Спосіб ранньої діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти

Реферат: Спосіб діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти (ААВА) включає клініко-інструментальне обстеження пацієнта. Для діагностики можливого розриву аорти в більш ранній термін одночасно натще у пацієнта забирають венозну кров, потім її центрифугують, як антикоагулянт використовують етилендіамінтетраоцтову кислоту, а в одержаній плазмі визначають рівень базальної концентрації матриксної металопротеїнази 9 (ММП-9). При достовірному зменшенні концентрації ММП-9 в плазмі крові по відношенню до контрольних вимірів у категорії хворих з симптомними ААВА та при симптомних і асимптомних ААВА у хворих, віднесених до категорії з швидкозростаючими ААВА, діагностують можливий розрив аневризми. UA 86126 U (12) UA 86126 U UA 86126 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до абдомінальної хірургії, і може бути використаною для ранньої діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти. Відомо, що стандартним способом діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти (ААВА) є клініко-інструментальне обстеження пацієнта, яке включає визначення діаметра аневризми, швидкість її росту та симптомність захворювання [Новые возможности в лечении аневризм брюшной аорты путем эндоваскулярного протезирования //В кн.: Новые направления в диагностике и лечении заболеваний сосудов. Мат-лы 11-й (XV) междунар. конф. Российского об-ва ангиологов и сосуд. хирургов. 19-21 ноября 2000 г. - Москва. - С. 196-197]. Даний спосіб діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог. Основним недоліком найближчого аналога є неможливість діагностики розриву аневризми абдомінальних відділів аорти на більш ранніх термінах розвитку патології. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти шляхом діагностування ризику розриву на більш ранніх етапах. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти, який включає клініко-інструментальне обстеження пацієнта, згідно з корисною моделлю, для діагностики можливого розриву аорти в більш ранній термін одночасно натще у пацієнта забирають венозну кров, потім її центрифугують, як антикоагулянт використовують етилендіамінтетраоцтову кислоту, а в одержаній плазмі визначають рівень базальної концентрації матриксної металопротеїнази 9 (ММП-9) і при достовірному зменшенні концентрації ММП-9 в плазмі крові по відношенню до контрольних вимірів у категорії хворих з симптомними ААВА та при симптомних і асимптомних ААВА у хворих, віднесених до категорії з швидкозростаючими ААВА, діагностують можливий розрив аневризми. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності діагностики можливого розриву аневризми абдомінальних відділів аорти шляхом діагностування ризику розриву на більш ранніх етапах, обумовлений тим, що дослідження концентрації ММП-9 показує інтенсивність розпаду еластину в тканині аорти, що непрямо вказує і на концентрацію еластину в стінці аорти. При цьому відомо, що фермент ММП-9, руйнуючий еластин, є одним із найважливіших елементів, які беруть участь в патогенезі розвитку ускладнень ААВА [Coronary flow velocity immediately after primary coronary stenting as a predictor of ventricular wall motion recovery in acute myocardial infarction /T. Wakatsuki, M. Nakamura, T. Tsunoda et al. //J Am Coll Cardiol. - 2000. Vol. 35 (7). - P. 1835-1841]. Спосіб виконують наступним чином: Пацієнта обстежують за допомогою клінікоінструментальних методів. Для діагностики можливого розриву аорти в більш ранній термін одночасно натще у пацієнта забирають венозну кров, потім її центрифугують, як антикоагулянт використовують етилендіамінтетраоцтову кислоту. В одержаній плазмі визначають рівень базальної концентрації ММП-9. При достовірному зменшенні концентрації ММП-9 в плазмі крові по відношенню до контрольних вимірів у категорії хворих з симптомними ААВА та при симптомних і асимптомних ААВА у хворих, віднесених до категорії з швидкозростаючими ААВА, діагностують можливий розрив аневризми. Ефективність способу доказана клініко-інструментальним обстеженням пацієнтів та імуноферментним дослідженням венозної крові. З метою розробки способу ранньої діагностики можливого розриву аневризми для попередження ускладнень у хворих із симптомними ААВА виконане проспективне дослідження, спрямоване на вивчення взаємозв'язку рівня ММП-9 у плазмі крові з традиційними факторами ризику розриву ААВА -діаметром аневризми, швидкістю її росту й симптомністю захворювання. Суть способу, який заявляється, полягає в дослідженні рівня ММП-9 з метою оцінки інтенсивності розпаду еластину в тканині аорти, оскільки рівень ММП-9 також може побічно вказувати на концентрацію еластину в стінці аорти. Забір зразків венозної крові виконували в пацієнтів натще, потім центрифугували, а як антикоагулянт використовували етилендіамінтетраоцтову кислоту, отриману плазму зберігали при температурі -40 °C. Дослідження прогнозної оцінки ризику розриву аневризми складалося із двох основних етапів. На першому етапі за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) й ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС) визначали максимальний діаметр аневризми (поперечний або 1 UA 86126 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 передньо-задній), одночасно у хворого виконували забір крові для визначення рівня базальної концентрації ММП-9 плазми крові. Даний аналіз дозволяє визначати кількість ММП-9 у культурах тканин і рідких середовищ організму. Для визначення концентрації ММП-9 у плазмі крові використовували набір AmershamBioscinces (UK) Matrix Metalloproteinase-9, (MMP-9), Human, Biotrak ELISA System, що дозволяє визначати загальну концентрацію ММП-9 (вільного й зв'язаного з білками крові) із чутливістю до 0,6 нг/мл. Метод заснований на принципі двостороннього імуноферментного "сендвіч"-аналізу: на планшетку, на комірках якої абсорбовані антитіла до ММП-9, наносять зразки проб; після інкубації й промивання проби обробляють антитілами до ММП-9, міченими пероксидазою хрону, таким чином формуючи комплекс "антитіло - ММП-9 - антитіло+пероксидаза"; кількість зв'язаної пероксидази, яка дорівнює кількості ММП-9, визначають після додавання тетраметилбензидину й визначення оптичної щільності в спектрофотометрі при використанні світла з довжиною хвилі 450 нм. Отриманий результат оптичної щільності екстраполюють на стандартну криву для одержання істинної концентрації ММП-9. Другим етапом, з інтервалом в 6 місяців виконували повторне УЗД з метою визначення динаміки змін аневризми. У дослідженні приймали участь 129 хворих з діагнозом ААВА, причому хворих з ААВА малих розмірів було 49 (37,9 %), з ААВА середніх розмірів - 58 (44,8 %). ААВА великих розмірів діагностовані у 22 (17,3 %) пацієнтів. Серед обстежуваних хворих у 62 (48,3 %) ААВА мала симптомний, а в 38 (51,7 %) пацієнтів асимптомний характер. У групі із симптомним перебігом захворювання в більшості хворих були аневризми великих і середніх розмірів, тоді як серед хворих з асимптомними ААВА у більшій частині випадків діагностували малі аневризми. При аналізі отриманих результатів не виявили статистично достовірної різниці рівня ММП-9 плазми крові залежно від діаметра ААВА. Концентрація ММП-9 для ААВА малого діаметра становила 142,4 нг/мл, для ААВА середнього діаметра - 153,2 нг/мл, для ААВА великого діаметра - 141,3 нг/мл. При дослідженні залежності рівня ММП-9 від симптомності захворювання було виявлено достовірне розходження середнього рівня ММП-9. При цьому рівень ММП-9 при симптомному перебігу ААВА виявився вірогідно нижче, ніж при асимптомному перебігу захворювання (р