Спосіб корекції розладів фібринолітичної системи гемокоагуляції у хворих на міому матки на періопераційному етапі

Реферат: Винахід належить до галузі медицини, а саме до гінекології та онкології, і може бути використаний для корекції розладів фібринолітичної системи гемокоагуляції в хворих на міому матки на періопераціному етапі. Спосіб полягає у тому, що хворим на міому матки на періопераційному періоді поряд з традиційною антикоагулянтною терапією додатково за 25-30 хвилин до операції призначають внутрішньовенне введення інгібітора фібринолізу транексамову кислоту у дозі 15 мг/кг разово та через 6 годин після операції повторюють разове введення вказаної речовини дозою 10 мг/кг. UA 104693 C2 (12) UA 104693 C2 UA 104693 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до галузі медицини, а саме до гінекології та онкології, і може бути використаний для корекції розладів фібринолітичної системи гемокоагуляції в хворих на міому матки на періопераціному етапі. Міома матки є одним з найбільш розповсюджених захворювань жінок. За даними різних авторів, це захворювання зустрічається у 18-25 % жінок старше 30 років, при цьому в 70 % випадків потрібне оперативне лікування (1). Найчастіше при міомі матки в більшості країн світу виконується гістеректомія. Так, у Великій Британії гістеректомія виконується в 25 % випадків, у США - в 36 %, у Швеції - 38 %, а в Російській Федерації - більш, ніж у 38,2 % випадків міоми матки (2). Одним із клінічних проявів міоми матки є хронічна крововтрата. Багато авторів пов'язують генез патологічної крововтрати передусім із зростанням та локалізацією вузлів пухлини, а також із нейроендокринними і гуморальними зсувами, які викликають глибокі метаболічні порушення (1). Маткові кровотечі, які не зупиняються після багаторазових вискоблювань слизової матки, гормонотерапії та інших консервативних методів лікування, часто створюють проблеми як для хворої, так і для лікаря. Повторювані рясні крововтрати частіше всього пов'язані із субмукозною або інтерстиціальною міомою і потребують оперативного лікування, незважаючи на те, що матка може і не досягати великих розмірів. Клініцисти вважають це показником для термінового оперативного лікування (2). Хронічна постгеморагічна анемія фігурує серед показань до гістеректомії більше ніж у 70 % хворих, що страждають на міому (1). Таким чином, у даний час проблема анестезіологічного забезпечення в пацієнтів з міомою матки дотепер залишається не лише актуальною з наукової точки зору, але й позицій клінічної медицини. Крім того, найбільш частим ускладненням гістеректомії є інтраопераційна крововтрата, котра є загрожуючим станом і може призвести до смерті хворого. У той же час, на сьогодні відсутні однозначні і абсолютно чіткі рекомендації щодо проведення анестезії і корекції інтраопераційної крововтрати в даної категорії пацієнтів. Найбільш близьким до заявленого винаходу є розробка, в якій розглядаються підходи до діагностики і комплексної корекції стану тромбонебезпеки в хворих з пухлинами органів жіночої репродуктивної системи (3). У роботі висвітлені питання тромбогеморагічних ускладнень у онкогінекологічних хворих з екстирпацією матки на етапах хірургічного лікування. Однак у вказаній розробці не досліджено розлади фібринолітичної системи, стан гемостазу хворої, що не дозволяє здійснювати контроль самих незначних змін агрегатного стану крові в процесі її згортання, з метою діагностики порушень функціонального стану системи гемостазу (4). В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу корекції розладів фібринолітичної системи гемокоагуляції в хворих на міому матки на періопераційному етапі шляхом додаткового до проведення антикоагулянтної терапії використання разового внутрішньовенного введення транексамової кислоти, яка володіє специфічною антифібринолітичною дією, до та після операції, що дозволить досягти корекції розладів фібринолітичної системи гемокоагуляції в хворих на міому матки та значно знизити періопераційну крововтрату в хворих, які перенесли гістеректомію. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з винаходом, хворим на міому матки на періопераційному періоді поряд з традиційною антикоагулянтною терапією додатково за 25-30 хвилин до операції призначають внутрішньовенне введення інгібітора фібринолізу транексамову кислоту у дозі 15 мг/кг разово та через 6 годин після операції повторюють разове введення вказаної речовини дозою 10 мг/кг. Спосіб виконується наступним чином. Досліджені результати хірургічного лікування в Одеській обласній клінічній лікарні, гінекологічному відділенні в 60 хворих лейоміомою матки, які перенесли гістеректомію за 20112012 роки. Основним критерієм включення пацієнтів у дослідження виявилася наявність показань для виконання планового оперативного втручання. Критерії виключення: хворі, що страждають загостренням хронічних захворювань, інфекціями, алкоголізмом, наркоманією і які приймають лікарняні препарати, використання яких могло б викривити гемокоагуляційні тести. Усім пацієнткам проводилася тотальна внутрішньовенна анестезія із штучною вентиляцією легенів. Усі пацієнтки були розподілені на 2 групи в залежності від вибору гемостатичної терапії. Досліджувані були рандомізовані за віком, основним захворюванням, супутньою патологією і тяжкістю стану. У 1-й групі (30 пацієнток) хворі не отримали специфічну гемостатичну терапію. У 2-й групі (30 пацієнток), хворі отримували за 30 хвилин до операції 15 мг/кг транексамової кислоти, яка 1 UA 104693 C2 5 10 15 20 інгібує активацію плазміногена і його перетворення в плазмін, тим самим роблячи гемостатичну дію, за 30 хвилин до операції. Потім, через 6 годин після операції, отримували разово 10 мг/кг транексамової кислоти. Схема принципу дії транексамової кислоти показана на фіг. 1. Оцінка ступеня крововтрати проводилася за А.А. Куригіним, за якою в кінці першої післяопераційної доби враховувалась як інтраопераційна, так і післяопераційна крововтрата (протягом доби). Стан гемостазу до, після та наступного дня після операції контролювався інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу і фібринолізу шляхом низькочастотної п'єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ). До операції в пацієнток обох груп виявлені зміни в системі гемо-коагуляції за типом підсилення агрегації, помірної гіперкоагуляції і декілька пригніченого фібринолізу. Про це свідчить достовірне збільшення в порівнянні з нормою таких показників, як інтенсивність контактної фази коагуляції (ІКК), час згортання крові (ЧЗК), інтенсивність коагуляційного драйву (ІКД), максимальна щільність згустку (МЩЗ), інтенсивність рефракції і лізину згустку (ІРЛС) (таблиця 1). Такі порушення в системі гемостазу, є типовими для пацієнток з пухлинами органів репродуктивної системи. Наприкінці операції в 1-й групі пацієнток зберігалися підсилені агрегація і гіперкоагуляція, відмічена виражена активація фібринолізу. У динаміці показників НПТЕГ (табл. 1) наприкінці операції не було відмічено достовірних різниць у порівнянні із доопераційними значеннями, за виключенням ІРЛС. Висхідний ІРЛС склав лише 20,69 % від величини показників після операції (р