Спосіб трансплантації нирки від живого донора з використанням стегнової вени

Реферат: Спосіб трансплантації нирки від живого донора включає подовження ниркової вени трансплантату аутологічним матеріалом. При цьому як аутологічний матеріал використовують сегмент стегнової вени реципієнта. UA 119659 U (12) UA 119659 U UA 119659 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема трансплантології, і може бути використана при трансплантації нирки від живого донора. Згідно з рекомендаціями Американського товариства трансплантологів, вибір сторони забору нирки від живого донора повинен базуватися на даних обстеження кожної нирки окремо для того, щоб функціонально спроможніша нирка залишалася донору. Такий підхід в окремих випадках може призводити до виникнення анатомічно несприятливих умов для пересадки, зокрема, у зв'язку з наявністю короткої ниркової вени трансплантату [1]. Так, у деяких випадках наявність короткої вени донорської нирки, зазвичай правої, може спричинити суттєві технічні труднощі під час накладання венозного анастомозу, особливо в огрядних пацієнтів, та при анатомічно глибокому розташуванні клубових судин у реципієнта [2]. Окрім того, суттєво зростає ризик тромбозу венозної реконструкції при короткій нирковій вені внаслідок надмірного натягу та перегину в зоні анастомозу, що, у свою чергу, може спричинити втрату трансплантату [3]. Для вирішення цієї проблеми розроблено ряд технічних рішень, зокрема екстенсивна мобілізація судин реципієнта та кілька методик елонгації ниркової вени [4]. Транспозиція клубових вен шляхом мобілізації загальної та зовнішньої клубових вен реципієнта є достатньо простою методикою, що дозволяє безпечно сформувати венозний анастомоз у більшості випадків [5]. Метод перевернутої нирки дає змогу сформувати венозний анастомоз при задньому розташуванні ниркової вени поруч із зовнішньою клубовою, проте має ряд недоліків, зокрема, пов'язаних із уродинамічними порушеннями [6]. Відомий спосіб подовження ниркової вени трансплантату шляхом використання нижньої порожнистої вени донора. Проте цей спосіб є актуальним лише при трупній пересадці нирки. Альтернативою при трансплантації від живого донора може бути подовження ниркової вени шляхом використання гонадної вени [7] та синтетичних протезів [8]. Найбільш близьким аналогом запропонованої корисної моделі є спосіб трансплантації нирки від живого донора з використанням сегменту великої підшкірної вени [9]. Суть найближчого аналога полягає в тому, що при трансплантації нирки від живого донора для подовження ниркової вени трансплантату виконують інтерпозицію сегменту великої підшкірної вени між веною донорської нирки і клубовими венами реципієнта. Перевагою використання даної методики є відносна простота забору великої підшкірної вени та використання виключно аутологічного матеріалу. Це дозволяє отримати задовільні безпосередні результати, ймовірно, за рахунок високої швидкості кровотоку в ниркових судинах, проте віддалені результати маловідомі. Суттєвим недоліком найближчого аналога є невідповідність діаметрів ниркової та великої підшкірної вен, а також тонкостінність останньої, що суттєво підвищує ризик стенозу анастомозу та перегину аутовенозного сегменту і може призвести до тромбозу венозної реконструкції та втрати трансплантату. В основу корисної моделі поставлено задачу покращити спосіб трансплантації нирки від живого донора, який міг би використовуватися при необхідності подовження ниркової вени з досягненням відповідних геометричних параметрів шунта і забезпечував би тривалу прохідність венозної реконструкції та збереження функції трансплантату. Поставлена задача вирішується тим, що у способі трансплантації нирки від живого донора, що включає подовження ниркової вени трансплантату аутологічним матеріалом, згідно з корисною моделлю, як аутологічний матеріал використовують сегмент стегнової вени реципієнта. Запропонований спосіб дозволяє подовжити ниркову вену трансплантату за допомогою аутологічного матеріалу, а саме стегнової вени реципієнта. Корисна модель дає змогу забезпечити достатні довжину та діаметр венозної реконструкції та уникнути потенційних ускладнень, пов'язаних із використанням невідповідного аутовенозного матеріалу та синтетичних судинних протезів. Корисна модель ілюструється фотографічними зображеннями, де на фіг. 1 відображено забір стегнової вени, на фіг. 2 - сформована венозна реконструкція короткої вени трансплантату стегновою веною, на фіг. 3 - пересаджена донорська нирка з короткою веною трансплантату, подовженою шляхом використання стегнової вени. Спосіб трансплантації нирки від живого донора з використанням стегнової вени здійснюють наступним чином. Після забору донорської нирки за загальноприйнятою методикою оцінюють довжину вени видаленої нирки. При короткій вені трансплантату виконують мобілізацію або транспозицію клубових вен у реципієнта. Якщо ці заходи не дозволяють безпечно і без натягу накласти венозний анастомоз, то, згідно із корисною моделлю, з поздовжнього доступу в проекції судинного пучка на стегні реципієнта виконують забір проксимального сегменту стегнової вени 1 UA 119659 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 до впадіння глибокої вени стегна (фіг. 1). Доступ довжиною до 10 см є достатнім для отримання аутовенозного сегменту, придатної для реконструкції довжини. Бокові гілки ретельно перев'язують або прошивають атравматичним матеріалом. Стегнову вену відсікають, проксимальний і дистальний кінці прошивають і перев'язують. Проводять реверсію, гідравлічну підготовку та остаточну герметизацію аутовени. Стегнова вена, як правило, співпадає за діаметром з нирковою веною, і, на відміну від відомого аутологічного матеріалу, забезпечує повноцінну реконструкцію. Формують венозний анастомоз по типу кінець-у-кінець між аутовенною та нирковою веною трансплантату (фіг. 2), після чого накладають анастомоз аутовени в бік зовнішньої клубової вени (фіг. 3). Продовжують операційне втручання за типовою методикою. Клінічний приклад. Пацієнтка К., 36 років (№ 214), була прийнята у відділення судинної хірургії Центру трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів Львівської обласної клінічної лікарні з діагнозом: хронічна хвороба нирок V ст.: хронічний гломерулонефрит, пролонгована програмним гемодіалізом. Операція 02.02.2009 р.: гетеротопічна трансплантація нирки від живого донора в ліву клубову ділянку. Під час оперативного втручання проведено забір правої нирки у зв'язку з її функціонально гіршим станом, констатовано наявність короткої вени трансплантату діаметром 10 мм. Транспозиція клубових вен у реципієнта не дозволяла формування венозного анастомозу без натягу. У в/3 лівого стегна реципієнта виділено і забрано сегмент стегнової вени діаметром 9 мм і довжиною 50 мм, реверсовано та герметизовано. Сформовано анастомоз аутовени з нирковою веною трансплантату по типу кінець-у-кінець, після чого накладено анастомоз аутовени в бік зовнішньої клубової вени. Подальший хід операції залишався типовим. У ранньому та віддаленому періоді відзначено збереження функції трансплантату при відсутності порушень венозного відтоку, ознаки венозної недостатності на донорській нижній кінцівці не спостерігалися. Джерела інформації: 1. Kasiske BL, Ravenscraft M, Ramos EL, et al: The evaluation of living renal transplant donors: clinical practice guidelines. Ad Hoc Clinical Practice Guidelines Subcommittee of the Patient Care and Education Committee of the American Society of Transplant Physicians // J Am Soc Nephrol. - 1996. Vol. 7. - Ρ 2288. 2. Baptista-Silva JC, Medina-Pestana JO, Verissimo MJ, et al: Right renal vein elongation with the inferior vena cava for cadaveric kidney transplants. An old neglected surgical approach //Int Braz J Urol. - 2005. - Vol. 31. - P. 519. 3. Janschek EC, Rothe AU, Holzenbein TJ, et al: Anatomic basis of right renal vein extension for cadaveric kidney transplantation // Urology. - 2004. - Vol. 63. - P. 660. 4. M. Santangelo, G. Spinosa, S. Grassia, et al: In Situ Elongation Patch in Right Kidney Transplantation // Transplantation Proceedings. - 2008. - Vol. 40. - P. 1871-1872. 5. Molmenti ЕР, Varkarakis IM, Pinto Ρ, et al: Renal trans- plantation with iliac vein transposition // Transplant Proc. - 2004. - Vol. 36. - P.2643. 6. Simforoosh N, Aminsharifi A, Tabibi A, et al: Right laparoscopic donor nephrectomy and the use of inverted kidney transplantation: an alternative technique // BJU 2007. - Int 100. - P. 1347. 7. Mikhalski D, Hoang AD, Bollens R, et al: Gonadal vein reconstruction for extension of the renal vein in living renal transplantation: two case reports // Transplant Proc. - 2007. Vol. 39. - P. 2681. 8. Kamel MH, Thomas AA, Mohan P, et al: Renal vessel reconstruction in kidney transplantation using a polytetrafluoroethylene (PTFE) vascular graft // Nephrol Dial Transplant. - 2007. - Vol. 22. - Ρ 1030. 9. Oertl AJ, Jonas D, Oremek GM, et al: Saphenous vein interposition as a salvage technique for complex vascular situations during renal transplantation // Transplant Proc. - 2007. Vol. 39. - P. 140. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб трансплантації нирки від живого донора, що включає подовження ниркової вени трансплантату аутологічним матеріалом, який відрізняється тим, що як аутологічний матеріал використовують сегмент стегнової вени реципієнта. 2 UA 119659 U 3 UA 119659 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4