Спосіб корекції синдрому портальної гіпертензії

Реферат: Спосіб корекції синдрому портальної гіпертензії включає ангіографічно підконтрольне внутрішньопечінкове портокавальне шунтування через внутрішню яремну вену. При цьому операцію ангіографічно підконтрольного внутрішньопечінкового портокавального шунтування через внутрішню яремну вену доповнюють формуванням артеріовенозної нориці між вісцеральною артерією черевної порожнини і ворітною веною. UA 84323 U (54) СПОСІБ КОРЕКЦІЇ СИНДРОМУ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ UA 84323 U UA 84323 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана у лікуванні хворих з синдромом портальної гіпертензії. Відомий спосіб корекції синдрому портальної гіпертензії полягає у ангіографічно підконтрольному внутрішньопечінковому портокавальному шунтуванні через внутрішню яремну вену [1, 2]. За відомим способом внутрішньопечінковий портокавальний шунт формують шляхом проколу пункційною системою (катетер Rosch-Uchida) з печінкової вени у гілку ворітної вени під ангіографічним чи сонографічним контролем. Операцію доповнюють стентуванням зони сформованого внутрішньопечінкового портокавального шунта [1]. Недоліком відомого способу є недостатня клінічна ефективність, що випливає з можливості виникнення тромбоемболічних ускладнень із зони формування інтрапечінкового шунта, а також синдром обкрадання печінки, обумовлений перерозподілом крові з її кровоносного русла [1]. В основу корисної моделі поставлено задачу підвищити клінічну ефективність способу корекції синдрому портальної гіпертензії шляхом покращення гемодинамічного забезпечення печінки. Беручи до уваги недоліки відомого способу корекції синдрому портальної гіпертензії, що полягає у ангіографічно підконтрольному внутрішньопечінковому портокавальному шунтуванні через внутрішню яремну вену, згідно з корисною моделлю, операцію ангіографічно підконтрольного внутрішньопечінкового портокавального шунтування через внутрішню яремну вену доповнюють формуванням артеріовенозної нориці між вісцеральною артерією черевної порожнини і ворітною веною. Поставлену задачу вирішують наступним чином. Катетеризують внутрішню яремну вену катетером Rosch-Uchida. Після катетеризації печінкової вени пунктують гілку ворітної вени під ангіографічним чи сонографічним контролем. Зону сформованого внутрішньопечінкового портокавального шунта стентують [фіг. 1 - схема трансюгулярного інтрапечінкового портокавального шунтування]. Наступним етапом виконують верхньо-серединну лапаротомію та виділяють ворітну вену [фіг. 2 - мобілізація ворітної вени], мобілізують одну з близько розташованих вісцеральних артерій черевної порожнини, оптимально ліву шлункову артерію чи селезінкову артерію. Після виділення артерії, її пересікають поміж затискачами і формують типову артеріовенозну норицю з портальною веною [фіг. 3 - портальна артеріовенозна нориця]. Дистальний кінець пересіченої артерії перев'язують. Пошарово ушивають передню черевну стінку. Приклад 1. Хворій Л. 53 p., із встановленим діагнозом алкогольний цироз печінки, печінковоклітинна недостатність II ступеня, клас В за Чайлдом-П'ю, портальна гіпертензія II ступеня, асцит вирішили провести внутрішньопечінкове портокавальне шунтування. Для цього шляхом пункції внутрішньої яремної вени, катетеризації катетером Rosch-Uchida печінкової вени і пункції з гілки печінкової вени у гілку портальної вени під ультрасонографічним контролем виконали інтрапечінковий шунт. Утворений інтрапечінковий шунт стентували нітиноловим стентом "Wallstent". Наступним етапом з лапаратомного доступу виділили ворітню вену і проксимальний відділ лівої шлункової артерії довжиною 4-5 см. Поміж двох затискачів пересікли артерію на відстані 4-5 см від черевного стовбуру. Поміж проксимальним кінцем лівої шлункової артерії і ворітною веною сформували типову артеріовенозну норицю по типу кінець-в-бік. Дистальний кінець лівої шлункової артерії перев'язали. Лапаротомну рану пошарово ушили. Приклад 2. За запропонованою методикою провели лікування 8 хворих. В усіх клінічних випадках відмічено зменшення проявів синдрому портальної гіпертензії: регрес варикозного розширення вен стравоходу і кардії, зменшення селезінки, ліквідація асциту у всіх оперованих хворих. При спостереженні за клінічним перебігом протягом стаціонарного лікування гепатопортальна інтоксикація корегована сеансами плазмаферезу, гемодіалізу, іншими консервативними заходами. При доплерографії тромбозу стента у післяопераційномуперіоді виявлено не було. Об'єктивні дані про особливості гемодинамічної корекції синдрому портальної гіпертензії отримано при визначенні кількісних показників кровотоку при доплерографії судин печінки. 1 UA 84323 U Таблиця Характеристика гемодинаміки печінки при хірургічній корекції синдрому портальної гіпертензії (Х±m) Показник Період лікування Діаметр ворітної вени Лінійна швидкість кровотоку у ворітній вені, см/с Лінійна швидкість кровотоку в інтрапечінковому шунті, см/с 5 10 15 20 Операція внутрішньопечінкового портокавального шунтування До формування Після формування До операції (8) артеріовенозної нориці артеріовенозної нориці (8) (8) 1,3±0,2 1,1±0,1 1,1±0,2 12,6±3,5 19,1±1,5 71,3±9,6 9,5±2,2 21,4±6,8 Як відображено у таблиці, інтрапечінковий шунт сприяє зростанні лінійної швидкості кровотоку у портальній вені, а відтак і у печінці. Про зниження тиску у портальній вені свідчить і зменшення діаметру портальної вени. Разом з тим, формування артеріовенозної нориці з портальною веною поряд зі зростанням лінійної швидкості кровотоку у ворітній вені, забезпечує зростання швидкості кровотоку безпосередньо у внутрішньо печінковому шунті, як відображено у таблиці. Це знижує ризик тромбозу стента і мінімізує прояви синдрому обкрадання печінки. Отже, застосування способу хірургічної корекції синдрому портальної гіпертензії дозволяє ефективно лікувати синдром портальної гіпертензії, зменшувати ризик появи грізних ускладнень, зокрема тромбоз стента, а відтак тромбоемболії гілок легеневої артерії, рецидив синдрому портальної гіпертензії, зменшувати вираженість синдрому обкрадання печінки. Джерела інформації:, які слід взяти до уваги: 1. Трансъюгулярное внутрипеченочное портосистемное шунтирование - эндоваскулярный метод создания портокавального анастомоза / Затевахин И.И., Цициашвили М.Ш., Шиповский В.Н., Монахов Д.В. / Флебология.-2008. - № 4. - С. 10-16. 2. Bahramipour P.F., Festa S., Biswal R., Wachsberg R.H. Transjugular intrahepatic portosystemic shunt for the treatment of intractable ascites in a patient with polycystic liver disease. Cardiovasc. Intervent. Radiol. 2000. - № 23. - P. 232-234. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 Спосіб корекції синдрому портальної гіпертензії, що включає ангіографічно підконтрольне внутрішньопечінкове портокавальне шунтування через внутрішню яремну вену, який відрізняється тим, що операцію ангіографічно підконтрольного внутрішньопечінкового портокавального шунтування через внутрішню яремну вену доповнюють формуванням артеріовенозної нориці між вісцеральною артерією черевної порожнини і ворітною веною. 2 UA 84323 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3