Спосіб визначення типовості антропогенних ландшафтів

Реферат: UA 89491 U UA 89491 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до сільськогосподарських меліорацій і стосується районування сільськогосподарських територій. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб визначення типовості агроландшафтів, що включає відбір зразків тільки для ґрунту, зрошувальних та ґрунтових вод, а інтегровані показники типовості для кожного із порівнюваних агроландшафтів визначаються в залежності від перемноження коефіцієнтів визначених значень для індикаторних та факторних показників меліоративного режиму [1]. Недолік даного способу полягає у тому, що він не враховує вагомість кожного з факторних показників меліоративного режиму досліджуваних агроландшафтів, й реальну величину за допомогою якої можна визначити їх типовість. Задача корисної моделі - встановлення достовірних коефіцієнтів вагомості показників меліоративного режиму для різних умов використання ландшафтів й встановлення величини для визначення площ розповсюдження отриманих результатів досліджень. Задача корисної моделі вирішується тим, що встановлюються коефіцієнти вагомості кожного з факторних показників меліоративного режиму порівнюваних антропогенних ландшафтів, на які вони перемножуються і які змінюються в межах від 0 до 1; типовість антропогенних ландшафтів визначається окремими порівняннями оціночних та факторних показників між собою, різниця між якими не повинна перевищувати 10 %. Спосіб визначення типовості антропогенних ландшафтів виконується наступним чином. Спосіб визначення типовості антропогенних ландшафтів починається з відбору зразків ґрунту, зрошувальних та ґрунтових вод. Їх стан оцінюється за допомогою показників меліоративного режиму, які поділяються на оціночні та факторні. До оціночних належать: водно-фізичні, фізико-хімічні та агрохімічні показники ґрунту (допустимі межі регулювання вологості кореневмісного шару, загальна та токсична засоленість, співвідношення катіонів у водній витяжці, вміст гумусу та його склад). Ґрунт є одним із важливих об'єктів, який впливає на отримання кінцевого продукту рослинницької сільськогосподарської продукції, а всі інші показники меліоративного режиму у тій чи іншій мірі впливають безпосередньо на стан ґрунту, але кожний по різному. Це потребує встановлення вагомості кожного з показників, які відносяться до факторних. До факторних показників належать допустимі межі регулювання рівнів ґрунтових вод, якість зрошувальної води (мінералізація, хімічний склад), інтенсивність та напрямок волого- та водообміну відповідно: між зоною аерації і зоною насичення ґрунтовими водами та зоною насичення ґрунтовими водами і нижчезалягаючими підземними водами. По кожній групі показників меліоративного режиму кожного із досліджуваних антропогенних ландшафтів визначаються інтегрований факторний та інтегрований оціночний показники в залежності від перемноження коефіцієнтів визначених значень для оціночних та факторних показників меліоративного режиму, а для визначення інтегрованого факторного показника для кожного із порівнюваних антропогенних ландшафтів враховується коефіцієнт вагомості (d), який визначається за наступною формулою: ф ф ф ф Ту =(Пу1 ×d1)×(Пу2 ×d2)×…×(Пуn ×dn), (1) де ф Ту - інтегрований факторний показник меліоративного режиму; ф ф ф Пу1 , Пу2 , … , Пуn - коефіцієнти визначених значень факторних показників меліоративного режиму; d1, d2, …, dn - коефіцієнти вагомості кожного з факторних показників меліоративного режиму, змінюються в межах від 0 до 1 (табл. 1); 0