тканин у ділянці стінок та дна рани. У подальшому на раньову поверхню накладається атравматична серветка з вуглецевої тканини [Свідоцтво про державну реєстрацію №2328/2003]. Серветка, що виготовлена з графітованої тканини ЕТАН-1, яка містить 99,5% вуглецю, накладається на раньову поверхню неактивованою стороною. З боку активного шару накладається марлевий чи ватно-марлевий шар, який замінюється по мірі просочення відокремлюванним. Заміну сорбенту проводять 1 раз на добу. Контроль за перебігом раньового процесу проводиться шляхом проведення ревізії рани, цитологічного дослідження, планіметрії та бактеріологічного дослідження осередків гнійно-некротичного процесу у динаміці. Застосування способу місцевого лікування гнійно-некротичних уражень при синдромі діабетичної стопи, що пропонується, забезпечує високу економічну ефективність завдяки впровадженню матеріалозберігаючої технології. Використання комбінованої багатошарової пов'язки, у якій атравматична серветка з вуглецевої тканини є першим шаром, дозволяє поводити заміни поверхневих марлевих шарів по мірі їх промоканням ексудатом, без видалення самого сорбенту, втім як заміну серветки достатньо проводити один раз на добу. Приклад практичного використання. Хворий В., 57 років, хворіє на цукровий діабет II типу протягом 6 років, на час звертання діагностовано важку форму цукрового діабету, стабільний перебіг, інсулінозалежність. При надходженні до хірургічного відділення встановлено діагноз: синдром діабетичної стопи, нейроішемічна форма, IIIА ст. за Wagner; білатеральна окклюзія артерій гомілки; хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІБ ст. Діабетична дистальна вегетосенсорна полінейропатія; епіфасціальна флегмона підошовного відділу правої стопи. У першу добу проведено ургентне оперативне лікування - розтин та дренування флегмони. При бактеріологічному дослідженні виявлено Staph. aureus, чутливий до амоксіциліну, ципрофлоксацину, цефтазідіму. У післяопераційному періоді проводилося місцеве лікування: щоденні перев'язки із проведенням поетапних механічних некректомій, аплікації хімотріпсіну на зони фіксованих поверхневих некрозів, застосування сорбенту у вигляді атравматичної серветки з вуглецевої тканини у складі багатошарової повязки. Зміна поверхневих шарів пов'язки проводилася 2 раза на добу, заміна сорбенту - 1 раз на добу. Перехід рани у II фазу раньового процесу діагностовано на 6 добу, у III фазу - на 25 добу. Тривалість стаціонарного лікування становила 28 діб, загальна тривалість ліквання - 52 доби (середня тривалість 5 18974 лікування даної стадії синдрому діабетичної стопи становить 67±5,4 діб). Опорноздатна функція нижніх кінцівок збережена за результатами лікування Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 у повному обсязі, хворий виписаний на полегшену працю. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601