Спосіб морфологічної діагностики алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту с

Реферат: Спосіб морфологічної діагностики алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С включає проведення патогістологічного дослідження тканини печінки та визначення напівкількісних показників фіброзу. При виявленні ознак помірного/вираженого фіброзу визначають модифіковані напівкількісні морфологічні показники фіброзу, додаткові показники репарації та тканинної реорганізації і встановлюють ступінь тканинної реорганізації та переважаючий морфогенетичний варіант фіброзу та репарації. UA 109581 U (12) UA 109581 U UA 109581 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до патоморфології та гематології, і може застосовуватись у діагностиці стадії хронічного гепатиту - алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С на етапі циротичної трансформації. Алкогольний стеатогепатит (ACГ), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) та вірусний гепатит С (ВГС) належать до найбільш розповсюджених захворювань печінки, що ведуть до розвитку цирозу. Тканинна реорганізація органа зумовлює розвиток ускладнень, лікування яких потребує вирішення серйозних медичних та соціальних проблем. Незважаючи на розробку багатьох неінвазивних діагностичних методів, морфологічна діагностика залишається важливим методом, який дозволяє комплексно оцінити етіологічні особливості, ступінь активності та стадію розвитку захворювання. На ранніх етапах захворювання, коли переважають ознаки пошкодження та клітинної інфільтрації, зумовлені впливом одного (або домінуючого) етіологічного фактора, виявлення відносно специфічних морфологічних критеріїв та наступна розробка етіотропної терапії не викликає труднощів. При тривалому перебігу захворювання на перший план виходять механізми фіброзу та репарації, які, як донедавна вважалось, розвиваються за універсальною схемою. Останні дослідження свідчать про наявність особливостей фіброгенезу, ангіогенезу та репаративної регенерації при алкогольному, неалкогольному стеатогепатиті та вірусному гепатиті С. Крім того, на сьогодні вважається доведеною оборотність фіброзу та можливість регуляції репаративних процесів на стадії неповного септального цирозу, що відкриває перспективи для розробки методів фармакологічної корекції. Базисним методом є мікроскопічне дослідження тканини печінки з використанням гістологічних методів (забарвлення гематоксилін-еозином). Застосування додаткових методів забарвлення (трихром Масона, судан III) допомагає достовірно оцінити окремі морфологічні прояви. Найбільш близьким за суттю та результатом, що досягається, є спосіб морфологічної діагностики стадії алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С на основі визначення напівкількісних показників фіброзу, розроблених для неалкогольного стеатогепатиту (шкала Brunt E.M., модифікована у 2010 р.) та вірусного гепатиту С (шкала METAVIR, розроблена групою французьких дослідників (1996 р.), для АСГ подібні напівкількісні шкали відсутні і використовують шкали, розроблені для НАСГ [1]. Визначення стадії захворювання традиційно передбачає кількісну оцінку фіброзу та діагностику цирозу. В існуючих напівкількісних шкалах цироз трактується як остання або передостання стадія захворювання (після фіброзу). При цьому враховується наявність вузлів та септ без додаткової деталізації. Такі ж ознаки, як дуктулярна реакція, новоутворені судини, розмір вузлів, які є проявами репаративних процесів і відіграють провідну роль у тканинній реорганізації, взагалі не беруться до уваги. В таких ситуаціях дуже вірогідними є помилки щодо диференційної діагностики етапів циротичної трансформації (наприклад, неповний септальний цироз може бути діагностований у випадках макронодулярного цирозу або цироз може бути недіагностованим, якщо сполучнотканинні септи будуть недостатньо чіткими). Крім того, недооцінка таких проявів репарації, як дуктулярна реакція та ангіогенез, обмежує розуміння патогенезу та, відповідно, використання сучасних лікарських засобів, які можуть суттєво змінити прогноз на етапі оборотніх змін, тобто до розвитку цирозу. Отже, недоліки загальноприйнятих напівкількісних шкал затруднюють оцінку прогнозу захворювання та розробку лікувальної тактики у хворих на хронічний стеатогепатит та вірусний гепатит С. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб морфологічної діагностики стадії алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С шляхом визначення додаткових напівкількісних показників з наступним їх аналізом, що забезпечить підвищення достовірності та ефективності діагностики стадії цих захворювань. Поставлена задача вирішується тим, що у способі морфологічної діагностики алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С, що включає проведення патогістологічного дослідження тканини печінки та визначення напівкількісних показників фіброзу, згідно з корисною моделлю, при виявленні ознак помірного/вираженого фіброзу визначають модифіковані напівкількісні морфологічні показники фіброзу, додаткові показники репарації та тканинної реорганізації і встановлюють ступінь тканинної реорганізації та переважаючий морфогенетичний варіант фіброзу та репарації. У запропонованій корисній моделі визначають та проводять аналіз напівкількісних показників, що відображають основні патологічні процеси на етапі циротичної трансформації при ACT, НАСГ та ВГС: гістотопографічна форма фіброзу (перицелюлярний, септальний, перидуктулярний), тип дуктулярної реакції (1-3 за класифікацією V. Desmet, 2013 р.), ознаки тканинної перебудови, які включають реорганізацію паренхіми (потовщення балок та 1 UA 109581 U 5 10 15 20 25 30 поліморфізм гепатоцитів, макровузли, мікровузли), тип септ (портопортальні, портопортальні і портоцентральні, перинодулярні), реорганізацію мікроциркуля горного русла (МЦР) (збережені співвідношення між центральними венами та портальними трактами, поодинокі/множинні інтрата перисептальні судини, аберантні паренхіматозні судини). Виявлені морфологічні показники використовуються для оцінки ступеня тканинної реорганізації та морфогенетичного варіанта процесів фіброзу та репарації. Ступінь тканинної реорганізації визначається на основі оцінки перебудови основних тканинних структур, яка залежить від ступеня реорганізації паренхіми, мікроциркуляторного русла та типу септ. Для неповного септального цирозу печінки характерні: дискомплексація балок, портопортальні септи, збережені ЦВ та тріади, аберантні паренхіматозні судини. Імовірний повний цироз печінки діагностується при виявленні потовщених балок, поліморфізму гепатоцитів, великих вузлів, портопортальних та поодиноких портоцентральних септ, поодиноких інтра- та перисептальних судин, аберантних паренхіматозних судин. Достовірний діагноз повного цирозу печінки базується на наявності ознак: великих/дрібних вузлів, перинодулярних септ, множинних інтра- та перисептальних судин. Визначення морфогенетичного варіанта репарації включає оцінку гістотопографічного типу фіброзу, реорганізації МЦР та типу дуктулярної реакції. Перицелюлярний варіант репарації характеризується перицелюлярним склерозом, поодинокими інтра- та перисептальними судинами, перисептальною ДР. При септальному варіанті репарації виявляються септальний склероз, множинні інтра- та перисептальні судини, дифузна ДР. Для перидуктального варіанта репарації характерними є перидуктальний склероз, множинні інтра- та перисептальні судини та перисептальна ДР. Спосіб діагностики стадії алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С здійснюють таким чином. На основі рутинного дослідження матеріалу (мікропрепарат, забарвлений гематоксилінеозином) спочатку визначається ступінь фіброзу згідно з існуючими шкалами (METAVIR для ВГС, шкала Brunt для АСГ та НАСГ). Після цього, при встановленні помірного/вираженого фіброзу (F2-F4), виявляють морфологічні показники провідних патологічних процесів, що визначають прогресування захворювань: фіброз, репарація та тканинна реорганізація (Табл. 1). Таблиця 1 Морфологічні показники фіброзу, репарації та тканинної реорганізації Патологічний процес Тип та ступінь вираженості виявлених морфологічних змін Фіброз Гістотопографічна форма фіброзу Репарація Тип реакції Перицелюлярний - навколо окремих клітин та/або по ходу синусоїдів, переважно центролобулярний Септальний у вигляді чітких сполучнотканинних тяжів різної товщини та довжини; включає портопортальні та портоцентральні септи Перидуктулярний - асоційований із дуктулярною реакцією, переважно перипортальний ДР1: тубулярні структури, вистелені дуктулярної кубічним епітелієм в складі септ без ознак структури дуктальної пластинки ДР 2А: муралій (новоутворені дуктули формують складний лабіринт, що нагадує анастомозуючі гепатоцелюлярні пластинки) у перипортальних ділянках ДР 2В: тубулярні структури із збереженням будови дуктальної пластинки у центролобулярних відділах 2 +/ UA 109581 U ДР 3: тубулярні структури із збереженням будови дуктальної пластинки по периферії часточки Тканинна перебудова Реорганізація паренхіми Дискомплексація балок Тип септ Потовщення балок та поліморфізм гепатоцитів; Великі вузли Дрібні вузли Портопортальні септи Портопортальні та портоцентральні септи Перинодулярні септи Збережені центральні вени та тріади; Реорганізація МЦР Інтра- та перисептальні судини Поодинокі Множинні Аберантні паренхіматозні судини Комбінації виявлених морфологічних показників використовуються для оцінки ступеня тканинної реорганізації та морфогенетичного варіанта процесів фіброзу та репарації (Табл. 2 та Табл. 3). 5 Таблиця 2 Основні критерії оцінки ступеня тканинної перебудови Ступінь тканинної Реорганізація перебудови паренхіми Неповний септальний цироз Дискомплексація балок печінки Потовщення балок та Цироз печінки поліморфізм імовірний гепатоцитів; Великі вузли Цироз печінки Великі вузли; Дрібні достовірний вузли Реорганізація мікроциркуляторного русла Збережені ЦВ та тріади; Портопортальні септи; аберантні паренхіматозні судини Поодинокі інтрата Портопортальні та перисептальні судини; поодинокі аберантні паренхіматозні портоцентральні септи судини Множинні інтрата Перинодулярні септи перисептальні судини Тип септ Таблиця 3 Основні критерії оцінки переважаючого варіанта фіброзу та репарації Морфогенетичний варіант Перицелюлярний Перицелюлярний Септальний Септальний Перидуктулярний 10 Гістотопографічна форма фіброзу Перидуктулярний Реорганізація МЦР Тип дуктулярної реакції) Поодинокі інтра- та перисептальні судини; аберантні паренхіматозні ДР1 та ДР2В судини Множинні інтра- та перисептальні ДР1 та ДР3 судини; Множинні інтра- та перисептальні ДР1 та ДР2А судини; Значення та переваги запропонованого способу діагностики можна аргументувати наступними положеннями: його використання передбачає лише рутинні патогістологічні методики і може застосовуватись у будь-якій лабораторії; діагностична процедура є загальнодоступною і простою у використанні; акцент на процесах репарації та тканинної реорганізації відрізняє даний спосіб від існуючих напівкількісних шкал. Клінічний приклад 3 UA 109581 U 5 10 15 20 25 Хвора М., 34 p., звернулась до лікаря у зв'язку із пожовтінням шкіри. 7 років тому пацієнтка перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу двобічної пневмонії. При лабораторному дослідженні було виявлено позитивні маркери гепатиту С (HCV RNA 1b). Для розробки лікувальної тактики хворій було рекомендовано провести біопсійне дослідження. Патогістологічні зміни: Загальна балково-часточкова будова порушена. Балки вкорочені, деформовані, місцями потовщені. Частина часточок трансформована у великі нодулярні структури. Гепатоцити неоднорідні за формою та розміром, частина з них має ознаки жирової дистрофії. Портальні тракти розширені з рахунок фіброзу та значного лімфоцитарного інфільтрату, клітини якого поширюються крізь пограничну пластинку. Місцями формуються портопортальні та поодинокі портоцентральні септи. У портальних трактах, септах та перипортальних відділах часточок виявляється помірна кількість інтра- та перисептальних судин, а також виражена дуктулярна реакція з переважанням типу 1 та 2А. На основі використання існуючих загальноприйнятих шкал в даному випадку виставлено патологоанатомічний діагноз: Хронічний гепатит A2F3 (MЕTAVIR). Після використання нашого способу діагностовано: імовірний цироз печінки з переважанням перидуктулярного варіанта репарації. Така деталізація стадії захворювання дозволяє краще оцінити оборотність/необоротність пронесу та визначити провідний механізм репарації, що в свою чергу є важливим для розробки лікувальної тактики. Таким чином, використання запропонованого способу дозволяє підвищити достовірність та ефективність діагностики. Джерела інформації: Germanі G. The relationship between liver disease stage and liver fibrosis: a tangled web / G. Germani, A.K. Burroughs, A.P. Dhillon // Histopathol. - 2010. - V. 67. - P. 134-151. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб морфологічної діагностики алкогольного, неалкогольного стеатогепатиту та вірусного гепатиту С, що включає проведення патогістологічного дослідження тканини печінки та визначення напівкількісних показників фіброзу, який відрізняється тим, що при виявленні ознак помірного/вираженого фіброзу визначають модифіковані напівкількісні морфологічні показники фіброзу, додаткові показники репарації та тканинної реорганізації і встановлюють ступінь тканинної реорганізації та переважаючий морфогенетичний варіант фіброзу та репарації. 35 Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4