Спосіб діагностики психоемоційних порушень у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології щитоподібної залози

Реферат: Спосіб діагностики психоемоційних порушень у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології щитоподібної залози включає визначення захворюваності щитоподібної залози. Проводять оцінку психоемоційних порушень до та після лікування за допомогою різних психологічних тестів, визначають сумарний бал по кожному тесту, порівнюють з контролем і при наявності змін цих показників діагностують психоемоційні порушення у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. UA 100797 U (12) UA 100797 U UA 100797 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема педіатрії, і призначена до оцінки психоемоційних порушень у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології щитоподібної залози. Незважаючи на те, що вже досить давно виділений ряд ключових чинників у формуванні патології щитоподібної залози, розроблені методи їх профілактики, відбувається ріст захворювань щитоподібної залози, який досягає до 40 % в популяції дітей України [1, 2]. Дослідження останніх років доказово демонструють вплив патології щитоподібної залози на зміни функціонування ВНС. Так, за даними Н.А. Сисоєвої [3] у дітей з дифузним нетоксичним зобом і аутоімунним тиреоїдитом (АІТ) виявлено ознаки вегетативної дисфункції в 81,4 % випадків, що супроводжувалось високим рівнем нейротизму, особистісної і реактивної тривожності у 67,9 % пацієнтів, розвитком дезадаптаційних реакцій у 64,3 % хворих. З'ясовано, що навіть ранні стадії дисфункції щитоподібної залози здатні порушувати психоемоційну сферу [4, 5], діяльність центральної і вегетативної нервової системи [6, 7]. Так, дослідження В.А. Попової та співавт. [8] встановило, що у дітей віком 8-15 років, що мешкають в умовах йодного дефіциту, вже на ранніх стадіях тиреоїдних дисфункцій, коли компенсаторні реакції тільки формуються, відмічається дисбаланс гомеостатичної регуляції діяльності систем кровообігу і дихання, що на думку авторів, відображає нестійкість регуляторних процесів. Розвиток тиреоїдних дисфункцій у школярів супроводжувався зростанням рівня тривожності і змінами вегетативної регуляції як при гіпер-, так і при гіпофункції ЩЗ. За даними наших попередніх досліджень [9], діти, хворі на пароксизмальну вегетативну недостатність майже в 100 % випадків мали значний дефіцит йоду в плазмі крові та у волоссі, що свідчить про вплив нейроендокринних порушень на розвиток вегетативної дизрегуляції та може відігравати істотну роль в ґенезі пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей. Крім того, подібні гіпотези підтверджуються даними про наявність зв’язку між вегетативним дисбалансом і процесом струмоґенезу у дітей в умовах дефіциту йоду [10]. В останній час широко вивчаються вегетативні розлади при гіпотиреозі у дорослих. В роботах підкреслюються найбільш часті зміни настрою і емоційна нестабільність у таких хворих, майже у 73,1 % пацієнтів відмічається дратівливість, плаксивість, гіперактивність, тривожність, схильність до фобічних станів. Останні, в 35 % випадків, перебігають за типом панічних атак, які мають неспецифічний характер і клінічно нагадують симпатоадреналовий криз. Майже не існує даних про характер психоемоційних порушень у дітей при пароксизмальних вегетативних станах на фоні патології щитоподібної залози, тому це питання потребує детального вивчення. Відомо, що на морфологію щитоподібної залози впливають фізичні та психологічні фактори, при цьому їх вплив є різноспрямованим. Залежно від контексту стресового впливу він може надавати стимулюючий або пригнічуючий ефект, або ніяк не впливати на щитоподібну залозу і навіть ініціювати розвиток АІТ [11]. Так, у дослідах на 108 білих щурах показано, що стійкість організму, яку оцінювали за ступенем зміни маси тіла, ендокринних органів, стану слизових оболонок, не лише гострого (іммобілізація протягом 3 годин), але й хронічного (іммобілізація протягом 3 годин щодня впродовж 5 днів) стресу залежить від тиреоїдного статусу. Так, пригнічення дисфункції щитоподібної залози мерказоліном викликає значні зміни показників резистентності в умовах обох стресів, тоді як фізіологічна доза тироксину, навпаки, мінімізує їх дію.. Ці результати доводять важливу роль йодтиронінів в антистрес-системі організму [12]. Оскільки відома патогенетична роль фізичного та психоемоційного перевантаження, як провокуючих стрес-факторів розвитку вегетативних дисфункцій у дітей, стає актуальним вивчення змін психоемоційного стану у дітей при найбільш тяжкій формі вегетативної дизрегуляції - пароксизмальної вегетативної недостатності з пошуком ефективних препаратів антистресового напрямку в лікуванні таких хворих. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб діагностики порушень пароксизмальної вегетативної недостатності за допомогою вертебрологічного та мануального обстеження пацієнтів, що мають вегетативні кризи на фоні патології щитоподібної залоз [3]. Недоліком цього способу є недооцінка патології щитоподібної залози. Задача корисної моделі полягає у оцінці психоемоційних порушень у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології щитоподібної залози та шляхи їх корекції з використанням препарату „Ноофен" в комплексній терапії. Технічний результат, який досягається при вирішенні задачі, полягає у підвищенні ефективності коректної терапії та її результативності. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає визначення захворюваності щитоподібної залози, згідно з корисною моделлю, проводять оцінку психоемоційних порушень до та після лікування за допомогою різних психологічних тестів, 1 UA 100797 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 визначають сумарний бал по кожному тесту, порівнюють з контролем і при наявності змін цих показників діагностують психоемоційні порушення у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Аналіз ефективності та безпечності застосування препарату „Ноофен" в комплексному лікуванні було проведено у 52 хворих дітей віком від 10 до 16 років (33 хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність мали патологію щитоподібної залози та отримували „Ноофен", 19 хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність без патології щитоподібної залози склали контрольну групу та отримували базисне комплексне лікування), які знаходились в стаціонарі Центру вегетативних дисфункцій м. Києва на базі ДКЛ № 6. В результаті загальноклінічного, лабораторно-інструментального обстеження, психологічного тестування, а також оцінки неврологічного та психічного статусу за участі вузьких спеціалістів, у дітей було діагностовано вегетативну дисфункцію, пароксизмальну вегетативну недостатність та різну патологію щитоподібної залози. В основній групі було 15 дівчаток та 18 хлопчиків, а в контрольній 8 хлопчиків та 11 дівчаток. 33 хворим основної групи „Ноофен" призначали в залежності від віку в такому дозуванні: у віковій групі 7-10 років - 1 саше 100 мг по 2 р/день, 11-16 років - 3 саше 100 мг по 2р/день протягом 4-х тижнів в умовах стаціонару та в домашніх умовах після виписки, в комплексі з базисним лікуванням - парентеральним введенням вітамінів В1 та В6, а також проведенням масажу, лікувальної фізкультури та психологічної корекції. Аналіз ефективності лікування проводили по закінченні курсу лікування (на 24-26-й день), з оцінкою суб'єктивних та об'єктивних клінічних показників, а також результатів дослідження психоемоційного статусу. Вивчення психоемоційного статусу проводилося з використанням наступних методик: 1. САН, яка дозволяє оперативно оцінити самопочуття, активність, настрій. Оцінюються як окремі показники, так і їх співвідношення. Нормальні показники визначаються середнім балом за відповідь на 30 запитань 5-5,5 бала. 2. Методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна. Даний тест є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент часу (реактивна тривожність) та особистісної тривожності (як стійкої характеристики особистості). Реактивна тривожність характеризується напруженням, хвилюванням, знервованістю. Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати широке коло ситуацій як загрозливі реагувати на них станом тривоги. У нормі показники знаходяться в межах 30 балів, помірно підвищена тривожність - в межах 31-45 балів, 46 балів і вище характеризують високий рівень тривожності. Бали нараховуються за відповіді на 40 питань. 3. Психометрична оцінка параметрів якості життя, що оцінювалась на основі тесту "Якість життя у дітей з вегетативними дисфункціями", який складається з п'яти шкал ("Порушення якості життя", "Якість активного життя", "Якість пасивного життя", "Шкала депресії", "Шкала тяжкості захворювання"). Результати оцінювали за сумарним балом 1-5 шкал тесту та за загальним показником порушення якості життя (ЗПЯЖ). 4. Тест на визначення рівня оптимізму - дитячий опитувальник атрибутивного стилю (CASQChildren's Attributional Style Questionnaire) включає в себе 48 ситуацій, з яких половина описує сприятливі події і половина - несприятливі. Ситуації охоплюють чотири сфери життя: навчальні і спортивні досягнення ("Ти отримав" відмінно "за контрольну"), спілкування з однолітками ("Деякі твої знайомі хлопці кажуть, що ти їм не подобаєшся"), взаємодія з батьками ("Ти зробив щось добре і твої батьки хвалять тебе"), а також сферу здоров'я. Результати оцінювали, сумуючи окремо відповіді на питання "поганих подій" та "хороших подій", потім від суми поганих подій віднімали суму хороших. Отриманий результат оцінювали як "оптимізм", якщо отриманий результат був не меншим за 6, якщо дитина набирала менше 4,5, це свідчило про незначний песимізм, якщо ж менше 2, то в дитини виражений песимізм та існує ризик отримати депресію. Тестування проводилось з дотриманням етичних принципів дослідження. Згоду на обстеження діти давали самі та з дозволу батьків. Інформація, отримана в процесі досліджень, конфіденційна. Обробка результатів та інтерпретація отриманих даних проводилась психологом відповідно до стандартизованих діагностичних методик. Статистичну обробку проводили за допомогою математичного пакета програми SPSS 12.0 на комп'ютері типу Intel Pentium CPU B460, оцінка статистичної достовірності за критерієм Пірсона 2. УЗД обстеження щитоподібної залози показало, що в основній групі визначались високі показники серед параметрів морфологічних змін щитоподібної залози: у 66,7 % неоднорідність структури, зміни ехогенності у 59,8 %, у 48 % знайдено гіпо- чи гіперехогенні включення. Макрофолікулярні утворення чи вузли було виявлено у 53 %. 2 UA 100797 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Аналіз крові на рівень гормонів щитоподібної залози (ТТГ, Т4, Т3, АТПО), що проводився лише в основній групі, дозволив виявити підвищення рівня тиреотропного гормону без зміни концентрації Т4 у 38 % дітей. Підвищення рівню АТПО в крові спостерігалось у 35 % досліджуваних. Отже, дані гормональні зміни свідчать про наявність субклінічної форми гіпотиреозу та можливого розвитку аутоімунного тиреоїдиту в обстежуваних дітей. Найбільш поширеними скаргами у хворих основної та контрольної груп визначались (фіг. 1): головний біль (96,9 %, 94,7 % відповідно), втрата свідомості (45,5 % та 47,4 % відповідно), емоційна лабільність (57,5 % та 36,8 % відповідно), біль у ділянці серця (33,3 % та 10,5 % відповідно), відчуття страху та панічні атаки (60,6 % та 47,4 % відповідно). Як видно з вищенаведених даних, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології щитоподібної залози, які отримували комплексну терапію з Ноофеном, в порівнянні з контролем, на 25-ий день лікування значно поліпшився (при р