Спосіб малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки

Реферат: Спосіб малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки включає проведення за зону пухлинної обтурації ендоскопічного провідника, заведення по провіднику каркасного вузла, розширення просвіту обтурованої ділянки товстої кишки. Як каркасний вузол вибирають стент, що саморозкривається. Провідник заводять під контролем рентгентелебачення за допомогою колоноскопу, після чого по провіднику в зону обтурації заводять дилятаційний балон. Додатково розширюють зону обтурації дилятаційним балоном до необхідного діаметра. Видаляють дилятаційний балон з просвіту кишки, а по провіднику в зону обтурації доставляють товстокишковий стент на доставочному пристрої і встановлюють його таким чином, щоб стент виступав від пухлини в проксимальному та дистальному напрямках. Після розширення просвіту кишки проводять ендоскопічний лаваж товстої кишки проксимальніше пухлини. UA 112562 U (54) СПОСІБ МАЛОІНВАЗИВНОГО ЛІКУВАННЯ ОБТУРАЦІЙНОЇ НЕПРОХІДНОСТІ ТОВСТОЇ КИШКИ UA 112562 U UA 112562 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургічної колопроктології та способів лікування обтураційної непрохідності товстого кишечнику. На теперішній час, за даними різних авторів, післяопераційна летальність при обтураційній непрохідності товстої кишки сягає від 23 % до 52 %, частота післяопераційних гнійно-септичних ускладнень при виконанні операцій на висоті гострої непрохідності товстої кишки досягає 38,6 % - 80 %. Серед осіб похилого і старечого віку післяопераційна летальність сягає 74 %. Це обумовлено первинно тяжким станом хворих від ракової інтоксикації, пізнім зверненням по допомогу, наявністю можливого перитоніту, супутніми хронічними захворюваннями, неадекватно вибраним об'ємом оперативного втручання та іншими факторами. Відомий спосіб лікування гострої обтураційної непрохідності товстого кишечнику, описаний в статті Dudley H.A.F., Radcliff A.G., McGeehan D. Intraoperative irrigation of the colon to permit primary anastomosis [див. Br.J.Surg. - 1980. - № 67. - P. 80-81]. Спосіб включає інтраопераційну очистку кишечнику з боку черевної порожнини. Потім виконують резекцію ураженої частини кишки, формування первинного анастомозу та дренування порожнини малого тазу. Його основними недоліками є велика кількість ускладнень, пов'язаних з інфікуванням черевної порожнини під час виконання інтраопераційної очистки кишечнику та неспроможністю кишкового анастомозу, висока травматичність повторного оперативного втручання у випадку неспроможності анастомозу. Найбільш близьким до корисної моделі по суті та результату, що досягається, є спосіб лікування гострої обтураційної товстокишкової непрохідності, який описано в пат. України № 30479 [Спосіб лікування гострої обтураційної товстокишкової непрохідності пухлинного ґенезу, заявл. 19.11.2007, опубл. 25.02.2008]. Спосіб включає одномоментну резекцію кишки з утворенням анастомозу, які виконують у відстрочений термін після передопераційної підготовки та стабілізації стану систем гомеостазу. Передопераційна підготовка включає колоноскопічне дослідження товстої кишки з проведенням за зону пухлинної обтурації ендоскопічного провідника, а також заведення по провіднику зонда з дилятаційною пружиною та установлення її у зоні пухлинного субстрату. Цей спосіб частково вирішує проблему зменшення числа ускладнень, які пов'язані з інфікуванням черевної порожнини. Але він також не позбавлений недоліків. Слабкими місцями такого втручання є складності ендоскопічного заведення відносно товстого провідника (2-3 мм) по відношенню до стандартизованих провідників (0,025``; 0,035`` чи 0,038``) за зону обтурації кишки, великі ризики перфорації стінки кишки в зоні пухлинного ураження в результаті наявності жорсткого дистального кінця провідника. Ще складнішу проблему представляє заведення в зону пухлинної обтурації товстого зонду з дилятаційною пружиною та неконтрольоване розтягнення кишки до необхідного діаметру з ризиком розриву просвіту кишки в цій зоні. В основу корисної моделі поставлена задача створення удосконаленого способу лікування гострої обтураційної непрохідності товстого кишечнику, який дозволяє легко завести за зону звуження каркасний вузол і тим самим купірувати гостру кишкову непрохідність. Поставлена задача вирішується тим, що в способі малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки, який включає проведення за зону пухлинної обтурації ендоскопічного провідника, заведення по провіднику каркасного вузла та розширення просвіту обтурованої ділянки товстої кишки, згідно з корисною моделлю, як каркасний вузол вибирають стент, що саморозкривається, провідник заводять під контролем рентгентелебачення за допомогою колоноскопу, після чого по провіднику в зону обтурації заводять дилятаційний балон, додатково розширюють зону обтурації дилятаційним балоном до необхідного діаметра, видаляють дилятаційний балон з просвіту кишки, а по провіднику в зону обтурації доставляють товстокишковий стент на доставочному пристрої і встановлюють його таким чином, щоб стент виступав від пухлини в проксимальному та дистальному напрямках, після розширення просвіту кишки проводять ендоскопічний лаваж товстої кишки проксимальніше пухлини. Доцільно провідник вибирати з еластичним дистальним кінцем. Вибір каркасного вузла у вигляді стенту, що саморозкривається, дозволяє збільшити просвіт кишки повільно, не допускаючи її травмування і виникнення внаслідок цього ускладнень. Заведення провідника під контролем рентгентелебачення за допомогою колоноскопу дозволяє під візуальним контролем здійснювати введення провідника саме в передбачувану зону майбутнього розташування стенту. До того ж, наявність в колоноскопі двох просвітів дає змогу одночасно виконувати по ньому не тільки проведення провідника, але і біопсію пухлини в разі необхідності. Додаткове розширення зони обтурації дилятаційним балоном до необхідного діаметра (діаметра доставочного пристрою) перед встановленням товстокишкового стенту дозволяє створити отвір в пухлині такого розміру, щоб виявилося можливим встановлення доставочного 1 UA 112562 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 пристрою для подальшого розміщення стенту. Слід додати, що додаткове розширення перед розкриванням стенту дозволяє зменшити тиск на пухлину і тим усунути можливість її травмування в зазначеному процесі. Встановлення стенту таким чином, щоб він виступав від пухлини в проксимальному та дистальному напрямках враховує скорочення його подовжнього розміру при подальшому розкриванні. Проведення після розширення просвіту кишки ендоскопічного лаважу товстої кишки проксимальніше пухлини дозволяє видалити вміст кишки і тим самим купірувати явища товстокишкової непрохідності. Вибір провідника з еластичним дистальним кінцем дозволяє зменшити ризик перфорації пухлини при проходженні провідником зони обтурації. Заявнику невідомі приклади двоетапного повільного розширення просвіту кишки - м'якої дилятації на першому етапі і більш жорсткого стентування на другому - і зменшення за рахунок цього імовірності її травмування. Суть корисної моделі пояснюється кресленнями, де: Фіг. 1 - спосіб, момент проведення провідника за зону пухлинної стриктури; Фіг. 2 - те ж саме, момент доставки балонного дилятатора в зону пухлинної стриктури; Фіг. 3 - те ж саме, момент ендоскопічної балонної дилятації пухлинної стриктури; Фіг. 4 - те ж саме, момент доставки стенту на доставочному пристрої в зону пухлинної стриктури; Фіг. 5 - стент, встановлений в зону пухлинної стриктури, момент до видалення провідника. Спосіб малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки виконують таким чином. Втручання проводять в операційній, яка обладнана рентгентелевізійною установкою. Після очищення дистального постпухлинного відділу товстої кишки за допомогою очисних, за необхідності гіпертонічних (в першу чергу офіціальних) клізм чи кишкового лаважу з використанням ендоскопічної помпи проводять колоноскопічне обстеження дистальних (постпухлинних) відділів товстої кишки. За допомогою колоноскопу (бажано відеоапарата HDTV) через його біопсійний канал під візуальним контролем за зону пухлинного звуження заводять провідник діаметром 0,025-0,038`` довжиною 4000-4500 мм з м'яким та гнучким дистальним кінцем. Необхідне місцезнаходження дистального кінця провідника, заведеного за зону пухлинного звуження контролюють за допомогою рентгентелебачення. При складностях заведення провідника проводять під ренгентелебаченням. На наступному етапі по провіднику в зону звуження заводять дилятаційний балон, бажано з фіксованим кінцевим діаметром (для контрольованості розширення та профілактики травмування). Діаметр балонів може становити 4-20 мм, в залежності від необхідності. Зону звуження дилятують до необхідного діаметра, обумовленого діаметром доставочного пристрою стенту. Після цього дилятаційний балон видаляють з просвіту кишки, а по залишеному в просвіті товстої кишки провіднику в зону дилятованої пухлинної стриктури через біопсійний канал колоноскопу під рентгентелебаченням доставляють стент на доставочному пристрої зі спеціальними рентгенконтрасними мітками. Стент встановлюють в зону пухлинного звуження, з того розрахунку, що він повинен виступати на декілька сантиметрів від пухлини в проксимальному та дистальному напрямках, адже після повного розкриття він стане дещо коротшим. Слід ще раз вказати, що з метою запобігання миттєвого розриву просвіту кишки, конструкцію стенту обирають такою, щоб він розкривався поступово і максимальний діаметр розкриття досягався на 4-5 добу після його встановлення. Після розкриття стенту до діаметра ендоскопічного апарата (за необхідності цей етап пришвидшують шляхом дилатації стенту дилятаційним балоном) проводять внутрішньокишковий лаваж за допомогою ендоскопічної помпи. З метою полегшення та скорочення у часі данного етапу пріоритетним є застосування двоканальних ендоскопічних відеосистем. В наступному, після чіткої фіксації стенту, застосовують терапії, яка спрямована на стимуляцію перистальтики кишечника та використання очисних клізм. Необхідне оперативне втручання по видаленню пухлини проводять пізніше, за онкологічними принципами після гістологічної верифікації пухлини, корекції систем гемостазу, всебічного обстеження хворого, а також, за необхідності, проведення курсів хіміо- чи рентгентерапії. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 1. Спосіб малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки, який включає проведення за зону пухлинної обтурації ендоскопічного провідника, заведення по провіднику каркасного вузла, розширення просвіту обтурованої ділянки товстої кишки, який відрізняється 2 UA 112562 U 5 10 тим, що як каркасний вузол вибирають стент, що саморозкривається, провідник заводять під контролем рентгентелебачення за допомогою колоноскопу, після чого по провіднику в зону обтурації заводять дилятаційний балон, додатково розширюють зону обтурації дилятаційним балоном до необхідного діаметра, видаляють дилятаційний балон з просвіту кишки, а по провіднику в зону обтурації доставляють товстокишковий стент на доставочному пристрої і встановлюють його таким чином, щоб стент виступав від пухлини в проксимальному та дистальному напрямках, після розширення просвіту кишки проводять ендоскопічний лаваж товстої кишки проксимальніше пухлини. 2. Спосіб малоінвазивного лікування обтураційної непрохідності товстої кишки за п. 1, який відрізняється тим, що провідник вибирають з еластичним дистальним кінцем. 3 UA 112562 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4