Спосіб зондування і фіксації зубоясенних карманів зубів

Реферат: UA 114237 U UA 114237 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до способів діагностики, які використовуються в стоматології для виявлення порушень, пов'язаних зі станом зубів і ротової порожнини людини, і призначені для складання подальшого малоінвазивного плану лікування та адекватної оцінки динаміки. Як відомо, згідно з міжнародними стандартами зондування зуба проводять в трьох оральних і в трьох вестибулярних точках з використанням пародонтологічних зондів, які також називають пародонтомами. Відомий цілий ряд ендодонтичних зондів, якими часто користуються стоматологи для візуального визначення, наприклад, глибини зубного каналу при рентгенографії, що виконані у вигляді тонкої голки з абразивною поверхнею і пластмасовою ручкою-бусинкою для її утримування (див. файли, які використовують для чищення зубних каналів (http://dentalarea.com/statyi/endodontia/endo-instruments.html)). Основним недоліком відомих зондів є гострий кінець робочої частини та абразивна поверхня, що може призвести до травмування епітеліального прикріплення або зубоясенного кармана а також відсутність на них вимірювальної шкали, через що стоматологам доводиться постійно користуватись рентгенівським знімком, порівнюючи глибину вимірювального каналу з величиною голки, яка занурюється в нього. Крім того, нерідко при проведенні рентгенографії, коли пацієнт йде на рентген з такою голкою або голками, у відповідних зубних каналах, відбуваються випадки проковтування таких зондів з подальшим негативними наслідками. Відомий також пародонтологічний зонд СР15 (див. каталог Medesy, стор. В16), який виконаний із нержавіючої сталі і має довгу ручку, що переходить в Г-подібно загнуту атравматичну голку, на прямій ділянці від кінця якої протягом 15 мм нанесена міліметрова шкала. Однак використання цього зонда обмежене при рентгенографії і пов'язане з наявністю громіздкої ручки. Як видно з вище описаних пародонтомів основним елементом їх конструкції є зонд, тобто тупокінцева голчаста частина довжиною не більше 15 мм від вістря з нанесеною міліметровою шкалою, яка при рентгенографії дозволяє чітко зафіксувати величину того чи іншого показника або дефекту. Крім того, очевидне поєднання суттєвих ознак відомих зондів, а саме виконання пародонтологічного зонда у вигляді атравматичної голки з ручкою-бусинкою на одному кінці довжиною 15 мм, на іншому кінці якої нанесена міліметрова шкала, яка передбачає використання останнього лише шляхом проведення послідовних операцій при зондуванні зубоясенних карманів, при паркуванні емалево-цементної межі, епітеліального прикріплення і кісткового кармана. Для виконання таких послідовних операцій і особливо їх фотофіксацію лікарю стоматологу доводиться залучати додатково щонайменше одного помічника і витрачати багато часу. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу зондування і фіксації зубоясенних карманів зуба людини і розширення його функціональних можливостей за рахунок забезпечення одночасного позиціювання декількох зондів для проведення рентгенівського знімка і забезпечення фотофіксації при одночасному зниженні травматизації і ризику пошкодження епітеліального прикріплення і підвищенні точності вимірювань та безпеки пацієнтів. Поставлена задача в способі зондування зубоясенних карманів зуба людини, який передбачає використання пародонтального зонда (далі зонд) у вигляді тупокінцевої голки, на робочому кінці якої нанесена вимірювальна шкала, згідно з корисною моделлю, вирішена наступним чином. Допрацьовану напівдугову прикусну вилку для лицьової дуги, до складу якої входить вказаний пародонтальний зонд (див. заявку на корисну модель № а201512201, яка подана 09.12.2015) закріплюють на зубний ряд у роті пацієнта за допомогою фіксуючого матеріалу, наприклад Futar D (див. http: //old dentalinto.com.ua/ 3/3.21/Futar-D.htm) так, щоб її фронтальна межа (межа самої вилки, а не дуги) не виходила за фронтальну лінію зубного ряду, що знаходиться в проміжку між дугою і самою вилкою, по дузі підводять та фіксують напроти обстежуваного зуба бігунок, поперек на якому послідовно розташовані три горизонтальні довгасті пластини шириною до 3 мм, кожну з яких почергово переміщують в оральному напрямку, доки отвір з розміщеними в ньому гумовими втулками-стоперами на оральному кінці кожної з них не опиниться над фронтальною лінією зубного ряду, на кінці однієї з довгастих пластин вставляють через пару гумових втулок-стоперів пародонтальний зонд у вигляді тупокінцевої голки, позиціонуючи його вертикально з упором у ясна в місці маркування емалевоцементної межі, і використовують два додаткових аналогічних пародонтальних зонди, один з яких вводять через пару гумових втулок-стоперів другої з довгастих пластин, позиціонуючи його вертикально з упором у ясна в місці епітеліального прикріплення, а другий зонд вводять через пару гумових втулок-стоперів третьої з довгастих пластин, позиціонуючи його вертикально з 1 UA 114237 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 упором у ясна в кістковому кармані, та фіксують кожну з довгастих пластин і проводять фотофіксацію і рентгенографію. Використання трьох зондів і їх паралельне позиціювання одночасно в трьох точках з маркуванням емалево-цементної межі, епітеліального прикріплення і кісткового кармана обстежуваного зуба пацієнта дозволяє без істотних витрат часу з підвищеним ступенем безпеки як для пацієнта, так і для лікаря провести рентгенографію. При цьому можуть бути використані зонди металеві для зубів або пластикові для імплантатів. Відсутність в зондах громіздкої ручки дозволяє більш акуратно занурювати зонди в зубоясенні кармани, виключивши при цьому травматизацію і ризик пошкодження епітеліального прикріплення, а наявність в кожній з довгастих прямокутних пластин гумових втулок-стоперів забезпечити надійну їх фіксацію і точність при рентгенографії. На фіг. 1 зображений пародонтомір, який використовують при здійснені заявленого способу; на фіг. 2 - частина пародонтоміра, що розміщена фронтально напроти зуба людини з встановленими зондами. Пародонтомір, який використовують для здійснення заявленого способу, виконаний у вигляді напівдугової прикусної вилки 1 для лицьової дуги, яка має внутрішньоротову частину 2 з отворами 3 або паралельним до зовнішньої частини вилки 1 пазом(не показаний) і ручку 4. По зовнішньому периметру внутрішньоротової частини 2 закріплена рівновіддалена від неї металева дуга 5 з бігунком 6, який має можливість вільно переміщатися по дузі 5 і бути зафіксованим в необхідному місці за допомогою фіксатора (не показаний). На верхній частині бігунка 5 розміщено три горизонтальні, поперечно і паралельно розташовані довгасті прямокутні пластини 7 шириною до 3 мм з можливістю горизонтального переміщення і фіксації в потрібному місці. Кожна з пластин 7 в оральній частині має отвір 8 з розташованими в ньому горизонтально одна під одною двома паралельними гумовими одноразовими втулкамистоперами (не показані) з отвором у центрі для вертикальної установки і надійної фіксації зонда 9 з вимірювальною шкалою, спрямовано в бік кореневої частини зуба 10. При цьому для зручності користування зонди 9 мають ручки-намистинки 11 або можуть закінчуватися будьякого виду іншим закінченням або не мати такого. Заявлений спосіб реалізовують наступним чином. На внутрішньоротову частину 2 напівдугової прикусної вилки 1 з боку досліджуваного зубного ряду наносять фіксуючий матеріал, наприклад Futar D (http://old.dentalinfo.com.Ua/3/3.21/Futar-D.htm), розташовують її над зубним рядом у роті пацієнта так, щоб її зовнішня(фронтальна) межа не виходила за фронтальну лінію зубного ряду, що знаходиться в проміжку між дугою і частиною 2, і, злегка притискують частину 2 до поверхні зубів, щоб фіксуючий матеріал з'явився в отворах 3 і трохи розплився за їх межами. Утримуючи вилку 1 за ручку 4 дають матеріалу Futar D застигнути, зафіксувавши тим самим вилку 1 на зубах пацієнта. Переміщаючи бігунок 6 по дузі 5 встановлюють і фіксують його напроти обстежуваного зуба 10 і по черзі висувають пластини 7 по напрямку до зуба, розміщуючи центри отворів 8 кожної з них над зубоясенним карманом. Через втулки-стопери зонди 9 занурюють перший - на рівні емалево-цементної межі, другий - на рівні ясен, третій - на рівні зубоясеного кармана, роблять рентгенівський знімок і фото. По закінченні рентгенографії дії роблять у зворотному порядку, легко відокремлюючи напівдугову прикусну вилку пародонтоміра від зубів пацієнта. Таким чином використання заявленого способу дозволить забезпечити одночасне позиціювання декількох зондів, чітко і точно зафіксувати емалево-цементну межу, епітеліальне прикріплення та глибину кісткової кишені, безболісно для пацієнта, значно знизити вірогідність небажаних наслідків, забезпечити складання малоінвазивного плану лікування і простеження його динаміки. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб зондування і фіксації зубоясенних карманів зуба людини, який передбачає використання пародонтального зонда у вигляді тупокінцевої голки, на робочому кінці якої нанесена вимірювальна шкала, що входить до складу пародонтоміра, який забезпечений двома додатковими аналогічними зондами і виконаний у вигляді напівдугової прикусної вилки для лицьової дуги з наскрізними отворами у внутрішній ротовій частині, яка по зовнішньому периметру внутрішньоротової частини забезпечена рівновіддаленою від неї металевою дугою з бігунком, виконаним з можливістю вільного переміщення та фіксації в потрібному місці, на верхній частині якого розміщені три довгасті прямокутні пластини шириною 3 мм з можливістю горизонтального переміщення і фіксації, кожна з яких в оральній частині має отвір з 2 UA 114237 U 5 10 15 горизонтально розміщеними в ньому одна під одною парою гумових втулок-стоперів, виконаних з можливістю вертикальної установки в кожній парі втулок-стоперів по зонду, який відрізняється тим, що вказану напівдугову прикусну вилку для лицьової дуги закріплюють на зубний ряд у роті пацієнта за допомогою фіксуючого матеріалу так, щоб її фронтальна межа не виходила за фронтальну лінію зубного ряду, що знаходиться в проміжку між дугою і самою вилкою, по дузі підводять та фіксують напроти обстежуваного зуба бігунок, поперек на якому послідовно розташовані три горизонтальні довгасті пластини шириною до 3 мм, кожну з пластин переміщують в оральному напрямку, доки отвір з розміщеними в ньому гумовими втулками на оральному кінці кожної з них не опиниться над фронтальною лінією, на кінці однієї з довгастих пластин вставляють через пару гумових втулок-стоперів пародонтальний зонд у вигляді тупокінцевої голки, позиціонуючи його вертикально з упором у ясна в місці маркування емалевоцементної межі, один з додаткових аналогічних зондів вводять через пару гумових втулокстоперів другої з довгастих пластин, позиціонуючи його вертикально з упором у ясна в місці епітеліального прикріплення, а другий зонд вводять через пару гумових втулок-стоперів третьої з довгастих пластин, позиціонуючи його вертикально з упором у ясна в кістковому кармані, кожну з довгастих пластин фіксують і проводять фотофіксацію і рентгенографію. 3 UA 114237 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4