Спосіб визначення типовості агроландшафтів

Реферат: UA 78445 U UA 78445 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до сільськогосподарських меліорацій і стосується районування сільськогосподарських територій. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб визначення екологічної стійкості ландшафтно-меліоративних систем, що включає визначення коефіцієнта запасу стійкості, який виражається співвідношенням критичних величин кожного з показників меліоративного режиму, при яких вони порушують екологічну стійкість до їх існуючих величин [1]. Недолік даного способу полягає у тому, що він не дозволяє визначити єдину для досліджуваних агроландшафтів величину, за допомогою якої можна визначити їх типовість. Задача корисної моделі полягає у зменшенні кількості відбору досліджуваних зразків, розробка інтегрованого показника для визначення площ розповсюдження отриманих результатів досліджень. Поставлена задача корисної моделі вирішується тим, що відбір зразків виконується тільки для ґрунту, зрошувальних та ґрунтових вод; інтегровані показники типовості для кожного із порівнюваних агроландшафтів визначається в залежності від перемноження коефіцієнтів визначених значень для індикаторних та факторних показників меліоративного режиму. Для пояснення способу визначення типовості агроландшафтів додається схема просторового розташування ПМ, де: 1 - ґрунт; 2 - зона аерації; 3 - зона насичення ґрунтовими водами; 4 - зона підземних вод; 5 - критичний рівень залягання ґрунтових вод; 6 - рівень ґрунтових залягання вод; 7 - рівень підземних вод; 8 - надходження зрошувальної води (зрошення); 9 - вологообмін між зоною аерації і зоною насичення ґрунтовими водами; 10 - водообмін між зоною насичення ґрунтовими водами і нижче залягаючими підземними водами; 11 - сільськогосподарські культури. Спосіб визначення типовості агроландшафтів виконується наступним чином. Спосіб визначення типовості агроландшафтів починається з відбору зразків ґрунту на основі яких визначаються його водно-фізічні, фізико-хімічні та агрохімічні властивості. Відбір зразків відбувається з ґрунту (1) (див. фіг. 1), який розташований на поверхні зони аерації (2). Ґрунт (1) є одним із важливих об'єктів, який впливає на отримання кінцевого продукту рослинницької сільськогосподарської продукції (11). Але на ґрунт (1) значний вплив оказують зрошувальні (8) та ґрунтові води (6, 9), які можуть привести стан ґрунту до зниження його родючості, розвитку таких негативних процесів як вторинне засолення та осолонцювання, підлуження тощо, що в кінцевому результаті веде до недоотримання сільськогосподарської рослинницької продукції. При цьому зрошувальна вода (8) починає оказувати вплив на стан ґрунту одразу, а ґрунтові води (3), коли їх рівні (6) перевищують критичний рівень (5). Тому далі виконується відбір зразків цих факторів впливу (зрошувальні (8) та ґрунтові води (6,9)), на основі яких визначається їх фізико-хімічний склад. Для визначення стану ґрунту та факторів впливу (зрошувальні (8) та ґрунтові води (6,9)) розроблений комплекс показників, який отримав назву меліоративний режим. Показники меліоративного режиму характеризують кожний із наведених об'єктів (фіг. 1) й взаємозв'язок між ними та скомпоновані в таблиці. Як показники меліоративного режиму виділяються: допустимі межі регулювання вологості кореневмісного шару; допустимі межі регулювання рівнів ґрунтових вод; інтенсивність та спрямованість вологообміну між зоною аерації і зоною насичення ґрунтовими водами; інтенсивність та спрямованість водообміну між зоною насичення ґрунтовими водами і нижчезалягаючими підземними водами; фізико - хімічні показники ґрунту (загальна та токсична засоленість, співвідношення катіонів у водній витяжці, рН ґрунтового розчину; якість зрошувальної води (мінералізація, співвідношення катіонів у зрошувальній воді, рН зрошувальної води; агрохімічні показники ґрунту (вміст гумусу, склад гумусу) тощо. При тривалому впливі ґрунт з часом може змінювати свої властивості, і тільки в негативному відношенні. Для того, щоб негативна зміна властивостей ґрунтів не відбувалася, для кожного з показників меліоративного режиму розроблені оптимізаційні значення, які не ведуть до деградації ґрунтів. Вони мають назву гранично-допустимі значення (див. табл. 1, п.3). Граничнодопустимі значення для кожного з показників меліоративного режиму (див. табл. 1, п.3) 1 UA 78445 U 5 встановлюються дослідним шляхом, на територіях, що не мають антропогенного впливу (унікальні ландшафти), які мають значну стійкість до зовнішніх факторів впливу. В такому разі ґрунти виступають як індикатор зміни агроландшафтів у просторі та часі. Тому виникає необхідність поділення показників меліоративного режиму. Принципове поділення показників меліоративного режиму Таблиця 1 Умовні позначення, одиниця Гранично – вимірювання допустимі значення 1 2 3 0 Оціночні (індикаторні) показники меліоративного режиму (на які впливають), Ту Водно-фізичні показники ґрунту (0,75-0,85) допустимі межі регулювання вологості W, % від м.с.г. найменшої кореневмісного шару вологоємності Фізикохімічні показники ґрунту S, Sт, % на 100 г ґрунту 0,2; 0,1 загальна та токсична засоленість