Спосіб корекції ендотеліальних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю

Реферат: UA 93459 U UA 93459 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб корекції ендотеліальних порушень у хворих на хронічну серцеву недостатність II А стадії III ФК із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, який включає повне клініко-лабораторне обстеження згідно Протоколу надання медичної допомоги хворим на хронічну серцеву недостатність [Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 436] та дослідження ендотеліальної дисфункції на основі тесту реактивної гіперемії Celemayer et al. з визначенням показників ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії та рівня ендотеліну-1 в сироватці крові, медикаментозну комплексну терапію, яка відрізняється тим, що під час прийому препаратів базової терапії, хворим призначають лікувальний комплекс з імунофану та метамаксу. Спосіб лікування, який відрізняється тим, що застосовують лікувальний комплекс імунофану 0,005 % - 1,0 мл в/м один раз на добу через день № 10 і метамаксу 250 мг 1 капсула всередину 3 рази на добу щодня № 20. Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до кардіології і може бути використаний для корекції ендотеліальних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю II А стадії III ФК в кардіологічних і загально-терапевтичних стаціонарах. Найближчим аналогом є "Способ коррекции эндотелиальной дисфункции" [патент Російської федерації на корисну модель №2359686 RU], що сприяє корекції показників ендотеліальної дисфункції на основі покращення функції міжклітинного матриксу за рахунок збільшення оксиду азоту і зниження рівня матриксної металопротеїнази при різних серцевосудинних захворюваннях. Недоліком аналогу є те, що при лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю не враховується тип дисфункції лівого шлуночка та не беруться до уваги показники ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії та рівень ендотеліну1. В основі методу поставлено задачу визначити вплив даного лікувального комплексу на показники ендотеліальної дисфункції при хронічній серцевій недостатності II А стадії III ФК із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка та встановити можливість застосування імунофану та метамаксу в таких хворих. Поставлена задача вирішується таким чином: проводиться повне клініко-інструментальне обстеження, дослідження ендотеліальної дисфункції на основі тесту реактивної гіперемії Celemayer et al. з визначенням показників ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії та рівня ендотеліну-1 в сироватці крові з наступним застосуванням досліджуваних препаратів: імунофану 0,005 % - 1,0 мл в/м один раз на добу через день №10 і метамаксу 250 мг 1 капсула всередину 3 рази на добу щодня №20. Включення до базового лікування імунофану дозволяє стимулювати імунну систему (імуномодулюючий ефект) також впливає на окислювально-антиокислювальної систему організму (антиоксидантний ефект), покращує дезінтокскаційну функцію (гепатопротекторний ефект). Метамакс підвищує працездатність та інтенсивність метаболічних процесів (метаболічний ефект), володіє кардіопротекторним ефектом у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, підвищує скоротливу здатність міокарду, збільшує толерантність до фізичного навантаження, володіє ангіопротекторною дією. Спосіб, що заявляється здійснюється таким чином. Під час перебування на стаціонарному лікуванні хворі з хронічною серцевою недостатністю II А стадії III ФК із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка проходять комплекс лікувальних заходів, які включають, зокрема, препарати базової терапії: еналаприл 5-10 мг двічі на добу (залежно від показників артеріального тиску), верошпірон 25мг один раз на добу зранку, натщесерце; фуросемід 20-40 мг на добу, (залежно від вираженості набрякового синдрому), бісопролол 5-10мг 1-2 рази на добу (залежно від ритму серця, наявності порушень серцевого ритму), мононітросид 10 мг 2-3 рази на добу (за наявності нападу болю за грудиною), кардіомагніл 75 мг один раз на добу увечері та досліджувані препарати - імунофан 0,005 % - 1,0 мл в/м один раз на добу через день №10 і метамакс 250 мг 1 капсула всередину 3 рази на добу щодня № 20. Приклад. Хворий Б.,47 років лікувався в обласному клінічному кардіологічному диспансері м. Івано-Франківська з діагнозом ІХС. Кардіосклероз дифузний та постінфарктний. (ЇМ в 2008 році). Порушення ритму по типу шлуночкової екстрасистолії, СН II А стадії із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, III ФК (NYHA). Гіпертонічна хвороба II, ст. ІІ, ризик 4 (високий). Скарги на задишку при фізичному навантаженні, серцебиття, кашель при фізичному навантаженні, важкість у правому підребер'ї, швидку втомлюваність загальну слабкість. При об'єктивному обстеженні: перкуторно - межі серця поширені вліво, аускультативно-серцеві тони прискорені, акцент II тону над легеневою артерією частота серцевих скорочень 95 уд/хв, 1 UA 93459 U 5 10 15 20 25 30 артеріальний тиск 165/95 мм.рт.ст., пастозність нижніх кінцівок. Показники ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії становили відповідно 9,28 % і 17,62 % та рівень ендотеліну-1 в сироватці крові - 7,86 пг/мл. Враховуючи дану симптоматику хворому на фоні базової терапії призначено імунофан 0,005 % - 1,0 мл в/м один раз на добу через день №10 та метамакс 250 мг -1 капсула всередину 3 рази на добу щодня № 20. Наприкінці лікування хворий відмітив покращення свого стану, яке проявлялося зменшенням задишки при фізичному навантаженні, серцебиття, зменшенням частоти серцевих скорочень до 75 уд/хв., зниженням артеріального тиску до 145/80 мм. рт.ст., зникненням пастозності нижніх кінцівок. Показники ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії становили відповідно 22,12 % та 39,28 % та рівень ендотеліну-1 в сироватці крові - 5,87 пг/мл. Для оцінки ефективності запропонованого способу лікування було обстежено 77 хворих із хронічною серцевою недостатністю II А стадії ФК III (NYHA) до та після лікування. Хворі рандомізовані відносно схеми лікування та типу дисфункції лівого шлуночка. До групи із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка віднесено 39 хворих у віці 55,8±0,3 роки. Група хворих із систолічною дисфункцією лівого шлуночка включала 38 хворих у віці 56,1±0,2 роки. Відносно схеми лікування хворі були поділені на такі підгрупи: хворі з збереженою фракцією викиду лівого шлуночка розділялися на підгрупи БТ та БТ+І+М, хворі з систолічною дисфункцією лівого шлуночка відповідно - БТ та БТ+І+М. Підгрупи хворих БТ зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка та систолічною дисфункцією лівого шлуночка приймали препарати базової терапії, а підгрупи БТ+І+М приймали разом із базовою терапією імунофан та метамакс з обома варіантами серцевої недостатності. У таблиці 1 наведені показники ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії та рівень ендотеліну-1 в сироватці крові в динаміці лікування у хворих із ХСН в залежності від типу дисфункції лівого шлуночка та схеми лікування. Таким чином, запропонований нами спосіб корекції ендотеліальних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю II А стадії III ФК із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка зумовлює позитивну динаміку клінічної картини, зростання ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії та зниження рівня ендотеліну-1. Дані зміни більш виражені у хворих із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Таблиця 1 Динаміка показників ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилятації плечової артерії в тесті реактивної гіперермії Celemayer et al. (1992), у хворих із ХСН II А стадії III ФК із систолічною дисфункцією та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка під впливом БТ та БТ+І+М (М±m) СД ЛШ ЗФВЛШ І БТ+І+М БТ БТ+І+М Показник До Після До Після До Після До Після лікування лікування лікування лікування лікування лікування лікування лікування D рг, % 10,67±1,87 15,39±1,1 10,86±2,06 22,18±2,0 9,94±1,93 14,98±1,49 10,64±2,0 20,06±1,09 ЕЗВД, 4 2 50,7 6 88,5 Δ%, 44,2 104,2