Спосіб профілактики загострення хронічного панкреатиту

Реферат: UA 91646 U UA 91646 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема хірургії, і може бути використана для лікування хворих на хронічний панкреатит (ХП) для попередження рецидиву захворювання та прогресування фіброзу тканини підшлункової залози (ПЗ) після операції. Відомий, вибраний за найближчий, спосіб лікування ХП, що включає усунення больового синдрому шляхом прийому анальгетиків, панкреатичних ферментів, пригнічення запалення тканини ПЗ, вплив на іннервацію ПЗ, прийом антиоксидантів, зниження внутрішньопротокового тиску, лікування зовнішньо секреторної недостатності при тяжкій стеатореї, додатково призначають вітаміни (A, D, E, K) а також групи В (Охлобыстин А.В. Заболевания поджелудочной железы. / Consilium medicum. Диспепсия / Приложение // 2002. - C. 26-31). Недоліком відомого способу та найближчого аналога є недостатня ефективність та відсутність у ньому засобів, що ефективно впливають та попереджують рецидив захворювання та прогресування фіброзу тканини ПЗ. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом додаткового застосування медикаментозного препарата, спрямованого на блокування СОХ-2, що бере участь у синтезі простогландинів при запаленні, досягають підвищення клінічної ефективності оперативного втручання. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином: механізм протизапальної дії НПЗП, пов'язаний із пригніченням ними активності СОХ - ключового ферменту метаболізму арахідонової кислоти і, як наслідок, зниженням синтезу простагландинів (ПГ). На початку 90-х років XX ст. Дж. Вейном було встановлено, що в організмі одночасно існує дві ізоформи ферменту СОХ - СОХ-1 (конститутивна) і СОХ-2 (індукована). Вони мають різні функції: СОХ-1 відповідає за синтез ПГ, що беруть участь у захисті слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, регуляції функції тромбоцитів і ниркового кровотоку, а другий ізофермент (СОХ-2) бере участь у синтезі ПГ при запаленні. Терапевтичний ефект НПЗП реалізується за рахунок гальмування активності СОХ-2, а основні побічні ефекти з'являються при інгібуванні СОХ-1. Протизапальна дія НПЗП також пов'язана з гальмуванням перекисного окиснення ліпідів, стабілізацією лізосомальних мембран, гальмуванням процесів утворення макроергічних зв'язків у процесах окисного фосфорилювання, гальмуванням агрегації нейтрофілів, пригніченням синтезу, взаємодією з рецепторами, інактивацією інших медіаторів запалення (брадикінін, лімфокіни, лейкотрієни, фактори комплементу й ін.). Дія інгібіторів СОХ-2 була вивчена і доведена експериментально на щурах. Експериментальний Приклад 1: дослідження проведені на 60-ти щурах-самцях лінії Wistar масою 180-230 гр. Тварини були розділені на 3 групи. Щурам І групи (інтактний контроль) внутрішньоочеревинно (в/о) вводили фізіологічний розчин (плацебо) в об'ємі 0,4 мл. ХП у щурів II та III груп викликали 21-денним введенням L-аргініном (100 мг/100 г, в/о в об'ємі 0,4 мл). Щурам II групи після закінчення введення L-аргініну упродовж 14-ти днів в/о вводили плацебо (фізіологічний розчин). Щурам III групи після закінчення введення L-аргініну упродовж 14-ти днів вводили рофекоксиб (Rofecoxib Бліс ГВС Фарма Лімітед, Індія) (5 мг/кг, в/о). Через 35 днів від початку експерименту щурів всіх груп умертвляли з наступним забором ПЗ для гістологічного дослідження. Маса тіла щурів всіх експериментальних груп до початку експерименту в середньому становила 193,4±2,7 грам. Маса щурів контрольної групи впродовж 35 днів збільшилась на 14 % (р