Спосіб прогнозування активності остеопонтину у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння

Реферат: Спосіб визначення активності остеопонтину імуноферментним методом за допомогою реагентів у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), які страждають на ожиріння. Його активність попередньо прогнозують за стандартними показниками кардіогемодинаміки, виміряними при ехокардіографічному обстеженні: кінцевим діастолічним об'ємом (КДО), кінцевим систолічним об'ємом (КСО) при їх збільшенні та при зменшенні фракції викиду (ФВ) у порівнянні до аналогічних вимірів хворих з гострим інфарктом міокарда без ожиріння. При цьому для хворих з ГІМ та ожирінням 1 ст. активність остеопонтину прогнозують як 96,24±1,09 нг/мл, а для хворих з ГІМ та ожирінням 2 ст. активність остеопонтину прогнозують як 115,45±3,58 нг/мл при КСО більше 108,56±1,09 мл, КДО більше 171,71±8,11 мл та ФВ менше 35,1±1,31 %, потім при необхідності його активність визначають стандартним методом. UA 119276 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ АКТИВНОСТІ ОСТЕОПОНТИНУ У ХВОРИХ З ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА ОЖИРІННЯ UA 119276 U UA 119276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології та ендокринології, і може бути використана для прогнозування активності остеопонтину у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння. Відповідно до сучасних уявлень ожиріння (ОЖ) - це хронічне поліетіологічне захворювання, пов'язане як з порушеннями енергетичного балансу, так і низкою генетичних і неврологічних факторів, порушеннями функцій ендокринної системи, способу життя та харчування пацієнта. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) у світовій популяції відзначається чітка тенденція до збільшення розповсюдженості надлишкової маси тіла та ожиріння - на сьогоднішній день це майже 17 % жінок і 15 % чоловіків. У країнах Західної Європи більше половини дорослого населення віком 35-65 років мають або надмірну вагу тіла (індекс маси тіла (ІМТ) від 25 до 29,9 кг/м) або ожиріння (ІМТ більше ЗО кг/м); в США надмірну вагу має одна третина всього населення (на 20 % і більше перевищуючи ідеальну вагу); в Україні близько 30 % осіб працездатного віку страждають на ожиріння, а 25 % мають надлишкову вагу тіла [Коваленко В.М. Регіональні медико-соціальні проблеми хвороб системи кровообігу. Динаміка та аналіз. (Аналітично-статистичний посібник) / Під ред. Коваленка В.М., Корнацького В.М.-Київ, 2013.-239 с]. При цьому кількість таких осіб постійно підвищується, збільшуючись кожні 10 років на 10 %. За прогнозами експертів ВООЗ, за умови збереження таких темпів захворюваності до 2025 року у світі буде нараховуватись більше 300 млн. людей, які страждають на ожиріння [Ожирение и избыточный вес [Электронный ресурс]: информ. бюллетень // Всемирная организация здравоохранения. - 2011. № 311. - Режим доступа: http://www.who.int/ mediacentre/ factsheets/ fs311/ru/]. Ожиріння є важливим фактором ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), що підтверджується результатами Фремінгемського дослідження, яке продемонструвало чіткий зв'язок між ожирінням та розвитком серцево-судинних захворювань і визначило роль надмірної ваги тіла як детермінанти високого кардіоваскулярного ризику - у осіб з ожирінням в 1,5-2 рази підвищений ризик коронарної хвороби серця і менша тривалість життя [Osteopontin is proteolytically processed by matrix metalloproteinase 9 / M.L. Lindsey, F.A. Zouein, Y. Tian et al. // Can J Physiol Pharmacol. - 2015-Vol. 93 (10). -P. 879-886]. Окрім того, незалежний ефект ожиріння на серцево-судинну систему може бути пов'язаним з його впливом на функцію та структуру міокарда, зокрема розвиток ексцентричної гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ). ГЛШ частіше зустрічається у людей з надлишковою масою тіла, ніж у худих, незалежно від наявності артеріальної гіпертензії, що підтверджує незалежну роль ожиріння у походженні ГЛШ, яка в свою чергу є незалежним фактором розвитку гострого інфаркту міокарда (ГІМ), раптової смерті та інших серцево-судинних подій [Wilson P.W. Overweight and obesity as determinant of cardiovascular risk the Framingham experience / P.W. Wilson // Arch. Inter. Med. - 2002. -Vol. 162. - P. 1867-1872; Fontaine R.R. Years of life lost due to obesity / R.R. Fontaine // JAMA. - 2000. - Vol. 289. - P. 187-193]. У хворих ІХС поєднання вогнищ ураження, обумовлених порушенням жирового обміну, з вогнищами кардіосклерозу після перенесеного інфаркту міокарда суттєво знижує функціональні можливості серця. Встановлений взаємозв'язок росту серцево-судинних захворювань та інфаркту міокарда у осіб, що страждають на ожиріння, з порушенням ліпідного, вуглеводного та інших видів метаболізму. За даними F. Kahles, остеопонтин є залученим до патогенезу інсулінорезистентності та метаболізму жирової тканини та виявляє протективні властивості щодо активності інсулінової секреції [Kahles F. Osteopontin: A novel regulator at the cross roads of inflammation, obesity and diabetes / F. Kahles, M. Hannes Findeisen, D. Bruemmer // Моl Metab. 2014-Vol. 3 (4) - P. 384-393.]. У зв'язку з вищевикладеним, визначення активності остеопонтину у хворих з ГІМ, які страждають на ожиріння, є актуальним діагностичним заходом. Відомо, що активність остеопонтину визначають імуноферментним методом за допомогою тест-систем [Osteopontin / Остеопонтин JP27158 96 IBL Германия; "Human Osteopontin" Kono Biotech Co., Ltd]. Даний спосіб визначення активності остеопонтину є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів визначення активності остеопонтину шляхом створення способу прогнозування його активності у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння, за стандартними показниками кардіогемодинаміки. 1 UA 119276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі визначення активності остеопонтину імуноферментним методом за допомогою реагентів, згідно з корисною моделлю, у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння, його активність попередньо прогнозують за стандартними показниками кардіогемодинаміки, виміряними при ехокардіографічному обстеженні: кінцевим діастолічним об'ємом (КДО), кінцевим систолічним об'ємом (КСО) при їх збільшенні понад 149,51±5,31 мл і 98,57±4,76 мл відповідно та при зменшенні фракції викиду (ФВ) менше 37±1,26 % у порівнянні до аналогічних вимірів хворих з ГІМ без ожиріння, при цьому для хворих з ГІМ та ожирінням 1 ст. активність остеопонтину прогнозують як 96,24±1,09 нг/мл, а для хворих з ГІМ та ожирінням 2 ст. активність остеопонтину прогнозують як 115,45±3,58 нг/мл при КСО > 108,56±5,36 мл, КДО > 171,71±8,11 мл та ФВ < 35±1,31 %, затим при необхідності його активність визначають стандартним методом. Технічний ефект корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів визначення активності остеопонтину шляхом створення способу прогнозування його активності у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння, за стандартними показниками кардіогемодинаміки, обумовлений синергізмом заходів та кількісних значень засобів, які заявляються. Спосіб виконують наступним чином: у хворих з гострим інфарктом міокарда, які страждають на ожиріння, активність остеопонтину попередньо прогнозують за стандартними показниками кардіогемодинаміки, виміряними при ехокардіографічному обстеженні: кінцевим діастолічним об'ємом, кінцевим систолічним об'ємом при їх збільшенні понад 149,51±5,31 мл і 98,57±4,76 мл відповідно та при зменшенні фракції викиду менше 37±1,26 % у порівнянні до аналогічних вимірів хворих з ГІМ без ожиріння, при цьому для хворих з ГІМ та ожирінням 1 ст. активність остеопонтину прогнозують як 96,24±1,09 нг/мл, а для хворих з ГІМ та ожирінням 2 ст. активність остеопонтину прогнозують як 115,45±3,58 нг/мл при КСО більше 108,56±5,36 мл, КДО більше 171,71±8,11 та ФВ менше 35±1,31 %, потім при необхідності його активність визначають стандартним методом. Ефективність способу доведена клініко-експериментальними дослідженнями. Обстежено 104 хворих на ГІМ, які розподілені на групи, в залежності від наявності та ступеню ожиріння. До першої групи увійшли хворі на ГІМ у поєднанні з ожирінням (n=74). Другу групу складали хворі на ГІМ без ожиріння (n=30). Як контрольна група обстежено 15 практично здорових осіб. Хворі, що брали участь у дослідженнях підписували інформовану згоду на участь у дослідженні. Критеріями виключення були хворі на цукровий діабет, онкологічні захворювання, хворі з гострим порушенням мозкового кровообігу, захворюваннями сполучної тканини. Остеопонтин визначали імуноферментним методом за допомогою набору реагентів "Human Osteopontin" (Kono Biotech Co., Ltd). Статистична обробка отриманих даних проводилася з використанням пакету статистичних програм "Microsoft Excel". Дані представлено у вигляді середніх величин та похибки середнього. Статистична значимість різних середніх визначалася за критерієм F-Фішера. Аналіз взаємозв'язків проведено за допомогою кореляції Спірмена (r). Пацієнтам, що приймали участь у дослідженні, було проведено ехокардіографічне обстеження, яке виконувалося на апараті Ultima PRO ЗО (фірма RADMIR, Україна). За стандартними методиками були визначені кінцево-систолічний об'єм (КСО) лівого шлуночка (ЛШ), кінцево-діастолічний об'єм (КДО) ЛШ та фракція викиду (ФВ). В М-режимі вимірювали кінцево-діастолічний розмір (КДР) ЛШ, кінцево-систолічний розмір (КСР) ЛШ, товщину задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ), об'єм порожнини лівого передсердя (ЛП) [High osteoprotegerin levels predict МАССЕ in STEMI patients, but are not associated with / M. Bjerre, K. Munk, A.D. Sloth et al. // Scand. Cardiovasc. J. - 2014 - № 48 (4) - P. 209-215; Abdel_Azeez H.A. Plasma osteopontin as apredictor of coronary artery disease: association with echocardiographic characteristics of atherosclerosis. / H.A. Abdel_Azeez, M. Al-Zaky // Clin Lab Anal. - 2010-Vol. 24 (3) - P. 201-206]. Результати дослідження: Виявлено вірогідне зростання вмісту остеопонтину у хворих з ожирінням 2 ступеня порівняно з пацієнтами, що мали ожиріння 1 ступеня. Зіставлення даних параметрів у хворих з ожирінням 1 ступеня, ожирінням 2 ступеня при ГІМ з пацієнтами, що мали нормальну масу тіла, визначило достовірні відмінності у вигляді зростання остеопонтинемії. Рівень остеопонтину був вищим у хворих з ГІМ порівняно з контрольною групою як при ожирінні, так і без нього. Проте більш виразні відмінності отримані під час співставлення пацієнтів, що мали ожиріння 2 ступеня. Результати представлено у табл. 1. 2 UA 119276 U Таблиця 1 Показники остеопонтинемії (ОП) залежно від ступеня ожиріння у хворих на гострий інфаркт міокарда Показник, одиниці вимірювання ОЖ 2 ст 2 ІМТ 3 ОП, нг/мл 5 ОЖ 1 ст 1 96,24±1,09 115,45±3,58 75,77±0,85 КГ 4 12,83±1,52 Р 1и2