Спосіб діагностики загострення хронічного рецидивного панкреатиту

1. Спосіб діагностики загострення хронічного рецидивного панкреатиту, який включає визначення дебіт-години ферментів підшлункової залози в дуоденальному вмісті, а також показників, що характеризують рівень цих ферментів у крові та сечі пацієнта, який відрізняється тим, що додатково визначають показник концентрації креатиніну в крові пацієнта і при не перевищенні її величиною прийнятої норми розраховують індекси "ухилення ферментів у кров" по відношенню дебіт-години ферменту у дуоденальному вмісті до одного із по A (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ЗАГОСТРЕННЯ ХРОНІЧНОГО РЕЦИДИВНОГО П АНКРЕАТИТУ 35764 рахунку індексів "ухилення ферментів у кров" та аналізу цих величин забезпечити підвищення специфічності та інформативності показників, що призводить до підвищення точності діагнозу. Задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики загострення ХРП, який включає визначення дебіт-години ферментів підшлункової залози у дуоденальному вмісті, показників, що характеризують рівень цих ферментів у крові та сечі пацієнта, додатково визначають показник концентрації креатиніну в крові пацієнта та при неперевищенні її величиною прийнятої норми розраховують індекси "ухилення ферментів у кров" по відношенню дебіт-години ферменту у дуоденальному вмісті до одного із показників, який характеризує рівень цього ж ферменту в крові, сечі, крові й сечі одночасно, та при зниженні величини хоча б одного з розрахованих індексів порівняно з нормою діагностують загострення ХРП. Іншою відмінною ознакою способу є те, що як показник рівня ферменту в крові пацієнта використовують показник, вибраний із ряду: активність амілази, вміст ліпази, концентрація трипсину, добуток концентрації трипсину та коефіцієнта приросту трипсину. Ще однією відмінною ознакою способу є те, що як показник рівня ферменту у сечі використовують показник, вибраний із ряду: активність уроамілази, дебіт уроамілази через 60 хвилин після харчового навантаження, добуток активності уроамілази та коефіцієнта приросту дебітів уроамілази. Окрім того, відмінною ознакою способу є те, що як показник рівня ферменту одночасно в крові та сечі пацієнта використовують добуток активності амілази в крові та показника, вибраного з ряду: активність уроамілази, дебіт уроамілази через 30 хвилин після харчового навантаження, дебіт уроамілази через 60 хвилин після харчового навантаження, сума дебітів уроамілази після харчового навантаження, добуток активності уроамілази та коефіцієнта приросту дебітів уроамілази. Між сукупністю суттєви х ознак винаходу та технічним результатом, якого можна досягти при здійсненні винаходу, існує причинно-наслідковий зв'язок. У хворих, які страждають на ХРП, у підшлунковій залозі розвивається фіброз. Внаслідок цього продуціювання нею ферментів знижене як у період ремісії, так і при загостренні захворювання. Тому тест на гіперферментемію при загостренні ХРП малоінформативний. Визначення рівня ферменту у дуоденальному вмісті з використанням стимуляторів невеликої потужності - еуфіліну та глюконату кальцію (за прототипом) не інформативне, а сильні стимулятори (секретин, панкреозімін) провокують викид ферментів у кров та загострення ХРП (див. Геллер Л.И. Новые методы диагностики заболеваний поджелудочной железы. - Хабаровск, 1979. - С. 30; Геллер Л.И., Пашко М.М. Значение активности трипсина, амилазы и липазы в сыворотке крови для дифференциальной диагностики хронического панкреатита и други х заболеваний органов брюшной полости // Врач. дело. - 1990. - № 3. - С. 8688). У деяких хворих з синдромом "подразненої" підшлункової залози при ХРП, що іноді спостерігається при початкових стадіях захворювання, від значають підвищення показників рівня ферментів у вмісті дванадцятипалої кишки. На різних стадіях ХРП можливе підвищення рівня ферментів у крові та сечі. Але й у цьому випадку тестування за способом-прототипом виявляється неспецифічним, тому що, наприклад, гіперліпаземія може мати місце при біліарній патології, кишковій непрохідності (див. Дегтярева И.И. Панкреатит. - Киев: Здоров'я, 1992. - С. 76); амілаза утворюється також у привушних залозах, печінці, нирках, легенях, скелетних м'язах, яєчниках (див. Там само, С. 73). При загостренні ХРП до вмісту дванадцятипалої кишки ферментів надходить менше, а в кров та, відповідно, у сечу більше, ніж у здорових. Така ситуація, коли у дуоденальному вмісті рівень ферментів підшлункової залози знижується, а у крові та сечі підвищується, називається феноменом "ухилення ферментів у кров" (див. Дегтярева И.И. Панкреатиты. - Киев: Здоров'я, - С. 73; Геллер Л.И. Хронический рецидивирующий панкреатит. - Хабаровск: Хабаровское книжное изд-во, 1976. - С. 13) та, якщо тести на рівень ферментів у дуоденальному вмісті, у крові та сечі відповідають загальноприйнятим нормам, то більш інформативним виявляється тест на присутність феномена "ухилення ферментів в кров" у конкретного хворого, який визначають за величиною відношення рівня ферменту у дуоденальному вмісті (дебіт-година) до показника рівня того ж ферменту у крові та/або сечі. Якщо це відношення, яке називається індексом ухилення, є зниженим порівняно з нормою, розрахованою для здорових людей, то діагностують загострення ХРП у конкретного хворого. Проте діагноз ХРП за індексом ухилення треба диференціювати від хронічної ниркової недостатності (ХНН). При ХНН гальмується процес виведення ферментів із крові, тому їх рівень у ній підвищується навіть у випадку відсутності запальних захворювань підшлункової залози (див. Богер М.М. Панкреатиты. - Новосибирск: Наука, 1984. - С. 78). У дуоденальному вмісті показник рівня ферментів (дебіт-година) також знижений, як і у випадку наявності "ухилення ферментів у кров", оскільки при ХНН тканина підшлункової залози зазнає постійного токсичного впливу, в ній розвивається дистрофія ацинарних клітин. У такій ситуації може спостерігатися хибне (несправжнє) "ухилення ферментів у кров", що знижує специфічність заявленого тесту. Окрім того, при ХНН спостерігається зниження рівня ферментів у сечі. Може виникнути ситуація, коли відношення дебіт-години ферменту у дуоденальному вмісті та рівня його у сечі відповідає нормі у хворого із загостренням ХРП на фоні ХНН. Тобто значення індексу ухилення, для розрахунку якого використовувались показники рівня ферменту у сечі, при ХНН є викривленим. Щоб підвищити специфічність діагностики за допомогою визначення індексу ухилення, треба виключити для хворого діагноз ХНН. Тому однією із суттєвих ознак даного способу є визначення рівня креатиніну у крові хворого. Якщо цей показник не перевищує прийнятої норми (див. таблицю), то визначають індекс ухилення. Для підвищення точності діагнозу розраховують декілька індексів ухилення для кожного пацієнта, використовуючи декілька показників рівня усіх трьох ферментів у крові, сечі або у сечі та крові одночасно. Якщо хоча б 2 35764 один індекс ухилення за величиною виявляється нижчим за норму, то діагностують загострення ХРП. Спосіб діагностики загострення ХРП високоінформативний та специфічний. Методика випробувана на 112 хворих. Точність діагнозу становила 94,8%. В той же час точність діагностики за способом-прототипом становить 2,6-8,8%. Спосіб здійснюється таким чином. У пацієнта натщесерце беруть кров із вени та аналізують її за відомими способами на концентрацію креатиніну, норма для якої становить 0,0440,1 ммоль/л (див. Лабораторные методы исследования в клинике / Под ред. В.3. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - С. 221); вміст ліпази (Л) за методом Тіца (див. Богер М.М. Методы исследования поджелудочной железы. - Новосибирск: Наука, 1982. - С. 87-88); концентрацію трипсину (Т) імунореактивним методом (див. Клиническая оценка лабораторных тестов / Под ред. Н.У. Тица. - М.: Медицина, 1986. - С. 350). Активність амілази у крові (Акр) та сечі (уроамілази - Аур) аналізують за методом Каравея (див. Дегтярева И.И. Панкреатиты. - Киев: Здоров'я, 1992. - С. 71-72). Для визначення дебіт-години ферменту у дуоденальному вмісті використовують оригінальний двоканальний зонд (див. п. России № 2051699 от 12.05.93., A 61 В 10/00) і відому методику (див. Н.Б. Губергриц. Патогенетические аспекты клиники, диагностики, лечения и прогноза хронического панкреатита. / Дис....докт. мед. наук. - Донецк, 1994. - С. 61-62). Дебіт-годину амілази та ліпази визначають за тими ж методами, що і рівень цих ферментів у крові, а трипсину - методом ФулдаГроса-Міхаеліса (див. Справочник по функциональной диагностике / Под ред. И.А. Кассирского. М.: Медицина, 1970. - С. 620). Дебіти уроамілази базальний (Д1), після харчового навантаження через 30 хвилин (Д2) та через 60 хвилин (Д3) також визначають за відомою методикою (див. Н.Б Губергриц. Патогенетические аспекты клиники, диагностики, лечения и прогноза хронического панкреатита. / Дис....докт. мед. наук. - Донецк, 1994. - С. 53-54). Як харчове навантаження використовують "пробний сніданок" (див. Там само, С. 54; Коротько Г.Ф., Аблягов А.А. Ди фференцированность эндосекреторных реакций желудка, двенадцатиперстной кишки и поджелудочной железы на пробные завтраки разного состава // Физиология человека. - 1993. - № 3. - С. 135-140). Коефіцієнт приросту дебітів (Кд) уроамілази та коефіцієнт приросту трипсину (Ктр) розраховують за формулами відповідно (1) та (2): Кд=(Д2+Д3)/Д 1 (1) Ктр=Т1/Т2 (2) де: Т1 - концентрація трипсину у крові хворого натщесерце; Т2 - через 2 години після харчового навантаження. Якщо встановлюють, що дебіти ферментів у дуоденальному вмісті, показники їх рівня у крові та сечі, а також рівень креатиніну у крові хворого не перевищують загальноприйнятих норм, то для уточнення діагнозу розраховують індекси ухилення (І) за формулою (3): І=Д/С (3) де: Д - дебіт-година ферменту у дуоденальному вмісті. "Д" може приймати значення: "Да", "Дтр", "Дл". Індекси "а", "тр", "л" означають відповідно "амілаза", "трипсин", "ліпаза"; С - показник рівня того ж ферменту у крові, сечі, крові та сечі одночасно і може приймати значення: Акр; Т1 ; Т1·Ктр; Л; Аур ; Д 3; Аур·Кд; Акр·Аур ; Акр·Д2; Акр·Д 3; Акр·(Д2+Д3); Акр·Аур ·Кд. Та, якщо рівень креатиніну не перевищує норми і хоча б один із розрахованих за формулою (3) індексів ухилення нижчий за норму, то діагностують загострення ХРП. Конкретні приклади застосування способу. Приклад 1. Хворий К., 37 років, вступив до клініки зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, нудоту, здуття живота. Хворіє близько 3-х років, коли періодично відзначав біль у животі. Останнє погіршення почалось близько місяця тому, коли після прийому з їжею гострого посилився біль. При пальпації живота визначається болісність в епігастрії та у лівому підребер'ї. За допомогою методу фіброгастроскопії діагностовано гастродуоденіт. Проте відповідне лікування (антациди, засоби для обволікання слизових оболонок, метронідазол) було неефективним. Запідозрене ХРП у стадії загострення. Проведено обстеження для встановлення діагнозу ХРП за способом-прототипом. Визначено рівень ферментів: Акр = 29 г/л. год Да = 120420 г/л. год Аур = 140 г/л. год Дтр = 65000 нг/мл Т1 = 20 нг/мл Дл = 4850 од. Т2 = 18,1 нг/мл Д1 = 500 г/л. год Л = 0,75 од. Д2 = 650 г/л. год Д3 = 530 г/л. год Оскільки всі показники були в межах норми, для уточнення діагнозу проведено ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, при якому визначено збільшення підшлункової залози, нерівномірність її структури, нечіткість контурів, що вказувало на наявність у ній запального процесу. В зв'язку з неясністю діагнозу була проведена діагностика згідно з даним способом. Для цього додатково перевірено рівень креатиніну в крові хворого К., який становив 0,045 ммоль/л, що відповідає прийнятій нормі (0,044-0,1 ммоль/л) (див. Лабораторные методы исследования в клинике / Под ред. В.3. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - С. 221). Для розрахунку індексів ухилення (3) за формулами (1) та (2) встановлено Кд та Ктр: Кд=(650+530)/500=2,36 (1) Ктр=(20 мг/мл)/18,1 мг/мл=1,1 (2) Індекси ухилення "І" розраховувались за формулою (3): Іа1=Д а/Акр=(120420 г/л. год)/29 г/л. год=4152 la2=Да/Аур=(120420 г/л. год)/140 г/л. год=860,14 la3=Да/Д3=(120420 г/л. год)/530 г/л. год=227,2 la4=Да/(Акр ·Аур)=(120420 г/л. год)/(29 г/л. год·140 г/л. год)=29,66 la5=Да/(Акр ·Д2)=(120420 г/л. год)/(29 г/л. год·650 г/л. год)=6,39 Іа6=Д а/(Акр·Д3)=(120420 г/л. год)/(29 г/л. год·530 г/л. год)=7,83 la7=Да/[Акр·(Д 2+Д3)]=(120420 г/л. год)/(29 г/л. год · ·1180 г/л. год)=3,52 Іа8=Д а/(Аур·Кд)=(120420 г/л. год)/(140 г/л. год · ·2,36)=364,5 la9= Да/(Аур·Акр ·Кд)=(120420 г/л. год)/(29 г/л. год· ·140 г/л. год·2 ,36)=12,57 Ітр1=Дтр/Т1=65000 од./20 нг/л=3250 3 35764 Ітр2=Дтр/(Т1 ·Ктр)=65000 од./20 нг/л·1,1=2954,54 Іл=Дл/Л=4850 од./0,75 од.=6466,67 Як видно з обстежень та розрахунків, незважаючи на відповідність прийнятим нормам показників рівня ферментів у дуоденальному вмісті, крові та сечі (діагностика за прототипом), при нормальному рівні креатиніну в крові хворого К. (виключення ХНН), індекси ухилення Іа1, Іа2 , Іа4 , Іа 5, І а6, Іа7 , Іа 8, І а9 за своєю величиною нижчі за встановлені норми (див. таблицю). Остаточний діагноз хворого К.: ХРП у стадії загострення. Проведено лікування контрикалом, панкреатином. Стан хворого покращився, величина деяких індексів ухилення підвищилась. На момент виписки з клініки хворого К.: Іа 1=7250, Іа2=6340, Іа4=34,94, Іа8=432, Іа 9=30,0. Хворому призначено амбулаторне лікування. Приклад 2. Хвора Є., 42 роки, звернулась до клініки зі скаргами на нудоту, проноси, напади болю у лівому підребер'ї після прийому в їжу копчених, гострих страв. Хворіє близько року. При пальпації відзначається болісність у ділянці проекції голівки та тіла підшлункової залози. За даними УЗД, підшлункова залоза дещо збільшена, ехогенність знижена, структура нерівномірна, контур хвилястий. Проведено обстеження для встановлення діагнозу загострення ХРП за способомпрототипом. Визначено рівень ферментів: Акр = 14 г/л. год Да = 120480 г/л. год Аур = 78 г/л. год Дтр = 66000 нг/мл Т1 = 50 нг/мл Дл = 5000 од. Т2 = 45,4 нг/мл Д1 = 600 г/л. год Л = 0,70 од. Д2 = 1190 г/л. год Д3 = 1084 г/л. год Оскільки всі показники не перевищують норму, для уточнення діагнозу проведена перевірка за даним способом. Для цього додатково визначили рівень креатиніну в крові хворої Є. Він дорівнював 0,066 ммоль/л, що відповідає прийнятій нормі. Для визначення індексів ухилення додатково розраховані за формулами (1) і (2): Кд=3,79 та Ктр=1,1. За формулою (3) розрахували індекси "І": Іа1=8605,7 la7=3,78 2 la =1544,6 Іа8=407,55 la3=111,1 la9=29,1 4 la =110,3 Ітр1=1320 la5=7,23 Ітр2=1200 6 Іа =7,94 Іл=7142 Як видно із обстежень та розрахунків, хоча показники рівня ферментів у дуоденальному вмісті, крові та сечі відповідають прийнятим нормам (діагностика за прототипом), при нормальному рівні креатиніну в крові хворої Є. (виключення діагнозу ХНН), індекси ухилення Іа3, І а5 , І а6 , І а7 , І а8 , І а9 , Ітр1, Ітр2 за своєю величиною нижчі за норму (див. таблицю). Остаточний діагноз, який встановлено хворій Є., ХРП у стадії загострення. Проведено відповідне лікування (трасилол, фестал, спазмолітики), яке було ефективним. Перед випискою з клініки індекси ухилення у хворої Є. підвищились: І а3=201, Іа5=8, І а6=8,2, І а7=5,3, Іа 8=460, Іа9=30,0, Ітр1=2152, Ітр2=1600. Самопочуття хворої добре. Приклад 3. Хворий P., 52 роки, звернувся до клініки зі скаргами на болі в епігастрії, правому та лівому підребер'ях, здуття живота, постійну нудоту. Зловживає алкоголем. Хворіє три роки, загострення почалось близько місяця тому після вживання великої кількості алкоголю. При обстеженні виявлено збільшення печінки, її ущільнення, нерівність поверхні, збільшення селезінки. При вивченні печінкових проб крові констатовано підвищений порівняно з нормою рівень трансаміназ, білірубіну. При УЗД виявлено ознаки цирозу печінки. Підшлункова залоза не візуалізувалась через метеоризм. Поставлено діагноз алкогольного цирозу печінки. Лікування гепатопротекторами (ессенціале, карсил) ефекту не давало: хворого продовжував турбувати біль. Хворий помітив, що біль зменшується, якщо прикладати міхур із льодом на ділянку лівого підребер'я та епігастрію, що характерно для панкреатиту. Після відповідної підготовки зроблено друге УЗД підшлункової залози: відзначено дифузні зміни з кальціфікатами у її паренхімі. Проте даних УЗД недостатньо для встановлення факту, знаходиться діагностований ХРП у стадії загострення чи ремісії. Для уточнення діагнозу проведено обстеження за способом-прототипом: Акр = 14,3 г/л. год Да = 118580 г/л. год Аур = 76 г/л. год Дтр = 64500 нг/мл Т1 = 28 нг/мл Дл = 5740 од. Т2 = 18 нг/мл Д1 = 450 г/л. год Л = 1,4 од. Д2 = 1000 г/л. год Д3 = 584 г/л. год Оскільки усі показники вмісту ферментів не перевищують загальноприйняті норми, для уточнення діагнозу проведено дослідження за даним способом, що заявляється. Для виключення діагнозу ХНН визначено рівень креатиніну в крові хворого Р. Він дорівнював 0,060 ммоль/л. Для визначення індексів ухилення додатково розраховані за формулами (1) та (2): Кд=3,52 та Ктр=1,56. За формулою (3) визначили серію індексів "І": Іа1=8292,3 la7=5,23 2 la =1560,3 Іа8=443,3 3 la =203,0 la9=30,99 4 la =109,1 Ітр1=2303,6 la5=7,58 Ітр2=1476,6 6 Іа =14,1 Іл=4100 Як видно із розрахунків, лише один індекс Ітр2=1476,6 був нижчим за встановлену норму (див. таблицю). Згідно з даним способом, хворому виставлено діагноз загострення ХРП (алкогольного) як основного захворювання. Супутнє захворювання - алкогольний цироз печінки. Проведено лікування основного захворювання: прийом контрикалу, ендоскопічна папілосфінктеротомія. Стан хворого Р. значно покращився - зникли болі, нудота. Продовжено лікування супутнього захворювання (цирозу печінки) за виключенням з терапії препаратів глюкокортикостероїдів (при загостренні ХРП вони були протипоказані). Стан хворого після лікування значно покращився. При виписці перевірено індекс Iтр2=1638. Приклад 4. Хворий В., 52 роки, скаржиться на напади болю в епігастрії, які провокуються фізичним навантаженням і мало залежать від прийому їжі. Хворіє 3 роки. Багато разів обстежувався, проте діагнозу встановлено не було. Живіт м'який, болісність у діафрагмальній ділянці. Запідозрена діафрагмальна грижа. При рентгенівському дослідженні та фіброскопії встановлено наявність гастроезофагального рефлюксу. Проведене лікування (мотиліум, церукал) було неефективним, напади повторювались. Полегшення спостерігалось при прикладанні льоду (характерно для панкреатиту). 4 35764 Іа6=14,3 Іл=3800 Враховуючи зниження індексу ухилення Іл, вирішено, що незадовільний стан хворого обумовлений, головним чином, загостренням ХРП. Хронічний холецистит є супутнім захворюванням. Основний наголос у лікуванні зроблено на терапію панкреатиту (ранітидин, гордокс, панкурмен). Для лікування холециститу призначили лише фламін (слабкий жовчогінний засіб). Стан хворого покращився, напади болю припинились. При виписці з клініки вдруге визначили індекс Іл=4100. Приклад 6. Хвора 3., 28 років, звернулась до клініки зі скаргами на напади болю у зоні правої половини епігастрію та діафрагми. Напади виникали після прийому копченої, жирної їжі, супроводжувались підйомом температури, блюванням, жовтяничністю шкіри. Хворіє 2 роки. Впродовж останнього місяця напади почастішали: стали виникати кожні 2-3 дні. При пальпації визначалась розлита болісність у зоні жовчного міхура, в епігастрії, у зоні Шофара (проекції голівки підшлункової залози). При УЗД: кишечник пневматизований, через що органи черевної порожнини візуалізувались нечітко. Жовчний міхур спазмований. Підшлункова залоза підвищеної ехогенності, контури нечіткі. Для уточнення діагнозу хвора З. була обстежена згідно з відомим способом: Акр = 28 г/л. год Да = 254800 г/л. год Аур = 120 г/л. год Дтр = 110000 нг/мл Т1 = 50 нг/мл Дл = 6880 од. Т2 = 42 нг/мл Д1 = 490 г/л. год Л = 1,7 од. Д2 = 648 г/л. год Д3 = 537 г/л. год Враховуючи підвищення рівня ліпази в крові, було поставлено діагноз згідно з відомим способом - ХРП у стадії загострення. Розвиток жовтяниці під час нападів болю пояснили стисканням загального жовчного протоку набряклою голівкою підшлункової залози. Лікування контрикалом, омезом, панзинормом не дало ефекту. Хвору З. вирішено обстежити за даним способом для уточнення діагнозу загострення ХРП. Перевірено рівень креатиніну в крові хворої. Він був у межах норми - 0,073 ммоль/л. Розраховано за формулами (1) та (2): Кд=2,42 і Ктр=1,19. Індекси ухилення розраховано за формулою (3): Іа1=9100,0 la7=7,7 2 la =2123,3 Іа8=877,4 la3=474,5 la9=31,33 4 la =75,8 Ітр1=2200 la5=14,0 Ітр2=1848 6 Іа =16,9 Іл=4047 Обстеження за цим способом показало, що всі індекси відповідають нормам. Діагноз загострення ХРП було знято. Повторне ультразвукове дослідження виявило дрібний конкремент, який уклинився в шийку жовчного міхура. Проявів набряку підшлункової залози немає. Поставлено діагноз калькульозного холециститу. Хворій З. зроблена холецистектомія. Больові напади припинились. Приклад 7. Хворий С., 62 роки, скаржиться на нудоту, блювання, відчуття важкості в епігастрії, біль в епігастрії після їжі, спрагу, сухість шкіри. Хворіє 20 років цукровим діабетом. Останні 2 роки непокоїть біль у животі. При об'єктивному дослідженні: шкіра суха, пальпаторна болісність у лівій половині епігастрію. При УЗД встановлено підви Проте при багатократному УЗД підшлункова залоза візуалізувалась лише фрагментами. Для уточнення діагнозу досліджено рівень ферментів у крові, сечі, дуоденальному вмісті: Акр = 18 г/л. год Да = 148400 г/л. год Аур = 84 г/л. год Дтр = 115000 нг/мл Т1 = 53 нг/мл Дл = 6200 од. Т2 = 44 нг/мл Д1 = 583 г/л. год Л = 1,2 од. Д2 = 1000 г/л. год Д3 = 740 г/л. год В зв'язку з неясністю діагнозу (рівень ферментів у нормі), його уточнення було проведено згідно з даним способом. Для цього, перш за все, визначили рівень креатиніну в крові хворого В. Він дорівнював 0,089 ммоль/л. Потім розрахували за формулами (1) та (2): Кд=2,98 та Ктр=1,3 і за формулою (3) індекси: Іа1=8244,4 la7=4,74 2 la =1766,6 Іа8=592,8 la3=200,54 la9=32,9 4 la =98,15 Ітр1=2113,2 la5=8,2 Ітр2=1625,5 6 Іа =11,14 Іл=5166,6 Як видно з обстежень та розрахунків, індекс ухилення lтр1 нижчий за встановлену норму. Діагноз загострення ХРП підтверджено. Проведено протипанкреатичне лікування (трасилол, панзинорм, квамател). Напади болю припинились, хворий став набирати у вазі. Через 2 місяці хворого знову обстежено: lтр1=2200. Приклад 5. Хворий Ю., 50 років, звернувся до клініки зі скаргами на болі в епігастрії, правому та лівому підребер'ях, нудоту, блювання, здуття живота. Напади болю провокуються прийомом з їжею жирного, гострого. Хворіє 5 років. При пальпації відзначається болісність у зоні жовчного міхура та проекції підшлункової залози. При УЗД - потовщення стінок жовчного міхура, пристінково густа жовч, деформація ділянки шийки жовчного міхура. Ехогенність підшлункової залози дещо підвищена, контури хвилясті. Висновки: ознаки хронічного холециститу, дифузні зміни підшлункової залози. Для уточнення діагнозу ХРП проведено обстеження за способом-прототипом. Визначено рівень ферментів у крові, сечі, дуоденальному вмісті: Акр = 24,6 г/л. год Да = 260000 г/л. год Аур = 116 г/л. год Дтр = 114000 нг/мл Т1 = 51 нг/мл Дл = 5320 од. Т2 = 43 нг/мл Д1 = 580 г/л. год Л = 1,4 од. Д2 = 988 г/л. год Д3 = 739 г/л. год Діагноз ХРП було знято, бо показники вмісту ферментів перебували в нормі. Хворого лікували з приводу хронічного холециститу (зондування, прийом жовчогінних, спазмолітичних, протизапальних засобів). Проте стан хворого погіршився. Для уточнення діагнозу хворого обстежено згідно з даним способом. Для цього додатково перевірено рівень креатиніну крові, якийвідповідав нормі - 0,051 ммоль/л. Розраховано за формулами (1) та (2): Кд=2,97 і Ктр=1,19. Індекси ухилення розраховували за формулою (3): Іа1=10569,1 la7=6,1 2 la =2241,3 Іа8=754,6 3 la =351,6 la9=30,7 la4=91,1 Ітр1=2235,3 5 la =10,7 Ітр2=1878,4 5 35764 щення ехогенності тканини підшлункової залози. Цукор крові 12,3 ммоль/л. Для підтвердження діагнозу загострення ХРП хворого С. обстежено згідно з відомим способом. Визначено рівень ферментів підшлункової залози в крові, сечі, дуоденальному вмісті: Акр = 27 г/л. год Да = 239000 г/л. год Аур = 118 г/л. год Дтр = 135000 нг/мл Т1 = 62 нг/мл Дл = 5200 од. Т2 = 47,7 нг/мл Д1 = 569 г/л. год Л = 1,3 од. Д2 = 971 г/л. год Д3 = 741 г/л. год Враховуючи підвищення рівня трипсину у крові, поставлено діагноз згідно з відомим способом ХРП у стадії загострення. Лікування контрикалом, омезом, панкурменом було неефективним. Для уточнення діагнозу було проведено обстеження згідно з запропонованим способом. Перевірено рівень креатиніну в крові: 2,8 ммоль/л, що перевищує норму. Та все ж були розраховані індекси ухилення згідно з даним способом. Усі значення індексів ухилення відповідали нормі. При дослідженні за допомогою фіброгастроскопії виявлено ерозивний гастродуоденіт. В зв'язку з тривалим цукровим діабетом у хворого С. розвинулась ХНН. Внаслідок цього з'явився хронічний ерозивний гастродуоденіт, піднявся рівень трипсину крові. Зміни підшлункової залози зафіксовані при УЗД, мабуть, обумовлені віком хворого С. Для уточнення діагнозу ХНН проведено додаткові обстеження: сечовина крові - 15,7 ммоль/л; загальний аналіз сечі: питома вага - 1008, білок - 2,3 г/л, еритроцити - 10-12 у п/б, лейкоцити - 5-6 у п/б., цукор - 2,1 г/л, циліндри - 8-10 у п/б. Хворого С. переведено до нефрологічного відділення, де він отримував лікування з приводу діабетичного гломерулосклерозу, ХНН І-ІІ ст. та ерозивного гастродуоденіту уремічного генезу. Виписаний з покращенням біохімічних показників. Таблиця Норми для показників рівня ферментів та індексів ухилення Д Да Норма для Д 101450-282350 г/л. год Показники рівня ферментів С Акр Аур Д3 Акр·Аур Акр·Д 2 Акр·Д 3 Акр·(Д 2+Д3) Аур ·Кд Акр·Аур·Кд Т1 Т1·Ктр Л Норма для С 12-30 г/л. год 20-160 г/л. год 500-1100 г/л. год 240-5120 (г/л. год)2 7200-38400 (г/л. год)2 6000-35200 (г/л. год)2 13200-73600 (г/л. год)2 48,8-612,8 г/л. год 585,6-19609,6 (г/л. год)2 10-60 нг/мл 11,0-74,1мг/мл 0,5-1,5 од. Індекси ухилення І Норма для І (більше) la1 8200 la2 1500 la3 200 la4 42 la5 7,5 la6 8,0 la7 5,0 la8 430 la9 30 Iтр1 2150 Iтр2 1600 Іл 4000 Більше 64000 нг/мл Дл 4800-6900 од. Примітки до таблиці: 1) норми для С: див. Дегтярева И.И. Панкреатит. Киев: Здоров'я, 1992. - С. 71-72 (Акр, Аур); Богер М.М. Методы исследования поджелудочной железы. - Новосибирск: Наука, 1982. - С. 87-88 (Л); Клиническая оценка лабораторных тестов / Под ред. Н.У. Тица. - М.: Медицина, 1986. - С. 350 (Т1); 2) норми для Д1, Д2, Д3, Кд див.: Лендьел М.Ф., Желтвай В.В., Критич Л.П. и др. Беззондовые методы исследования функционального состояния органов пищеварения: Метод. рекомендации. - Ужгород, 1985. - С. 9 (Д1 - 450-600 г/л. год; Д2 - 600-1200 г/л. год; Д 3 - 500-1100 г/л. год; Кд - 2,44-3,8); 3) норми для І, Д, Т 2, Ктр визначені дослідним шляхом авторами винаходу на 30 здорових добровольцях, причому Т2=9,1-43,8 нг/мл, Ктр=1,1-1,3. Дтр __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 6