Спосіб оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб включає оцінку функції ендотелію шляхом виміру клініко-лабораторних показників його стану. Додатково в сироватці крові виконують вимір ейкозаноїдів шляхом визначення за допомогою радіоімунного аналізу вмісту лейкотриєну С4, лейкотриєну В4, простагландину Е2 та 6-кето-простагландину F1 до лікування та після нього. Лікування оцінюють як ефективне при нормалізації даних показників або при тенденції до їх нормалізації. UA 85777 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПОЄДНАНИМ ПЕРЕБІГОМ ВІБРАЦІЙНОЇ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБ UA 85777 U UA 85777 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до професійних і внутрішніх хвороб, і може бути використаною для оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб. Поєднаний перебіг вібраційної хвороби (ВХ) і гіпертонічної хвороби (ГХ) приводить до взаємного обтяження серцево-судинної патології, що ускладнює лікування таких хворих, а сама терапія потребує постійного контролю та її корекції в разі необхідності [Артамонова В.Г. Некоторые современные аспекты патогенеза вибрационной болезни / В.Г. Артамонова [и др.] // Медицина труда и промышленная экология.-2000. - № 2. - С. 1-4.]. Відомо, що в механізмах розвитку вібраційних ангіопатій, а також при сполученні ВХ із ГХ, важливе значення мають ендотеліальна дисфункція, ранні порушення співвідношення про- і антиоксидантної систем, синдром високої ліпопероксидації, тканинна гіпоксія, порушення судинно-тромбоцитарної ланки й фібринолітичного гемостазу з виснаженням антикоагулянтного резерву тощо. При цьому ендотеліальна дисфункція це, насамперед, дисбаланс продукції ендотеліоцитами біологічно активних речовин з судинно-руховою активністю, а саме, з вазодилятуючим та вазоконстрикторним ефектом, який закономірно супроводжується підвищенням тонусу судинної стінки [Артамонова В.Г. Некоторые современные аспекты патогенеза вибрационной болезни / В.Г. Артамонова [и др.] // Медицина труда и промышленная экология.-2000. - № 2. - С. 1-4.; Ющук Е.Н., Васюк Ю.А., Хадзегова А.Б. и др. Эндотелиальная дисфункция при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и методы ее коррекции // Клин. фармакол. и терапия.-2005. - Т. 14, № 3. - С. 85-88.]. Контроль за клініко-лабораторними показниками функції ендотелію хворого є стандартним способом оцінки ефективності лікування хворих на вібраційну хворобу на фоні гіпертонічної хвороби [Долгов В.В., Свирин П.В. Лабораторная диагностика нарушений гемостаза. - М.; Тверь: Триада, 2005.-227 с.]. Даний спосіб оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. В основу корисної моделі покладено задачу розширення арсеналу способів оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб, що включає оцінку функції ендотелію шляхом виміру клініко-лабораторних показників його стану, згідно з корисною моделлю, додатково в сироватці крові виконують вимір ейкозаноїдів шляхом визначення за допомогою радіоімунного аналізу вмісту лейкотриєну С4 (ЛТ С4), лейкотриєну В4 (ЛТ В4), простагландину Е2 (ПГЕ2) та 6-кето-простагландину F1α (6кето-ПГF1α) до лікування та після нього, а лікування оцінюють як ефективне при нормалізації даних показників або при тенденції до їх нормалізації. Технічний ефект корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб, обумовлений синергізмом операцій, за допомогою яких описаний спосіб. Теоретичною передумовою способу є той факт, що ейкозаноїди являються продуктом ендотелію. Ендотелій виробляє вазодилататори й антиагреганти (оксид азоту, брадикінін, простациклін, простагландин Е2, ендотеліальний фактор гіперполяризації), вазоконстриктори й проагреганти (ендотелій-1, ангіотензин II, серотонін, простагландин F2α, лейкотрієни В4, С4, Д4, тромбоксан А2), гепарин, активатори плазміногена, фактори росту [Ющук Е.Н., Васюк Ю.А., Хадзегова А.Б. и др. Эндотелиальная дисфункция при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и методы ее коррекции// Клин. фармакол. и терапия.-2005. - Т. 14, № 3. - С. 85-88]. В ендотеліоцитах, активованих тромбоцитах і інших клітинах з мембранних фосфоліпідів під дією фосфоліпаз звільняється арахідонова кислота, яка є попередником ейкозаноїдів [Долгов В.В., Свирин П.В. Лабораторная диагностика нарушений гемостаза. - М.; Тверь: Триада, 2005.-227 с.]. В ендотеліальних клітинах арахідонова кислота перетворюється в безліч різних метаболітів за двома основними шляхами - ліпоксигеназному й циклооксигеназному. Основними продуктами ліпоксигеназного метаболічного шляху є лейкотриєни, тоді як простагландини, що включають простациклін, який утворюється в ендотелії судин, і тромбоксан, що синтезується тромбоцитами, - продукти циклооксигеназного шляху [Кольман Я., Рем К.Г. Наглядная биохимия. - М: Мир, 2000.-469 с.]. В нормальних умовах вироблення вазоконстрикторів і вазодилататорів знаходиться в рівновазі [Endothelial dysfunction in hypertension / S. Taddes, A. Virdis, L. Ghiadoni et al. // J. Nephrol.-2000. - Vol. 13 (3). - P. 205-210]. Спосіб виконують наступним чином: для оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороб в сироватці крові додатково виконують вимір 1 UA 85777 U 5 10 15 ейкозаноїдів шляхом визначення за допомогою радіоімунного аналізу вмісту лейкотриєну С4, лейкотриєну В4, простагландину Е2 та 6-кето-простагландину F1α до лікування та після нього. Лікування оцінюють як ефективне при нормалізації даних показників або при тенденції до їх нормалізації. Технічний ефект корисної моделі доведений клініко-експериментальними дослідженнями. У дослідження були включені 107 хворих з діагнозом ВХ від впливу локальної вібрації І і II ступеня, у віці від 41 до 66 років (середній вік (54±6,17 років). З них у 60 хворих ВХ була поєднана із ГХ II (основна група), а в інших 47 хворих була ізольована ВХ (група порівняння). У свою чергу кожна група була розділена на підгрупи за ступенем ВХ. Основну групу розділили на хворих ВХ І із ГХ II (26 осіб) і другу підгрупу хворих ВХ II із ГХ II (34 особи). Група порівняння була розділена на підгрупу з ізольованою ВХ І ст. (21 особа) і з ізольованою ВХ II ст. (26 осіб). Вміст ейкозаноїдів (лейкотриєнів і простагландинів) у сироватці крові визначали методом радіоімунного аналізу за допомогою діагностичних тест-систем фірми "Amersham" (Великобританія). Статистичний аналіз даних здійснювали за допомогою комп'ютерного пакета прикладних програм для обробки статистичної інформації Statistica 6.1 (StatSoft, Inc., США). Для порівняння двох нормальних розподілів використовували t-критерій Стьюдента. Якщо хоча б один з розподілів не був нормальним, то для порівняння незалежних вибірок застосовували ранговий критерій Манна-Вітні (табл. 1). Таблиця 1 Вміст простагландинів і лейкотриєнів у сироватці крові у хворих ВХ при відсутності й наявності ГХ (пг/мл; Me [25 %; 75 %] або M±s) Показник ПГЕ2 6-кето-ПГF1α ЛТ С4 ЛТ В4 ВХ І (n=21) 1886 [1667; 1995] 23,01 [19,50; 25,56] 23,2 [20,12;25,7] 36,0 [32,04;40,31] ВХ+ГХ І (n=26) II (n=34) 2230 2303 [1870; 2500] [1896; 2679] 26,92 29,62 [25,08; 30,03] [25,70; 32,48] 27,1 31,32 [23,25; 30,17] [26,06; 36,46] 56,37 66,34 [54,63; 64,12] [60,10; 70,43] II (n=26) 2197 [1913; 2538] 24,86 [22,53; 28,50] 25,48 [23,10; 31,26] 41,1 [37,69;45,62] Контроль (n=22) 1649 [1211; 1867] 16,9 [14,33;19,22] 26,7 [24,03; 29,14] 25,71 [20,68; 28,09] 20 25 30 35 40 45 Установлено, що вміст ПГЕ2 збільшувалося вже в стадії початкових проявів ВХ (1886 пг/мл Me [1667; 1995]), залишаючись підвищеним при ВХ II (2197 пг/мл Me [1913; 2538]), порівняно із групою контролю (1649 пг/мл Me [1211; 1867]). При ВХ, поряд зі зрушеннями в вмісті ПГЕ2, відзначалася тенденція до підвищення 6-кето-ПГF1α: ВХ (23,01 пг/мл Me [19,50; 25,56]), ВХ II (24,86 пг/мл Me [22,53; 28,50]), у порівнянні з контрольною групою (16,9 пг/мл Me [14,33; 19,22]). Що свідчить про більш значиму вазодилатацію, а отже про збільшення ендотеліальної дисфункції в міру обтяження ВХ. Виявлено особливості зміни вмісту ендотеліальних вазоактивних медіаторів при різних варіантах ВХ. У всіх групах спостереження, незалежно від наявності ГХ, рівні ейкозаноїдів, що визначалися, вірогідно відрізнялися від значень у групі контролю. Так, у пацієнтів групи із ВХ без ГХ вміст ЛТ В4 вірогідно перевищував (р