Спосіб визначення фізичної працездатності у дорослих з вродженими вадами серця

Реферат: Спосіб визначення фізичної працездатності у дорослих з вродженими вадами серця включає проведення розрахунку та фізичного навантаження. У пацієнта у стані спокою до навантаження фіксують початкові показники ЧСС і артеріального тиску (AT) на верхній кінцівці та потужність навантаження підбирають індивідуально. Фізичне навантаження проводять в два етапи та додатково проводять шестихвилинний тест ходи за стандартною методикою з виміром ЧСС та AT на верхній кінцівці до та після навантаження. UA 112844 U (12) UA 112844 U UA 112844 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до медицини, а саме до функціональної діагностики, зокрема до способу визначення толерантності до фізичного навантаження у дорослих з вродженими вадами серця. Вроджена вада серця (ВВС) є актуальною проблемою в сучасній медицині, оскільки не існує єдиного протоколу ведення таких пацієнтів. Ступінь компенсації серцевої діяльності у пацієнтів з ВВС у спокої не завжди дозволяє виявити приховані зміни і прогресування серцевої недостатності (СН) [4, 5, 6]. Дослідження з дозованим фізичним навантаженням є високоінформативним методом об'єктивізації таких проблем. Тест Physical Working Capacity 170, фізична працездатність (PWC170, ФП) є стандартизованим способом оцінки толерантності до фізичного навантаження [1, 2, 8]. Є різні підходи до його виконання і оцінки, і як правило, вони відносяться до здорових людей, які займаються спортом і фізичною культурою. Даних по результатам тестування з навантаженням у дорослих з ВВС в Україні недостатньо, що створює необхідність в стандартизації оцінки отриманих показників, чіткому методичному виконанні запропонованих тестів навантажень у пацієнтів у віці 18 років і старше з діагнозом ВВС або станом після перенесеної кардіохірургічної корекції. Задачею корисної моделі є створення способу визначення толерантності до фізичного навантаження, у якому завдяки проведенню комбінованих тестів - PWC 170 та шестихвилинної ходи підвищується точність підбору індивідуального навантаження у дорослих з ВВС. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення фізичної працездатності у дорослих з вродженими вадами серця, який включає проведення розрахунку та фізичного навантаження, згідно з корисною моделлю, у пацієнта у стані спокою до навантаження фіксують початкові показники ЧСС і артеріального тиску (AT) на верхній кінцівці та потужність навантаження підбирають індивідуально з урахуванням формули: W=p*h*n* 1,33, де W - потужність, кг*м/хв.; р - маса тіла, кг; h - висота сходинки, м; n - кількість підйомів в хвилину; 1,33 - коефіцієнт, що дозволяє враховувати роботу, виконану при спуску зі сходинки, де фізичне навантаження на першому етапі W 1 складає з розрахунку 1 Вт/кг маси пацієнта, другого етапу навантаження W 2 складає 1,5 Вт/кг (1Вт=6 кг*м/хв.), для виконання розрахункового навантаження проводять обчислення кількості підйомів на сходинку в хвилину: n=W/p*h*1,33, впродовж 3 хвилин виконують навантаження 1-го етапу, після закінчення якого оцінюють ЧСС і AT, показники оцінюють в динаміці до відновлення початкових величин; виконують навантаження 2-го етапу: протягом 3-х хвилин з заданою частотою підйомів в хвилину, розрахунок ФП (PWC 170) за формулою: PWC170=W 1+(W 2-W 1)*(F-f1)/(f2-f1), де: PWC 170 - ФП, ЧСС- (Friquency), W 1 і W 2 - потужність навантаження, виконана на 1 і 2 етапі (відповідно), f1 і f2 - ЧСС в кінці навантаження етапів 1 і 2 (відповідно), після закінчення навантаження у відновлювальний період реєструють такі ж показники, стандартизовані показники та відображають бальну оцінку ФП, яка відповідає п'яти ступеням: 1 - низька, 2 нижче середнього, 3 - середня, 4 - вище середнього, 5 - висока; розраховують показник максимальної потреби кисню (МПК) за формулою 1,7*PWC170+1240, додатково виконують шестихвилинний тест ходи за стандартною методикою з виміром ЧСС та AT на верхній кінцівці до та після навантаження. Доведено, що взаємовідношення між ЧСС і потужністю навантаження має лінійний характер, що дозволяє сформувати лінійну екстраполяцію при розрахунку PWC170 з використанням двох менш виражених навантажень. Між потужністю навантаження і ЧСС лінійна залежність зберігається у молодих людей в діапазоні 170 уд/хв., а при перевищенні цього порогу ця залежність втрачається. Структурна і функціональна інволюція міокарду, зміна нейрогуморальної регуляції серця у осіб більш старшого віку призводить до обмеження приросту ЧСС на навантаження в кожному подальшому десятилітті життя. Розрахунок ЧСС (максимальну і субмаксимальну можна розрахувати виходячи з формул (1, 2) [1], де ЧСС макс=220 - вік (в роках) (1), ЧСС субмакс. (індикаторна) = (220 - вік (в роках) * 0,87 (2) або з використанням даних, представлених в таблиці 1. Таблиця 1 ЧСС(уд/хв) максимальна індикаторна 20-29 195 170 Вік(роки) 40-49 175 150 30-39 185 160 1 50-59 165 145 Більше 60 155 130 UA 112844 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Розрахунок PWC170 виконують за формулою: PWC 170=W 1+(W 2-W 1)(F2-f1)/(f2-f1), де W 1 і W 2 - потужність навантаження, виконана на етапі 1 і 2 (відповідно), f1 і f2 - ЧСС в кінці навантаження етапів 1 і 2 (відповідно), F - ЧСС, складова 87 % максимальної ЧСС (табл. 1). Існує декілька способів виконання дозованого фізичного навантаження - велоергометрія, тредміл та ін. У дорослих з ВВС найбільш оптимальним стрес агентом є степ-тест. Підйом на сходинку є не складною і зрозумілою вправою, яку можуть виконати люди різного віку. Потужність навантаження підбирається індивідуально з урахуванням спеціальної формули (4) [1, 2, 3]: W=p-h-n-1,33,(4), де: W - потужність, кг*м/хв; р - маса тіла, кг; h - висота сходинки, м; n - кількість підйомів в хвилину; 1,33 - коефіцієнт, що дозволяє враховувати роботу, виконану при спуску зі сходинки. Фізичне навантаження на етапі 1 (W 1) складається з розрахунку 1 Вт/кг маси пацієнта, на етапі 2 (W 2) - 1,5 Вт/кг (1 Вт=6 кг*м/хв). Для виконання розрахункового навантаження проводять обчислення кількості підйомів на сходинку в хвилину (n=W/p-h-1,33). Важливо знати, що один підйом - це чотири послідовних рухи (1 - постановка однієї ноги, 2 - підйом і обидві ноги на одному рівні на сходинці, 3 - спуск однієї ноги вниз, 4 - постановка обох ніг в початкове положення). Навантаження виконують впродовж 3-х хвилин. Для підтримки заданого темпу необхідно використовувати стандартний метрономом із заданим ритмом, розрахованим як n=кількість підйомів*4. На один удар метронома здійснюється один рух. Спосіб визначення толерантності до фізичного навантаження у дорослих з ВВС, який полягає в тому, що визначають ЧСС та AT до початку навантаження, та через кожні три цикли навантаження, отримані результати співставляють із розрахованими стандартизованими показниками, що враховують антропометричні дані пацієнта із ВВС, та оцінюють толерантність до фізичного навантаження. Спосіб здійснюють наступним чином. Пацієнту у спокої до навантаження фіксують початкові показники ЧСС і AT на верхній кінцівці. Далі пацієнт впродовж 3-х хвилин виконує навантаження 1-го етапу. Одразу після закінчення навантаження оцінюють пульс і AT. Ці показники оцінюють в динаміці до відновлення початкових величин. Далі виконують навантаження 2-го етапу: протягом 3-х хвилин з заданою частотою підйомів в хвилину. Після закінчення навантаження реєструють ті ж показники. Оцінка тільки абсолютних отриманих результатів не враховує багатьох антропометричних показників (вік, стать, вага та ін.). Стандартизація цих параметрів особливо важлива у дорослих пацієнтів з ВВС. Для цього розроблені і запропоновані стандартизовані показники, що враховують стать, вік і, що саме головне, співвідношення до ваги пацієнта (таблиця 2). Бальна оцінка фізичної працездатності відповідає п'яти ступеням: 1 - низька, 2 - нижче середнього, 3 - середня, 4 вище середнього, 5 - висока [3]. Таблиця 2 Стать чоловіки жінки бали 5 4 3 2 1 5 4 3 2 1 20-29 16,6 15,6-16,5 14,2-15,2 13,3-14,1 14,1 15,8 14,8-13,5 14,1-14,9 13,3-14,0 13,4-12,6 12,6-14,0 11,9-13,2 12,5-11,3 11,7-12,5 10,9-11,8