Спосіб імунодіагностики зовнішнього генітального ендометріозу в жінок з безпліддям нез’ясованого генезу

Реферат: Спосіб імунодіагностики зовнішнього генітального ендометріозу в жінок з безпліддям нез'ясованого генезу шляхом використання основних принципів діагностики зовнішнього генітального ендометріозу. Додатково визначають рівні цитокінів: інтерлейкіну-2 (ІЛ-2), інтерлейкіну-12 (ІЛ-12) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) у сироватці крові імуноферментним методом. UA 96599 U (54) СПОСІБ ІМУНОДІАГНОСТИКИ ЗОВНІШНЬОГО ГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ В ЖІНОК З БЕЗПЛІДДЯМ НЕЗ'ЯСОВАНОГО ГЕНЕЗУ UA 96599 U UA 96599 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме гінекології та клінічної імунології, і може бути використана для підвищення точності діагностики зовнішнього геніального ендометріозу у жінок з безпліддям нез'ясованого ґенезу. Ендометріоз (ендометріоїдна хвороба) є дисгормональним, імунозалежним захворюванням з генетичною схильністю, яке характеризується доброякісним розростанням тканини за морфологічними ознаками схожої на ендометрій за межами матки (Айламазян Э.К. Генитальный эндометриоз / Айламазян Э.К., Потин В.В., Тарасова М.А // Гинекология от пубертата до постменопаузы. М.: Медпресс-информ. - 2007. - №1. - С.284-302; Марченко Л.А. Современный взгляд на отдельные аспекты патогенеза эндометриоза (обзор литературы) / Л.А. Марченко, Л.М. Ильина // Проблемы репродукции (сборник статей по эндометриозу). - 2011. №1. - С. 20-25). Згідно з Наказом МОЗ України від 15.12.2003 p. № 582 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги", генітальний ендометріоз - це доброякісне гормонально залежне захворювання, в основі якого лежить гетеротопія ендометрія на тлі порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, імунного дисбалансу при наявності генетичної схильності. Ендометріоз належить до найпоширеніших гінекологічних захворювань та вражає за різними даними до 15 % жінок репродуктивного віку. За даними різних авторів, ендометріоз зустрічається у 25-50 % жінок з безпліддям (Адамян Л.В., Кулаков В.И., Андреева Е.Н. Эндометриозы. Руководство для врачей. М.: Медицина, 2006, Баскаков В.П., Цвелев Ю.В., Кира Е.Ф. Эндометриоидная болезнь. СПб.: Изд-во Н-Л, 2002). Окрім того, ендометріоз виявляється у 25-47 % дівчаток підліткового віку, яких оперували з приводу тазового болю (Mcleod B.S. Epidimiologi of endometriosis: an assessment of risk factors / B.S. Mcleod, M.G. Retzolff// Clin. Obstet. Gynecol. - 2010. - Vol.53. - P.39-396; Laparoscopic evaluation and management of chronic pelvic pain during adolescence / Kontoravdis A., Hassan E., Hassiakos D. [et al.] // Clin. Exp. Obstet. Gynecol. - 1999. - Vol.26. - P.76-77.). Найважливішу роль ендометріоз відіграє у розвитку безпліддя - генітальний ендометріоз асоційований з безпліддям у 25-50 % пацієнтів, а перитонеальна форма супроводжується безпліддям у 60-80 % випадків (Савицкий Г.А. Перитонеальный эндометриоз и бесплодие (клинико-морфологические исследования) / Г.А. Савицкий, С.М. Горбушин. - СПб.: ЭЛБИСПб. - 2002. - 170 с; Giudice LC, Kao LC: Endometriosis. Lancet 2004, 364:1789-1799). Ендометріоз супроводжується такими явищами, як больовий синдром (альгодисменорея, біль внизу живота, не пов'язаний із менструальним циклом, диспареунія); безпліддя (первинне, вторинне); геморагічний синдром (передменструальні кровомазання, метрорагія, гіперполіменорея, порушення менструального циклу); тривале неефективне лікування хронічних аднекситів, метритів; психоневрологічні розлади; порушення функції суміжних органів (дизурія, болючість при дефекації), що, безумовно, становить серйозну медико-соціальну проблему. Не дивлячись на численні дослідження, етіологія і патогенез ендометріозу до кінця залишаються невивченими. Зокрема, розглядаються такі теорії виникнення ендометріозу як імплантаційна, гормональна, імунна, дизонтогенетична, метапластична, неопластична, генетична. Однак, зважаючи на те, що ендометріоїдні гетеротопії являють собою автотрансплантат, який повинен бути елімінованим імунною системою, в останні роки все більшої уваги приділяють імунній теорії виникнення ендометріозу та ролі цитокінів (Wu M.Y., Ho H.N / The role of Cytokines in Endometriosis / M.Y. Wu, H.N.Ho // American Journal of Reproductive Immunology. - 2003. - Vol.49. - P.285-296). Відповідно до клінічних протоколів діагностики зовнішнього генітального ендометріозу використовуються наступні методи: 1) бімануальне дослідження (С) у деяких випадках дозволяє виявити збільшення, тяжистість, нерухливість, фіксація у позаматковому просторі додатків; обмеження в рухливості органів малого тазу; болючість при пальпації; 2) ультразвукове дослідження абдомінальним, вагінальним, ректальним датчиком (А) дозволяє виявити збільшення додатків, їх неоднорідну акустичну щільність, фіксацію у задньому склепінні; наявність утворення круглявої форми із чіткою капсулою, слабо ехогенною внутрішньою структурою (зависсю) (ендометріоїдна кіста); ознаки перифокального спайкового процесу; 3) комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія (А, С) дозволяє виявити утворення круглявої форми із достатньо щільною капсулою (ендометріоїдна кіста); зрощення із іншими структурами; 4) лапароскопія є "золотим стандартом" діагностики ендометріозу (А) та дозволяє візуалізувати сині, багряні, кістозні, крапчасті або вузликові структури, біляві або сіруваті вузлики; наявність рубцевих змін, спайкового процесу; синюваті кістозні структури - ендометріоїдні кісти; 5) цитологічне та гістологічне дослідження матеріалу із порожнини матки та шийки матки малоінформативне, 1 UA 96599 U 5 10 15 20 25 30 35 достовірна гістологія біопсійного матеріалу, матеріалу гістерорезекції та післяопераційних препаратів (С); 6) лабораторні методи (А, С) - визначення онкомаркерів (СА-125). Відомий спосіб діагностики ендометріозу, який включає 3 етапи: на І етапі - (скринінговому) оцінюються скарги та дані анамнезу, проводяться об'єктивне дослідження, кольпоскопія, бімануальне та ректовагінальне дослідження, бактеріологічне дослідження виділень з уретри, піхви та цервікального каналу, цитологічне дослідження; II етап включає УЗД органів малого тазу, гормональне обстеження, визначення онкомаркерів, гістероскопію, цистоскопію, ректороманоскопію, рентгеноскопію поперекового відділу хребта, комп'ютерну та ядерну магнітно-резонансну томографію; III етап складається з діагностичної та лікувальної лапароскопії з наступним гістологічним дослідженням препаратів (Запорожан В.М., Цегельський М.Р. Гінекологічна патологія: Атлас: Навч. посібник. - Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2002. - 30 с). Таким чином, серед стандартних методів діагностики ендометріозу повністю достовірним може бути лише лапароскопія, яка являє собою інвазивну методику, в той час, як неінвазивні методи низькочутливі, а малоінвазивні лабораторні маркери малочутливі та їх недостатньо. Особливо, це стосується перитонеальних форм ендометріозу, які належать до найпоширеніших, однак не виявляються інструментальними методами. Тому доповнення існуючих методів діагностики ендометріозу малоінвазивними лабораторними методами є вкрай необхідним, особливо, для визначення динаміки ефективності лікування перитонеального ендометріозу, діагностованого лапароскопічним методом, задля запобігання повторній лапарокопії. Найближчий аналог корисної моделі є спосіб прогнозування прогресування зовнішнього генітального ендометріозу (Пат. № 67552, Україна, Спосіб прогнозування прогресування зовнішнього генітального ендометріозу / Самойлова М.В., Бенюк В.О., Танько О.П., Винярський Я.М.; Заявник: Харківський національний медичний університет, заявл. 01.08.2011, опублік. 27.02.2012, бюл. №4), заснований на аналізі рівня внутрішньоклітинного синтезу регуляторного цитокіну IL-4 у загальній популяції лімфоцитів та фенотипу CD4+IL-4 у популяції Т-хелперів периферійної крові. Недоліком найближчого аналога є те, що визначення синтезу ІЛ-4 у загальній популяції лімфоцитів та фенотипу CD4+IL-4 у популяції Т-хелперів периферійної крові є дорогим та складним методом. В основу корисної моделі поставлено задача удосконалити спосіб імунодіагностики зовнішнього генітального ендометріозу в жінок з безпліддям нез'ясованого ґенезу, згідно з корисною моделлю, визначають рівнів інтерлейкіну-2 (ІЛ-2), інтерлейкіну-12 (ІЛ-12) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) у сироватці крові імуноферментним методом. Спільними ознаками найближчого аналога та корисної моделі є визначення рівнів цитокінів при діагностиці зовнішнього генітального ендометріозу. Відмінності корисної моделі від найближчого аналога представлені в наступній таблиці. Таблиця Порівняння корисної моделі та найближчого аналога за ознаками Ознаки Визнання рівнів цитокінів Визначення рівнів Визначення діагностичної цінності визначення рівнів цитокінів у сироватці крові 40 45 Корисна модель в сироватці крові ІЛ-2, ІЛ-12, ІЛ-18 за показниками специфічності, чутливості, прогностичної цінності позитивного та негативного результатів та відношення шансів правдоподібності позитивного та негативного результатів Найближчий аналог в культурі клітин ІЛ-4 не визначається Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: генітальний ендометріоз, безпліддя нез'ясованого генезу, цитокіни, інтерлейкін-2, інтерлейкін-12, інтерлейкін-18 у сироватці крові, імуноферментний метод. Теоретичні передумови здійснення способу. Адгезія ендометріоїдних гетеротопій на очеревині малого тазу, їх життєздатність при ендометріозі визначається змінами імунологічної реактивності з розвитком толерантності до гетеротопій. Розростанню ендометріоїдних гетеротопій сприяє розвиток судинної сітки. У відповідь на вторгнення гетеротопій розвивається місцева реакція очеревини, що супроводжується неспецифічним запаленням із залученням переважно імунокомпетентних 2 UA 96599 U 5 10 15 20 25 клітин. Зокрема, навколо гетеротопій виявлено достовірне збільшення числа макрофагів, лімфоцитів. Клітини перитонеальної рідини та, особливо, активовані макрофаги здатні продукувати у великій кількості цитокіни та різноманітні фактори росту, від яких залежать процеси ангюгенезу та запалення на локальному рівні. Переважну кількість прозапальних речовин, становлять цитокіни (Соколов Д.И., Солодовникова Н.Г., Павлов О.В., Ниаури Д.А. Исследование цитокинового профиля и ангиогенного потенциала перитонеальной жидкости больных с наружным генитальным эндометриозом // Бюл. эксперим. биологии и медицины. 2005. - Т.140, №11. - С.552-555; Wu M.Y., Но H.N., The role of Cytokines in Endometriosis / M. Y. Wu, H.N. Ho //American Journal of Reproductive Immunology. - 2003. - Vol.49. - P.285-296). При зовнішньому генітальному ендометріозі в перитонеальні рідині та ендометріоїдних імплантатах вміст прозапальних цитокінів достовірно вищий, ніж в контролі, що підтверджує безпосередню участь цитокінів в патогенезі ендометріозу. В той же час, не всі з цитокінів мають підвищений рівень в сироватці крові пацієнтів з ендометріозом, що знижує можливість їх діагностичної цінності через інвазивність методу отримання перитонеальної рідини. Зокрема, в сироватці крові відмічається зростання рівнів ІЛ-6 та ФНП-, що має важливе діагностичне значення та може використовуватися в якості маркерів ендометріозу (Wu M.Y., Ho H.N., The role of Cytokines in Endometriosis / M.Y. Wu, H.N. Ho // American Journal of Reproductive Immunology. 2003. - Vol.49. - P.285-296). Окрім того, результати наших досліджень показали, що при ендометріозі спостерігається зниження рівнів ІЛ-2 та ІЛ-12 та підвищення рівня ІЛ-18. Спосіб здійснюється наступним чином. При збереженні основних принципів діагностики зовнішнього генітального ендометріозу в жінок з безпліддям нез'ясованого генезу визначають рівні інтерлейкіну-2 (ІЛ-2), інтерлейкіну-12 (ІЛ-12) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) у сироватці крові імуноферментним методом. В разі зниженого рівня ІЛ-2 (менше 10 пг/мл), ІЛ-12 (менше 21 пг/мл) та підвищеного рівня ІЛ-18 (більше 71 пг/мл) діагностують ймовірність ендометріозу. Технічний результат. Запропонований спосіб діагностики ендометріозу шляхом визначення рівнів ІЛ-2, ІЛ-12 та ІЛ-18 дозволяє підвищити точність неінвазивної діагностики ендометріозу в жінок з безпліддям нез'ясованого ґенезу. 30 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 Спосіб імунодіагностики зовнішнього генітального ендометріозу в жінок з безпліддям нез'ясованого генезу шляхом використання основних принципів діагностики зовнішнього генітального ендометріозу, який відрізняється тим, що додатково визначають рівні цитокінів: інтерлейкіну-2 (ІЛ-2), інтерлейкіну-12 (ІЛ-12) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) у сироватці крові імуноферментним методом та в разі зниженого рівня ІЛ-2 (менше 10 пг/мл), ІЛ-12 (менше 21 пг/мл) та підвищеного рівня ІЛ-18 (більше 71 пг/мл) діагностують ймовірність ендометріозу. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3