Морфоліну 2-(4-(2-метоксифеніл)-5-(піридин-4-іл)-4н-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетат, який виявляє гепатопротекторну активність

Реферат: Морфоліну 2-(4-(2-метоксифеніл)-5-(піридин-4-іл)-4Н-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетат формули: N N S N H2 C N O C O + H2N O OCH3 , що виявляє гепатопротекторну активність. UA 87589 U (12) UA 87589 U UA 87589 U 5 10 15 Корисна модель належить до фармацевтичної хімії, фармакології та медицини, та може бути використаною у створенні нових біологічно активних сполук у ряді похідних 1,2,4-триазолу і застосованою в лікуванні гепатитів, які супроводжуються руйнуванням гепатоцитів та підвищенням активності ферментів печінки в сироватці крові. Найбільш близьким структурним аналогом похідних 1,2,4-триазолу, що заявляються, є морфолінію 5-метил-1,2,4-триазол-3-ілтіоацетат, що виявляє гепатопротекторну, ранозагоюючу і противірусну активність (пат. України № 1988 від 22.12.86 р., опубл. 20.12.94 р., МПК C07D 413/12, А61K 31/41, А61K 31/535). Торгове найменування морфолінію 5-метил-1,2,4-триазол-3ілтіоацетату-тіотриазолін. Найближчий аналог хоча і виявляє гепатопротекторну активність, однак її величина поступається показникам запропонованої речовини. Крім того, збільшення дози тіотриазоліну приводить до зниження функцій імунної системи організму і зниженню його резистентності. В основу корисної моделі поставлено задачу створення нових біологічно активних сполук у ряду 1,2,4-триазолу, які мають гепатопротекторну активність. Поставлена задача вирішується тим, що морфоліній морфоліну 2-(4-(2-метоксифеніл)-5(піридин-4-іл)-4Н-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетат, умовно названий тіометризол, містить при N4атомі ядра 1,2,4-триазолу 2-метоксифенільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4-триазолу 4піридиновий радикал, двовалентний атом сірки, карбоксильну групу, з'єднану іонним зв'язком з молекулою морфоліну, і має формулу: N N S N H2 C N O C O + H2N O OCH3 20 25 30 35 40 45 50 . Така структура сполуки забезпечує: низьку гостру токсичність, збільшення гепатопротекторних властивостей при запальних процесах печінки, призводить до подовження життя, нескладну методику отримання та доступність реактивів для синтезу. Сполуку, що заявляється, отримують шляхом взаємодії 2-(5-(4-піридил)-4-(2-метоксифеніл)1,2,4-триазол-3-ілтіоацетатної кислоти з морфоліном в спиртовому середовищі при температурі 780 ºС. Приклад В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром, завантажують 342 г (1М) 2-(5-(4-піридил)-4-(2-метоксифеніл)-1,2,4-триазол-3-тіо)ацетатної кислоти, 1500 мл 96 % етанолу. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до кипіння, протягом 5 хвилин додають 87,1 г морфоліну, нагрівають 30 хв. (до повного розчинення), охолоджують, випаровують на ¾ об'єму, охолоджують до 250 ºС, додають 200 мл ацетону і залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 347,5 г (81 % в розрахунку на 2-(5-(4-піридил)-4-(2-метоксифеніл)-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетатну кислоту). Жовта кристалічна речовина з Тпл. 118-1200 ºС (із суміші етанол: ацетон - 1:2) розчинна у воді, малорозчинна в органічних розчинниках. Знайдено, %: С - 55,87, Н - 5,41, N-16,29, S-7,51. C2ОH23N5O4S1. Вирахувано, %: С - 55,93, Н - 5,40, N-16,31, S-7,47. -1 В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється, наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1600 см , C-1 -1 -1 S-групи при 700 см , -С-О-С-групи при 1250 см , О=С-групи при 1690 см , а також наявна смуга -1 поглинання, характерна для солей карбонових кислот, що містять СОО-групу при 1410 см . Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Досліджувану сполуку розчиняли в 1,5 мл дистильованої води і вводили з додержанням правил асептики та антисептики за допомогою шприца внутрішньоочеревинно. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 морфоліну 2-(4-(2-метоксифеніл)-5-(піридин-4-іл)-4Н1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетату дорівнює 2780 (2730-2920) мг/кг. Для вивчення гепатопротекорної активності була використана загальноприйнята модель експериментального токсичного тетрахлорметанового гепатиту, яка наведена в рекомендаціях АМН України Стефанова. Для відтворення гострого токсичного ураження печінки використовували 50 % олійний розчин тетрахлорметану у дозі 1 мл/100 г маси тіла щура, який 1 UA 87589 U 5 10 15 20 25 30 35 вводили внутрішньошлунково 2 рази через 24 години. При цьому досліджені речовини вводили внутрішньошлунково у вигляді суспензій за 1 годину до та через 2 години після введення тетрахлоретану. Експериментальні тварини (білі нелінійні щури) були розподілені на групи, по 9 щурів в кожній. Дослідження проводили з урахуванням "Правил доклінічної оцінки безпеки фармакологічних засобів (GLP)". Забій тваринвиконували відповідно до "Методичних рекомендацій по виведенню тварин з експерименту". Сполуки вводилися в дозі 1/10 від LD50, яку визначали попередньо перед виконанням дослідів. Вивчення загальної дії та гострої токсичності виконували по експрес-методу В.Б. Прозоровського (2007) на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 4 групи тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуки вводили лабораторним тваринам з додержанням правил асептики та антисептики у вигляді тонкодисперсної водної суспензії, яку стабілізували твіном-80 з розрахунку 0,2 мл твіну80 на 50 мг речовини. Як біоматеріал для проведення комплексних досліджень в рамках виконання поставлених у цій роботі задач використовували сироватку крові. Ефективність випробовуваних сполук за умов модельної форми гострого гепатиту визначали за показниками АлАТ, АсАТ, γ-ГТ, ЛФ, ЗХС, ТГ та коефіцієнта де Рітіса. Статистична обробка результатів проводилася за допомогою програми Statistica 7.0. Достовірності відмінностей групових середніх оцінювалися на основі однофакторного дисперсійного аналізу. Відмінності між групами вважали статистично значимими при Р