Спосіб реконструкції довгих пальців кисті при травмі кільцем

Реферат: UA 87539 U UA 87539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до галузі медицини, зокрема до хірургії кисті. За останнє десятиріччя частота травм з втратою працездатності значно зросла і, за даними І.Г. Гришина та співавтор. (1991), непрацездатність у зв'язку з пошкодженням кисті складала 51 % від усіх травм. Накопичений світовий досвід центрів мікрохірургії лікування хворих з важкими пошкодженнями верхньої кінцівки показує, що відсоток хворих які потребують екстреного мікрохірургічного лікування складає до 54 % від усіх травм верхньої кінцівки. Більшість таких постраждалих (71 %) - люди найбільш працездатного віку, з них 50-70 % отримали травму на виробництві. [4]. Щорічна потреба у виконанні такого плану операцій складає 20-40 на 1 млн. населення. Травма кільцем є однією з найважчих травм пальців кисті, виділена в окрему нозологію. Тяжкість даної травми обумовлена механізмом, а саме створенням великого тиску травмуючого агента на малу площу, котре приводить до скелитизації м'якої тканини на рівні середньої, проксимальної фаланг та травматичного відчленування дистальної фаланги, тракційного пошкодження судинно-нервових пучків. Незважаючи на значні успіхи сучасної хірургії кисті, численні публікації, які присвячені реконструкції довгих пальців кисті при травмі кільцем, залишається цілий ряд невирішених проблем як тактичного, так і технічного плану при лікуванні даного виду травми, а саме одноетапного пластичного заміщення дефекту кисті з використанням мікрохірургічної техніки [1]. Так відомий спосіб оперативного втручання при травмах кільцем, що супроводжується циркулярним дефектом м'яких тканин, формування кукси пальця на рівні життєздатних тканин. Цей спосіб полягає в наступному: після максимального видалення нежиттєздатних тканин, формується кукса травмованого пальця загальноприйнятою методикою [3]. Недоліками цього способу є: втрата середньої, частини дистальної фаланг та вкорочення пальця. Наслідком цього є відсутність повної функції травмованого пальця, незадовільний косметичний результат. Найближчим аналогом - прототипом - є спосіб закриття дефектів м'яких тканин за методикою Блохіна-Конверса. Цей спосіб полягає в наступному: на передньо-боковій поверхні передньої черевної стінки "S"-подібним розтином викроюють два шкірно-фасціальних клапті. Після мобілізації клаптів висікають частину підшкірно-жирової клітковини, клапті зближують та формують трубку, в котру вшивають скальпований палець. Дефект шкіри на донорській ділянці закривають місцевими тканинами за рахунок гарного зміщення тканин. Довжину трубки необхідно формувати на 1,5-2 см більше довжини скальпованого сегмента, так як при відсіканні ніжки сформованої трубки проходить її вкорочення. Верхня кінцівка фіксується гіпсовою пов'язкою типу Дезо. Хворий в такому положенні знаходиться 4-ри тижня. Після закінчення терміну вимушеної іммобілізації виконується 2-й етап відсічення, 3-й етап корекція клаптя та передньої черевної стінки. [2]. Недоліками цього способу є: значна відмінність тканин кисті та передньої черевної стінки, великий об'єм підшкірно-жирової клітковини. Перегинання ніжки клаптя приводить до порушення кровообігу в ньому; мала рухливість клаптів; треба брати клапті більші за розміри дефекту на 25 %; вимушене тривале положення верхньої кінцівки; з 12-ї доби треба виконувати постійне тренування клаптя, що важко робити в амбулаторних умовах (хворий на цей час вже виписується із стаціонару); довгий час лікування; багатоетапність хірургічного втручання, яка збільшує ризик розвитку ускладнень; косметичні недоліки; необхідність в проведенні додаткових коригуючих оперативних втручань у віддаленому періоді після закінчення головного циклу реабілітації; неповноцінне відновлення чутливості, в тому числі й дискримінаційної; комбіновані контрактури в суглобах пальців. Наслідком цього є збільшення незадовільних результатів лікування після пластики дефектів даним способом таких як некрози клаптів протягом 5-ти днів після операції, некроз клаптів після їх відсікання, комбіновані контрактури пальців кисті, порушення чутливості, незадовільні косметичні результати, біль при рухах й доторканні пальцем, підвищений травматизм пересадженої тканини. Задачею корисної моделі, що заявляється, є зменшення післяопераційних ускладнень при реконструкції довгих пальців кисті при травмі кільцем, відновлення функції та покращення косметичних результатів, запобігання повторного хірургічного втручання в пізні строки та зменшення тривалості лікування хворого. Технічний результат корисної моделі полягає у застосуванні нового способу реконструкції довгих пальців кисті при травмі кільцем, шляхом викроювання, мобілізації з долонно-бокової поверхні сусіднього пальця гетеродигітального клаптя з антеградним кровотоком, виконання транспозиції виділеного комплексу на кісткову основу долонної та в\т тильної поверхонь залишку середньої, проксимальної фаланг (формуючи апікальну частину травмованого пальця). 1 UA 87539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Та аутодермопластики залишкового дефекту тильної поверхні, що приводить до зменшення частоти післяопераційних ускладнень, відновлення функції пошкодженої області, покращення косметичних результатів, зменшення тривалості лікування більш ніж на 1/3. Відмінними особливостями корисної моделі, що заявляється, є можливість значно покращити лікування хворих при травмі кільцем, досягти максимального функціонального та косметичного результату, запобігти інвалідизації пацієнта, зменшити строки лікування за рахунок нового сучасного способу реконструкції довгих пальців кисті з використанням мікрохірургічної техніки. Цей спосіб лікування є сучасним, з використанням останніх досягнень в галузі мікрохірургії. За літературними даними такого способу невідомо. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі реконструкції довгих пальців кисті при травмі кільцем шляхом викроювання двох шкірно-фасціальних клаптів передньої черевної стінки, їх мобілізації, формування трубки в котру занурюється дефект, згідно з корисною моделлю викроюють, мобілізують з долонно-бокової поверхні сусіднього пальця гетеродигітальний клапоть з антеградним кровотоком, виконують транспозицію виділеного клаптя на кісткову основу долонної та верхньої треті тильної поверхонь залишку середньої, проксимальної фаланг (формуючи апікальну частину травмованого пальця), виконують аутодермопластику залишкового дефекту тильної поверхні, накладають асептичну пов'язку. Спосіб здійснюється наступним чином. - Проводять потенційовану блокаду плечового сплетення 1 % розчином лідокаїну. - Виконують розмітку майбутнього клаптя на долонно-боковій поверхні сусіднього пальця. - Під джгутом на плечі мобілізують в проксимальному напрямку шкірно-фасціальний клапоть. Клапоть беруть на шовкові трималки та відводять у сторону. - Під оптичним збільшенням х5 разів, за допомогою мікрохірургічного інструментарію виділяють судинну ніжку (власну пальцьову артерію) до рівня біфуркації. - Виконують транспозицію виділеного комбінованого комплексу на кісткову основу долонної та в\т тильної поверхонь залишку середньої, проксимальної фаланг (формуючи апікальну частину травмованого пальця). - Далі знімають джгут, обережно роблять біполярний гемостаз, перевіряють кровообіг у клапті. - Аутодермопластика залишкового дефекту по Андруссону. - Гемостаз за ходом операції. - Накладають асептичну пов'язку. Приклади клінічного застосування способу. Спостереження №1 Хворий К, 1977 р.н., історія хвороби № 12962, госпіталізований в клініку в ургентному порядку 07.011.2010 p., з діагнозом: Травма кільцем: Повне травматичне відчленування дистальної фаланги 5-го пальця лівої кисті. Скелетування середньої проксимальних фаланг. Травму отримав в результаті падіння з висоти, зачепився обручкою за борт вантажного автомобіля. Виконана операція: ПХО ран. Реконструкція 5-го пальця правої кисті. Хід операції: проводили потенційовану блокаду плечового сплетення 1 % розчином лідокаїну. Виконали розмітку майбутнього клаптя на долонно-боковій поверхні середньої та проксимальної фаланги 4-го пальця. Під джгутом на плечі в проксимальному напрямку мобілізували шкірнофасціальний клапоть. Клапоть брали на шовкові трималки та відводили у сторону. Під оптичним збільшенням х5 разів, за допомогою мікрохірургічного інструментарію виділяли судинну ніжку клаптя (власну пальцьову артерію) до рівня біфуркації. Виконували транспозицію виділеного комбінованого комплексу на кісткову основу долонної та в\т тильної поверхонь залишку середньої, проксимальної фаланг (формуючи апікальну частину травмованого пальця). Далі знімали джгут, обережно робили біполярний гемостаз, перевіряли кровообіг у клаптях. Виконували аутодермоплпстику залишкового дефекту тильної поверхні по Андруссону. Гемостаз за ходом операції. Асептична пов'язка. Медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування, дозована ЛФК. Шви знімали на 14 добу. Найближчий функціональний та косметичний результати розцінені як відмінні. Хворий повернувся до праці за старою спеціальністю через 6 тижнів. Спостереження № 2 Хворий К, 1981 р.н., історія хвороби № 432, госпіталізований в клініку в ургентному порядку 12.03.2009 p., з діагнозом: Травма кільцем: Повне травматичне відчленування дистальної фаланги 4-го пальця правої кисті. Скелетування середньої проксимальних фаланг. Травму отримав в результаті падіння з висоти зачепився обручкою за гвіздок. Виконана операція: ПХО ран. Реконструкція 4-го пальця правої кисті. Хід операції: проводили потенційовану блокаду плечового сплетення 1 % розчином лідокаїну. Виконали розмітку майбутнього клаптя на 2 UA 87539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 долонно-боковій поверхні середньої та проксимальної фаланги 3-го пальця. Під джгутом на плечі в проксимальному напрямку мобілізували шкірно-фасціальний клапоть. Клапоть брали на шовкові трималки та відводили у сторону. Під оптичним збільшенням х5 разів, за допомогою мікрохірургічного інструментарію виділяли судинну ніжку клаптя (власну пальцьову артерію) до рівня біфуркації. Виконували транспозицію виділеного комбінованого комплексу на кісткову основу долонної та в\т тильної поверхонь залишку середньої, проксимальної фаланг (формуючи апікальну частину травмованого пальця). Далі знімали джгут, обережно робили біполярний гемостаз, перевіряли кровообіг у клаптях. Виконували аутодермопластику залишкового дефекту тильної поверхні по Андруссону. Гемостаз за ходом операції. Асептична пов'язка. Медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування, дозована ЛФК. Шви знімали на 14 добу. Найближчий функціональний та косметичний результати розцінені як відмінні. Хворий повернувся до праці за старою спеціальністю через 6 тижнів. Спосіб, що заявляється, апробований в Київському міському центрі пластичної мікрохірургії та хірургії кисті на базі клінічної лікарні № 3 з 2002 по 2011 рік. За даним способом проліковано 21 хворий з травмою кільцем довгих пальців кисті. Всі операції виконувалися з використанням мікрохірургічної техніки під оптичним збільшенням операційного мікроскопа. При лікуванні пацієнтів за новим способом одержані наступні результати: відмінно - 91 %, добре - 5,8 %, задовільно - 2,8 %, незадовільно - 0,4. При лікуванні хворих за найближчим аналогом (прототипом) одержані такі результати: відмінні - 60 %, добрі - 15,6 %, задовільні - 14,2 %, незадовільні - 10,2 %. Як ми бачимо, інтегральні показники функції кисті у пацієнтів, які лікувалися за нашим способом, набагато вище, ніж у тих, які лікувалися за найближчим прототипом. Обробка результатів клінічного застосування способу з використанням критерію Ст'юдента доводить статистичне достовірне зниження відсотка післяопераційних та віддалених ускладнень в порівнянні з прототипом (р